Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Воєнні дії в середині 1941 – 1942 рр.
|
|
Урок № 3
1. Підготовка Німеччини до нападу на СРСР. План «Барбаросса»
Iз завершенням воєнних дій у континентальній Європі Німеччина взяла пiд свiй контроль величезний геополітичний простір. Вона окупувала Польщу, Голландiю, Бельгiю, Данiю, Норвегiю, Люксембург, значну частину Францiї, Югославiю, Грецiю.
Ще на початку свого канцлерства Гiтлер вiдверто говорив про свої плани майбутніх територіальних перетворень у Європi й встановлення “нового порядку”. За його схемою до Нiмеччини мали приєднуватися заселені німцями території прилеглих держав. У такий спосіб у центрі Європи мав утворитися “сталевий блок”, навколо якого гуртуватимуться близькi до нiмцiв неарiйськi раси — держави-сателiти, позбавленi своєї незалежної фiнансової, економiчної систем, армiї, структури управління тощо. Над усiм мав панувати нiмецький “новий порядок”. Щоб його дотримуватись, утворювали спецiальнi вiдомства, служби, гауляйтерства, комiсарiати.
Безпосередньо до рейху увійшли: Саар, Австрiя, Судетська область, Мемельська область. Залишки незалежної Чехiї стали “протекторатом”. Iз захопленням Польщi до рейху повернулися землi, вiдтятi вiд Нiмеччини Версальським договором: Данiя позбувалась частини Шлезвiг-Гольштейну, а Францiя Ельзасу й Лотарингiї. До складу рейху вiдiйшла вiд Югославiї Словенiя, Штiрiя, ряд iнших iлiрiйських земель.
Значні територiальнi прирощення дiстали союзники Нiмеччини. Угорщинi вiдiйшли землi вiд Словаччини (прикордонні території), Румунiї (Трансільванія) та Югославiї (Воєводина); Болгарiя повернула собі Південну Добруджу, а також приєднала частину югославської та грецької Македонiї, Фракiю. Жирними шматками загарбаної територiї дiлився фюрер iз своїм другом дуче — Iталiя одержала деякі прикордонні території Францiї, частини Грецiї та Югославiї.
Союзнi Нiмеччинi держави мусили розплачуватися нерiвноправними торговельними договорами, за безцiнь збувати в Нiмеччину свою аграрну продукцiю в обмiн на дорогi вироби промисловостi, причому цiни диктував рейхсбанк. На таких умовах в агресивний союз з Нiмеччиною та Iталiєю вступили Угорщина, Болгарiя, Румунiя, Хорватія, Словаччина й Фiнляндiя, а також режим Вiшi у Франції. Країни “оci” підтримувала Iспанiя. Це не завадило Гiтлеру зображати майбутню агресiю проти СРСР як хрестовий похiд проти більшовизму. Значних переваг держави “оci” досягли у Африцi, Китаї та Iндокитаї.
Директиву №21 — план “Барбаросса” Гiтлер пiдписав 18 грудня 1940 р. (назву йому придумав сам Гітлер). За цим планом війна на Сході мала розпочатися відразу після весняного бездорiжжя i закiнчитися до настання зимових холодів, тобто протягом травня-листопада 1941 р. У ходi швидкоплинної кампанії мали бути знищенi основнi сили Червоної армії у прикордонних боях, а залишкова держава Росiя могла iснувати лише за лiнiєю Волга — Архангельськ, щоб нiмецька авiацiя мала можливість паралізувати її останнiй промисловий район на Уралi. Ключовим пунктом плану був блискавичний вихiд ударних сил до Москви, в результаті оточення і знищення основного угруповання радянських військ у Білорусії, що мало означати в усiх вiдношеннях “вирiшальний успiх”. Приготування для здійснення операції «Барбаросса» мали бути завершені до 15 травня 1941 р. Але події на Балканах внесли деякі корективи у ці плани.
