Придворний живописець

Філіп IV Іспанський, 1656

У мадридський період майстерність художника вдосконалюється. Він звертається до екстраординарних для іспанського живопису античних сюжетів («Вакх, або п'яниці», 1628-1629, «Кузня Вулкана», 1630), а також історичних - «Здача Бреди» (1634).

Портрети, створені Веласкесом в 1630-1640 роках, принесли йому заслужену славу майстра цього жанру. Хоча в портретах Веласкеса звичайно відсутні жести й рух, вони надзвичайно реалістичні й природні. Тло підібране так, щоб максимально відтінювати фігуру, колірна гама сувора, але пожвавлюється ретельно підібраними сполученнями кольорів. Веласкесу вдавалося в портреті передати характер людини, показати суперечливість рис його характеру.

Найвідоміші портрети дона Хуана Матеоса (1632), генерала Олівареса (1633), кінний портрет короля Філіпа III (1635), папи Інокентія X (1648).

Портретам пізнього періоду творчості Веласкеса у великій мірі властиві артистизм і психологічна завершеність (інфанта Марія Тереза, 1651; Пилип IV, 1655-1656; інфанта Маргарита Австрійська, близько 1660).

Учні й послідовники

Безпосереднім продовжувачем і спадкоємцем його посади при дворі виявився його учень і чоловік його дочки Франсиски - Хуан Батиста дель Масо (Juan Bautista Martinez del Mazo). Але він не мав таланту свого попередника, і зміг відтворювати лише деякі зовнішні форми. Інший учень Веласкеса - Хуан де Пареха, мавр, що був слугою в його майстерні. (Веласкес зобразив цього негра на одному із найкращих своїх портретів). Пареха писав портрети й релігійні картини.

Після Веласкеса при мадридському дворі короля Карла II працювали Клаудіо Коельо й Хуан Каррено де Міранда. Зі зміною правлячої династії (іспаньскі Бурбони) французьке бароко й рококо витіснило у вищих шарах настільки прекрасно створений Веласкесом реалізм і натуралізм. Пізніше до спадщини Веласкеса звернулися вже романтики й імпресіоністи.

Тарас Шевченко, як і його вчитель Карл Брюллов, високо цінував портерти Веласкеса. У повісті «Художник» він згадав портерт у Строгановській галереї, що приписувалася тоді Веласкесу, і копію Брюллова з цього портрета.

Відомі картини

Інфанта Маргарита Австрійська, 1660

Невідома