Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Використання медичних рукавичок
|
|
5.1. Використання рукавичок не дає абсолютної гарантії захисту пацієнтів та персоналу від збудників інфекції
5.2. Використання медичних рукавичок захищає пацієнтів та медичний персонал від розповсюдження транзиторної та резидентної мікрофлори безпосередньо через руки та опосередковано через контакти з забрудненими об'єктами оточення
5.3. Для використання у медичній практиці рекомендується три типи рукавичок:
♦ хірургічні – використовуються при проведенні інвазивних втручань
♦ оглядові – забезпечують захист медперсоналу при використанні багатьох медичних маніпуляцій
♦ побутові – забезпечують захист медперсоналу при обробці обладнання, забруднених поверхонь, інструментарію, при роботі з відходами медичних закладів та таке інше.
5.4. Стерильні рукавички рекомендується використовувати при:
♦ усіх хірургічних оперативних втручаннях; для зниження частоти проколів рекомендується застосовувати дві надіті одна на одну рукавички, верхню рукавичку заміняти кожні 30 хв. протягом операції; рекомендується також застосовувати рукавички з індикатором перфорації, в яких пошкодження рукавички швидко призводить до видимої зміни забарвлення в місці проколу
♦ інвазивних маніпуляціях (внутрішньовенні інфузії, відбір біопроб для досліджень та таке інше)
♦ установленні катетера або провідника через шкіру
♦ маніпуляціях, пов'язаних з контактом стерильного інструментарію з інтактними слизовими оболонками (цистоскопія, катетеризація сечового міхура)
♦ вагінальному обстеженні
♦ бронхоскопії, ендоскопії шлунково-кишкового тракту, санації трахеї
♦ контакті з ендотрахеальними відсосами та трахеостомами
5.5. Нестерильні рукавички рекомендується використовувати при:
♦ контакті зі шлангами апаратів штучного дихання
♦ роботі з біологічним матеріалом від хворих
♦ заборі крові
♦ проведенні внутрішньом'язових, внутрішньовенних ін'єкцій
♦ проведенні очистки устаткування та дезінфекції
♦ видаленні секретів та блювоти.
5.6. Вимоги до медичних рукавичок:
♦ для операцій: латексні, неопренові
♦ для оглядів: латексні, тактилонові
♦ при догляді за пацієнтом: латексні, поліетиленові, полівінілхлорідні
♦ допускається використання рукавичок з тканини під гумовими
♦ рукавички повинні бути відповідного розміру
♦ рукавички повинні забезпечувати високу тактильну чутливість
♦ містити мінімальну кількість антигенів (латекс, латекс-протеїни)
♦ при виборі медичних рукавичок рекомендується врахувати можливі алергічні реакції в анамнезі пацієнтів на матеріал, з якого виготовлено рукавички
♦ для проведення передстерилізаційної очистки гострого медичного інструментарію необхідно використовувати рукавички з текстурованою зовнішньою поверхнею.
5.7. Одразу після використання медичні рукавички знімаються і занурюються в розчин дезінфектанту, безпосередньо в місці використання рукавичок
5.8. Після знезараження рукавички одноразового використання підлягають утилізації
5.9. Правила використання медичних рукавичок:
♦ використання медичних рукавичок не створює абсолютного захисту і не виключає дотримання техніки обробки рук, яка застосовується в кожному окремому випадку одразу після зняття рукавичок при загрозі інфікування
♦ рукавички одноразового використання не припустимо використовувати повторно, нестерильні рукавички стерилізації не підлягають
♦ рукавички треба замінювати одразу, якщо вони пошкоджені
♦ не допускається миття або обробка рук в рукавичках між проведенням «чистих» і «брудних» маніпуляцій, навіть в одного пацієнта
♦ не допускається пересування в рукавичках у відділенні(ях) стаціонару
♦ перед надяганням рукавичок не можна використовувати засоби, які містять мінеральні масла, вазелін, ланолін тощо, бо вони можуть призвести до порушення міцності рукавичок.
