Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Порядок нарахування та сплати податку на прибуток.






 

33. Облік розрахунків з страхуванням.

34. Бухгалтерський облік податку на додану вартість.

35. Визнання та склад витрат згідно П(З)БО 16 „Витрати".
Витрати відображаються в БО одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

1. прямі матеріальні витрати;

2. прямі витрати на оплату праці;

3. інші прямі витрати;

4. змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

36. Формування та облік собівартості реалізованої продукції (тов, робіт, посл).
Виробництво є одним із основних процесів господарської діяльності підприємства. Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці, а з іншого – одержання нової продукції (робіт чи послуг).

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робітчи послуг) в натуральних та грошових вимірниках.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

- виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягомзвітно го періоду;

- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

У свою чергу, виробнича собівартість включає витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва, а також змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати включають до собівартості реалізованої продукції після їх розподілу.

Що стосується наднормативних виробничих витрат, у собівартість реалізації потрапляють наднормативні витрати, не пов’язані з нестачами, порчею, нетехноло гічним використанням та порушенням правил зберігання

37. Облік загальновиробничих витрат.

Загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, пов'язані з організацією виробництва і керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства. Раніше їх називали цехові витрати.

П(С)БО 16 " Витрати" наводить перелік загальновиробничих витрат, а саме:

- витрати на управління виробництвом

- амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

- амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів.

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва.

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше

- витрати на обслуговування виробничого процесу

- витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

- інші витрати

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні й змінні.

До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом

38. Облік витрат за видами діяльності.

39. Облік операційних витрат.

 

Витрати, пов'язані з операційною д-стю, які не включаються до с/в реалізованої продукції, поділяються на адмін.витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
До інших операційних витрат включаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”;

- собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з їх реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі й втрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пеня, неустойка;

- витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати операційної діяльності.

На рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності” ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загальнов-иробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

 


40. Облік витрат іншої звичайної діяльності.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: - собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій); - собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів); - собівартість реалізованих майнових комплексів; - втрати від неопераційних курсових різниць; - сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; - витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); - залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; - інші витрати звичайної діяльності.

На рахунку 97 “Інші витрати” ведеться облік витрат, що виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг, а також витрати страхової діяльності. За дебетом субрахунків 971-977 відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 “Фінансові результати”. Рахунок 97 “Інші витрати” має такі субрахунки. 971 “Собівартість реалізованих фінансових інвестицій”; 972 “Втрати від зменшення корисності активів”; 973 “Собівартість реалізованих майнових комплексів”; 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”; 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”; 976 “Списання необоротних активів”; 977 “Інші витрати звичайної діяльності”.


41. Облік витрат на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

До надзвичайної діяльності відносять такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності і не відбувають-ся часто або регулярно.

Під надзвичайними витратами розуміють невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи затрати на запобігання виник-ненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визна-чені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерель.Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», надзвичайні витрати включаються до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємст-ва внаслідок збитків від надзвичайних подій. Зміст і вартісну оцінку витрат від кожної надзвичайної події слід окремо розкри-вати в примітках до фінансових звітів. Облік втрат і витрат, пов’язаних з подіями або операціями, які відрізняються від зви-чайної діяльності підприємства та не очікується, що вони повто-рюватимуться періодично або в кожному звітному періоді, ве-деться на рахунку 99 «Надзвичайні витрати».За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат (як прямі втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслід-ків — відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо ), за кредитом — спи-сання на рахунок 79 «Фінансові результати». Рахунок 99 «Над-звичайні витрати» має такі субрахунки: 991 «Втрати від стихійного лиха»; 992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій» 993 «Інші надзвичайні витрати». На субрахунку 991 ведеться облік затрат від стихійного лиха. (повінь, землетрус, град тощо).На субрахунку 992 ведеться облік втрат, понесених підприєм-ством внаслідок техногенних катастроф і аварій, що сталися на самому підприємстві чи іншому підприємстві.На субрахунку 993 ведеться облік втрат від інших надзвичай-них подій.Первинними документами при відображенні суми визнаних витрат є накладна, ВКО, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання надзвичайних витрат для визначення фінансових результатів від надзвичайних подій оформляється довідкою бухгалтерії.

