Список використаних джерел74 Вступ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

Факультет політичних наук

Кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики

Пояснювальна записка

до кваліфікаційної роботи бакалавра

Очаків у міжнародних відносинах 18 ст.

Виконав: студент IV курсу,

групи 491

напряму підготовки 6.030201

«Міжнародні відносини»

Колєв Даніїл Вікторович

Керівник –

Недбай

Вячеслав Вікторович

Рецензент –

Курілло

Вадим Євгенієвич

Миколаїв – 2014 року

ЗМІСТ

Вступ 5

Розділ 1. Історія фортеці Очаків XVII-XVIII ст. у контексті

Дослідження суспільних відносин

1.1. Місто-фортеця Очаків як стратегічний та торговельний центр

турецько-татарського прикордоння 11

1.2. Фортеця Очаків та військова діяльність І. Мазепи 22

1.3. Військові відносини на кордоні очаківського еялету

у 30-50-х рр. ХVIII ст. 31

Розділ 2. Очаківські землі у другій половині ХVІІІ ст.

2.1. Очаків у торгівельних відносинах Північного Причорномор’я 37

2.2. Очаків у турецько-татарських політичних відносинах

другої половини ХVІІІ ст. 43

2.3. Очаківські землі у російсько-турецьких війнах 49

Розділ 3. Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях

Вступ 57

3.1. Аналіз і оцінка умов праці за мікрокліматом у приміщенні

деканату факультету політичних наук 58

3.2. Безпека людини у надзвичайних ситуаціях при масових

заворушеннях 64

Висновки 68

Список використаних джерел та літератури 69

Висновки 71

Список використаних джерел74 Вступ

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю систематичного вивчення воєнно-стратегічного значення міста-фортеці Очаків у бойових діях російсько-українського протистояння турецькій агресії у XVIII ст. У цій боротьбі важливу роль відіграло українське козацтво. Причому слід зазначити, що в історичній науці висвітлювалися питання більш ранніх періодів історії, коли козацтво виступало самостійним суб’єктом проти татарсько-турецької експансії. Тема ролі фортеці Очаків у воєнних діях XVIII ст. залишається до кінця не розкритою, особливо аспекти, які стосуються участі українського козацтва в російсько-турецьких війнах та у локальних конфліктах навколо міста-фортеці Очаків. Ні в російській, ні в українській історіографії не проаналізовано взаємозв’язок козацького мистецтва ведення бою та російської воєнної тактики, яку розробляли й застосовували в ході російсько-турецьких збройних конфліктів такі видатні полководці свого часу як Б. Мініх, П. Румянцев, не відтворено послідовності розгортання історичних подій навколо фортеці Очаків у XVIII ст.

Крім того, вказана тема актуальна ще й тим, що вона стосується важливих проблем колонізації півдня України, українсько-турецької торгівлі в Північно-Західному Причорномор’ї, розвитку європейської міжнародної політики в зв’язку зі «східним питанням», експансією Росії до берегів Чорного моря.

Об’єкт дослідження – міжнародні відносини російсько-українсько-турецького протистояння у XVIII ст.

Предмет дослідження – місто-фортеця Очаків у міжнародних відносинах XVIII ст.

Мета дослідження полягає у висвітленні воєнно-стратегічної ролі міста-фортеці Очаків у міжнародних відносинах XVIII ст. Для реалізації мети роботи передбачається вирішення наступних завдань:

- показати місто-фортецю Очаків як стратегічний та торговельний центр турецько-татарського прикордоння;

- проаналізувати роль фортеці Очаків у військовій діяльності І. Мазепи;

- простежити військові відносини на кордоні очаківського еялету у 30-50-х рр. ХVIII ст.;

- охарактеризувати Очаків у торгівельних відносинах Північного Причорномор’я;

- висвітлити роль Очакова у турецько-татарських політичних відносинах другої половини ХVІІІ ст.;

- визначити місце Очакова у російсько-турецьких війнах ХVIII ст.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1710 до 1791 рр. Нижня мета визначена часом активної експансії Російської імперії до берегів Чорного моря, починаючи з російсько-турецької війни 1710-1713 рр., верхня – приєднанням Криму(1783 р.) і Яським мирним договором (1791 р.).