5.10. Хімічний склад матеріалу рукавичок може викликати алергію миттєвого та сповільненого типу або контактний дерматит (КД). КД може з'явитися при застосуванні рукавичок з будь якого матеріалу.
Цьому сприяє: подовжене безперервне перебування в рукавичках (більше ніж
2 год.), використання припудрених зсередини рукавичок, використання рукавичок при наявному подразненні шкіри, надягання рукавичок на вологі руки, занадто часте використання рукавичок протягом робочого дня.
5.11. Помилки, які часто виникають при використанні рукавичок:
♦ використання медичних одноразових рукавичок при роботі у харчоблоці. В цих випадках слід віддавати перевагу рукавичкам багаторазового використання (побутовим)
♦ неправильне зберігання рукавичок (на сонці, при низьких температурах, попадання на рукавички хімічних речовин тощо)
♦ натягування рукавичок на руки, які зволожені залишками антисептика (додаткове навантаження на шкіру та острах зміни матеріалу рукавичок)
♦ ігнорування необхідності проведення антисептичної обробки рук після зняття рукавичок при контакті з потенційно інфікованим матеріалом
♦ застосування хірургічних рукавичок для асептичних робіт в той час, як для цього достатньо використання оглядових стерильних рукавичок
♦ використання звичайних медичних рукавичок при роботі з цитостатиками (недостатній захист медперсоналу)
♦ недостатній догляд за шкірою рук після застосування рукавичок
♦ відмова від рукавичок в ситуаціях, які на перший погляд здаються безпечними.
5.12. Вторинне використання одноразових рукавичок або їх дезінфекція забороняються. Проведення гігієнічної антисептики рук в одноразових рукавичках допускається виключно в ситуаціях, які вимагають частої заміни рукавичок, наприклад, при заборі крові. В цих випадках рукавички не повинні мати проколів або бути забруднені кров'ю чи іншими виділеннями.
5.13. Знезаражування рукавичок проводять згідно з інструкцією фірми-виробника.
VІІІ. Проведення поточної та заключної дезінфекції
Дезінфекція - це знищення у навколишньому середовищі патогенних мікроорганізмів та їх переносників (членистоногих і гризунів).
ВИДИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ:
вогнищева профілактична
поточна заключна
Вогнищева дезінфекція проводиться у епідемічному вогнищі, квартирі, гуртожитку, дитячих або лікувально-профілактичних закладах тощо).
Поточна дезінфекція проводиться у вогнищі багаторазово у присутності пацієнта. Вона забезпечується шляхом знезараження:
● транспорту, що доставив пацієнта
● виділень пацієнта (сечі, калу, харкотиння, блювотних мас тощо)
● посуду, яким користувався пацієнт
● залишків їжі
● предметів догляду
● натільної та постільної білизни
● дотримання санітарно-протиепідемічного режиму у палаті або боксі (вологе прибирання з дезінфектантами, опромінення УФП)
● рук пацієнта та медичного персоналу
● передстерилізаційною обробкою і стерилізацією інструментарію
● застосуванням засобів індивідуального захисту (окуляри, гумові рукавиці, маски - респіратори)
Заключна дезінфекція проводиться одноразово після госпіталізації, видужання, переведення з одного приміщення в інше, а також після смерті пацієнта. Дезінфекційні заходи включають:
● орошення приміщення дезінфектантами
● знезараження виділень, посуду, залишків їжі; натільної та постільної білизни
● знезараження меблів, предметів догляду
● камерна дезінфекція речей, постелі.
Профілактична дезінфекція проводиться незалежно від наявності інфекційного захворювання з метою попередження виникнення і поширення збудника у навколишньому середовищі.
