Л. Звичайно, хочу!

(музика трек 2)

МП. Одного ранку я прокинувся і побачив як на моїй планеті з’явився ні на кого не схожий паросток, на якому з часом з’явився пуп’янок. Я ніколи в житті не бачив таких гарних паростків! Нарешті одного ранку, саме коли сходило сонце пелюстки відкрились і я побачив квітку…

(Льотчик лишається на авансцені, а МП підходить до троянди, яка з’явилась за допомогою тканини).

Сцена 2

Троянда(ТР):

- Ох, я насилу прокинулась!.. Вибачте…, я ще не зачесана…

Маленький принц (МП):

- Які ви гарні!

ТР.: Справді?. І я народилася разом із сонцем… Здається пора снідати. Будьте ласкаві подбайте про мене…

(МП поливає її)

ТР: Бачиш мої колючки? Нехай приходять хоч тигри з пазурами – не страшно!

МП: На моїй планеті немає тигрів. До того ж тигри не їдять трави.

ТР.: (тихо) Я не трава

МП: Вибачте…

ТР,: я зовсім не боюся тигрів, а от протягів не переношу. У вас немає ширми? Увечері накрийте мене ковпаком. У вас надто холодно. Незатишна планета. Там, звідки я прибула…(закашлялась) Де ж та ширма?

МП,: Я хотів піти пошукати її, але ж ви говорили до мене.

ТР. (закашляла ще більше).

МП. (приносить ширму) Доброї ночі.

ТР, Доброї. Кх-кх.

(з тканини складається квітка)

МП (повертається до льотчика): Я не повинен був слухати її. Ніколи не треба слухати квітів. Треба було судити про все по її вчинках, а не словах. Вона давала мені свої пахощі, осяяла мене. Я не повинен був тікати.

(повертається до рози, прокидається прибирає свою планету, поливає квітку): Прощавайте!...Прощайте!

ТР. Я була дурна. Вибач мені. І постарайся бути щасливим. (дуже ніжно) Я люблю тебе. ТИ не знав цього, то моя вина. Але це не має ніякого значення. Постарайся бути щасливим… Відклади цю ширму. Вона мені більше не треба.

МП: А вітер…

ТР: Я не так вже і застуджена…Нічна прохолода буде мені корисна. Я ж квітка.

МП. А звірі…

ТР. Треба стерпіти, коли з’являться дві-три гусениці, - я ж хочу познайомитися з метеликами. Здається вони такі гарні. Та й хто ж мене буде провідувати. Ти будеш далеко… Не тягни, це мене дратує! Ти ж надумав іти. Тож вирушай.

МП.: Тоді я ще нічого не розумів, бо був занадто молодий, щоб уміти любити… І я відправився у подорож на інші планети. (потім він сумно сів) Я дуже люблю захід сонця. Ходімо подивимося на захід сонця.

Л. Але ж треба почекати…

МП. Що почекати?

Л. Почекати, коли сонце буде заходити.

Муз. Трек 3

МП.: (засміявся) Мені все здається що я дома. На моїй маленькій планеті досить було пересунути стілець на декілька кроків, і я знову бачив захід сонця. Якось в один день я бачив захід сонця сорок три рази… Знаєш… коли стає дуже сумно, приємно подивитися, як заходить сонце…