42. Відображення витрат у фінансовій звітності.

Узагальнені дані про витрати діяльності наводяться в Звіті про фінансові результати. У розділі І " Фінансові результати" фіксуються дані про види витрат діяльності транспортного підприємства: собівартість послуг, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати, податок на прибуток, надзвичайні витрати податок з надзвичайного прибутку.

У розділі ІІ форми № 2 відображають тільки операційні витрати підприємства з розмежуванням їх на елементи витрат: матеріальні, на оплату праці, на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Інформація для розділу І звіту поставляється з рахунків класу 9-90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99. Для розділу ІІ - з рахунків класу 8-80, 81, 82, 83, 84. Якщо АТП не веде обліку за класом 8 рахунків, тоді розділ ІІ заповнюють шляхом вибірок елементів витрат з даних рахунків 9-го класу.

Крім того, окремі розшифровки витрат наводяться в Примітках до фінансових звітів (форма № 5). Зокрема, підлягають деталізації інші операційні витрати підприємства. Щоб достовірно заповнити звітні дані відповідна інформація форми № 2 та форми № 5 мають бути узгоджені між собою.

43. Облік витрат за економічними елементами.
Елемент витрат - це сукупність економічно однорідних видів витрат. Відображення витрат за економічними елементами допомагає відповісти на запитання, що саме витрачено. Витрати операційної діяльності групують за такими елементами: 1) матеріальні витрати/2) витрати на оплату праці; 3) відрахування на соціальні заходи; 4) амортизація; 5) інші операційні витрати. Облік витрат за економічними елементами дає змогу уникати подвійного підрахунку одних і тих самих витрат. Охарактеризуємо склад елементів витрат.Для обліку витрат за економічними елементами призначені рахунки класу 8 " Витрати за елементами". На кожний елемент витрат є окремий синтетичний рахунок: п'ять елементів і відповідно п'ять синтетичних рахунків (рахунки 80-84). За дебетом рахунків 80-84 нагромаджують відповідні елементи витрат, а за кредитом - списують їх за призначенням. Рахунки 80-84 транзитні, залишків за ними немає. Обороти за рахунками 80-84 показують витрати за певними елементами.

44. Склад та загальні вимоги до складання фінансової звітності та її види.

Фінансова, звітність є кінцевим продуктом облікової системи і складається для задоволення потреб різних категорій користувачів й містить інформацію про фінансовий стан підприємства, результати його діяльності та рух грошових коштів за звітний період. Тобто метою фінансової звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які використовують її як основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Річні звіти корпорацій відкритого типу, перевірені і затверджені аудиторами, повинні бути опубліковані. Підприємства закритого типу завжди мають окремий завірений примірник звітності, який може бути наданий для ознайомлення будь-якому кредитору, інвестору чи представникові громадськості. Для невеликих та середніх підприємств є необов'язковим підтвердження звітності аудитором, а сама фінансова звітність може складатись за скороченою формою (баланс та звіт про прибутки і збитки).

Основним звітним періодом для подання фінансових звітів є рік. При цьому фінансовий рік не обов'язково збігається з календарним. У багатьох країнах звітний рік розпочинається з місяця або кварталу створення підприємства. Наприклад, як до підприємство було зареєстроване у вересні то його фінансовий рік завершується 31 серпня наступного року. Датою балансу є останній день звітного року. Проте в окремих випадках (банкрутство, ліквідація, реорганізація підприємства) дата балансу може змінюватися і річну фінансову звітність складають за період, який є довший або коротший за один рік.

Таким чином, фінансові звіти, підготовлені за загальноприйнятими стандартами, надають тиловий перелік інформації про діяльність підприємства, його фінансовий стан та зміни в ньому широкому колу користувачів для можливої оцінки поточного стану і прогнозування діяльності підприємства в майбутньому.