Вона включає:
● провітрювання приміщення
● вологе прибирання
● дотримання правил особистої гігієни
● очистку і знезараження водопровідної води
● пастеризацію, кип'ятіння, термічну обробку харчових продуктів та рідин
● санітарний нагляд за виготовленням, зберіганням, транспортуванням, реалізацією харчових продуктів
● дезінфекцію у місцях загального користування
● боротьбу з мухами, членистоногими, гризунами тощо
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №5
Тема: Антибіотики
Актуальність теми
Величезним досягненням ХХ століття, яке суттєво вплинуло на розробку
методів етіотропної терапії інфекційних захворювань, було відкриття і впровадження у медичну практику антибіотиків.
Використання антибіотиків захистило життя мільйонів людей. Завдяки їм знизилась кількість післяопераційних ускладнень, захворюваність і смертність від гнійних інфекцій, підвищилась ефективність лікування багатьох хвороб, збільшився середній вік людини. Разом з тим, антибіотикотерапія і антибіотикопрофілактика може призвести до негативних наслідків - виникнення побічних ефектів в організмі людини, формування резистентності мікроорганізмів до антибіотиків, можливості спалахів внутрішньолікарняної інфекції.
Таким чином, знання основних принципів антибіотикотерапії та уміння визначити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків, оцінити результати антибіотикограми необхідні молодшому медичному спеціалісту для його професійної діяльності та запобігання можливих побічних ускладнень.
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Антибіотики, їх природу та механізм дії
Вміти: ♦ Визначити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним
методом
♦ Оцінити результати антибіотикограми
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
| № з/п | Назва дисципліни | Знати | Вміти |
| 1. | Основи екології та профілактичної медицини | Чинники довкілля, які впливають на мікроорганізми | |
| 2. | Основи латинської мови з медичною термінологією | Терміноелементи Словотворення Грецькі еквіваленти | Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією |
| 3. | Біологія (предмет загальної школи) | Ферменти Хімічний склад клітини | |
| 4. | Медична біологія | Генетику та мінливість Біотехнології | |
| 5. | Медична хімія (фізична та колоїдна) | Особливості дії ферментів | |
| 6. | Фармакологія та медична рецептура | Антибіотики: принципи їх застосування, профілактику ускладнень | Дотримуватись принципів застосування антибіотиків, визначати їх можливу побічну дію та надавати невідкладну допомогу |
| 7. | Загальний догляд за хворими та ММТ | Види ін’єкцій Техніку та принципи введення антибіотиків | Виконати ін’єкції антибіотиків Визначити чутливість макроорганізму до антибіотиків |
| 8. | Дисципліни циклу практичної та професійної підготовки | Антибіотикотерапія та принципи її застосуванняпри різних патологічних станах | Дотримуватись принципів застосування антибіотиків, визначати їх можливу побічну дію та надавати невідкладну допомогу Визначити чутливість макроорганізму до антибіотиків |
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
| Завдання | Вказівки до завдання | Самостійні записи | |||||
| 1. Отримайте інформацію про: | 1.1. Поняття: антагонізм, антибіотики 1.2. Класифікацію антибіотиків | ||||||
| 2. Вивчіть: | 2.1. Джерела одержання антибіотиків 2.2. Механізм дії основних груп антибіотиаів | ||||||
| 3. Опрацюйте: | 3.1. Техніку визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом 3.2. Критерії оцінювання результатів антибіотикограми | ||||||
| 4. Заповніть таблицю: |
|
Вивчення питання «Мікробний антагонізм. Хіміотерапевтичні препарати», пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів.
Програмний матеріал необхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати запропоновані завдання для самоконтролю знань-умінь.