Станом на 21 червня на захiдних кордонах СРСР Нiмеччина та її союзники зосередили три групи армiй: група армiй “Пiвнiч” (командуючий фельдмаршал Леєб), найсильнiша група армiй “Центр” (командуючий фельдмаршал Бок), група армiй “Пiвдень” пiд орудою фельдмаршала Рундштедта. Союзники Нiмеччини (Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія) виставили ще 29 дивiзiй i 16 бригад (за іншими даними 42, 5 дивізії).
Кожна з груп мала своє завдання i свiй напрям дiй: “Пiвнiч” — Ленiнград, “Центр” — Мiнськ i Москва, “Пiвдень” — Київ i далi на пiвдень по Днiпру. На території Норвегії і в Фінляндії була розгорнута німецька армія " Норвегія" і 2-а фінська армія. Армія " Норвегія" повинна була оволодіти Мурманськом і Полярним, а фінські війська – сприяти групі армій " Північ" в захопленні Ленінграду. Загалом нiмецьке угруповання разом з союзниками нараховувало 190 дивізій, 5‚5 млн. солдатiв i офiцерiв, 47‚2 тис. гармат, 3, 8 тис. танків, близько 5 тис. літаків (За іншими даними: 166 дивізій – 4306800 чол. особового складу, 42601 гармат і мінометів, 4171 танків і штурмових гармат, 4846 літаків).
Радянський Союз теж готувався до війни. Перед радянським керівництвом лише стояло питання, коли СРСР буде в неї втягнуто? Сталін розраховував, що зможе продиктувати свої умови після того, як Німеччина і Англія взаємно ослаблять один одного. Йшло швидке переозброєння армії, яке передбачалося завершити у 1942 р. Змінювалась її структура. Розроблялися воєнно-стратегічні плани. Одним з таких планів нападу на Німеччину мав назву «Гроза» (не був затверджений). Згідно плану передбачалося: двома угрупованнями з району Бєлостока та Львова завдати охоплюючих ударів з метою оточення основних сил німецьких військ в Польщі з подальшим виходом на Берлін. Третє угруповання радянських військ мало оволодіти нафтовими родовищами в Румунії і тим самим відрізати Німеччину він джерел пального.
На червень 1941 р. на західному кордоні СРСР було зосереджено 171 дивiзiя Червоної Армії — 3, 25 млн. чол., 37, 5 тис. гармат, 10, 4 тис. танків, а також 8627 лiтакiв (За іншими даними: 190 дивізій – 3289851 особового складу, 59787 гармат і мінометів, 15687 танків, 10743 літака).
2. Таб.: Основні битви на радянсько-німецькому фронті у 1941 р.
| Битва | Дата | Перебіг, результат |
| Київська оборонна операція | 7 липня – 26 вересня 1941 р. | 5 липня 1941 р. німецькі війська зуміли прорвати оборону на стику 5 і 6-ї радянських армій і вийшли до оборонних споруд міста. Ця подія вважається початком Київської стратегічної оборонної операції, що тривала 83 дні. Німецьке командування оцінило прорив як вирішальну перемогу, і падіння Києва вважалось справою найближчого часу. На 21 липня Гітлер призначив парад на Хрещатику. Та цим планам не судилося здійснитися. Німецькі частини, що підійшли до першої смуги оборони не змогли її подолати. Перший штурм Києва 11-14 липня виявився для ворога невдалим. Ці події поклали початок героїчній обороні міста, що тривала 71 день. Невдалими для ворога були і наступні спроби оволодіти містом. Героїзм захисників міста (понад 120 тис. бійців, з яких 33 тис. – народе ополчення) стійко тримали оборону. 21 серпня Гітлер приймає рішення припинити лобові атаки міста. Під Києвом ворог втратив 100 тис. чол. Наступ на Київ тимчасово припинився. Тим часом склалось загрозливе становище на флангах Південно-Західного фронту, що обороняв місто. Німецькі танкові частини з півдня і півночі обійшовши захисників міста і замкнули кільце оточення біля Лохвиці. Наказ про відхід радянських військ було віддано занадто пізно і в оточення потрапило чотири радянські армії. Спроби вирватись з оточення були невдалими. Командуючий Південно-Західним фронтом М.Кірпонос загинув у бою. 19 вересня німецькі війська вступили до Києва. Значення: Зірвала плани німецького командування сходу оволодіти містом. Примусила його змінити напрям головного удару, що зрештою призвело до провалу плану «Барбаросса». |
