Суспільно-політичні аспекти життя краю

· Основні тенденції реформування економіки

· Процеси духовного відродження та збереження історико-культурної спадщини

· Розвиток гуманітарної сфери

Суспільно-політичні аспекти життя краю. З проголошенням незалежності України 24 серпня 1994 року в області, як і в цілому в державі, гостро почала відчуватися відсутність чіткої системи управління, оскільки та, що дісталася в спадок від Української РСР, не відповідала новим умовам і давала збої.

Після припинення діяльності обкому КПУ усі владні функції в області зосередилися в обласній раді та її виконкомі. Головою ради був В.Н. Шаповал (одночасно і депутат Верховної ради України), а головою виконкому – К.П. Ястреб. 3 вересня 1991 року останнього обрано і головою ради (з 21 березня 1992 року він – Представник Президента України в області) [1, 324 – 325].

Хоч незалежність і була проголошена, на території України і області ще продовжували діяти закони СРСР, та й сам Союз ще існував, а його центральні відомства зберігали реальні важелі управління на місцях. За таких обставин важливе значення мало рішення облвиконкому від 17 жовтня 1991 року „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території області, у відання органів державного управління України”. Згідно цього рішення понад 100 підприємств, установ та організацій переходили у відання міністерств і відомств України [2, 68 – 69].

Подією історичної ваги для черкащан став Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року, в якому взяло участь 90, 1 відсотка виборців області, занесених до списків. Акт незалежності України підтвердили 96 відсотків (по Україні – 90, 32) голосуючих, не підтвердили – 2, 8 відсотка. Недійсних бюлетенів виявилося 1, 2 відсотка [3, 156]. Результати референдуму засвідчили, що жителі Черкащини, як і увесь український народ, підтримали започатковані в кінці 1980-х років демократичні перетворення і прагнення жити в незалежній державі.

Одночасно жителі Черкащини голосували і за Президента України, віддавши ______ відсотка голосів за Л. Кравчука [ ___ ].

Продовжувалося формування обласних осередків політичних партій. У жовтні 1991 року відбулася установча конференція обласної організації Соцпартії України, керівником якої було обрано О.П. Малиновського. Основу її складу тоді склали комуністи, які після заборони КПУ дістали легальну можливість реалізовувати свої політичні погляди у Соцпартії. На кінець 1992 року відносно структурованими організаціями на Черкащині були представлені такі політичні партії та громадсько-політичні об’єднання як ДемПУ (Демократична партія України), ПЗУ (Партія Зелених України), СПУ (Соціалістична партія України), УРП (Українська республіканська партія), УСДП (Українська селянська демократична партія), УХДП (Українська християнсько-демократична партія), НРУ (Народний рух України), УНА (Українська національна асамблея) [1, 171 – 172].

Загальні кризові явища, тривалий спад промислового і сільськогосподарського виробництва, які охопили Україну, позначилися і на економіці та соціальній сфері Черкаської області. На сесії обласної Ради 5 лютого 1993 року констатувалося, що „невпинне зростання цін відкинуло за межу бідності значну кількість населення, в першу чергу, пенсіонерів, інвалідів, багатодітних родин, молодь... Все це викликає справедливе обурення людей, посилює напругу в суспільно-політичній обстановці, що потенційно таїть загрозу соціального вибуху [4, 72].

В цей час відбулася зміна керівництва області. У лютому 1994 року 59-річного К.П. Ястреба на посаді Представника Президента України в області змінює 44-річний В.Г. Цибенко, який того ж року на виборах обирається головою обласної Ради, а з липня 1995 року обіймає посаду голови обласної державної адміністрації (посада введена замість Представника Президента України в області) [3, 325].

В складній суспільно-політичній ситуації відбувалася підготовка і проведення виборів місцевих рад та Верховної Ради України, а також дострокових виборів Президента України, які мали відбутися 26 червня 1994 року. На той час тривав процес формування багатопартійності на обласному рівні. В 1994 році в області було зареєстровано близько 50 осередків політичних партій, рухів, а також різних громадських об’єднань громадян. Найбільшу чисельність в області мали Компартія України – 4500 членів, Соцпартія України – 2100, Українська партія справедливості – 1500, Народний рух України – 600, Демпартія України – 240, Ліберальна партія України – 192, Українська республіканська партія – 175, Партія зелених – 142 [3, 162].