Питання для самоконтролю:
1. Антибіотики, їх природа, механізм дії
2. Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів
3. Побічна дія антибіотиків та методи її подолання
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти визначають чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом, оцінюють результати антибіотикограми
Практичні навички:
• визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків диско-дифузійним методом
• оцінювати результати антибіотикограми
Внаслідок мінливості мікроорганізмів під впливом чинників навколишнього середовища, особливо антибіотиків. спостерігається формування резистентних штамів, що призводить до труднощів у лікуванні пацієнтів та можливості спалахів внутрішньолікарняної інфекції. Тому у практичній медицині, з метою раціонального призначення етіотропної терапії керуючись правилами призначення лікарських препаратів, необхідно визначати чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.
Алгоритм виконання практичного навичка:
Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків
методом паперових дисків
1. Візьміть чисту культуру мікроорганізмів
2. Приготуйте інокулюм - 5-10 однорідних колоній суспензуйте у 2мл рідкого живильного середовища або фізіологічного розчину
3. Здійсніть посів «газоном» у чашку Петрі з живильним середовищем -1мл бактерійної суспензії з допомогою піпетки внесіть у чашку і рівномірно розподіліть по поверхні середовища при похитуванні чашки. Надлишок суспензії видаліть піпеткою у дезінфектант
4. Чашки з посівом підсушіть протягом 20-30хв. біля пальника на віддалі 10-15см
5. Стерильним пінцетом накладіть на агар паперові диски, просочені розчином антибіотиків
Слідкуйте, щоб диски розміщувались на однаковій відстані один
від одного, від центра чашки та її країв!
6. Витримайте посіви в термостаті 16-18годин.
7. Виміряйте діаметр зони затримки росту мікроорганізмів.
Результати слід читати таким чином:
▪ наявність росту навкруг диску свідчить про нечутливість даного мікроорганізму до антибіотика;
▪ зона затримки росту діаметром 15мм є показником малої чутливості мікроорганізму до антибіотиків;
▪ при діаметрі зони 15-22мм мікроорганізм має середню чутливість;
▪ зона більше 25мм вказує на високу чутливість мікроорганізму до антибіотика.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №6
Тема: Вчення про імунітет
Актуальність теми
Імунобіологічний період у розвитку мікробіології поклав початок вивченню складних процесів захисту, протидії, які відбуваються в організмі на проникнення чужорідних агентів. Розвиток науки імунології сприяє більш глибокому пізнанню механізмів захисту організму, процесів розвитку аутоімунних й інфекційно-алергічних захворювань, питань підвищеної чутливості організму до антигенів.
Вивчення явищ імунітету дало змогу отримати імунні препарати для лікування і профілактики інфекційних хвороб, пізнати механізми переливання крові і трансплантації органів, використовувати серологічні реакції для діагностики інфекційних захворювань та ідентифікації збудників.
Отже, молодший медичний спеціаліст повинен знати принципи серологічної діагностики інфекційних хвороб, вміти провести постановку орієнтовної реакції аглютинації на склі та оцінити її результати.
Навчальні цілі:
Знати: ♦ Серологічні реакції, їх застосування
Вміти: ♦ Проводити орієнтовну реакцію аглютинації на склі
♦ Проводити постановку розгорнутої реакції аглютинації
♦ Облікувати та оцінювати результати серологічних реакцій
Матеріали доаудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
| № з/п | Назва дисципліни | Знати | Вміти |
| 1. | Анатомія людини | Структуру імунної системи людини Будову кровотворної системи | |
| 2. | Основи екології та профілактичної медицини | Проблеми забруднення навколишнього середовища Екологію і здоров’я | |
