Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Побічна дія.
|
|
Кров: еозинофілі я, рідше - тромбоцит опенія та проста пурпура з лейкоцитозом.
Серцево-судинна система: множинна шлуночкова екстрасистолія, брадикардія, гіпертензія, гіпертонічна енцефалопатія, у пацієнтів, що перенесли інфаркт міокарда, можливий розрив серця. Нервова система та психічний статус: зміни особистості та поведінки, що проявляються у вигляді ейфорії, порушення сну, підвищена дратівливість, гіперкінезія, підвищений апетит, у тяжких випадках -психози. Інколи спостерігаються запаморочення, спазми та головний біль.
Ендокринна система та обмін речовин: пригнічення функції та атрофія надниркових залоз, синдром Кушинга, гірсутизм, порушення менструального циклу, зниження толерантності до вуглеводів, підвищена потреба в інсуліні або пероральнихантидіабетичних засобах у хворих на цукровий діабет, перехід латентної форми діабету в клінічно активну форму, негативний баланс азоту внаслідок порушення катаболізму білків, затримка натрію та рідини, збільшення втрати калію, набрякта гілокаліємічний алкалоз.
Органи шлунково-кишкового тракту і печінка: гикавка, нудота, виразковий езофагіт, пептична виразка шлунка або дванадцяти палої кишки, перфорація виразки та шлунково-кишкова кровотеча (блювання кров'ю, дьогтеподібні випорожнення кишечнику), панкреатит та перфорація жовчного міхура.
Кістково-м'язовасистема: стероїдна міопатія (м'язова млявість, спричинена порушеннями катаболізму білків у м'язах), остеопороз (підвищене виведення кальцію), компресійні переломи хребців або патологічні переломи довгих кісток, асептичнийостеонекроз, розриви сухожиль.
Шкіра таслизові оболонки: уповільнення загоювання ран, витончення та підвищенаушкоджуваність шкіри, стрії, петехїї та крововиливи, еритема, підвищене потовиділення, вугри, алергічний дерматит, уртикарії, ангіо невротичний набряк. Існує ймовірність отримання хибних результатів при проведенні стандартних шкірних тестів.
Орган зору: глаукома, катаракта, зміни внутрішньо очного тиску, екзофтальм. У поодиноких випадках спостерігалися інші побічні реакції: прояви індивідуальної підвищеної чутливості до Дексаметазону, а також тромбоемболія, імпотенція.
Протипоказання. Дексаметазонпротипоказаний при індивідуальній підвищеній чутливості до компонентів препарату, при печінковій та нирковій недостатності, в періоди вагітності та лактації, дітям до 12 років. Протипоказаннями для застосування препарату єтакож гострі вірусні, бактеріальні або системні грибкові інфекції (у разі застосування відповідної специфічної терапії), синдром Кушинга. Відносними протипоказаннями для застосування препарату є хронічна ниркова недостатність, цироз печінки або хронічний гепатит, гіпотеріоз, психоз або тяжкий невроз, старечий вік. Внутрішньом'язове введення Дексаметазону протипоказане хворим наідіопатичну тромбоцит опенічну пурпуру.
Передозування. При передозуванні, яке виникає зазвичай лише після тривалого застосування підвищених доз Дексаметазону можливе підсилення побічних реакцій, зазначених урозділі " Побічні ефекти". Здебільшого внаслідок передозування розвивається синдром Кушинга. Специфічного антидоту не існує. Гемодіаліз не належить до ефективних методів прискорення виведення Дексаметазону з організму. Негайне припинення введення препарату і вчасно призначені лікарем заходи екстреної допомоги та симптоматичне лікування сприяють швидкому усуненню клінічних проявів передозування.
Особливості застосування. Якщо пацієнт піддається тяжкому стресу (травма, хірургічне втручання, тяжке захворювання), під час лікування або безпосередньо після його закінчення, він повинен одержувати більші дози Дексаметазону. ЛікуванняДексаметазоном може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Дексаметазонможе спричинити загострення системної грибкової інфекції латентного амебіазу, легеневого туберкульозу. При активних формах туберкульозу Дексаметазон (разом з протитуберкульозними засобами) призначають у разі миттєвого розвитку або дуже широкого розповсюдження процесу.
Особливої обережності слід дотримуватись при лікуванні хворих на серцеву недостатність, епілепсію, тромбоемболію, тяжку псевдопаралітичну міастенію, глаукому, а також у пацієнтів з високим артеріальним тиском.
Проведення вакцинації протипоказане під час лікування Дексаметазоном. Імунізація вбитою вірусною бактеріальною вакциною не спричиняє зростання антитіл і не має очікуваної захисної дії. Дексаметазон не призначають протягом перших 8 тижнів до та 2тижнів після вакцинації. Для пацієнтів, яких лікують Дексаметазоном, якщо у нихв анамнезі не згадується вітряна віспа, ризик розвитку цієї інфекції підвищується. Таким хворим рекомендується уникати контактів з інфікованими особами, а при випадкових контактах слід проводити пасивну імунізацію. Слід дотримуватися обережності при лікуванні хворих, що перенесли хірургічні втручання або перелом кісток, оскільки Дексаметазон може уповільнити загоювання рани та утворення кісткової мозолі. Дія глюкокортикоїдів підсилюється у хворихна цироз печінки або гіпотиреоз. Дітям Дексаметазон призначають, як правило, лише у разі нагальної необхідності.
Застосування препарату в періоди вагітності та лактації. Жінкам у періоди вагітності Дексаметазон призначають лише у випадках, коли очікувана терапевтична дія препарату на організм матері або плода перевищує потенційний ризик побічної дії. Існує ймовірність впливу Дексаметазону на секрецію ендогенних глюкокортикостероїдів, тому годування груддю слід припинити, якщо вперіод лактації виникне нагальна потреба у застосуванні препарату.
Вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з механічними приладами. ОскількиДексаметазон впливає на центральну нервову систему і може спричинити запаморочення голови, спазми та головний біль, водіям автотранспорту та операторам потенційно небезпечної техніки при лікуванні препаратом слід дотримуватися обережності.
Взаємодія лікарськими засобами. Ефект Дексаметазону знижується при одночасному застосуванні рифампіцину, карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, ефедрину або аміноглютетиміду. Дексаметазон знижує терапевтичну ефективність протидіабетичних засобів, антигіпертензивних препаратів, кумаринових антикоагулянтів, празиквантелю та діуретиків. Дексаметазон сприяє підвищенню активності гепарину, альбендазолу та калійуретиків. Одночасне застосування Дексаметазону та великих доз глюкокортикоїдів або агоністів β 2-редепторівзбільшує ризик розвитку гіпокаліємії. При сумісному застосуванні відзначається збільшення аритмогенної га токсичної дії серцевих глікозидів у хворих нагіпокаліємію. Глюкокортикоїди збільшують нирковий кліренс саліцилату, що ускладнює досягнення терапевтичної концентрації саліцилатів у сироватці крові. Особливої обережності слід дотримуватись при зниженні доз Дексаметазону, оскільки можливе значне підвищення сироваткової концентрації саліцилатів та розвиток інтоксикації. Якщо одночасно вживаютьсяпероральні контрацептивні засоби, період напів виведення Дексаметазону може збільшитися, що призведе до підсилення специфічної дії та збільшення ризику побічних ефектів. Одночасне застосування Дексаметазону та ритодрину протипоказане, оскільки може призвести до летального кінця. Одночасне введення Дексаметазону таметоклопраміду, дифенгідраміну, прохлорперазину та серотоніну, антагоністівсеротонін ових рецепторів (ондансетрон, гранісетрон) ефективне для попередження нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, флуорацилом.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому, захищеному відсвітла місці, при температурі від 8°С до 25°С. Термін придатності - 2 роки.
