Мідний (або мідно-кам’яний) вік

Мідний вік (енеоліт) – перехідний етап від кам’яного періоду до епохи металу, у суспільних відносинах – перехід від матріархату до патріархату; зародження міжплемінних об’єднань; формування ієрархічної структури родів; збереження великої сім`ї, що складалася з кількох парних сімей як основної суспільно-економічної ланки.

Територія України стала ареною протидії та взаємодії трьох потужних етнічних потоків: носіїв трипільської культури, скотарсько-землеробських племен, що прийшли з Північно-Західної Європи, та численних євразійських скотарських степових племен. Найяскравішою археологічною культурою цією доби є трипільська культура.

Трипільська протоцивілізація

Окремі елементи трипільської культури (система господарювання, топографія поселень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту на кераміці та ін.) стали невід’ємною частиною сучасної української культури.

Трипільська культура – V - ІІІ тис. до н.е. - археологічна культура бронзової доби; існувала у ІV-ІІІ тис. до н.е.; отримала назву від поселення, відкритого і дослідженого В.Хвойкою у 1890 р біля с. Трипілля на Київщині; поширена на території лісостепової і частково степової смуги Правобережної України, Молдови і Сх. Румунії; вважається вершиною розвитку енеолітичних землеробських суспільств у Європі.

Найрозвинутіша європейська землеробська енеолітична культура. Трипільці досить близько підійшли до рівня перших світових цивілізацій Малої Азії та Єгипту, але зрівнятися з ними не змогли.

Феномен Трипільської культури полягає у тому, що за тривалий час на великій території України (Правобережна Україна, Середнє Подніпров’я) своєрідно поєдналися господарські, антропологічні, етнокультурні та суспільно-ідеологічні системи найстародавніших представників суспільств Півдня, Центру, Сходу та Полісся Європи, що належали до кількох антропологічних, мовних груп, та знаходилися на різних рівнях розвитку господарства й культури.

Головними елементами етносоціальної організації трипільців були рід, який дедалі втрачав свої господарські функції, а також сім`я, громада (община) і плем’я. Вже на ранній стадії у трипільському суспільстві починає поглиблюватися соціальне розшарування, що супроводжувалося виокремленням племінної верхівки, аристократії та рядових членів. Про елементи демократичного устрою свідчать інститути тимчасових вождів та колективні ради, які визначали розміри землекористування, стежили за цілісністю території тощо.

Трипільська протоцивілізація ввібрала та взаємозбагатила різноетнічні елементи землеробського балкано-дунайського регіону, скотарського євразійського степу та культур лісової й поліської зон Східної Європи, внаслідок чого виникали нові численні етнічні групи.

Серед учених існують різні погляди на роль і значення трипільської культури в україногенезі. Зважаючи на її зрілість, самобутність та важливе місце у давній історії України, чимало дослідників схильні вбачати у трипільцях свого роду базову основу формування українського етносу. До тепер дослідники «ламають списи», з’ясовуючи роль трипільців в етногенезі українців. Водночас нині не підлягає сумнівам твердження про те, що окремі елементи трипільської культури (сімейним тип ведення господарства, топографія поселень, декоративний розпис будинків, мотиві орнаменту на кераміці та ін.) стали невід’ємною частиною сучасної української культури.