| 3. | Основи латинської мови з медичною термінологією | Терміноелементи Словотворення Грецькі еквіваленти | Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією |
| 4. | Фізіологія | Функції центральних та периферичних органів імунітету | |
| 5. | Біологія | Білки, ферменти | |
| 6. | Патоморфологія та патофізіологія | Поняття про імунокомпетентну систему. | |
| 7. | Загальний догляд за хворими та ММТ | Внутрішньовенні ін’єкції | Взяти кров з вени на серологічне дослідження |
| 8. | Основи психології та між особове спілкування | Правила спілкування з пацієнтом | Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології |
| 9. | Інфектологія | Серологічний метод та його застосування для діагностики інфекційних хвороб | Взяти кров з вени на серологічне дослідження Провести реакцію аглютинації на склі, облікувати розгорнуту реакцію аглютинації |
Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
| Завдання | Вказівки до завдання | Самостійні записи |
| 1. Дайте визначення поняттям: | 1.1. Імунітет 1.2. Імунологія 1.3. Імунобіологічний період | |
| 2. Вивчіть: | 2.1. Основні види імунітету 2.2. Специфічні і неспецифічні чинники імунітету 2.3. Антигени та їх властивості 2.4. Антитіла, їх характеристику 2.5. Механізм імунної відповіді в організмі | |
| 3. Охарактеризуйте: | 3.1. Серологічний метод діагностики (реакції імунітету) та його практичне застосування | |
| 4. Опрацюйте: | 4.1. Техніку постановки орієнтовної реакції аглютинації на склі | |
| 5. Ознайомтесь з: | 5.1. Основними інгредієнтами, необхідними для виконання розгорнутої реакції аглютинації |
Вивчення питання «Антигенна будова мікробної клітини», «Реакції імунітету (РІФ, ІФА, РПГА, РНГА тощо)» пропонуються для самостійної позааудиторної роботи студентів. Програмний матеріал необхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати завдання для самоконтролю знань-умінь.
Питання для самоконтролю:
1. Визначення понять «імунітет», «імунологія»
2. Види імунітету
3. Неспецифічні та специфічні чинники імунітету, їх характеристика
4. Структура імунної системи
5. Реакції імунітету, їх практичне застосування
6. З якою метою застосовують орієнтовну реакцію аглютинації на склі?
7. Які інгредієнти необхідні для реакції аглютинації на склі?
8. Розгорнута реакція аглютинації, РНГА їх застосування
9. Принципи використання РІФ, ІФА, РПГА, РНГА для діагностики інфекційних хвороб
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти вивчають серологічні реакції та їх застосування, проводять орієнтовну реакцію аглютинації на склі. Спостерігають розгорнуту реакцію аглютинації РНГА. Облікують та оцінюють результати.
Перелік практичних навичок
• проводити реакцію аглютинації на склі
• проводити постановку розгорнутої реакції аглютинації
• здійснювати облік та оцінювання результатів серологічних реакцій
Серологічні реакції ґрунтуються на специфічній взаємодії антигена з антитілом у лабораторних умовах (in vitro). Вони широко використовуються для діагностики інфекційних захворювань. З їх допомогою можна вирішити дві проблеми:
1. Визначити невідомий антиген або невідоме антитіло у сироватці крові пацієнта – серологічна діагностика.
2. Визначити рід, вид, тип збудника, виділеного із патологічного матеріалу пацієнта – серологічна ідентифікація.
Для визначення невідомого антитіла у сироватці крові пацієнта у лабораторних умовах використовують стандартний антиген – діагностикум.
Для визначення сероваріанту збудника реакції аглютинації на склі слід використати відоме антитіло – стандартну імунну (діагностичну) сироватку.
Алгоритм виконання практичного навичка:
І. Проведення орієнтовної реакції аглютинації на склі
Реакція аглютинації на склі використовується для визначення виду мікроорганізму (його сероваріанту).