45. Облік касових операцій.

Облік наявності та руху готівки в касі ведуть в касовій книзі за встановленою формою. На підприємстві відкривається одна книга для обліку готівки в національній валюті, яка має бути пронумерована, прошнурована та опечатана сургучевою печаткою. Кількість листів у касовій книзі завіряється підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. У касовій книзі ведуть аналітичний облік касових операцій.

У касовій книзі записи ведуть у двох примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою або чорнилом темного кольору. Перші примірники аркушів залишаються в касовій книзі. Другі примірники аркушів відривні і служать звітом касира. Підчистки і необумовлені виправлення в касовій книзі забороняються. Зроблені виправлення завіряють підписами касир і головний бухгалтер підприємства.

Записи в касову книгу здійснюються касиром після одержання або видачі грошей за кожним касовим ордером або іншим документом, що його замінює, у день їх надходження або видачі. У кінці кожного робочого дня касир підраховує підсумки операцій за день, вираховує залишок грошей в касі на кінець дня і передає в бухгалтерію другий відривний аркуш з прибутковими і видатковими касовими документами під розписку в касовій книзі. Це - звіт касира.

Синтетичний облік касових операцій ведуть на рахунку 30 " Каса ". Це активний грошовий рахунок, за дебетом якого відображають надходження грошей в касу, а за кредитом - їх вибуття з каси.

У касі підприємства можуть бути не тільки готівка в національній та іноземній валютах, а й інші цінності - цінні папери, акції, облігації, чеки, векселі, депозитні сертифікати, акредитиви, бланки суворого обліку, марки, дорожні чеки, проїзні документи, золото, інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет. За наявності в касі підприємства бланків цінних паперів, бланків суворого обліку, кожний з них має обліковуватися.


46.Облік на рах. в банку.

Для збереження грошових коштів і здійснення розрахунків установи банку відкривають всім підприємствам незалежно від форми власності поточні, депозитні рахунки у національній та іноземній валюті.

Зарахування готівки на банківський рахунок проводиться на підставі оголошення про її внесення, відривна частина якого є квитанцією банку про підтвердження цієї операції. Видача готівки проводиться на підставі грошового чеку, три останні цифри номера якого заносяться до виписки банку. Безготівкові операції здійснюються платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, платіжними вимогами.

Виписка банку, яка є копією записів банку на рахунку малого підприємства, видається йому разом із первинними документами, що засвідчують здійснені операції з надходження і витрачання коштів. На основі виписок банку проводять записи операцій за дебетом і кредитом цього рахунка у Журналі обліку господарських операцій.

Для обліку наявності і руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках у банку і які можуть бути використані для поточних операцій, призначений рахунок 31 " Рахунки в банках", що має такі субрахунки:

311 " Поточні рахунки в національній валюті";

312 " Поточні рахунки в іноземній валюті";

313 " Інші рахунки в банку в національній валюті";

314 " Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

За дебетом рахунку 31 " Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.

47.Форми і системи заробітної плати.

Фонд о-п склад з основної з-п - це винагорода за виконану роботу відп до прийнятих норм праці, Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок.. Та додатк з-п це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи.

Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати - відрядну (відповідно до кількості виробленої продукції) й погодинну (відповідно до кількості відпрацьованого часу).

Як погодинна так і відрядна о-п мають декілька різновидів.

При погодинній о-п розрізняють просту погодинну, погодинно преміальну о-п.

 

Відрядна і погодинна форми оплати праці підрозділяються на системи. Системами відрядної форми оплати праці є: - пряма відрядна; - відрядно-преміальна; - відрядно-прогресивна; - акордна; - колективна (бригадна) відрядна.

Нарахування о-п працівникам залежить від її системи.

При погодинній оплаті праці її розмір визн у відповідності до відпрацьованого часу і тариф ставок


48.Класифікація і оцінка основних засобів.