В цілому ж осередки політичних партій в області були ще недостатньо розгалуженими і значним впливом серед населення не користувалися. Це підтвердили й вибори до обласної Ради 26 червня 1994 року. З 59 обраних депутатів лише 11 представляли політичні партії, в тому числі 4 – від Компартії, 3 – від Народного руху, 2 – від Соцпартії, по 1 – від Селянської і Демократичної партій Виборці з більшою довірою ставились до керівників різних рівнів, які склали більше половини обласного депутатського корпусу [3, 159 – 160].

Депутатами Верховної Ради України від територіальних округів Черкащини стали В.Г. Роєнко, Ю.М. Карасик, М.Д. Сирота, С.О. Пасько, О.Н. Парубок, І.І. Васюра, П.Г. Душейко, О.М. Ткаченко, В.П. Гетьман, Г.Ю. Діхтяренко, М.Я. Шулежко, Б.Й. Пономаренко, В.В. Півторак.

В першому турі виборів Президента України......відсотка виборців Черкащини віддали свої голоси за........... (по Україні -.......), за........ (по Україні -........). В другому турі за Л. Кучму проголосувало....... відсотка виборців (по Україні -......), за Л. Кравчука -..........(по Україні -........) [..........].

Соціально-економічна нестабільність наступних років визначала політичну палітру регіону, в якій все помітнішу роль почали відігравати опозиційні партії переважно лівого спрямування. Розстановку політичних сил в області віддзеркалюють підсумки виборів 1998 року.

У виборах 29 березня на Черкащині взяли участь 74, 2 відсотка виборців (по Україні – 70, 8). За партії лівого спрямування проголосувало майже половина виборців. Зокрема за блок „За правду, за народ, за Україну! ” (Соцпартія – Селянська партія) віддали голоси 25, 96 відсотка виборців (в Маньківському районі – 53, 9; в Чорнобаївському – 50, 8), за Компартію проголосували 18, 9 відсотка виборців (в Христинівському районі і Золотоноші – 29, 5), за Прогресивну Соціалістичну партію України – 4, 6 відсотка.

Не склали достатньої конкуренції комуністам і соціалістам представники Народного руху України, за яких проголосувало 7, 7 відсотка виборців. Лише 5, 5 відсотка змогла набрати провладна на той час Народно-демократична партія.

За підсумками виборів 1998 року депутатами Верховної Ради України (за партійними списками та у мажоритарних округах) стали 13 представників Черкащини: В.М. Єщенко, О.Н. Парубок, В.Г. Роєнко, О.Ф. Юхимець (КПУ); С.Г. Павленко, О.В. Поліщук, В.І. Хмельницький (Партія Зелених); В.С. Зубов, О.М. Ткаченко (СПУ – СелПУ); М.Д. Сирота (НДП); О.А. Марченко, М.Я. Онофрійчук, С.М. Подобєдов (позапартійні) [5, 10 – 14].

У червні 1998 року відбулася зміна керівництва області – головою облдержадміністрації став 45-річний А.С. Даниленко, який встановив своєрідний рекорд швидкоплинності перебування на цій посаді. У вересні 1999 року його змінив на посту „губернатора” В.А. Лук’янець [1, 325].

Гостротою відзначалася політична боротьба під час виборів Президента України 1999 року. На той час найбільш чисельними в області були організації АПУ (Аграрної партії України), СДПУ(о) (Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), КПУ (Компартії України), СПУ (Соцпартії України), НРУ (Народного Руху України), НДПУ (Народно-демократичної партії України), ДС (Демократичного Союзу). Водорозділ передвиборчої боротьби проходив між прихильниками діючого Президента України Л.Д. Кучми і кандидатами від лівих партій П.М. Симоненком (КПУ) і О.О. Морозом (СПУ).

Роботу щодо підтримки кандидатури Л.Д. Кучми відкрито вели працівники обласної та районних державних адміністрацій. З цією метою під їх патронатом було створене об’єднання „Злагода”, яке мало забезпечити підтримку діючого Президента. До нього увійшло майже 11 тис. членів, які організовували масові заходи громадськості, в тому числі й студентів, на підтримку Л.Д. Кучми [1, 243 – 244]. На Черкащині за наслідками голосування у другому турі він набрав ____відсотка голосів виборців, а П. М. Симоненко - _____ [].