| Завдання | Техніка виконання | Умови виконання |
| 1. Підготуйте необхідний інструментарій. та інгредієнти: | 1. Предметне скло 2. Стандартну імунну сироватку 3. Ізотонічний розчин натрію хлориду 4. Чисту культуру мікроорганізмів 5. Пальник 6. Бактеріологічну петлю 7. Сухе мило 8. Марлеві серветки 9. Лоток для відпрацьованого матеріалу | |
| 2. Приступіть до проведення реакції аглютинації: | 2.1. Предметне скло знежирте за відомими Вам правилами 2.2. Маркером на скло нанесіть три кола і підпишіть: І коло – Д (дослід) ІІ коло – КС (контроль сироватки) ІІІ коло – КА (контроль антигену) 2.3. Запаліть пальник 2.4. У праву руку візьміть бактеріологічну петлю, у ліву - предметне скло 2.5. Петлю зафламбуйте у полум’ї пальника 2.6. На предметне скло бактеріологічною петлею нанесіть у коло Д і КС по краплі стандартної імунної сироватки, у коло КА - краплю ізотонічного розчину хлориду натрію 2.7. Бактеріологічною петлею внесіть чисту культуру мікроорганізмів у краплю сироватки (коло Д) та ізотонічного розчину хлориду натрію (коло КА) 2.8. Старанно розітріть її до утворення гомогенного завису мікроорганізмів | Увага! Сироватку та ізотонічний розчин хлориду натрію наносьте петлею після її фламбування Петлю фламбуйте кожного разу перед і після внесення культури мікроорганізмів |
| 3. Проведіть облік реакції: | 3.1. Реакцію облікуйте через 1-2 хвилини Реакція позитивна (антиген відповідає антитілу) у тому випадку, коли: > у краплі сироватки (коло Д) з’являється аглютинат; > контроль сироватки (коло КС) залишається прозорим; > контроль антигену (коло КА) рівномірно мутний. Реакція негативна (антиген не відповідає антитілу) – у колі Д рівномірне помутніння; у колах КС та КА – попередній результат. |
Орієнтовна карта спостереження
| Завдання | Самостійні записи |
| 1. Зверніть увагу на інгредієнти, необхідні для проведення розгорнутої реакції аглютинації, РНГА | |
| 2. Проведіть облік та оцінювання результатів демонстраційних серологічних реакцій |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для студентів до практичного заняття №7
Тема: Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб
Актуальність теми
З давніх давен люди, спостерігаючи і переживаючи епідемії небезпечних інфекційних хвороб, задумувались над методами і шляхами їх запобігання. Значний вклад у вивчення та створення імунних препаратів внесли Л.Пастер, Е.Дженер, Г.Рамон та інші. Сьогодні у практичній медицині застосовують десятки імунних препаратів для проведення щеплень та специфічного лікування інфекційних хвороб
Основними завданнями імунопрофілактики є створення активного або пасивного імунітету є метою попередження захворювань. Завдяки плановій вакцинопрофілактиці ліквідована на земній кулі особливо небезпечна інфекція - натуральна віспа; є можливість запобігати туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правцю, сказу та іншим грізним інфекціям.Імунопрофілактика серед населення дозволяє істотно зменшити рівень інфекційної захворюваності, а для деяких інфекції ставити питання про їх ерадикацію.
Імунотерапія cпрямована на боротьбу із захворюваннями, у патогенезі яких є порушення з боку імунної системи або з тими хворобами, при яких саме імунній системі надається основна роль у відновленні гомеостазу організму. Лікування інфекційних хвороб з використанням імунопрепаратів дає змогу створити негайно пасивний гуморальний імунітет, що здатний захистити організм від інтоксикації або інфекції.