ОЗ – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
У визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:
1) матеріальність (мають матеріальну форму);
2) призначення (утримуються з метою використання їх у процесі

3) термін корисного використання (більше року або операційного циклу).
Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:
1) за галузевою ознакою; (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв’язку.)
2) за функціональним призначенням; (виробничі та невиробничі)
3) за використанням; (діючі та недіючі)
4) за ознакою належності. (власні та орендовані)

 

49.Облік амортизації основних засобів.

Для узагальнення інформації про нараховану амортизацію передбачено пасивний рахунок 13 " Знос (амортизація) необоротних активів". За кредитом рахунку 13 відображається нарахування амортизації необоротних активів, а за дебетом її зменшення. Узагальнення інформації про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 " Основні засоби", відображається на субрахунку 131 " Знос основних засобів", а узагальнення інформації про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 " Інші необоротні матеріальні активи", здійснюється на субрахунку 132 " Знос інших необоротних матеріальних активів". Аналітичний облік за рахунком 13 ведеться відповідно за видами основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

На суму нарахованої амортизації збільшуються витрати підприємства відповідно до виду діяльності і зносу основних засобів.

Облік амортизації безоплатно одержаних основних засобів можна вести двома способами:

а) на основні засоби, одержані безкоштовно, не нараховувати амортизацію і не відносити її у витрати підприємства

б) нараховувати амортизацію на безоплатно одержані основні засоби і одночасно визнавати дохід від безоплатно одержаних основних засобів на одну і ту суму.

В економічних системах категорію " амортизація" використовують для досягнення різної мети. Можливі щонайменше два варіанти:

- амортизацію показують як поступове перенесення вартості об'єкта на створюваний продукт;

- амортизацію враховують як суму накопичених коштів для капітальних інвестицій.


50.Види ремонтів основних засобів.

За обсягом і характером виконуваних ремонтних робіт ремонти поділяють на поточні і капітальні. Вони відрізняються складністю, обсягом, терміном виконання та періодичністю проведення.

Поточні ремонти можуть проводитися декілька разів на рік, а капітальні — як правило не частіше одного разу на рік (або й рідше). При поточному ремонті замінюють окремі деталі без розбирання усього об'єкта, тоді як при капітальному ремонті розбирають об'єкт і замінюють несправні вузли та агрегати. Ремонти ОЗ можуть здійснюватись господарським способом, тобто силами самої установи, або ж підрядним способом (силами сторонніх організацій на підставі укладеної угоди).

На кожен об'єкт, що підлягає поточному чи капітальному ремонту, складають відомість дефектів, у якій вказують деталі, що потребують заміни, необхідні ремонтні роботи, норми часу на виконання робіт, виготовлення та заміну деталей, кошторисну вартість ремонту, строки початку і закінчення ремонту. Якщо ремонт виконується господарським способом, то на підставі відомості дефектів виписують наряд-замовлення, документи на одержання зі складу необхідних запасних частин і ремонтних матеріалів, наряди на виконання робіт з виготовлення, монтажу, реставрації окремих вузлів і деталей та їх заміни. Якщо ремонт виконує підрядна організація, то відомість дефектів складають у присутності представника замовника. Один примірник відомості дефектів передають замовнику для контролю повноти і якості ремонту.

Вартість поточного і капітального ремонту основних засобів не зараховується на збільшення їх балансової вартості, а списується на поточні витрати установи за рахунок відповідних джерел фінансування. При цьому виконують такі бухгалтерські проведення


51.Облік розрахунків з покупцями і замовниками.

На рахунку 36 " Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем.

Рахунок 36 " Розрахунки з покупцями та замовниками" має

такі субрахунки:

За дебетом рахунка 36 відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає ПДВ, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 " Розрахунки з іноземними покупцями" аналітичний облік ведеться у гривнях та валюті, обумовленій договором.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред'явленим до сплати рахунком.


52.Запаси, їх оцінка та документальне оформлення надходження і вибуття.

Запаси — активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської д-сті; перебувають у процесі в-цтва з метою подальшого продажу продукту в-цтва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.
При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.
Рах 20 Запаси. Субрахунки 201-209 Сировина і матеріали, Купівельні напівфабрикати, паливо, тара, будівельні матеріали, Запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення.

