Прийоми зменшення кредитних ризиків

Існує чотири потенційних джерела коштів для сплати боргів: комерційні операції; продаж фіксованих активів; знаходження нових коштів; гарантії третьої сторони. Основним джерелом коштів є звичайно грошові надходження від комерційних операцій. Один з основних способів зниження ризику неплатежу з позички - ретельний відбір потенційних позичальників. Існує безліч методик аналізу фінансового становища клієнта і його надійності з погляду своєчасного погашення боргу банку. У практиці американських банків застосовується «правило п'яти сі», де критерії відбору клієнтів позначені словами, що починаються на букву «сі»:

character (характер позичальника);

capacity (фінансові можливості);

capital (капітал, майно);

collateral (забезпечення);

conditions (загальні економічні умови).

Під характером позичальника розуміють: його репутацію, ступінь відповідальності, готовність і бажання сплачувати борг. Банк прагне насамперед з'ясувати, як позичальник (фірма або приватна особа) ставився до своїх зобов'язань у минулому, чи були в нього затримки в погашенні позик, який його статус у діловому світі. Банк прагне одержати психологічний портрет позичальника, використовуючи для цього особисте інтерв'ю з ним, досьє з особистого архіву, консультації з іншими банками й фірмами й іншою доступною інформацією.

Фінансові можливості позичальника стосовно здатності погасити кредит визначаються за допомогою ретельного аналізу його доходів і витрат і перспектив зміни їх у майбутньому.

До способів зменшення кредитного ризику можна віднести такі:

• кредитний відділ повинен постійно систематизувати й узагальнювати інформацію з виданих кредитів й їх повернення. Інформація з виданих кредитів повинна бути систематизована за розмірами виданих кредитів, повинна бути побудована класифікація клієнтів, які взяли кредит (фізичні особи, державні органи, підприємства, інші банки й т. п.);

• банк у цілому повинен вести кредитну історію своїх клієнтів, в тому числі й потенційних (тобто коли, де, які кредити брав і як їх повертав клієнт). Крім того, звичайно оцінюється можливість повернення клієнтом кредиту за допомогою аналізу його балансу – якщо це банк; планів і технічного рівня виробництва, перспектив розвитку – якщо це підприємство, і т. п.;

• у банку повинна бути чітка інструкція з видачі кредиту (кому який кредит можна видати й на який строк);

• повинні бути встановлені чіткі повноваження з видачі кредиту, чим вищий ранг працівника банку, тим більшу суму кредиту він може підписати;

• є різні способи забезпечення кредиту, наприклад клієнт віддає щось у заставу, і якщо не повертає кредит, то банк стає власником застави;

• для видачі особливо більших і небезпечних кредитів поєднуються кілька банків і спільно видають цей кредит;

• існують страхові компанії, які страхують неповернення кредиту (але є точка зору, що неповернення кредиту не підлягає страхуванню – це ризик самого банку);

• існують зовнішні обмеження з видачі кредитів (наприклад, установлені Центральним банком); скажемо, не дозволяється видавати дуже великий кредит одному клієнтові, і т. д.

Втрати від непогашення позичок – неминучий продукт активної діяльності будь-якого банку. Їх не можна повністю ліквідувати, але можна звести до мінімуму. В американських комерційних банках існує система, що допомагає виявити причини виникнення проблемних кредитів, а також спрогнозувати саму їх появу.

Велика увага американські комерційні банки приділяють прогнозуванню проблемних кредитів на етапах аналізу кредитної заявки і її виконання.