Смотрите также: Цены на Дексаметазон в аптеках
Источник: ДЕКСАМЕТАЗОН, інструкція, застосування препарату ДЕКСАМЕТАЗОН Розчин для ін'єкцій по 1 мл (4 мг) в ампулах № 25
https://mozdocs.kiev.ua/likiview.php? id=14046
| ДЕКСОНА |
| Назва: | ДЕКСОНА | Шукати ДЕКСОНА в аптеках → | |
| Міжнародна непатентована назва: | Dexamethasone | |
| Виробник: | Каділа Хелткер Лтд., Індія | |
| Лікарська форма: | Розчин для ін'єкцій | |
| Форма випуску: | Розчин для ін'єкцій, 4 мг/мл по 1 мл в ампулах № 5 | |
| Діючі речовини: | 1 мл розчину містить: дексаметазону натрію фосфату, еквівалентного дексаметазону фосфату 4 мг | |
| Допоміжні речовини: | Креатинін, натрію цитрат, натрію метабісульфіт, метилпарабен, пропілпарабен, динатрію ЕДТА, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій | |
| Фармакотерапевтична група: | Гормони кори надниркових залоз та їх синтетичні аналоги | |
| Показання: | Алергічні стани (бронхіальна астма, анафілаксія, контактний дерматит, сезонний або алергічний риніт); шок (геморагічного, кардіального, травматичного походження); церебральний набряк тощо. | |
| Термін придатності: | 3р. | |
| Номер реєстраційного посвідчення: | UA/1650/01/01 | |
| Термін дії посвідчення: | з 22.10.2009 по 22.10.2014 | |
| АТ код: | H02AB02 | |
| Наказ МОЗ: | 762 від 22.10.2009 |
· Цiни на ДЕКСОНА в аптеках
| Поділитися… |
| ||||||
| Інструкція для застосування ДЕКСОНА |
| І Н С Т Р У К Ц І Я для медичного застосування препарату ДЕКСОНА (DEXONA) | |
| Склад: діюча речовина: дексаметазон; 1 мл розчину містить дексаметазону натрію фосфату, еквівалентного дексаметазону фосфату 4 мг; допоміжні речовини: креатинін, натрію цитрат, натрію мета бісульфіт (Е 223), метилпарабен (Е 218), пропіл парабен (Е 216), динатрію ЕДТА, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій. | |
| Лікарська форма.Розчин для ін’єкцій. | |
| Фармакотерапевтична група.Кортикостероїдидля системного застосування. Глюкокортикоїди. Код АТС Н 02А В 02. | |
| Клінічні характеристики. Показання. Дексаметазон вводять внутрішньо венно або внутрішньом’язово у невідкладних випадках, а також за неможливості перорального застосування препарату при таких станах: Ендокринні порушення: · замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; за необхідності, синтетичні аналоги можуть застосовуватися разом з мінералокортикоїдами; в педіатричній практиці сумісне застосування з мінералокортикоїдами надзвичайно важливе); · гостра недостатність надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; може виявитися необхідним сумісне застосування з мінералокортикоїдами, особливо у разі застосування синтетичних аналогів); · перед операціями, та у випадках серйозних травм або захворювань у пацієнтів зі встановленою наднирковою недостатністю або при невизначеному адренокортикальному запасі; · шок, стійкий до традиційної терапії, при наявній або підозрюваній недостатності надниркових залоз; · уроджена гіперплазія надниркових залоз; · негнійне запалення щитовидної залози; · гіперкальціємія, що спричинена раковим ураженням. Ревматичні захворювання: як допоміжна терапія для короткочасного застосування (для виведення пацієнта з гострого стану або при загостренні хвороби) при: · пост травматичному остеоартрозі; · синовіті при остеоартрозі; · ревматоїдному артриті, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (деякі випадки можуть потребувати низькодозової підтримуючої терапії); · гострому та під гострому бурситі; · епікондиліті; · гострому неспецифічному тендосиновіті; · гострому подагричному артриті; · псоріатичному артриті; · анкілозуючому спондиліті. Колагенози: в період загострення або в окремих випадках як підтримуюча терапія при: · системному червоному вовчаку; · гострому ревматичному кардиті. Захворювання шкіри: · пухирчатка; · тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона); · ексфоліативний дерматит; · бульозний герпетиформний дерматит; · тяжкий себорейний дерматит; · тяжкий псоріаз; · фунгоїдний мікоз. Алергічні захворювання: контроль тяжких або інвалідизуючих алергічних станів, що не піддаються традиційному лікуванню: · бронхіальна астма; · контактний дерматит; · атопічний дерматит; · сироваткова хвороба; · хронічний або сезонний алергічний риніт; · алергія на ліки; · кропив’янка після переливання крові; · гострий неінфекційний набряк гортані (препаратом вибору є епінефрин). Очні захворювання: тяжкігострі та хронічні алергічні та запальні процеси з ураженням очей: · ураження очей, спричинене Нerpes zoster; · ірит, іридоцикліт; · хоріоретиніт; · дифузний задній увеїт та хоріоїдит; · неврит зорового нерва; · симпатична офтальмія; · запалення переднього сегменту; · алергічний кон’юнктивіт; · кератит; · алергічна крайова виразка рогівки. Шлунково-кишкові захворювання: для виведення пацієнта із критичного періоду при: · виразковому коліті (системна терапія); · хворобі Крона (системна терапія). Захворювання дихальних шляхів: · симптоматичний саркоїдоз; · бериліоз; · вогнищевий або дисемінований туберкульоз легенів (разом із відповідною протитуберкульозною хіміотерапією); · синдром Лефлера, який не піддається терапії іншими методами; · аспірацій ний пневмоніт. Гематологічні захворювання: · набута (ауто імунна) гемолітична анемія; · ідіопатична тромбоцит опенічна пурпура у дорослих (лише внутрішньо венне введення; внутрішньом’язове введення протипоказане); · вторинна тромбоцит опенія у дорослих; · еритробластопенія (еритроцитарна анемія); · уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія. Онкологічні захворювання: · паліативне лікування лейкемії та лімфоми у дорослих; · гостра лейкемія у дітей. Стани, що супроводжуються набряком: · стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі (без уремії) і порушення функції нирок при системному червоному вовчаку. Діагностичне випробування гіперфункції надниркових залоз Набряк мозку: · набряк мозку через первинну або метастатичну пухлину мозку, краніотомію або травму голови. Застосування при набряку мозку не заміняє належні нейрохірургічні дослідження та кінцеві призначення, такі як нейрохірургічне втручання та інша специфічна терапія. Інші показання: · туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою або загрозою блокади (разом із відповідною протитуберкульозною терапією); · трихіноз з неврологічними симптомами або трихіноз міокарда. Показання для внутрішньо суглобового введення або введення у м’які тканини: як допоміжна терапія для короткочасного застосування (з метою виведення пацієнта із гострого стану або при загостренні хвороби) при: · ревматоїдному артриті (тяжке запалення окремого суглоба); · синовіті при остеоартриті; · гострому та під гострому бурситі; · гострому подагричному артриті; · епікондиліті; · гострому неспецифічному тендосиновіті; · пост травматичному остеоартриті. Місцеве введення (введення в місце ураження): · келоїдні ураження; · локалізовані гіпертофічні, запалені та інфільтровані ураження при оперізувальному лишаї, псоріазі, кільцеподібній гранульомі, · дисковий червоний вовчий лишай, · ліпоїдний атрофічний дерматит Оппенгейма; · локалізована алопеція. Можливе також застосування при кістозних пухлинах апоневрозу або сухожилля (ганглію). | |