53.Облік МШП.

На рахунку 22 «МШП» обліковують предмети, які використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває понад один рік. Визначення поняття " малоцінні" у стандартах немає. Підприємство самостійно визначає, які предмети в нього малоцінні і мають обліковуватися на рахунку 22.

До малоцінних предметів належать предмети вартістю до 1000 грн за одиницю.

Видані предмети зі складу в експлуатацію списують за кредитом рахунку 22 і відносять у дебет затратних та інших рахунків. Знос не нараховують. За предметами, що передані в експлуатацію, ведуть позасистемний облік і контроль, порядок якого встановлюється на підприємстві.

МШП зараховуються на баланс по первісній вартості.

Первісною вартістю МШП, придбаних за плату, є собівартість, що складається з наступних фактичних витрат:

1. сум, що сплачуються постачальнику (продавцю) відповідно до договору за винятком непрямих податків;

2. сум увізного мита;

3. сум непрямих податків у зв'язку з придбанням МШП, що не відшкодовуються підприємству;

4. транспортно-заготівельних витрат (витрат на заготівлю МШП, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування МШП усіма видами транспорту до місця їхнього використання, включаючи витрати по страхуванню ризиків транспортування МШП).

 

54.Облік розрахунків з підзвітними особами.

Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться на субрахунку № 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебет цього рахунка відноситься сума виданого авансу. За кредитом рахунка 372 обліковуються витрачені суми.

Розрахунки з підзвітними особами - це широке коло операцій з готівковими коштами, розрахунками, придбанням матеріальних цінностей, оподаткуванням тощо.

Підзвітна особа - довірена особа підприємства, яка має сукупність прав і обов'язків щодо підприємства. В бухгалтерському обліку має фіксуватися інформація про стан заборгованості підзвітної особи, а також зобов'язання підприємства перед нею.

Гроші під звіт видають із каси підприємства окремим особам для виконання різних господарських та інших доручень. Особа, яка одержала ці суми, вважається підзвітною, якою може бути лише працівник підприємства. Список осіб, яким видають гроші під звіт, визначається керівником підприємства.

Гроші під звіт видають на витрати на відрядження, придбання різних матеріалів, дрібні господарські, поштові та інші витрати. Аванс підзвітній особі видається в сумі, необхідній для виконання намічених заходів, і лише в тому випадку, коли підзвітна особа не має заборгованості за раніше виданими сумами. Аванс видається на підставі видаткового касового ордера або відомості на виплату грошей, якщо видають гроші одночасно декільком особам. Тому при видачі авансу за цією відомістю видатковий касовий ордер потрібно виписувати не на кожного працівника, а на загальну суму виданої з каси готівки. Підзвітна особа має право витрачати аванс лише на ті цілі, для яких він виданий.

 

55.Документальне оформлення отримання та витрачання підзвітних сум.

Відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи, термін відрядження визначається керівником підприємства і не повинен перевищувати 40 днів.

Направлення працівників у відрядження здійснюється керівником підприємства і оформляється наказом, у якому відбивається належний до видачі аванс, зазвичай розраховується за схемою.

При направленні у відрядження оформляється посвідчення про відрядження, яке може не виписуватися при поверненні працівника з відрядження до місця постійної роботи в той же день, в який він був відряджений

Добові виплачуються відрядженому працівникові за кожний день перебування у відрядженні, включаючи вихідні та святкові дні, дні перебування в дорозі, а також за час вимушеної зупинки в дорозі. При розрахунку добових враховувати, що днем від'їзду вважається день відправлення відповідного транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем приїзду - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи.

При відправленні транспортного засобу до 24 години включно днем від'їзду вважається поточна доба, а з нуля годин і пізніше - наступна доба. Якщо станція знаходиться за межами населеного пункту, враховується час, необхідний для проїзду до станції.

Повернувшись з відрядження працівник повинен протягом трьох днів здати в бухгалтерію авансовий звіт про суми, які він там витратив.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.