| Смоленська битва | 10 липня – 10 вересня 1941 р. | Смоленська битва розгорталася на фронті у 650 км і в глибину – 250 км. Після розгрому радянських військ у прикордонних боях на початку липня німецькі війська вийшли на підступи до Смоленська. Радянське командування після попередніх поразок зуміла відновити боєздатність військ Західного фронту, який вчинив запеклий опір ворогу. Хоча німецьким військам захопили Смоленськ, втрати (50% у танкових частинах, 30% - у піхотних) примусили їх зупинити наступ. На завершальному етапі Смоленської битви радянські війська здійснили наступальну операцію в районі Єльні, ліквідувавши виступ і вперше примусивши ворога перейти до оборони. Значення: Уперта оборона радянських військ на московському напряму та на Україні примусило ворога змінити стратегію головного наступу. Головний удар тепер був спрямований на Україну. Це зрештою призвело до провалу плану «Барбаросса». |
| Оборона Одеси | 5 серпня – 16 жовтня 1941 р. | Після поразки Південного фронту румуну-німецькі війська вийшли до міста і взяли його облогу. Проте захопити його сходу не вдалося. Декілька штурмів міста було відбито з великими втратами для ворога. Напередодні залишення міста радянські війська провели вдалу десантну операцію в районі села Григорівка, захопивши важкі гармати, що обстрілювали місто. Рішення про припинення оборони міста було прийнято через прорив німецьких військ у Крим. Евакуація військ з Одеси відбулась без втрат і несподівано для ворога. Війська евакуйовані з Одеси були спрямовані на оборону Севастополя. Значення: Радянські війська, що протягом 72 днів здійснювали оборону міста приковували до себе значні сили ворога, завдавши їм великих втрат – понад 300 тис. чол. оборона міста давала можливість Чорноморському флоту впродовж другої половини 1941 р. контролювати всю акваторію Чорного моря, загрожуючи узбережжю Румунії та її нафтовим родовищам. |
| Битва за Ленінград | 10 липня 1941 р. – 27 січня 1944 р. | На початку липня 1941 р. німецькі війська групи армії «Північ» вийшли на далекі підступи до міста. З липня по 10 серпня 1941 р. розгорілися бої на Лужському оборонному рубежі. Прорвавши його 25 серпня німецькі війська вийшли на підступи до міста, проте сходу оволодіти ним не змогли. 8 серпня німецькі війська вийшли до Ладожського озера, взявши місто в облогу. У цей же час фінська армії підійшла до міста з Півночі. Відмовившись від штурму міста німецьке командування вирішило удушити його безперервними обстрілами і блокадою. Блокада міста тривала 900 днів, жертвами якої стало 800 тис. мешканців міста, більшість з яких загинуло від голоду і холоду. Щоб рятувати місто з 22 листопада 1941 по льоду Ладозького озера була налагоджена «дорога життя», згодом по дну озера було прокладено електричний кабель і нафтопровід. Спроба німецького командування створити двійне кільце облоги була зірвана військами Волховського фронту (серпень-вересень 1942 р.). 12-18 січня 1943 р. в результаті операції «Іскра» було прорвано блокаду Ленінграда, а 14-27 січня 1944 р. облогу міста було знято. Значення: Група армії «Північ» не виконала свого стратегічного завдання, по захопленню міста. Оборона міста прикувала до себе значні сили німецьких військ. Вдалось врятувати від остаточного знищення Балтійський флот СРСР. |