| Протипоказання. • Підвищена чутливість до активної речовини або інших компонентів лікарського засобу; • системні інфекції, крім випадків комбінації зі специфічними проти інфекційними засобами; • системні грибкові інфекції; • бактеріємія; • остеопороз; • запальні процеси в місці введення препарату; • септичні артрити, спричинені збудниками гонореї та туберкульозу; • шлунково-кишкові виразки; • тяжкі міопатії (за винятком міастенії); • вірусні інфекції (вітряна віспа, простий герпес очей, оперізуваний лишай (фаза віремії), поліомієліт (за винятком бульбарно-енцефалічної форми); • лімфаденіт після вакцинації БЦЖ; • закрито кутова та відкритокутова глаукоми; • період вагітності (крім застосування за життєвими показаннями) та годування груддю. | |
| Спосіб застосування та дози. Призначають дорослим та дітям з періоду новонародженості. Вводять внутрішньо венно (у вигляді ін’єкції або інфузії), внутрішньом’язово або місцево – за допомогою внутрішньо суглобової ін’єкції чи ін’єкції в місце ураження на шкірі або в інфільтрат м’яких тканин. Як розчинник для внутрішньо венної інфузії застосовують 0, 9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози. Розчини призначені для внутрішньо венного введення або подальшого розчинення препарату не повинні містити консерванти, коли застосовуються для немовлят, особливо недоношених. Коли препарат змішується з розчинником для інфузії, слід дотримуватись стерильних заходів безпеки. Оскільки розчини для інфузій зазвичай не містять консервантів, суміші слід застосовувати протягом 24 год. Препарати для парентерального введення слід візуально перевіряти на наявність сторонніх часток та зміни кольору кожного разу перед введенням, для визначення придатності розчину та контейнеру. Дозу слід визначати індивідуально, відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості кортикоїдів і реакції організму. Внутрішньо венне та внутрішньом’язове введення Рекомендована початкова доза змінюється від 0, 5 до 9 мг на добу, залежно від діагнозу. В менш тяжких випадках може бути достатнім дозування нижче 0, 5 мг, в той час як при тяжких захворюваннях може бути необхідним дозування вище 9 мг на добу. Початкові дози Дексаметазону слід застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшувати до найнижчої клінічно ефективної. Якщо високі дози призначаються протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу потім слід поступово зменшувати протягом кількох наступних днів або навіть протягом більш тривалого періоду. Якщо через відповідний період часу не відбувається задовільної клінічної реакції, припиняють ін’єкції дексаметазону фосфату і призначають пацієнту інше лікування. Слід ретельно спостерігати за симптомами, що можуть потребувати корекції дозування, а саме – змінами клінічного стану в результаті ремісії або загострення хвороби, індивідуальною реакцією на препарат і впливом стресу (наприклад, хірургічне втручання, інфекція, травма). Під час стресу може виявитися необхідним тимчасово збільшити дозування. Якщо введення препарату припиняють після більше ніж декількох днів лікування, як правило, відміну слід проводити поступово. При внутрішньо венному введенні дозування зазвичай є таким самим, як і при пероральному застосуванні. Проте, при деяких негайних, гострих, небезпечних для життя ситуаціях застосування доз, що перевищують звичайні, може бути виправданим і суміщатись з пероральним дозуванням. Слід прийняти до уваги, що при внутрішньом’язовому введенні швидкість абсорбції є повільнішою. Шок Існує тенденція в поточній медичній практиці щодо застосування високих (фармакологічних) доз кортикостероїдів для лікування шоку, стійкого до традиційної терапії. Існують наступні дозування ін’єкції дексаметазону фосфату: Дозування 3 мг/кг маси тіла за 24 год шляхом постійної внутрішньо венної інфузії після початкової внутрішньо венної ін’єкції 20 мг. 2-6 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової внутрішньо венної ін’єкції. 40 мг початково, потім повторні внутрішньо венні ін’єкції кожні 4-6 год, доки спостерігаються симптоми шоку. 40 мг початково, потім повторні внутрішньо венні ін’єкції кожні 2-6 год, доки спостерігаються симптоми шоку. 1 мг/кг маси тіла у вигляді одноразової внутрішньо венної ін’єкції. Застосування високодозової кортикостероїдної терапії повинно тривати тільки до стабілізації стану пацієнта і зазвичай не довше, ніж 48-72 год. Набряк мозку Дексаметазон, розчин для ін’єкцій, звичайно призначають в початковій дозі 10 мг внутрішньо венно, потім по 4 мг кожні 6 год внутрішньом’язово до зникнення симптомів. Реакцію на лікування звичайно спостерігають протягом 12-24 год, дозування може бути знижене після 2-4 днів лікування, препарат поступово відміняють протягом 5-7 днів. Для паліативного застосування у пацієнтів з повторними або неоперабельними пухлинами мозку, може бути ефективною підтримуюча терапія в дозуванні 2 мг 2-3 рази на добу. Тяжкі алергічні захворювання При гострих, алергічних захворюваннях, які само купіруються або тяжких загостреннях хронічних алергічних захворювань призначають наступну схему дозування, яка об’єднує парентеральну та пероральну терапію: Дескаметазон, розчин для ін’єкцій, 4 мг/мл: перший день, 1 або 2 мл (4 або 8 мг), внутрішньом’язово. Дексаметазон, таблетки, 0, 5 мг: другий і третій дні, 6 таблеток у два прийоми кожен день; четвертий день, 3 таблетки у два прийоми; п’ятий і шостий дні, 1½ таблетки кожен день; сьомий день, немає лікування; восьмий день, повторний візит до лікаря. Ця схема призначена для забезпечення адекватного лікування протягом епізодів загострення для зниження ризику передозування у хронічних випадках. Місцеве введення Внутрішньо суглобове введення, введення в місце ураження або у м’які тканини зазвичай застосовують у випадках, коли ураження обмежується одним або двома суглобами (ділянками). Дозування та частота ін’єкцій залежить від умов та місця введення. Звичайна доза – 0, 2-6 мг. Частота застосування звичайно коливається від одного введення на 3-5 днів до одного введення на 2-3 тижні. Часте внутрішньо суглобове введення може ушкодити суглобовий хрящ. Внутрішньо суглобова ін’єкція кортикостероїдів може призвести до системних ефектів на додаток до місцевих. Слід уникати внутрішньо суглобового введення кортикостероїдів в інфіковані суглоби. Кортикостероїди не слід вводити в нестабільні суглоби. Деякі зі звичайних одноразових доз наведені нижче: Місце ін’єкції | Доза дексаметазону фосфату (мг) |
| Великі суглоби (наприклад, колінний) | 2-4 |
| Маленькі суглоби (наприклад, між фаланговий, скронево-нижньощелепний) | 0, 8-1 |
| Міжм’язові сумки | 2-3 |
| Сухожильні оболонки | 0, 4-1 |
| Інфільтрація м’яких тканин | 2-6 |
| Ганглії | 1-2 |
| Дексаметазон, розчин для ін’єкцій, особливо рекомендований для застосування у поєднанні з одним із менш розчинних стероїдів тривалої дії для внутрішньо суглобового введення та введення у м’які тканини. Дози для дітей Рекомендована доза при замісній терапії становить 0, 02 мг/кг маси тіла або 0, 67 мг/м2 площі поверхні тіла на добу у три ін’єкції. При всіх інших показаннях, діапазон початкових доз становить 0, 02-0, 3 мг/кг/добу у три-чотири ін’єкції (0, 6-9 мг/м2площі поверхні тіла/добу). З метою порівняння нижче наведені еквівалентні дози в мг для різних кортикостероїдів: Доза 0, 75 мг дексаметазону еквівалентна дозі 2 мг параметазону, або 4 мг метил преднізолону і триамцинолону, або 5 мг преднізону і преднізолону, або 20 мг гідрокортизону, або 25 мг кортизону, або 0, 75 мг бетаметазону. Такі співвідношення дозувань відносяться лише до перорального чи внутрішньо венного застосування цих препаратів. Коли ці препарати або їхні похідні вводяться внутрішньом’язово або внутрішньо суглобово, їхні відносні властивості можуть значно змінюватись. | |