Однак, невтішна ситуація в економіці, заборгованість з виплатою заробітної плати, пенсій та інших соціальних допомог мало захищеним верствам населення підривали авторитет влади серед виборців і мали вирішальний вплив на результати президентських виборів.

Президентські вибори 1999 року засвідчили свого роду пік популярності партій лівого спрямування серед виборців Черкащини. Натомість почав зростати рейтинг партій центристської орієнтації, які в 2002 році об’єдналися в два впливові блоки, лідерами яких стали колишні прем’єр-міністр і віце-прем’єр уряду України – „Блок Віктора Ющенка „Наша Україна” і „Виборчий блок Юлії Тимошенко”. Саме ці два блоки задавали тон у виборах до Верховної Ради України 2002 року.

Створений як і на президентських виборах 1999 року провладний блок політичних партій „За єдину Україну! ” при усіх потугах адмінресурсу зміг набрати лише........голосів виборців. А лідерами виборчого марафону в області став „Блок Віктора Ющенка „Наша Україна”........... відсотка голосів, Компартія України -......., „Виборчий блок Юлії Тимошенко” -......., СДПУ(о) -........., Соцпартія України -......... Депутатами Верховної Ради від Черкащини 31 березня стали С. Терещук, Б. Губський, В. Тимошенко, І. Чоломбітько, П. Кузьменко, Б. Райков, О. Марченко.

Невдовзі після виборчих баталій у листопаді 2002 року новим головою обласної державної адміністрації було призначено В.О. Льошенка, який одночасно очолював і обласну організацію СДПУ(о). Головою обласної Ради продовжував працювати Г.І. Капралов [1, 325].

На тлі певної стабілізації соціально-економічної ситуації в області розгорталася підготовка до чергових виборів Президента України, які мали відбутися.......жовтня 2004 року. В першому турі найбільше голосів виборців на Черкащині набрали В.А. Ющенко -.......відсотка, В.Ф. Янукович -........та О.О. Мороз -......... В другому турі, який відбувся 21 листопада, за В.А. Ющенка проголосували 46, 1 відсотка виборців, а за В.Ф. Януковича – 49, 46.

При повторному голосуванні 26 грудня 2004 року переконливу перемогу на Черкащині здобув В.А. Ющенко, набравши.......... відсотка голосів виборців, В.Ф. Янукович -.........

Повторне голосування та очікування його результатів відбувалося у складних політичних умовах, які, передусім у Черкасах, значною мірою нагадували події „помаранчевої революції” в Києві.

З обранням Президентом України В.А. Ющенка та оновлення владних структур у Києві, змінився і керівник облдержадміністрації. Ним 4 лютого 2005 року призначено О.В. Черевка.

Основні тенденції реформування економіки. Загальні кризові явища, що мали місце в Україні в період реформування економіки, позначилися і на економічному становищі Черкаської області. В 1991 – 1993 рр. частково припинили роботу або опинилися на грані зупинки ряд промислових підприємств. У рішенні сесії обласної Ради 5 лютого 1993 року зазначалося, що „недосконалість законодавства відкрила можливість для швидкого збагачення спекулянтів і ділків „тіньової економіки”. Керівники багатьох державних підприємств, особливо переробної галузі, допускали численні факти розбазарювання продукції, вивозу її у великих кількостях за межі області для реалізації через комерційні структури або для бартерного обміну на товари, які розподілялися виключно в їх колективах [4, 75].

Порушення економічних зв’язків з державами колишнього СРСР, неефективна система розрахунків та зростання цін призводили до розладу фінансового стану та збитковості підприємств. В 1992 році кількість збиткових підприємств та організацій в області зросла в 2, 6 раза проти 1991 року.

На споживчому ринку області стрімко зростали ціни, передусім на продовольчі товари – молоко, масло, яйця, м’ясо, олію, рибу. Серед непродовольчих товарів найбільше зростання цін черкащани відчули на електротовари, меблі, посуд, миючі засоби, хутра. Набула поширення так звана „човникова торгівля”, коли значна частина жителів області змушена була займатися індивідуальною торгівлею, здійснюючи поїздки до зарубіжних країн – Туреччини, Польщі, Росії [5, 1 – 4].

В економічній сфері склалася скрутна ситуація – стара система господарювання була сильно підірвана, нова – ще фактично не була створена. До того ж бракувало досвіду ринкових перетворень, управлінські кадри ще традиційно тяжіли до адміністративних методів керівництва.

