Додаток 1

Форми виховної роботи поділяють на масові, групові та індивідуальні,

Масові форми виховної роботи: конференції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, тижні з різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси тощо.

Групові форми виховної роботи: політичні інформації, години класного керівника, гуртки художньої самодіяльності, робота з пресою, радіо- і телепередачами, екскурсії, походи та ін.

В індивідуальній виховній роботі використовують позакласне читання, колекціонування, гру на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо.

Основними формами виховної роботи в школі є:

1. Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, “філософський стіл”, “відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, “жива газета”, створення книг, альманахів).
2. Діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, олімпіади).
3. Інтегративні (шкільні клуби, КВК, фестивалі, асамблеї з проблем традицій, культури, політики і права, гуртки).
4. Діалогічні (бесіда, між рольове спілкування).
5. Індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо).
6. Наочні (шкільні музеї, кімнати і зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкової виставки, тематичні стенди тощо).

Методи виховання — способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки. Виховна ефективність методів підвищується, якщо під час застосування методу використовують педагогічні прийоми.

Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Окрім методів і прийомів, у виховній роботі використовують засоби виховання.

Засоби виховання — вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі.

До засобів виховання відносять працю, мистецтво, засоби масової інформації, шкільний режим та ін.

Методи виховання поділяють на загальні (їх застосовують в усіх напрямах виховання) і часткові (використовуються переважно в одному з них — правовому, економічному чи фізичному).

Розрізняють такі групи методів виховання:

методи формування свідомості: розяснення, бесіда, лекція, диспут, дискусія, приклад, переконання, навіювання.

методи формування суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська вимога, привчання. доручення, створення виховуючих ситуацій.

методи стимулювання діяльності та поведінки: змагання, заохочення, покарання, гра.

методи контролю й аналізу рівня вихованості: педагогічне спостереження, бесіда, опитування (анкетне, усне), аналіз результатів суспільно корисної роботи, виконання доручень, створення ситуацій для вивчення поведінки учнів.