| Побічні реакції. Частота виникнення побічних реакцій залежить від дози та тривалості лікування. При короткочасному застосуванні препарату можливі: тимчасова недостатність надниркових залоз, непереносимість глюкози, підвищений апетит і збільшення маси тіла, психічні порушення; рідше зустрічаються алергічні реакції, гіпертри гліцеридемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцяти палої кишки, гострий панкреатит. У разі введення високих доз або при тривалому застосуванні препарату слід враховувати можливість виникнення тривалого порушення функції надниркових залоз, уповільненого росту дітей і підлітків, ожиріння центрального ґенезу, шкірних реакцій, атрофії м’язів, остеопорозу, рідше – зниження імунного захисту та підвищення ризику виникнення інфекційних захворювань, катаракти, глаукоми, артеріальної гіпертензії, асептичного некрозу кісток. Можливі наступні побічні реакції: з боку ендокринної системи: пригнічення функції та атрофія надниркових залоз, синдром Іценка-Кушинга, затримка статевого розвитку та росту у дітей та підлітків, зниження толерантності до глюкози, «стероїдний» цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, гіперглікемія, підвищення потреби в інсуліні або пероральних протидіабетичних засобах, негативний азотистий баланс, гіпокаліємія, алкалоз, гіперліпідемія, гінекомастія, аменорея, затримка натрію та води в організмі; з боку травного тракту: підвищений апетит, розлади травлення, нудота, блювання, виразковий езофагіт, панкреатит, пептична «стероїдна» виразка шлунка та дванадцяти палої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація шлунково-кишкового тракту, включаючи перфорацію жовчного міхура та кишечнику (особливо у пацієнтів із хронічними запаленнями кишечнику), метеоризм, гикавка; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ та лужної фосфатази; з боку серцево-судинної системи: набряки, підвищення артеріального тиску, кардіоміопатії, аритмії, екстрасистолія, пароксизмальна брадикардія (аж до зупинки серця), розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення проявів хронічної серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, гіперкоагуляція, тромбози, тромбофлебіти, васкуліти. У хворих на гострий та під гострий інфаркт міокарда – посилення вогнища некрозу, сповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м’яза; з боку нервової системи: безсоння, нервозність або неспокій, запаморочення, вертиго, судоми, психози, головний біль, зміни настрою, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний синдром, депресія, параноя, підвищення внутрішньо черепного тиску, псевдо пухлина мозочка (як наслідок різкого припинення прийому препарату); з боку органу зору: катаракта, глаукома, екзофтальм, раптова втрата зору (при парентеральному введенні в ділянці голови, шиї, носа, шкіри голови, можливе відкладення кристалів препарату у судинах ока), підвищення внутрішньо очного тиску з можливим ураженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки; з боку опорно-рухової системи: артралгії, м’язова слабкість, сповільнення росту та процесів скостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, вертебральні компресорні переломи, асептичний некроз голівки плечової та стегнової кісток, розрив сухожиль м’язів, «стероїдна» міопатія, зниження м’язової маси (атрофія), невропатія, неврити, парастезії; з боку кровотворної та лімфатичної систем: зменшення кількості моноцитів і/або лімфоцитів, лейкоцитоз; тромбоцит опенія; з боку шкіри та підшкірної клітковини: гірсутизм, акне, атрофія шкіри, синці, свербіж шкіри (генералізований та в місцях введення препарату), уртикарні висипання, сповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, потоншання шкіри, гіпер- або гіпопігментація, стероїдні вугри, стриї, схильність до розвитку піодермії та кандидозів; з боку репродуктивної системи: порушеннясперматогенезу (збільшення або зменшення); порушення метаболізму: підвищене виведення кальцію, гіпокальціємія, збільшення маси тіла, негативний азотистий баланс (пришвидшений розпад білків), підвищене потовиділення, затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м’язів, незвична слабкість та втомлюваність); алергічні реакції: генералізовані або місцеві, анафілактоїдні реакції, анафілаксія; інші: розвиток або загострення інфекцій (частіше при одночасному застосуванні імунодепресантів чи вакцин), ангіоедема, неваскулярний некроз, лейкоцитурія, вторинна малігнізація, Капоші синдром, гикавка, яку важко купірувати, відкладання жиру у незвичних місцях, «місяцеподібне лице». Місцеві реакції при парентеральному введенні: свербіж, сухість, гіпертрихоз, вугроїдні висипання, гіпопігментація, пероральний дерматит, алергічні контактні дерматити, мацерація шкіри, стриї, пітниця, печіння у місці введення, подразнення шкіри, оніміння, біль, парестезії та вторинні інфекції у місці ведення, рідко – некроз оточуючих тканин, утворення рубців у місці ін’єкцій; атрофія шкіри та підшкірної клітковини при внутрішньом’язовому введенні (особливо небезпечне введення у дельтоподібний м’яз). При внутрішньо венному введенні: аритмії, приливи крові до обличчя, судоми. При інтракраніальному введенні – носові кровотечі. При внутрішньо суглобовому введенні – посилення болю у суглобі. | |
| Передозування. При введенні високих доз препарату та при тривалому застосуванні часто виникають побічні ефекти, описані у відповідному розділі, перш за все – синдром Кушинга. Тривале застосування глюкокортикоїдів призводить до зниження функціональної активності гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, тому відміну препарату необхідно проводити шляхом поступового зменшення дози. Різка відміна препарату може стати причиною розвитку гострої недостатності надниркових залоз. При появі симптомів передозування препарат тимчасово відміняють (крім випадків, коли препарат призначений за життєвими показаннями), призначають симптоматичну терапію. Після зникнення симптомів передозування застосування препарату поновлюють. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону з організму. Специфічного антидоту немає. Застосування у період вагітності або годування груддю. Глюкокортикоїди проходять крізь плаценту і досягають високих концентрацій у тканинах плода. За деякими даними, навіть фармакологічні дози глюкокортикоїдів можуть підвищити ризик недостатності плаценти, олігогідрамніозу, уповільненого розвитку плода або його внутрішньо маткової смерті, підвищення кількості лейкоцитів (нейтрофілів) у плода і недостатності його надниркових залоз. Під час вагітності введення дексаметазону допустиме лише за життєвими показаннями. Дітей, народжених матерями, яким призначали глюкокортикоїди під час вагітності, треба ретельно перевіряти на наявність недостатності надниркових залоз. Невеликі кількості глюкокортикоїдів виділяються в грудне молоко, тому на час лікування слід припинити годування груддю. Можливий вплив полягає в уповільненні росту дитини і зменшенні секреції ендогенних глюкокортикоїдів. Діти. Застосовують у дітей з періоду новонародженості (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Під час тривалого лікування необхідно ретельно слідкувати за динамікою росту та розвитку дитини. У дітей в період росту глюкокортикоїди застосовують лише за життєвими показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря. Для запобігання порушенню процесів росту при тривалому лікуванні препаратом дітей віком до 14 років бажано через кожні 3 дні робити 4-денну перерву в лікуванні. Дітям, які під час лікування перебували в контакті з хворими на кір, вітряну віспу, призначають специфічні імуноглобуліни. | |