Як складова економічних реформ в області в 1990-х роках активно здійснювався процес приватизації. Зокрема, впродовж 1993 – 1995 років на Черкащині приватизовано 645 об’єктів. Під час роздержавлення здійснювалася реструктуризація підприємств шляхом виділення із їх складу окремих структурних підрозділів для подальшої приватизації. З метою залучення інвестицій щодо поліпшення економічного стану підприємств впроваджувалися конкурси продажу пакетів акцій [1, 202].

Однак, заходи, що вживалися обласною владою що до структурної перебудови та стабілізації економіки, не давали бажаних результатів. В 1996 році продовжувався спад обсягів виробництва та виконання робіт у більшості галузей, загострювалася платіжна криза. Збільшилась кількість збиткових підприємств.

Обсяг промислового виробництва в області у 1996 році знизився проти попереднього року на 13, 7 відсотка. Допустили його спад 236 підприємств (74, 4 відсотка їх загальної кількості). На 17 відсотків скоротився обсяг валової продукції сільського господарства, у тому числі виробництво зерна – на 17, цукрових буряків – на 21, м’яса – на 19, молока – на 14 відсотків.

Більшість міст і районів у 1996 році не забезпечили виконання прогнозних показників по платежах до бюджету на 13, 2 млн. гривень. Найбільші суми недоїмок по платежах до бюджету на початок 1997 року мали підприємства Черкас, Умані, Звенигородського, Лисянського, Смілянського та Шполянського районів [1, 220 – 221].

Незважаючи на труднощі, продовжувалося реформування аграрного сектора економіки Черкащини, вдосконалення майнових і земельних відносин. В 1998 році проведено роздержавлення земель у 509 господарствах з 519. Членам недержавних сільгосппідприємств безплатно передано 933 тис. гектар землі (79 відсотків земельного фонду). Проведене паювання земель на 98 відсотках площ, що підлягають паюванню [1, 232 – 233].

Тривав процес створення фермерських господарств. На початок 1999 року в області було зареєстровано 562 фермерських господарства, в яких постійно працювало 852 особи, 164 – за трудовими угодами і 344 залучалися на сезонні роботи. Основним напрямком діяльності фермерських господарств було рослинництво.

Проте, масового характеру фермерський рух в області на кінець 1990-х років ще не набув. Питома вага продукції, виробленої фермерськими господарствами, в загальному сільськогосподарському виробництві не перевищувала 2 відсотків. Нижчою була й урожайність більшості культур. Так, у 1998 році урожайність зернобобових у фермерських господарствах становила 15 ц з гектара, тоді як в колективних господарствах – 28, 9, соняшнику – 5, 5 і 7 відповідно, овочів – 66, 8 і 91, 2. Натомість урожайність цукрових буряків того року у фермерських господарствах перевищила урожайність у суспільному секторі на 47, 3 ц і становила 233, 2 ц з гектара.

Низька урожайність окремих культур у фермерських господарствах була пов’язана з відсутністю коштів на мінеральні добрива, засоби захисту рослин, придбання паливно-мастильних матеріалів [1, 235 – 236].

Уявлення про загальний спад сільськогосподарського виробництва в 1990-х роках дають порівняльні показники за 1990 і 2000 роки. Якщо в 1990 році валовий збір зерна становив 2 млн. 375 тис. тонн, то в 2000 році – 2 млн. 13 тис., цукрових буряків – 4 млн. 97 тис. і 988 тис., соняшника – 82 тис. і 48 тис., овочів – 321 тис. і 283 тис. тонн відповідно. Це зумовило зниження за цей період виробництва продовольчих товарів: борошна – з 240 тис. тонн до 104, цукру піску – з 567 тис. до 150 тис., м’яса – з 136 тис. до 21 тис. тонн. Майже вдвічі зменшилося поголів’я великої рогатої худоби і свиней.

Узагальнений показник роботи промисловості області в 1990-х роках – прийнятий у статистичній звітності індекс промислової продукції, виявився теж невтішним і в 2000 році становив відносно 1990-го року 53 відсотка [8, 113 – 211]. Значного рівня досягло безробіття, а тому багато черкащан змушені виїзджати в пошуках роботи за кордон – до Росії, Італії, Португалії та інших країн.

