Розділ 2. Еколого-біологічні особливості дикого кабана.

Дикий кабан це велика тварина середня вага якої складає біля 150 кг, а максимальна досягає 300 - 320 кг. Тіло масивне, на коротких сильних ногах. Передня частина тіла значно вища задньої. Морда витягнута в довге рило з п'ятачком. Густа тверда щетина бурого кольору. Нижні ікла у ссавців довжиною до 10 см.

Проживає в різних умовах. Заселяє на території України хвойні, листяні і змішані насадження, а також заболочені ділянки, ліси біля боліт, водойм і картопляних полів. В горах піднімається на висоту до 400 м над рівнем моря. Поблизу їх проживання має велике значення наявність водойм. В районах масового проживання чисельність в сприятливі роки може досягати 30-50 голів на 1 тис. га.

В зоні Лісостепу дикий кабан найкраще проживає в ялинниках першої та другої групи віку, а також в молодняках першої групи віку листяного лісу. В лісостеповій зоні для нього найкращі умови в молодняках першої групи віку листяного та змішаного лісу. В Степу найкраще кабан почувається в листяних насадженнях на заплавних островах, а також в чагарникових заростях. В Карпатах кабан надає перевагу листяним та змішаним рідколіссям передгір’я та дубовим молоднякам першої групи віку.

В більшості випадків кабани проживають групами в яких іноді нараховується декілька десятків тварин. Найбільш чисельні групи в період парування та в місцях зимування. Групи та одинокі тварини притримуються відомих ділянок, розміри яких змінюються в залежності від сезону та наявності корму. Найбільш осілий спосіб життя ведуть самки з поросятами. Лише під час осінніх кочівель, або в випадку коли кабани налякані вони проходять до 20 - 40 км. Дикі кабани ведуть в основному нічний спосіб життя, а вдень лежать під захистом дерев або в заростях кущів та високих трав. Іноді на місце лежання наносять велику купу трави, хмизу і навіть влаштовують навіси, нагинаючи вітки кущів, в сильні морози нагрібають в купи суху лісову підстилку і зариваються у неї цілою групою. Живляться кабани бульбами, кореневищами і іншими підземними частинами рослин, а також травою, жолудями, плодами бука та кедра, дикими фруктами, культурними рослинами (в першу чергу картоплею), дощовими черв'яками, ґрунтовими комахами і їх личинками, дрібними хребетними і навіть великими плазунами. В пошуках підземних кормів переривають великі площі землі.

Парування проходить в листопаді - січні і супроводжується бійками самців - сікачів, які наносять один одному гострими іклами глибокі рани. Від них повинен захищати так званий „калкан", який виникає перед початком парування по боках грудей: він являє підшкірне утворення з сполучної тканини товщиною 2 - 3 см. Вагітність триває 126 - 140 днів. Перед поросінням самки залишають стада. В виводку в більшості буває 4-5 поросят, але іноді до 10 - 12. Молоді самки менш плодючі. До трьохмісячного віку поросята зберігають продовгувато-смугастий колір. Годування поросят молоком триває 2-3 місяці. Ростуть поросята швидко і до кінця літа досягають ваги 20 кг і більше. Статево зрілими стають самки через 8-10 місяців, а самці - на другому році життя, але спаровуються молоді тварини через 3 роки. До зрілого віку доживає незначна кількість молодих тварин через вплив хижаків, хвороб і несприятливих умов життя.

Дикий кабан серед копитних в Україні має найбільшу відтворювальну здатність. Дослідження показали, що у зоні мішаних лісів зазвичай в процесах репродукції приймає участь 77, 1 % свиней. Цей показник мав найменше значення в період інтенсивного заселення кабанами зони мішаних лісів (1971/75 рр. склав 60%. У 1976/95 p. y розмноженні брало участь 74, 4-82, 4% дорослих свиней (табл. 2.1). Навіть у 1996/99 p., коли в популяції розпочався спад чисельності, аналізований показник перевищував 81%. Фактична плодючість диких свиней в Україні складає 7, 16 ± 0, 09 поросяти на самку, що розмножувалась. Це значно більше, ніж у Росії, де вона становила 6, 1-6, 4 (1-12) ембріонів, в Казахстані чи в країнах Південної і Західної Європи - 4, 4- 6, 4.