| Особливі заходи безпеки. У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатись синдром відміни (також без видимих ознак недостатності надниркових залоз) при припиненні лікування (підвищена температура тіла, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах та суглобах, блювання, зменшення маси тіла, слабкість, часто ще й конвульсії). Тому дозу дексаметазону треба зменшувати поступово. Раптове припинення лікування може мати смертельні наслідки. Особливості застосування. Під час парентерального лікування кортикоїдами в рідких випадках можуть спостерігатись реакції гіпер чутливості, тому треба вжити належних заходів перед початком лікування дексаметазоном, зважаючи на можливість алергічних реакцій (особливо у пацієнтів з алергічними реакціями на будь-які інші ліки в анамнезі). Якщо пацієнт знаходиться у стані тяжкого стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) протягом терапії, дозу дексаметазону слід збільшити, а якщо це відбувається під час припинення лікування, слід застосовувати гідрокортизон або кортизон. Пацієнтам, яким вводили дексаметазон тривалий час і які зазнають тяжкого стресу після припинення терапії, слід відновити застосування дексаметазону, оскільки спричинена ним недостатність надниркових залоз може тривати протягом кількох місяців після припинення лікування. Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикоїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації. Дексаметазон може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів. Пацієнти з туберкульозом легенів в активній формі повинні одержувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або сильно розсіяному туберкульозі легенів. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легенів, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, повинні одержувати хімічні профілактичні засоби. Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, діабет, активну пептичну виразку, недавній кишковий анастомоз, виразковий коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромб емболією, тяжкою міастенією, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку. Під час лікування може спостерігатись загострення діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів діабету. При тривалому лікуванні слід контролю вати рівні калію у сироватці. Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація вбитою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон звичайно не призначають за 8 тижнів до вакцинації і не починають застосовувати раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації. Пацієнти, які тривалий час лікуються високими дозами дексаметазону і ніколи не хворіли на кір, повинні уникати контакту із інфікованими особами; при випадковому контакті рекомендоване профілактичне лікування імуноглобуліном. Рекомендується виявляти обережність пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утворення кісткової тканини. Дія глюкокортикоїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз. Внутрішньо суглобове призначення дексаметазону може призвести до системних ефектів. Часте застосування може спричинити ураження хряща або некроз кістки. Перед внутрішньо суглобовим введенням слід видалити із суглоба синовіальну рідину і дослідити її (перевірити на наявність інфекції). Слід уникати введення кортикоїдів в інфіковані суглоби. Якщо інфекція суглоба розвивається після ін’єкції, слід розпочати належну терапію антибіотиками. Пацієнтів треба повідомити про те, щоб вони уникали фізичного навантаження на уражені суглоби до часу, коли запалення буде вилікуване. Треба уникати введення препарату в нестійкі суглоби. Кортикоїди можуть спотворювати результати шкірних алергічних тестів. Спеціальна інформація про деякі інгредієнти. Препарат містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в дозі, тобто є практично «вільним від натрію». | |
| Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Дексаметазону фосфат може спричинити запаморочення та головний біль у деяких пацієнтів, тому під час лікування препаратом необхідна обережність при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. | |
| Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Аміноглютетимід – знижує концентрацію дексаметазону. Антациди – мають здатність збільшувати абсорбцію кортикостероїдів, прийом цих препаратів можливий з різницею в 2 години. Антихолін естеразні засоби – одночасне застосування з дексаметазоном може призвести до вираженої слабкості у хворих на міастенію. Азолові протигрибкові препарати – можуть збільшувати концентрацію кортикостероїдів у сироватці крові при сумісному застосуванні цих препаратів. Секвестр анти жовчних кислот – можуть зменшувати абсорбцію кортикостероїдів, можливе застосування з різницею в 2 години. Блокатори кальцієвих каналів (нондигідроперидин) – можуть збільшувати концентрацію кортикостероїдів у сироватці крові при їх сумісному застосуванні. Циклоспорини – кортикостероїди можуть збільшувати концентрації циклоспоринів у сироватці крові, а також циклоспорини можуть збільшувати рівні кортикостероїдів. Естрогени – можуть збільшувати рівень кортикостероїдів у сироватці крові. Флуороквінолони – одночасне застосування може збільшувати ризик розриву сухожиль, особливо у пацієнтів літнього віку. Ізоніазид – кортикостероїди зменшують концентрацію ізоніазиду в сироватці крові. Нервово-мязові блокатори – застосування з кортикостероїдами може призвести до міопатії. Талідомід – одночасне застосування з кортикостероїдами може призвести до збільшення ризику селективних побічних реакцій (токсичний епідермальний некроліз). Варфарин – кортикостероїди можуть зменшувати ефект варфарину. Одночасний прийом з барбітуратами, карбамазепіном, фенітоїном, пірамідоном або римфампіцином може посилювати метаболізм і зменшувати дію кортикостероїдів. При одночасному застосуванні дексаметазону із серцевими глікозидами можливе посилення дії глікозидів і погіршення переносимості останніх через дефіцит калію; з діуретинами та салуретиками – можливе посилення виведення калію. При одночасному прийомі препарату із протидіабетичними засобами можливе зниження їх терапевтичної активності, тому необхідно проводити контроль вмісту глюкози в крові; з похідними кумарину – послаблення антикоагулянтного ефекту; з гормональними контрацептивами – посилення дії дексаметазону; з не стероїдними протизапальними засобами – посилення ризику утворення ерозивно-виразкових уражень і шлунково-кишкових кровотеч; з празиквантелом – можливе зменшення концентрації останнього в крові. Зменшення періоду напів виведення і збільшення кліренсу дексаметазону може відбуватися після взаємодії з ефедрином. Імунодепресанти і цитостатики посилюють дію препарату. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами і при інших видах імунізації препарат збільшує ризик активації вірусів і розвитку інфекцій. Дексаметазон збільшує метаболізм ізоніазиду, мексилетину, а також ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. При тривалій терапії можливе підвищення вмісту фолієвої кислоти. Існує фізико-хімічна несумісність розчину дексаметазону натрію фосфату з даунорубіцину гідро хлоридом, доксорубіцину гідро хлоридом, ванкоміцину гідро хлоридом та прохлорперазину едисилатом. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Дексаметазон чинить виражену протизапальну, проти алергічну та десенсибілізуючу дію, має антитоксичні та протишокові властивості, проявляє імунодепресивну активність. Незначною мірою затримує натрій та воду в організмі. Ці ефекти спричинені тим, що дексаметазон пригнічує вивільнення еозинофілами медіаторів запалення, індукує утворення ліпокортинів та зменшення кількості опасистих клітин, зменшує проникність капілярів, пригнічує активність циклооксигенази (переважно ЦОГ-2) і синтез простагландинів, стабілізує мембрани клітин (особливо лізосомальних). Дексаметазон проникає крізь клітинні мембрани і утворює комплекс зі специфічними рецепторами цитоплазми. Ці комплекси потім проникають у клітинні ядра, зв’язуються з ДНК і стимулюють транскрипцію інформаційної РНК (іРНК) і подальший синтез білків різноманітних ензимів, відповідальних за дві категорії дії системних адренокортикоїдів. Однак ці засоби можуть послаблювати транскрипцію іРНК у деяких клітинах (наприклад, лімфоцитах). Дексаметазон зменшує відповідь тканин на запальний процес. Він також інгібує фагоцитоз, вивільнення лізосомальних ензимів, синтез та/або вивільнення декількох хімічних посередників запалення. Дексаметазон зменшує концентрацію тимусзалежних лімфоцитів (Т-лімфоцитів), моноцитів і еозинофільних лейкоцитів. Він також зменшує зв’язування імуноглобуліну з рецепторами клітинних мембран і стримує синтез і/або вивільнення інтерлейкіну-1, що призводить до зменшення бластогенезу Т-лімфоцитів і зниження поширення первинної імунної відповіді. Імунодепресивна дія обумовлена гальмуванням звільнення цитокінів (інтерлейкіну-І-ІІ, γ -інтерферону) лімфоцитами та макрофагами. Дексаметазон стимулює білковий катаболізм та індукує ензими, які відповідають за метаболізм амін окислот. Він знижує синтез та збільшує розпад білків у лімфоїдній тканині, сполучній тканині, м’язах та шкірі. При довго тривалому застосуванні може відбуватися атрофія цих тканин. Дексаметазон збільшує засвоюваність глюкози шляхом індукції печінкових ензимів, які беруть участь у глюконеогенезі, стимулює білковий катаболізм (збільшує концентрацію амін окислот, необхідних для глюконеогенезу у печінці) і знижує периферичну утилізацію глюкози, що призводить до збільшення накопичення глюкогену в печінці та підвищення концентрації глюкози в крові. Дексаметазон також посилює ліполіз і мобілізацію жирних кислот із жирових депо. Дексаметазону фосфат знижує активність вітаміну D, зменшує швидкість всмоктування кальцію та сприяє прискоренню його виведення з організму; гальмує синтез та секрецію адренокортикотропного гормона і вторинно – синтез ендогенних глюкокортикостероїдів. Особливістю дії препарату є значне пригнічення функції гіпофіза та повна відсутність мінералокортикоїдної активності. Фармакокінетика. Дексаметазону фосфат належить до глюкокортикоїдів тривалої дії. Після внутрішньом’язового ведення абсорбується швидко та починає швидко діяти. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 7-9 годин. Специфічна дія триває протягом 6-24 годин. З білками плазми крові зв’язується близько 80 % препарату. Після внутрішньо венного ведення максимальна концентрація у лікворі досягається через 4 години і складає 15-20 % від концентрації в плазмі крові. Швидко видаляється з крові та розподіляється у м’язах, печінці, шкірі, кишечнику і нирках. Добре проникає через гематоенцефалічний та інші гістогематичні бар’єри. Дексаметазон метаболізується в печінці значно повільніше за кортизон. Період напів виведення із плазми крові – приблизно 3-4, 5 години. Період напів виведення може бути довшим у хворих на гіпотиреоз. Біо трансформація до неактивних метаболітів відбувається головним чином у печінці. Близько 80 % введеного дексаметазону елімінується нирками у вигляді глюкуроніду протягом 24 годин. Фармацевтичні характеристики: основні фізико-хімічні властивості: прозорий, від безбарвного до світло жовтого кольору розчин, вільний від механічних часток і волокон. | |
| Несумісність. Препарат не слід змішувати з іншими препаратами, крім як з 0, 9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози. При змішуванні дексаметазону з хлорпромазином, дифенгідраміном, доксапрамом, доксорубіцином, даунорубіцином, ідарубіцином, гідроморфоном, ондансетроном, прохлорперазином, галію нітратом та ванкоміцином утворюється осад. Приблизно 16 % дексаметазону розкладається в 2, 5 % розчині глюкози та 0, 9 % розчині натрію хлориду з амікацином. Деякі ліки, такі як лоразепам, повинні змішуватись з дексаметазоном у скляних флаконах, а не у пластикових пакетах (концентрація лоразепаму зменшується до значень нижче 90 % за 3-4 години зберігання у полівінілхлорид них пакетах при кімнатній температурі). Деяким лікам, таким як метапамінол, властива так звана «несумісність, що розвивається повільно», яка розвивається протягом доби при змішуванні з дексаметазоном. Дексаметазон з глікопіролатом: значення рН остаточного розчину дорівнює 6, 4, що виходить за межі діапазону стабільності. Термін придатності. 3 роки. | |
| Умови зберігання.Зберігатипри температурі від 15 °С до 30 °С у захищеному від світла та недоступному для дітей місці. | |
| Упаковка.У картонній коробці 5 ампул по 1 мл розчину. | |
| Категорія відпуску.За рецептом. |
Смотрите также: Цены на Дексон в аптеках
Источник: ДЕКСОНА, інструкція, застосування препарату ДЕКСОНА Розчин для ін'єкцій, 4 мг/мл по 1 мл в ампулах № 5
https://mozdocs.kiev.ua/likiview.php? id=15397
| ДОФАМІН-ДАРНИЦЯ |
| Назва: | ДОФАМІН-ДАРНИЦЯ | Шукати ДОФАМІН-ДАРНИЦЯ в аптеках → | |
| Міжнародна непатентована назва: | Dopamine | |
| Виробник: | ЗАТ " Фармацевтична фірма " Дарниця", м. Київ, Україна | |
| Форма випуску: | Концентрат для приготування розчину для інфузій 4% по 5 мл в ампулах № 10 (в пачці або в коробці) | |
| Діючі речовини: | 1 мл концентрату містить дофаміну - 40.0 мг | |
| Допоміжні речовини: | Натрію метабісульфіт (натрію піросульфіт), 0, 1 М розчин хлористоводневої кислоти, вода для ін'єкцій | |
| Фармакотерапевтична група: | Дофамін та дофамінергічні препарати | |
| Показання: | Гостра гіпотензія або шок, викликаний інфарктом міокарду, ендотоксичною септицемією, травмами чи нирковою недостатністю. Декомпенсована хронічна серцева недостатність. В якості допоміжної терапії – при артеріальній гіпотензії після операцій на відкритому серці, що не піддається лікуванню, незважаючи на корекцію об'єму циркулюючої крові. | |
| Термін придатності: | 5р. | |
| Номер реєстраційного посвідчення: | UA/2996/01/02 | |
| Термін дії посвідчення: | з 07.04.2005 по 07.04.2010 Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився. Пошук даних про реєстрацію препарату ДОФАМІН-ДАРНИЦЯ | |
| АТ код: | C01CA04 | |
| Наказ МОЗ: | 156 від 07.04.2005 |
· Цiни на ДОФАМІН-ДАРНИЦЯ в аптеках
| Поділитися… |
| ||||||
| Інструкція для застосування ДОФАМІН-ДАРНИЦЯ |
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ДОФАМІН-ДАРНИЦЯ
(DOFAMIN-DARNITSA)
Склад:
діюча речовина: doрaminе;
1 мл концентрату містить 5 мг або 40 мг допаміну гідро хлориду у перерахуванні на 100 % суху речовину;
допоміжні речовини: натрію мета бісульфіт Е 223, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Концентрат для приготування розчину для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Не глікозидні кардіотонічні засоби. Адренергічні та дофамінергічні препарати. Код АТС С 01С А 04.