Таким чином, молодший медичний спеціаліст повинен володіти знаннями щодо одержання різних видів імунних препаратів та їх застосування у практичній медицині.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Види препаратів для специфічної імунопрофілактики та імунотерапії інфекційних хвороб та методи їх отримання
♦ Принципи специфічної імунопрофілактики та імунотерапії
Вміти: ♦ В визначати придатність вакцин, сироваток до використання
♦ Створювати умови для транспортування та зберігання вакцин і сироваток
Матеріали позааудиторної самостійної підготовки студентів
Міждисциплінарна інтеграція
| № з/п | Назва дисципліни | Знати | Вміти |
| 1. | Анатомія людини | Структуру імунної системи людини | |
| 2. | Фізіологія | Фізіологію крові | Пояснювати фізіологічні основи складових крові, що забезпечують захисну функцію |
| 3. | Медична хімія | Білки | На основі знання будови і властивостей білків вміти пояснювати їх роль у біологічних системах |
| 4. | Основи латинської мови з медичною термінологією | Терміноелементи Словотворення Грецькі еквіваленти | Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією |
| 5. | Фармакологія та медична рецептура | α - і β - адреноміметики Антигістамінні засоб Гормональні препарати | Ввести препарати для надання невідкладної допомоги при анафілактичному шоці |
| 6. | Догляд за хворими та ММТ | Шляхи введення лікарських засобів Види інєкцій | Вводити лікарські препарати різними шляхами (парентерально, нашкірно, перорально. інтраназально) |
| 7. | Епідеміологія | Специфічну профілактику інфекційних захворювань | Організовувати і проводити щеплення в умовах ФАПу, здоровпункту; визначати показання і протипоказання щодо вакцинації; запобігати виникненню ускладнень внаслідок щеплення; складати річний і помісячний плани щеплень Проводити специфічну профілактику інфекційних захворювань |
| 8. | Основи психології та міжособове спілкування | Правила спілкування з пацієнтом | Спілкуватись з пацієнтом, дотримуючись правил етики та деонтології |
| 9. | Інфектологія | Специфічну імунопрофілактику та імунотерапію інфекційних хвороб | Застосовувати імунні препарати для профілактики та лікування інфекційних хвороб |
Орієнтовна карта самостійної роботи з літературою
| Завдання | Вказівки до завдання | Самостійні записи |
| 1. Вивчіть препарати для створення набутого штучного активного імунітету: | 1.1. Сировина для одержання вакцин і анатоксинів 1.2. Принципи виготовлення вищезгаданих імунних препаратів 1.3. Класифікація вакцин 1.4. Методи вакцинації та ревакцинації 1.5. Застосування вакцин та анатоксинів | |
| 2. Вивчіть препарати для створення набутого штучного пасивного імунітету | 2.1. Сироваткові імунні препарати, методи їх отримання 2.2. Лікувальні сироватки, їх види 2.3. Застосування сироваток, правила зберігання 2.4. Імуноглобуліни, джерело одержання 2.5. Застосування імуноглобулінів з лікувальною та профілактичною метою | |
| 3. Ознайомтесь з Календарем профілактичних щеплень | 3.1. Зверніть увагу на: перелік захворювань, проти яких: ♦ проводяться щеплення ♦ терміни вакцинації та ревакцинації ♦ імунні препарати, які застосовуються для специфічної профілактики | |
| 4. Повторіть: | 4.1. Можливі ускладнення алергічного характеру. |
Вивчення питання «Вакцини. Сироватки.» пропонується для самостійної позааудиторної роботи студентів.Програмний матеріалнеобхідно опрацювати, користуючись «Орієнтовною картою самостійного вивчення студентами навчальної літератури» (див. Методичні рекомендації для ПСРС з навчальної дисципліни «Мікробіологія»), виконати завдання для самоконтролю знань-умінь.
Питання для самоконтролю:
1. Препарати для створення набутого штучного активного імунітету:
● класифікація вакцин, принципи виготовлення, застосування
● анатоксини, джерело одержання, застосування
● методи вакцинації, ревакцинації.
2. Профілактичні щеплення планові та за епідеміологічними показами.
3. Препарати для створення набутого штучного пасивного імунітету:
● імуноглобуліни, виготовлення, застосування
● лікувальні сироватки, джерело одержання, правила введення
4. Зберігання імунних препаратів та правила їх використання
5. Можливі алергічні ускладнення та їх профілактика
6. Роль фельдшера в організації та проведенні планових профілактичних щеплень
Обсяг самостійної роботи студентів на занятті
Студенти знайомляться з імунними препаратами, джерелами їх отримання, видами, інструкціями щодо їх застосування, правилами зберігання та транспортування. Вивчають основніположення наказу МОЗ України №595 від 16.09.2011року «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні». Одержують поняття про аутовакцини.