Певної стабілізації і позитивних зрушень в економіці області вдалося досягти на початку 2000-х років. Намітилася тенденція зменшення бартерних форм розрахунків і частки давальницької сировини. Тільки за вісім місяців 2002 року в області було освоєно 192 нових видів конкурентно-спроможної продукції. Збільшено обсяги виробництва у харчовій та переробній галузях, машинобудуванні, хімічній, легкій промисловості. На Черкащині формується нова галузь – автомобілебудівна. Розпочато випуск сучасних автобусів, а в перспективі буде налагоджено випуск вантажних автомобілів.

Зміцнювалися позиції малого підприємництва. У 2002 році в області діяло понад 5 тис. малих підприємств, на яких працювало майже 10 відсотків усіх працюючих [1, 287 – 288].

В ході аграрної реформи у власність громадян передано 948 тис. гектарів земельних угідь. На базі колишніх колективних сільгосппідприємств в 2003 році діяло 705 нових господарських формувань. До 1034 зросла кількість фермерських господарств [7, 56].

Активізація економічної діяльності сприяла розширенню зовнішньоторговельного співробітництва. У 2004 році підприємства області вели торговельні операції вже з 80 країнами світу. Найбільші обсяги експортних поставок здійснювалися до Російської Федерації, Туреччини, Німеччини, Китаю, США, Фінляндії. Лідерами серед держав-імпортерів були Німеччина, Швейцарія, Російська Федерація, Швеція, США [7, 61].

Процеси духовного відродження та збереження історико-культурної спадщини. В роки незалежності незворотного характеру набули процеси утвердження національної свідомості та оновлення духовної сфери життя черкащан. Жителі краю дістали можливість долучитись до національних та світових культурних цінностей, багато з яких раніше через ідеологічні бар’єри були недоступними. Відкрилися можливості об’єктивного висвітлення таких періодів історії краю як голод 1932 – 1933 років, сталінські репресії, наслідки чорнобильської катастрофи, війна в Афганістані.

Повернулися із забуття імена багатьох черкащан: художника Івана Падалки – уродженця Драбівщини, хореографа Василя Авраменка – уродженця Корсунщини, письменника Тодося Осьмачки зі Смілянщини та багатьох інших наших земляків. Одним із перших кроків обласної влади в роки незалежності, спрямованих на посилення національно-патріотичного виховання населення, було рішення Черкаського облвиконкому від 31 грудня 1991 року „Про увічнення пам’ятних місць Черкащини, пов’язаних з історією українського козацтва” [1, 159].

Значний вплив на формування духовного світогляду жителів краю справляють культурно-мистецькі заклади, серед яких – обласний академічний музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, обласний театр ляльок, обласна філармонія. Фахівців для сфери культури готують Канівське училище культури і мистецтва, Уманське музичне училище ім. П.Г. Демуцького, Черкаське музичне училище ім. С.С. Гулака-Артемовського, 40 шкіл естетичного виховання.

Відомі далеко за межами Черкащини мистецькі колективи обласної філармонії – Черкаський державний заслужений український народний хор, тріо бандуристів „Вербена”, камерний оркестр, солісти В. Саввопуло, Т. Власенко. Широкого визнання набули міський камерний хор з Умані, такі самодіяльні колективи як жіночий вокальний ансамбль „Лебідка” із Золотоноші, народні хори „Криниця” та „Дивоцвіт” зі Сміли, художні колективи черкаського палацу культури „Дружба народів”, танцювальний ансамбль „Черкащанка” Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького, дует Діани і Василя Матющенків та багато інших самобутніх колективів і виконавців Черкащини.

Активну участь у розвитку національної культури краю бере обласна організація Національної спілки письменників України, яка об’єднує понад 30 літераторів. Ядро письменницької організації складають відомі письменники Г. Білоус, М. Негода, В. Захарченко, Л. Тараненко, С. Носань, М. Фролова, навколо яких гуртується талановита молодь. Спілчани видають свій альманах „Холодний Яр” [9, 28]. Черкаські письменники – автори понад 500 книжок.

Майже 50 митців об’єднує обласна організація Національної спілки художників, яку очолює Ю. Іщенко. Продовжуючи традиції, започатковані Д. Нарбутом, І. Куликом, В. Євичем, В. Никаноровим, А. Шилімовим, С. Грабовським черкаські майстри працюють над новими творами, які відзначаються широтою тематичного діапазону та виразністю художніх образів. На виставках, що проводяться в обласному художньому музеї, з ними може ознайомитись громадськість та гості Черкащини [10, 70].