Клінічні характеристики.
Показання.
Гостра гіпотензія або шок, викликаний інфарктом міокарду, ендотоксичною септицемією, травмами чи нирковою недостатністю. Декомпенсована хронічна серцева недостатність. В якості допоміжної терапії – при артеріальній гіпотензії після операцій на відкритому серці, що не піддається лікуванню, незважаючи на корекцію об'єму циркулюючої крові.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до допаміну або до інших компонентів препарату.
Феохромоцитома, тиреотоксикоз.
Не коригована тахіаритмія, тенденція до фібриляції шлуночків, а також стани, які супроводжуються механічним опором наповнення шлуночків.
Закрито кутова глаукома.
Гіперплазія передміхурової залози із затримкою сечі.
Необхідно уникати анестезії циклоп ропаном і галогенізованими вуглеводнями.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують суворо за призначенням лікаря в умовах стаціонару.
Після розведення допамін вводять внутрішньо венно тільки у вигляді інфузій, при можливості – у великі вени.
Звичайно початкова доза допаміну для дорослих становить 2–5 мкг/кг/хв і може бути збільшена до 5–10 мкг/кг/хв відповідно до реакції. Допамін у дозі понад 20 мкг/кг/хв, як правило, не призначають, хоча дози понад 50 мкг/кг/хв можуть бути призначені у тяжких випадках.
Якщо одну ампулу (5 мл) Дофаміну-Дарниця концентрату для приготування ін фузійного розчину 40 мг/мл розчиняють у 100 мл 0, 9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози, одна крапля приготовленого розчину містить приблизно 80 мкг допаміну (приблизно 96 мкг допаміну гідро хлориду). Розрахункова основа: 1 мл=20 крапель.
Приготовлений розчин повинен бути використаний протягом 12 годин.
Побічні реакції.
Розвиток побічних реакцій при застосуванні дофаміну пов'язаний із фармакологічною дією препарату.
З боку центральної та периферичної нервової системи: головний біль, неспокій, відчуття страху, тремор, пілоерекція.
З боку органів чуття: мідріаз.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, кровотечі зі шлунково-кишкового тракту.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, відчуття серцебиття, загрудинний біль, підвищення артеріального тиску, тахікардія, ангінальний біль, стенокардія, розвиток ектопічних серцевих систол, гіпотензія, спазм периферичних артерій, вазоконстрикція, порушення серцевої провідності, брадикардія, розширення QRS-комплексу, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова аритмія.
З боку сечовидільної системи: поліурія.
З боку органів дихання: диспное.
Метаболічні порушення: азотемія.
Алергічні реакції: у хворих на бронхіальну астму – бронхоспазм, порушення свідомості, шок.
Місцеві реакції: при попаданні препарату під шкіру – некрози шкіри, підшкірної клітковини. Також можливий розвиток периферичної ішемічної гангрени у пацієнтів з вже існуючими судинними розладами.
Передозування.
Різке підвищення артеріального тиску та вазоконстрикція можуть бути проявом альфа-адренергічного ефекту дофаміну, особливо у пацієнтів з оклюзивними серцевими захворюваннями. Також препарат може викликати ішемію тканин у місці введення.
Лікування. У зв’язку зі швидким руйнуванням дофаміну в організмі зазначені явища припиняються при зменшенні дози або при припиненні введення препарату. Якщо ці дії не допомогли стабілізувати стан хворого, слід застосувати α -адреноблокатори короткотривалої дії (фентоламін).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат не рекомендований до застосування під час вагітності, оскільки інформації щодо його безпеки та ефективності недостатньо.
При застосуванні препарату в період годування груддю необхідно припинити годування.
Діти.
Інформація щодо застосування допаміну дітям відсутня, тому препарат не застосовують цій категорії пацієнтів.
Особливі заходи безпеки.
Дофамін не слід вводити внутрішньоартеріально та у вигляді болюсної ін’єкції.
З метою запобігання виникненню екстравазатів, рекомендується проводити введення дофаміну у велику вену. Потрапляння препарату у м’які тканини може викликати їх некроз. При появі екстравазату можна запобігти некрозу шляхом негайної інфільтрації уражених тканин фентоламіном (5-10 мл фентоламіну у 10-15 мл 0, 9 % розчину натрію хлориду).
Особливості застосування.
Гіпоксія, гіперкапнія та ацидоз знижують ефективність препарату, збільшуючи імовірність побічних ефектів. Лікування повинно проводитися паралельно з корекцією цих станів. У хворих у коматозному стані потрібно забезпечити прохідність дихальних шляхів.
Перед введенням шоковим хворим гіповолемія повинна бути скорегована введенням плазми та інших кровозамінних рідин. Інфузія повинна проводитися під кардіомонітор ним контролем. Зменшення діурезу без гіпотензії, надмірне підвищення діастолічного артеріального тиску або поява аритмії вказують на необхідність зменшення дози або припинення інфузії.
Через те, що препарат покращує атріовентрикулярну провідність, хворим з миготливою аритмією до початку лікування дофаміном необхідно призначити препарати дигіталісу.
З великою обережністю застосовують для лікування хворих на облітеруючі захворювання судин в анамнезі. З появою ознак периферичної ішемії введення препарату припиняють для запобігання розвитку некрозу шкіри й гангрени. Те саме відноситься до хворих з ДВЗ-синдромом.
Швидкість інфузії препарату слід постійно корегувати залежно від змін стану хворого, діурезу, рівня артеріального тиску й серцевого викиду. При стабілізації функції серця й артеріального тиску може виявитись необхідним знизити дози для забезпечення оптимального сечовиділення.
При припиненні інфузії може виникнути необхідність в поступовому зниженні дози допаміну через загрозу виникнення артеріальної гіпотензії.
Допоміжна речовина натрію мета бісульфіт в дуже рідкісних випадках може призвести до тяжких реакцій гіпер чутливості та бронхоспазму.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Дофамін-Дарниця – препарат для застосування в стаціонарних умовах з дуже коротким періодом напіврозпаду. Після виписки зі стаціонару можливість впливу препарату на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами відсутня.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Симпатоміметики, інгібітори МАО (пацієнтам, які приймають інгібітори МАО, необхідно застосовувати низькі дози Дофаміну-Дарниця), гуанетидин – підсилюється симпатоміметичний ефект Дофаміну-Дарниця. Для пацієнтів, які приймали інгібітори МАО протягом останніх 2-3 тижнів, початкова доза Дофаміну-Дарниця не повинна бути більшою 10 % від стандартної початкової дози.