При цьому, для пояснення певних міжнародних реалій були задіяні більш ранні хронологічні межі, включаючи події XVI-XVII ст.

Географічні рамки дослідження охоплюють територію очаківського еялету – межиріччя Бугу та Дністра, на якій відбувалися історичні події російсько-українсько-турецького протистояння у XVIII ст. навколо фортеці Очаків.

Методологічні основи дослідження ґрунтуються на загальновживаних науково-дослідницьких принципах об’єктивності, пріоритету фактів і загальнолюдських цінностей. Дослідження проводилося з використанням таких загальнонаукових методів, як аналіз, синтез, індукція та дедукція. Для досягнення поставленої мети використано наступні методи досліджень, а саме: історико-генетичний, історико-порівняльний, метод історичної реконструкції.

Базовими для досліджуваної проблеми стали принципи історизму та об’єктивності. Принцип історизму передбачає реалізацію прагнень дослідника через усвідомлення сутності періоду, що вивчається, показ процесів подій з погляду сучасників, а також їх оцінку з точки зору законів і традицій того часу. Принцип об’єктивності вимагає відтворення минулого неупереджено, без кон’юнктурних перекручень, без «виправлень» колишніх подій для доказу власних суб’єктивних наукових позицій. Об’єктивність означає неупередженість, незалежність суджень від світоглядних та суспільно-політичних орієнтацій дослідника. При цьому він не повинен бути нейтральним і має право на обґрунтування своєї позиції. Об’єктивність дослідника полягає не в утриманні від критичних суджень, оцінок, світоглядних і моральних проблем, а в правдивому відображенні суперечностей, труднощів та проблем, бо саме об’єктивність забезпечує науковість.

Цивілізаційний підхід зорієнтував на сприйняття історичного поступу як багатовимірного поліцентричного процесу в рамках єдиної людської цивілізації; врахував широке коло чинників, які впливають на світовий історичний поступ; спростував існування «розвитку людства» у розумінні просування від простого до вищого, складного; дав змогу розглянути розвиток бойового мистецтва характерників у контексті світових аналогів.

Історіографія проблеми. У вітчизняній історіографії простежується чіткий напрямок досліджень українських істориків, пов’язаний з розглядом подій довкола фортеці Очаків як впливового історичного фактору, що мав певну значимість у середньовічному українському суспільстві для формування та становлення козацького стану.

Українські історики М. Грушевський, М. Драгоманов, О. Єфименко, Н. Полонська-Василенко [9; 12; 15; 34] акцентували свою увагу на подіях, головним чином, XVI ст. Наслідками їх дослідницьких студій були певні висновки про значний та довготривалий потяг козацтва до освоєння земель Північного Причорномор’я, степових територій довкола фортеці Очаків, що знаходилася на перехресті водних шляхів та була «ключем» до виходу у морський простір. У висновках українських істориків простежується думка про місію козацьких походів під фортецю Очаків. Дослідники вважали їх воєнними операціями по захисту українських кордонів та українського народу від турецько-татарської агресії, що виходила з-під стін фортеці Очаків протягом XVI ст.

Видатні українські історики ХІХ – першої половини ХХ ст. Д. Яворницький, М. Костомаров, А. Скальковський, Д. Дорошенко [11; 24; 38; 52] в дослідженнях торкалися козацької воєнної діяльності в районі Очакова, акцентуючи увагу на розвитку воєнної справи запорожців у XVII-XVIII ст. Праці українських істориків є важливими для висвітлення початків традицій козацького воєнного мистецтва, що розвивалися в південних степах в районі міста-фортеці Очаків у часи середньовіччя.

Розглядаючи російську історіографію імперського періоду, необхідно відзначити певну однаковість поглядів істориків, які пов’язують події навколо міста-фортеці Очаків лише з історією Московської держави та Російської імперії. Проте доробок російських вчених є цікавим, оскільки концентрує в собі великий фактичний матеріал. Аналіз цих праць переконливо свідчить про тривалу участь українського козацтва в подіях в районі фортеці Очаків у XVI–XVII ст.