Плідно працює обласна організація Спілки архітекторів України. Черкаськими архітекторами розроблено проекти багатьох оригінальних споруд, пам’ятників та пам’ятних знаків. Серед них приміщення обласного краєзнавчого музею, реконструйоване приміщення філармонії, парк „Ювілейний” в Черкасах, інші об’єкти.

На виховання у черкащан глибокої поваги до свого минулого, культури, мови і традицій українського народу на основі об’єктивного дослідження та популяризації історії і сучасності рідного краю спрямовується діяльність спілки краєзнавців (В. Мельниченко) та її осередків на місцях. Видається журнал „Краєзнавство Черкащини”, кожні два роки проводяться науково-краєзнавчі конференції „Черкащина в контексті історії України”

В умовах утвердження державності України важливу роль у формуванні національно-історичної свідомості жителів краю відіграє історико-культурна спадщина Черкащини. В цей період в області, крім існуючого з 1925 року Шевченківського заповідника у Каневі та утвореного у 1989 році державного історико-культурного заповідника у Чигирині, було утворено ще 6 історико-культурних заповідники, які виконують дослідницькі, пам’яткоохоронні та просвітницькі функції.

В процесі реалізації державної політики щодо збереження та використання національної історико-культурної спадщини в Черкаській області утворено державні історико-культурні заповідники: „Батьківщина Т.Г. Шевченка” (1992) на Звенигородщині, Корсунь-Шевченківський (1994), Трахтемирівський (1994), Кам’янський (1995), „Трипільська культура” (2002), історико-архітектурний „Стара Умань” (2005). У 1994 році підтверджено статус національного Шевченківському заповіднику у Каневі. Наступного року такий же статус надано історико-культурному заповіднику „Чигирин”, а у 2006 році – заповіднику „Батьківщина Т.Г. Шевченка” [11, 84 – 98].

В 2004 році в установленому порядку визначено географічний центр України, який знаходиться поблизу села Мар’янівка Шполянського району.

Особливе місце у багатогранній роботі по відродженню і збереженню історико-культурної спадщини Черкащини посідає Державна програма „Золота підкова Черкащини” на 2006 – 2009 роки. Нею, зокрема, передбачено за державної підтримки здійснити комплекс заходів щодо збереження, використання і популяризації пам’яток, розвитку історико-культурних заповідників та інших історичних і культурних центрів Черкащини, відкриття нових туристичних маршрутів та створення сучасної туристичної інфраструктури [12].

Формування духовності черкащан значною мірою пов’язане з відродженням релігії і церкви, збереженими ними загальнолюдськими культурними та моральними цінностями. Стосунки між державою і релігійними конфесіями розвиваються на нових демократичних засадах. Будуються і відкриваються нові церкви, збільшується кількість парафій.

На початку 2000-х років на Черкащині діяло 932 релігійні громади, з яких 582 – православні, 317 – протестантські, 13 – іудейські, 8 – католицькі, 3 – мусульманські.

Найчисельніша в регіоні – Українська православна церква. Під її юрисдикцією перебуває 398 релігійних громад, діють 4 монастирі: жіночі – Красно гірський в Золотоніському районі, Мотронинський в Чигиринському, Лебединський – в Шполянському, Онуфріївський чоловічий – у Черкаському районі [7, 76].

Ознакою демократизації суспільного життя краю в роки незалежності став бурхливий розвиток інформаційного простору. Кількість газет і журналів зросла майже в десять разів, що забезпечує широкі можливості для інформування читачів про соціально-економічні та суспільно-політичні процеси в регіоні, висловлювати різні точки зору з актуальних проблем.

В 2004 році в області видавалося 225 періодичних видань, засновниками яких були органи виконавчої влади і самоврядування, комерційно-бізнесові структури, політичні партії, творчі спілки, релігійні конфесії, приватні особи. Значно розширилася сфера діяльності електронних засобів масової інформації. Крім обласної державної телерадіокомпанії „Рось”, було зареєстровано близько 60 інших телерадіоорганізацій, в тому числі 13 ефірних і 8 кабельних телекомпаній, 4 ефірні радіокомпанії [7, 84].

Розвиток соціально-гуманітарної сфери. В умовах незалежності постала гостра потреба реформування важливої складової частини гуманітарної сфери – освіти. Одним з напрямків цієї роботи стало урізноманітнення спектра навчальних закладів, які б враховували інтереси і нахили дітей і молоді, а також реальні потреби суспільства.