Перелік практичних навичо к
• визначати придатність вакцин, сироваток до використання
• створювати умови для транспортування та зберігання вакцин і сироваток
Алгоритми виконання практичних навичок:
І. Ознайомтесь з імунними препаратами:
1. Прочитайте дані про імунний препарат на упаковці:
● назву препарату
● адресу підприємства - виробника
● форму випуску
● контрольний номер
● номер серії
● термін придатності
● умови зберігання та транспортування
● шлях введення
2. Звірте одержані дані з позначеннями на ампулі (флаконі).
3. Уважно прочитайте інструкцію щодо застосування, зверніть увагу на:
● склад препарату
● імунобіологічні властивості
● призначення
● спосіб застосування
● можливі реакції на введення
● протипоказання
● умови зберігання та транспортування
● термін придатності
● в які організації посилається рекламація
ІІ. Ознайомтесь із Календарем профілактичних щеплень
| ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров’я України 16.09.2011 № 595 |
КАЛЕНДАР ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ
І. Загальні положення
1. Цей Календар включає обов’язкові профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на дифтерію, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.
Інші обов’язкові щеплення встановлюються для груп населення: за віком; щеплення дітей з порушенням цього Календаря; щеплення ВІЛ-інфікованих осіб; за станом здоров’я; проти вірусного гепатиту В осіб із злоякісними новоутвореннями, осіб, що перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів; щеплення на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показами.
2. Обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи.
3. У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби.
4. З метою специфічної профілактики інфекційних хвороб особи, які бажають зробити щеплення, для яких є медичні імунобіологічні препарати, зареєстровані в Україні, можуть зробити щеплення за направленням лікаря.
5. У цьому Календарі терміни вживаються в такому значенні:
вакцинація (щеплення, імунізація) - створення штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини чи анатоксину;
ревакцинація – повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб;
первинний вакцинальний комплекс - курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб.
6. За наявності зареєстрованих комбінованих вакцин, до складу яких входять антигени для профілактики інфекцій, визначених цим Календарем, вакцинація проводиться комбінованими вакцинами.
ІІ. Порядок проведення щеплень
1. Щеплення за віком
| Вік | Щеплення проти | |||||
| 1 день | Гепатиту В 2 | |||||
| 3-5 днів | Туберку-льозу | |||||
| 1 міс. | Гепатиту В 2 | |||||
| 3 міс. | Дифтерії, кашлюку, правця 3 | Поліо-мієліту 4 | Гемофіль-ної інфекції 5 | |||
| 4 міс. | Дифтерії, кашлюку, правця 3 | Поліо-мієліту 4 | Гемофіль-ної інфекції 5 | |||
| 5міс. | Дифтерії, кашлюку, правця 3 | Поліо-мієліту 4 | ||||
| 6 міс. | Гепатиту В 2 | |||||
| 12 міс. | Кору, краснухи, паротиту 6 | |||||
| 18 міс. | Дифтерії, кашлюку, правця 3 | Поліо-мієліту 4 | Гемофіль-ної інфекції 5 | |||
| 6 років | Дифтерії, правця | Поліо-мієліту | Кору, краснухи, паротиту | |||
| 7 років | Туберку-льозу | |||||
| 14 років | Дифтерії, правця | Поліо-мієліту | ||||
| 18 років | Дифтерії, правця | |||||
| 23 роки | Дифтерії | |||||
| 28 років | Дифтерії, правця 3 (надалі - кожні 10 років) |
ІІІ. Доповніть твердження щодо видів щеплень:
1. Планові щеплення -
2. Щеплення:
● за епідеміологічними показами -
● на ендемічних та ензоотичних територіях-
3. Рекомендовані-
| ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров’я України 16.09.2011 № 595 |
|
|