Сечогінні засоби – підсилюється діуретичний ефект дофаміну, а також потенціюють його дію.
Анестезуючі засоби, трициклічні антидепресанти (ризик розвитку порушень серцевого ритму) – підвищується ризик розвитку побічних кардіальних ефектів.
Бутирофенон, пропранолол – знижується ризик розвитку побічних кардіальних ефектів.
Циклоп ропан або інгаляційні галогенізовані вуглеводи для загальної анестезії – збільшується ризик розвитку аритмії.
Препарати алкалоїдів ріжків – одночасне застосування з дофаміном збільшує ризик розвитку периферичного некрозу та гангрени.
Препарати щитоподібної залози – знижують позитивну хронотропну дію Дофаміну-Дарниця.
Фенітоїн або трициклічні антидепресанти – одночасне застосування з дофаміном може призвести до підвищення артеріального тиску й появи брадіаритмії.
Селігілін (застосовується при хворобі Паркінсона) – не бажане одночасне застосування селігініну з дофаміном.
β -адреноблокатори (пропранолол, метопролол) – знижують карді альні ефекти дофаміну.
α -адреноблокатори короткотривалої дії (фентоламін) – знижують периферичну вазоконстрикцію дофаміну.
Інгібітори катехін-о-метилтрансфер ази (КОМТ), наприклад, ентакапон, можуть потенціювахи хронотропні та аритмогенні ефекти катехоламінів, включаючи Дофамін-Дарниця. Клінічне значення потенціюючої взаємодії не визначене.
Добутамін – при одночасному введенні добута міну і Дофаміну-Дарниця може спостерігатися виразніше підвищення артеріального тиску, але тиск наповнення шлуночків серця при цьому знижується або залишається незмінним.
Пацієнти, які отримували терапію ентакапоном за 1-2 дні до введення допаміну, повинні отримувати нижчі дози препарату.
Необхідно уникати анестезії циклоп ропаном та галогенізованими вуглеводнями.
Дофамін-Дарниця знижує антиангінальний вплив нітратів, антигіпертензивну дію α -β -адреноблокаторів та інших гіпотензивних засобів.
Дофамін-Дарниця можна поєднувати із призначенням серцевих глікозидів, а також діуретичних засобів (фуросемід та ін.). При гіповолемічному шоку Дофамін-Дарниця поєднують із введенням плазми, плазмозамінювачів або крові.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
За хімічним походженням дофамін є попередником біосинтезу норадреналіну і має специфічний стимулюючий вплив на дофамінові рецептори, а в більших дозах стимулює також α - і β -адренорецептори. Під впливом Дофаміну-Дарниця підвищується загальний периферичний опір судин (ЗПОС) та систолічний артеріальний тиск, посилюються серцеві скорочення, збільшується серцевий викид. Частота серцевих скорочень змінюється відносно мало. Підвищується потреба міокарда в кисні, але у зв’язку зі збільшенням коронарного кровотоку забезпечується підвищена доставка кисню. Дофамін-Дарниця зменшує опір ниркових судин зі збільшенням у них кровотоку, збільшує клуб очкову фільтрацію, екскрецію натрію. Реєстровані фармакологічні ефекти залежні від концентрації діючої речовини в крові. У низьких дозах (0, 5-2 мкг/кг за хвилину) впливає в основному на дофамінові рецептори. Розширює мезентеріальні, мозкові, коронарні судини, зменшує опір ниркових судин, збільшує клуб очкову фільтрацію, збільшує діурез та виведення натрію з організму.
В інтервалі середніх доз (2-10 мкг/кг за хвилину) стимулює β 1-адренорецептори, чим викликає позитивний інотропний ефект, збільшує хвилинний об’єм серця.
У дозах 10 мкг/кг за хвилину і вищих більше впливає на α 1-адренорецептори, чим збільшує ЗПОС, звужує ниркові судини, підвищує артеріальний тиск, знижує діурез.
Після припинення введення ефект триває не більше 5-10 хвилин.
Фармакокінетика.
Оскільки дофамін є природним проміжним продуктом синтезу норадреналіну, відстежити його фармакокінетику в організмі в більшості випадків неможливо.
Після внутрішньо венного введення період напів виведення (Т1/2) становить до 5 хвилин (у середньому 2 хвилини). Метаболізується практично у всіх тканинах. До 75 % введеної дози виводиться з організму протягом першої доби нирками у вигляді неактивних метаболітів. До 25 % уведеного дофаміну шляхом механізму зворотного захоплення в нейровезикули використовується для синтезу норадреналіну. Початок дії – у межах 5 хвилин після початку введення, закінчення – через 5-10 хвилин після припинення інфузії.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.
Несумісність. Допамін чутливий до дії лугів, тому його не можна змішувати з лужними розчинами (рН вище 7), такими як, наприклад, гідро карбонат натрію.
Альтеплаза та амфотерицин Б нестійкі при наявності допаміну.
Крім того, відома фізико-хімічна несумісність із нижченаведеними речовинами: ацикловір; альтеплаза; амікацин; амфотерицин Б; ампіцилін; цефалотин; дакарбазин; теофілін етилендіамін (еуфілін); кальцієвий розчин теофіліну (кальцієвий розчин еуфіліну); фуросемід; гентаміцин; гепарин; солі заліза; нітропрусид натрію; бензилпеніцилін; тобраміцин; оксиники; тіамін (сприяє руйнуванню вітаміну).
Термін придатності. 4 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 5 мл концентрату в ампулі, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці, по 2 контурні чарункові упаковки у пачці, по 10 ампул в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження. Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.
Смотрите также: Цены на Дофамин в аптеках
Источник: ДОФАМІН-ДАРНИЦЯ, інструкція, застосування препарату ДОФАМІН-ДАРНИЦЯ Концентрат для приготування розчину для інфузій 4% по 5 мл в ампулах № 10 (в пачці або в коробці)
https://mozdocs.kiev.ua/likiview.php? id=22544
| ДОПАМІН-НОРТОН |
| Назва: | ДОПАМІН-НОРТОН | Шукати ДОПАМІН-НОРТОН в аптеках → | |
| Міжнародна непатентована назва: | Dopamine | |
| Виробник: | Венус Ремедіс Лімітед, Індія | |
| Форма випуску: | Концентрат для приготування розчину для інфузій, 40 мг/мл по 5 мл в ампулах № 5 | |
| Діючі речовини: | 1 мл містить: допаміну гідрохлориду 40 мг | |
| Допоміжні речовини: | Натрію метабісульфіт (Е 223), вода для ін'єкцій | |
| Фармакотерапевтична група: | Дофамін та дофамінергічні препарати | |
| Показання: | Шок різного походження (кардіогенний, травматичний, інфекційно-токсичний, гіповолемічний шок (після відновлення об'єму циркулюючої крові)). Гостра серцева, судинна недостатність при різних патологічних станах. | |
| Термін придатності: | 2р. | |
| Номер реєстраційного посвідчення: | UA/8188/01/01 | |
Термін дії посвідчен
|
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.