Цим було продиктоване затвердження у 1994 році сесією обласної Ради обласної програми „Освіта Черкащини”. Вона передбачала оновлення змісту освіти, зміцнення і розширення матеріально-технічної бази освітніх закладів. На час прийняття програми в області вже діяли навчальні заклади нового типу: три гімназії, фізико-математичний та гуманітарно-правовий ліцеї, колегіум Києво-Могилянської академії, 21 школа з ліцейними і гімназійними класами, школа-інтернат мистецтв і народних ремесел на батьківщині Т.Г. Шевченка у Звенигородському районі [13, 42].

У 2000 році в області вже працювало 12 шкіл нового типу, в яких навчалося майже 8 тис. учнів. У 10 спеціалізованих школах навчалося 6911 учнів. Відбулися позитивні зрушення щодо впровадження у навчальний процес української мови, якою навчалися 94 відсотків загальної кількості учнів.

Процес удосконалення роботи загальноосвітніх шкіл продовжувався і в наступні роки. Утверджувався системний підхід щодо посилення уваги до обдарованих дітей, здійснення громадянсько-патріотичного виховання. Учні шкіл області показували високий рівень знань на обласних та Всеукраїнських учнівських олімпіадах та конкурсах - захистах наукових робіт Малої академії наук [14, 2 – 5]. Наприклад, у 2005 році 7 учнів з Черкащини посіли перші місця на Всеукраїнських олімпіадах [15, 2].

Суттєві зміни відбувалися у системі вищої освіти. Характерною рисою стало значне збільшення вищих навчальних закладів та кількості студентів в них. Якщо в 1990/1991 навчальному році в області у 3 вищих навчальних закладах ІІІ – IV рівня акредитації навчалося 11, 7 тис. студентів [8, 473], то у 2005/2006 навчальному році в 27 навчальних закладах кількість студентів становила 39, 3 тис. [16, 65].

Натомість зменшилася кількість загальноосвітніх навчальних закладів та учнів в них. В 1990/1991 навчальному році на Черкащині було 716 таких закладів і в них навчалося 202 тис. учнів [8, 461]. У 2005/2006 навчальному році – 699 і 157, 7 відповідно [16, 67]. Зменшення кількості дітей шкільного віку пояснюється погіршенням демографічної ситуації в області і в Україні в цілому. Чисельність населення області з 1 млн. 527 тис. осіб у 1989 році зменшилася до 1 млн. 337 тис. у 2006 році. А кількість дітей віком до 14 років за цей час зменшилася з 307, 9 тис. до 190, 6 тис. [16, 9].

На початку 2000-х років охорону здоров’я в області забезпечували 259 лікувально-профілактичних установ всіх типів. У лікарняних закладах розгорнуто 12, 3 тис. ліжок проти 20, 8 тис. у 1990 році. За цей же період з 5, 6 тис. до 4, 9 тис. зменшилась кількість лікарів [7, 70; 8, 481].

В роки незалежності примножилися спортивні здобутки черкащан. Бронзовим призером Олімпійських ігор 1996 року в Атланті став метальник молота з Умані Олександр Крикун. Учасниками Олімпіади 2000 року в Сіднеї були представники Черкащини – гімнастка Олена Кваша, гімнаст Валерій Перешкура (срібний призер), велогонщик Олександр Феденко (срібний призер). Неодноразовими чемпіонами і призерами національного чемпіонату ставали волейболісти – чоловіча команда „Азот” та жіноча команда „Хімволокно – Круг”. В області працює 43 дитячо-юнацькі спортивні школи та 2 спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи олімпійського резерву.

* * *

Таким чином, в роки незалежності України суттєво змінилося життя краю, головними ознаками якого стала демократизація суспільно-політичних процесів, формування реальної багатопартійності.

Реформування економіки на засадах ринкових відносин супроводжувалося серйозними прорахунками і спадом виробництва, що зумовило зниження життєвого рівня населення, погіршення демографічної ситуації. Помітна стабілізація економіки та соціально-гуманітарної сфери намітилася лише на початку 2000-х років.

На Черкащині набули незворотного характеру процеси утвердження національної свідомості та оновлення духовного життя. Значна увага приділяється відродженню історичних та культурних центрів краю, використанню у виховній роботі історико-культурних надбань українського народу.

.