На сторінках праці видатного російського історика С. Соловйова «История России с древнейших времен» [40] міститься важлива інформація про похід ратних людей Ржевського та козаків під фортецю Очаків у 1556 р. та вплив цього походу на формування козацького стану. Аналіз цієї праці дає підстави зробити висновки, що козацькі походи у другій половині XVI ст. під фортецю Очаків набули міжнародного резонансу й стали важливою військовою традицією, яка суттєво впливала на події українсько-турецького протистояння у ХVIII ст. У праці російського воєнного історика О. Рігельмана [35], висвітлюються окремі воєнні події навколо фортеці Очаків, у яких брало участь козацтво у другій половині ХVІІ-ХVIII ст.

У радянській вітчизняній історіографії тема участі козацтва у воєнних подіях навколо фортеці Очаків у XVIII ст. не могла бути висвітлена повною мірою, оскільки історики працювали в жорстких рамках марксистсько-ленінської ідеології. Тема українсько-турецького протистояння у Північному Причорномор’ї фрагментарно розглядалася в працях українських істориків В. Голобуцького, О. Апанович. У «Черноморском казачестве» (1956 р.) [6] В. Голобуцького містяться матеріали, присвячені питанням історичної значимості фортеці Очаків для формування козацького стану у другій половині XVIII ст. У своїй праці історик наголошує, що фортеця Очаків та очаківська сторона набули для козацтва певного значення після руйнації Січі у 1775 р., коли значна кількість козаків відійшла до фортеці Очаків, шукаючи порятунку від жорстокої розправи російського уряду. О. Апанович у праці «Збройні сили України першої половини XVIII ст.» (2004 р.) [2] приділила увагу забезпеченню оборони фортеці Очаків з боку моря у липні 1737 р., в якій активну участь брали півтори тисячі козаків на 38 судах. На сторінках книги О. Апанович відзначила участь української сторони в будівельно-ремонтних роботах міста-фортеці Очаків у 1738 р.

У працях діаспорних українських істориків увага приділена діяльності гетьмана І. Мазепи під фортецею Очаків та подіям російсько-турецьких війн XVIII ст. Зокрема в дослідженнях Б. Крупницького, О. Оглоблина [26; 31] наголошується на тому, що військова діяльність гетьмана І. Мазепи навколо фортеці Очаків у 90-х рр. XVII ст. вплинула на формування його особистості як полководця.

У працях сучасних істориків І. Сапожникова та Г. Сапожникової, Р. Шияна [36; 37; 50] висвітлюються питання стану військової боєздатності фортеці, присутності козацтва в окрузі Очакова у 1786-1787 рр., участі козацтва у військовій операції на острові Березань 7 листопада 1788 р. та штурмі фортеці 6 грудня 1788 р. Значним досягнення у дослідженні історії Очакова XVIII ст. є роботи Т. Якубової [53-60].

В українській та російській історіографії ХІХ-ХХІ ст. зроблено чимало в плані дослідження питання російсько-українсько-турецького протистояння в Північному Причорномор’ї та значення фортеці Очаків у подіях протягом XVI–XVIII ст. Проте, відсутня робота, яка була б спеціально присвячена ролі Очакова у міжнародних відносинах XVIІ-XVIII ст. Тому тема нашої дипломної роботи є актуальною.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при вивченні загальної історії козацтва, його воєнного мистецтва, ролі у боротьбі з татарсько-турецькою агресією, а також при написанні наукових праць і підготовці вузівських спецкурсів з історії міжнародних відносин та зовнішньої політики Східної Європи. Безпосередньо матеріали дослідження можуть бути використані в експозиції військово-історичного музею імені О.В. Суворова в місті Очаків.

Структура роботи відповідає поставленій меті та завданням. Вона складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел (60 найменувань).Загальний обсяг дипломної роботи становить 80 сторінок.