Таблиця 2.1. Основні показники репродукції угрупування дикого кабана

Загалом в Україні переважають виводки з 5-7 поросят (56, 14%) і 8-9 (28, 07%); рідше зустрічаються виводки з 10-13 (10.53%) чи 1-4 (5.26%) (рис.2.1). Останнє частіше спостерігається у молодих свиней - в різні роки від 9 до 31% самок віком 9-12 місяців паруються вперше. Основна кількість поросят народжується у дуже сприятливий за кліматичними умовами термін - з 15 квітня по 5 травня (табл. 2.2). Ранні (у березні) чи пізні (у липні-серпні) пологи у свиней бувають дуже рідко. Можливою причиною цього є переважна участь у розмноженні дорослих тварин. Наприклад, у європейських дуже інтенсивно експлуатованих популяціях переважають молоді особи, що, за даними багатьох фахівців призводить до зміни терміну народження поросят, скорочення плодючості, появі слаборозвиненого потомства тощо. Не можна зневажити і тим, що досліджувані популяції кабана виникли в результаті схрещування представників різних підвидів, серед яких крім Sus scrofâ attila були S. s. uossuricus, S. s. scrofa, що сприяло підвищенню гетерозиготності угруповань і їх екологічної стійкості внаслідок гетерозису. У період, коли самки виховують поросят, самці минулого року народження залишають материнське стадо. Хоча деякі з них у весняно-літній час зрідка відвідують родичів, але в період парування при наявності старших сікачів молоді самці у віці 12-18 місяців поодинці чи невеликими групами мігрують у пошуках вільних самок. Це є загальною закономірністю і відзначене в Польщі, Німеччині, Франції і в інших країнах. Часто ці групи складаються з 1-2 особин і дуже рідко вони представлені 6-8 кабанами. Саме самці зазначеного віку, як найбільш рухлива частина популяції, гинуть частіше інших статевозрілих тварин.

Рис. 2.1. Розмір виводку у дикої свині (n=303).

Таблиця 2.2 Термін народження поросят у Лісостепових районах України

Самки ж часто залишаються з матір’ю і беруть участь у розмноженні наступного року формуючи разом зі своїми дітьми і поросятами матері великі стада (n = 27), що складаються з 10-42 особин. Регулярно у деяких тварин спостерігається раннє статеве дозрівання, що дає їм можливість паруватись у віці 8-9 місяців. Це звичайне явище серед кабанів при достатньому забезпеченні кормами в початковий період онтогенезу. Якщо в Білорусії це явище відзначали як велику рідкість, то в Німеччині більш 50% свиней у віці 7-9 місяців бере участь у розмноженні. У південних районах України серед самок, що приймають участь у процесах репродукції, у різні роки поросята складають 9-31 %. Оскільки популяційні особливості в кабана такі, що на початку періоду статевого дозрівання поросята живуть у материнському стаді, при відсутності дорослих самців сексуальними партнерами молодих самок можуть бути тільки брати. За екстер'єром вони здатні покривати лише одноліток. Молоді тварини паруються пізніше дорослих - зазвичай на початку січні, коли сперматогенез у дорослих сікачів згасає.

Висока плодючість самок дикого кабана, полігамія, велика тривалість життя та майже постійне переслідування його людиною сприяють формуванню своєрідної статево-вікової структури (рис. 2.2). Зазвичай найбільш численною структурою угруповань виду є поросята, кількість яких дуже коливається - від 49% у центральній Росії до 65, 3% у заповідниках Білорусії. У той час, в Україні вони становлять майже 60%) усіх облікованих нами тварин, що свідчить про значну відтворювальну здатність південних популяцій цього виду. Багато в чому вона залежить від кількості дорослих свиней в угрупованні. Зазвичай у поліських районах в одному стаді може перебувати 1-6 особин, але пересічна кількість їх сягає 1, 45 ± 0, 05 (табл. 2.3) або 15, 6%) від усіх тварин. В місцях з менш ефективною репродукцією, їх частка може бути значно більшою, наприклад, у центральній Росії - біля 25%, на її північному заході - 26, 5%, а в Казахстані - 50, 9%).

Звичайно, що на відтворювальну здатність також впливає наявність дорослих самців та їх частка в популяціях кабана. За невеликої кількості сікачів, частина свиней може залишитися незаплідненою, що негативно впливає на динаміку чисельності, зокрема на її приріст. У південних популяціях дорослі самці зустрічалися в 287 стадах або в 92, 3% від кількості стад з самками (табл. 2.3) їх загальна кількість становила 11, 5% від усіх облікованих тварин (рис. 2.2), але в одному стаді під час парування перебувало не більше трьох сікачів (1, 16 ± 0, 02). У цей період самці охороняють свої гареми невідступно слідуючи за самками. Після закінчення еструсу у свиней, який триває всього 48 годин, самці покидають репродуктивні угруповання і живуть поодинці.

Рис. 2.2. Узагальнена статево-вікова структура популяції