| Оборона Севастополя | 30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р. | У жовтні 1941 р. німецькі війська увірвалися до Криму. Зо жовтня вони підійшли на далекі підступи до міста. Місто не було обладнано оборонними спорудами з суші, проте мало продуману оборону з моря. У короткий час навколо міста було створено три лінії оборони. Хоча місто було відірвано від тилових районів суходолом, дії Чорноморського флоту у продовж 250 днів забезпечувало оборону міста необхідним. Неодноразові штурми міста німецькими і румунськими військами були відбиті з великими втратами для ворога (понад 300 тис. чол.). Проте поразка радянських військ Кримського фронту на Керченському п-ві дала змогу німецьким військам здійснити вирішальний наступ, прорвати оборону міста. 3 липня 1942 р. Ставка дала наказ про евакуацію військ, проте вже було пізно. Евакуюватися змогла лише невелика частина захисників міста. Значення: На тривалий час оборона Севастополя прикувала значні сили німецьких військ, завдавши їм значних втрат. Були зірвані плани по знищенню Чорноморського флоту СРСР. |
Наразившись на сильний опір, німецьке командування змінює напрям головного удару. Тепер він був спрямований на Україну. У серпні 1941 р. було завдано поразки військам Південного фронту (генерал І.Тюленев) на Правобережжі. В районі Умані радянські війська були оточені і 103 тис. потрапили у полон. Також ворог взяв у облогу Одесу, оборона якої тривала з 5 серпня по 16 жовтня 1941 р. Німецькі війська вийши до Дніпра майже по всій довжині його течії і захопили ряд плацдармів на його лівому березі. Радянські війська Південно-Західного фронту (командуючий генерал-полковник М.Кірпонос), що захищали Київ, опинилися перед загрозою флангових ударів. Розуміючи небезпеку становища командуючий фронтом запросив дозвіл Ставки залишити Київ, але Сталін категорично відмовив. Це дорого коштувало радянським військам. Німецькі війська, форсувавши Дніпро в районі Кременчука, вийшли на Лівобережжя. Тим часом танкові армії Групи армій “Центр” повернули на південь, форсувавши Десну, теж вийщли на Лівобережжя. 15 вересня 1941 р. німецькі війська з`єдналися, оточивши війська Південно-Західного фронту. В результаті 665 тис. червоноармійців потрапило в полон. Кірпонос при спробі прориву з оточення загинув. 19 вересня 1941 р. ворог вступив до Києва. Шлях німецьким військам на схід України і Крим було відкрито.
У жовтні 1941 р. німецькі війська захопили Крим і взяли в облогу Севастополь (30 жовтня 1941 р. – 4 липня 1942 р.), який чинив ворогу опір 250 днів. 16 жовтня 1941 р. радянські війська непомітно для ворога залишили Одесу.
Радянське керівництво докладало чимало зусиль, щоб організувати відсіч ворогу. 29 червня 1941 р. з’явилась директива РНК СРСР і ЦК ВКП(б) про надзвичайні заходи у боротьбі з ворогом. 23 червня 1941 р. була організована Ставка Головного Командування (з 8 серпня Ставка Верховного Головнокомандуючого, очолювана Й.Сталіним) – вищий орган стратегічного керівництва збройними силами. Вся повнота влади в країні перейшла до створеного 30 червня 1941 р. Державного Комітету Оборони (ДКО). Навколо великих промислових центрiв створювалися укрiпрайони, почалася евакуацiя промисловостi і матеріальних цінностей на схiд.
Можна виділити такі причини поразок Червоної армії влітку-восени 1941 р.:
– при всіх обставинах, політичних і військових, напад фашистської Німеччини на СРСР носив раптовий характер;
– військовий потенціал гітлерівської Німеччини та її союзників напередодні війни перевищував потенціал СРСР; тільки в Європі нацистами був захоплений арсенал, яким можна було озброїти 200 дивізій (наприклад, у Франції агресор захопив 4930 танків, 3000 літаків, французьким автотранспортом було забезпечено 92 дивізії німців);
– німецькі війська мали значну чисельну перевагу: в 1, 8 рази в живій силі, за сучасними танками і літаками відповідно в 1, 5 та 3, 2 рази;
– вермахт мав дворічний досвід ведення війни в Європі і переважав радянські війська у професійній підготовці.
|
|