А) міжнародних економічних організацій

Міжнародні організації володіють спеціальною міжнародною правосуб'єктністю. Спеціальна правосуб'єктність міжнародних організацій є функціональною, оскільки визначається їхніми функціями. Як правило, межа правосуб'єктності міжнародних організацій вказується в їхніх установчих актах.

Крім специфічних прав та обов'язків міжнародних організацій, їхні установчі акти формулюють і загальні типові права та обов'язки — складові міжнародної правосуб'єктності. Це: а) право укладати договори з державами та міжнародними організаціями; б) право визнання держав та урядів (через прийом в організацію); в) право на співробітництво з суб'єктами міжнародного права та ін.

Права та обов'язки міжнародної організації як суб'єкта міжнародного права не слід плутати з її правами та обов'язками як юридичної особи: а) право укладати контракти, договори найму; б) право на придбання рухомого та нерухомого майна і розпоряджатися ним; в) право укладати договори про оренду; г) право бути стороною в судовому розслідуванні та ін.

Міжнародні організації не можуть бути стороною у справі, яку розглядає Міжнародний Суд ООН. На їхні запити Суд дає лише консультативні висновки. Міжнародні організації не здійснюють юрисдикції щодо злочинів, скоєних на території розташування організації. Це — функція держави перебування організації, яка в той же час не може без згоди Генерального секретаря Організації проводити обшуки, арешти тощо в межах розташування організації.

Для міжнародних організацій характерне одностороннє представництво; вони, як правило, не посилають своїх представників у держави-члени (виняток становить практика діяльності ООН, ОБСЄ та місії деяких інших організацій).

Формально маючи право укладати міжнародні договори, фактично (і юридично) міжнародні організації обмежені щодо сфери реалізації цього права. В основному установчі акти міжнародних організацій передбачають їхнє право укладати договори про співробітництво з іншими міжнародними організаціями, про штаб-квартиру організації, з адміністративних та фінансових питань, про надання технічної допомоги і з питань правонаступництва. І хоч Віденська конвенція про право договорів з участю організацій (1986) закріплює універсальне правило: «Правоздатність міжнародної організації укладати договори регулюється правилами цієї організації», кількість таких договорів ще досить незначна.

П'ятдесят держав, складаючи значну більшість членів міжнародного спілкування, мають можливість відповідно до міжнародного права створювати організацію, що володіє об'єктивною міжнародною правосуб'єктністю, а не лише правосуб'єктністю, яку визнають тільки вони. Підтвердженням тому є укладання міжнародною організацією угоди з державами, які не є її членами.

Міжнародні організації поділяються на міжурядові (ММУО) та неурядові (МНУО).

Найбільш повно врегульовано міжнародно-правовий статус ММУО, членами яких виступають держави. Діяльність МНУО регулюється міжнародним правом частково. Так, найбільш широкий міжнародно-правовий статус має Міжнародний комітет Червоного Хреста відповідно до Женевських конвенцій 1949 р. про захист жертв збройних конфліктів. Взаємовідносини ММУО і МНУО врегульовано так званим консультативним статусом, що встановлюється для кожної ММУО окремо. На регіональному рівні було прийнято Європейську конвенцію про визнання правосуб'єктності МНУО від 24 квітня 1986 р.

Перші міжнародні економічні організації виникли ще в XIX ст. (Всесвітній поштовий союз 1874 р.; Міжнародний комітет мір та ваг 1875 р.), і нині вони є надзвичайно важливим механізмом міждержавної координації в усіх галузях міжнародних економічних відносин.

Існує декілька підходів до класифікації міжнародних економічних організацій.

Перш за все, міжнародні економічні організації поділяють відповідно до сфери міжнародного економічного співробітництва: МО у сфері торгівлі; МО у валютно-фінансовій сфері; МО в інвестиційній сфері.

МО поділяють також на універсальні та регіональні.До перших відносять ООН, яка відповідно до Статуту зобов'язується розвивати й економічне співробітництво. Регіональними економічними організаціями є Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Євразійське економічне співтовариство (ЄВРАЗБС). Серед регіональних міжнародних економічних організацій окремо можна назвати регіональні інтеграційні об'єднання. До них належать - Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), до складу якої входять США, Канада, Мексика, Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Співдружність незалежних держав (СНД).

Яскравим прикладом регіонального інтеграційного об'єднання із наддержавними рисами є Європейський Союз, який унаслідок набуття чинності з 1 грудня 2009 р. Лісабонського договору набув міжнародної правосуб'єктності (до цього міжнародною правосуб'єктністю володіли його складові - Європейські Співтовариства).

Міжнародні економічні організації загалом мають такий самий правовий статус, як і інші МО, проте, оскільки вони не здійснюють політичних функцій, держави, в принципі, наділяють їх більш широкою компетенцією.