З'єднання деталей бувають роз’ємні та нероз'ємні

Української державної академії

Залізничного транспорту

Кафедра „ Теоретичної та прикладної механіки ”

В. П. Шамота, О. Л. Фалько

«Різьблення. Креслення різьблень.»

Посібник з інженерної графіки

Для студентів денної та заочної форм навчання

спеціальностей:

7.100403 «Організація перевезень і управління на транспорті»,

7.100501 «Локомотиви»,

7.100502 «Залізничні споруди та колійне господарство»

Донецьк 2012

Методичний посібник з інженерної графіки «Різьблення. Креслення різьблень» розглянуто й рекомендовано до видання та використання у навчальному процесі для студентів спеціальностей 7.100403 «Організація перевезень і управління на транспорті», 7.100501 «Локомотиви», 7.100502 «Залізничні споруди та колійне господарство» на засіданні кафедри теоретичної та прикладної механіки 31 серпня 2012 р., протокол № 1.

Укладачі:

Д.т.н., професор В. П. Шамота

К.т.н., доцент О. Л. Фалько

Рецензенти:

Д.т.н., професор Заплетніков І.М. (ДонНУЕТ)

К.т.н., доцент Тимохін Ю.В. (ДонІЗТ)

Голова методичної комісії ДонІЗТ:

К.т.н., доцент Прилепський Ю.В.

З'єднання деталей бувають роз’ємні та нероз'ємні

Роз’ємні з'єднання деталейрозбираються та повторно збираються без руйнування й ушкодження поверхонь деталей. Види роз’ємних з'єднань: різьбові, шпонкові, шліцові, штифтові, клинові та інші. Роз’ємні з’єднання бувають рухомі (які допускають переміщення однієї деталі відносно другої) і нерухомі. Прикладом рухомого з’єднання є з’єднання рухомої гайки з гвинтом супорта токарного станка, а нерухомого – болтове чи гвинтове з’єднання.

Нероз'ємні з'єднання неможливо розібрати без руйнування або ушкодження поверхонь деталей. Види нероз'ємних з'єднань: зварні, клепані, за допомогою скоб, паяні, клеєні та інші.

Різьблення (різьба) – поверхня, яка утворена при гвинтовому русі плоского контуру по циліндричній або конічній поверхні (Рис.1).

Рис.1 Утворення гвинтової лінії на циліндрі, що обертається, різцем, при поступовому русі останнього

Слід зазначити, що нарізання різьб виконується спеціальними різцями й інструментами (мітчиком – в отворі, плашкою – на стрижні). Є також інші способи виготовлення різьб. Розміри, типи і позначення різьблень є стандартними.

Крок різьби (p) – стандартизована відстань між однаковими точками профілю сусідніх витків різьби (рис. 2).

Рис. 2 Крок різьби (p).

Побудова точного зображення різьблення потребує багато часу, тому його виконують у рідких випадках. Згідно ГОСТ 2.311-68 на кресленнях різьбу зображують умовно, незалежно від її профілю.

Креслення зовнішньої різьби (на стрижні: болти, гвинти…)

Зовнішня різьба на стрижні зображується суцільними тонкими лініями паралельно до ліній контуру стрижня. Зовнішній діаметр виступів витків різьби зображують суцільною основною лінією (співпадає з лініями контуру стрижня), а внутрішній діаметр западин витків – суцільною тонкою (рис. 3). Межу різьби на стрижні (і в отворі) зображують суцільною основною лінією (рис. 3), яка дорівнює зовнішньому діаметру.

Рис. 3 Різьба на стрижні (зовнішня)

На зображеннях, отриманих проектуванням на площину, перпендикулярну до осі різьби, зовнішній діаметр зображують у вигляді кола (співпадає з контуром стрижня) суцільною основною лінією, а внутрішній діаметр – у вигляді дуги суцільною тонкою лінією. Ця дуга повинна бути виконана приблизно на ¾ кола і перетинати 3 з 4 півосей (рис. 3).

Якщо на стрижні є фаска, то лінія внутрішнього діаметра різьби повинна перетинати межу фаски. У проекції на площину, перпендикулярну до осі різьби, фаску не зображують (рис. 3) як елемент менш важливий ніж різьба, щоб не співпадало коло фаски з дугою, яка позначає різьбу.

В усіх випадках відстань між лінією контуру (суцільна основна) і лінією, що позначає різьбу (суцільна тонка) повинна бути не менша за 0, 8 мм і не більша за крок різьби.

Креслення внутрішньої різьби (в отворі: гайки…)

Різьбу в отворі зображують у розрізі чи перерізі. Зовнішній діаметр западин витків різьби зображують суцільною тонкою лінією, внутрішній діаметр виступів витків – суцільною основною лінією, яка збігається з контуром отвору (рис 4).

Рис. 4 Різьба в отворі (внутрішня)

На зображеннях, отриманих проектуванням на площину, перпендикулярну до осі різьби, зовнішній діаметр зображують у вигляді дуги приблизно на ¾ кола, яка перетинає 3 з 4 півосей, суцільною тонкою лінією, а внутрішній діаметр різьби – у вигляді кола, яке співпадає з контуром отвору, суцільною основною лінією (рис. 4).

У проекції на площину, перпендикулярну до осі різьби, фаску не зображують (рис. 4) як елемент менш важливий ніж різьба, щоб не співпадало коло фаски з дугою, яка позначає різьбу.

Відстань між лінією контуру (суцільна основна) і лінією, що позначає різьбу по її зовнішньому діаметру (суцільна тонка) повинна бути не менша за 0, 8 мм і не більша за крок різьби.

Штрихування на розрізах і перерізах проводять до суцільної основної лінії, тобто до зовнішнього діаметра зовнішнього різьблення на стрижні або внутрішнього діаметра внутрішнього різьблення в отворі (рис. 4).