Його зображенням).

Існують й інші типи окулярів, наприклад окуляр Кеніга (трилінзовий),

Фраунгофсра (" земний", що перевертає обернене зображення, яке дає об'єктив).

Розділ II

II. 1.10. Встановлення зорової труби по оку

і по предмету. Паралакс сітки ниток

Зорову трубу теодоліта по оку встановлює кожний спостерігач особисто,

остерігач, який дивиться в окуляр, повинен бачити штрихи сітки ниток

кими, тонкими, чорними лініями. Щоб досягнути цього, наводять зорову

бу теодоліта на небо або на білий освітлений предмет і переміщають окуляр

, овж оптичної осі. Це можливо, оскільки оправа окулярної лінзи має різьбу і

іу рухається, коли її повертають. Щоб встановити зорову трубу теодоліта по

; дмету, наводять її на предмет і за допомогою кремальєрного (фокусу-

іьного) гвинта переміщають фокусувальну лінзу доти, доки зображення

: дмета в полі зору труби не стане чітким. Встановлення труби по предмету

кше називають фокусуванням зорової труби.

Після встановлення зорової труби теодоліта по оку і по предмету,

Іраження предмета повинно збігатися з площиною, у якій розміщена сітка

гок. Від цього залежить точність візування трубою.

Насправді, незважаючи на чіткість зображення сітки ниток і предмета,

іраження предмета не завжди потрапляє в площину сітки ниток. Воно може

іміщуватись попереду або позаду сітки ниток.

Єдиною ознакою точного збігання площини зображення предмета і сітки

гок є те, що точка перетину сітки ниток покриває ту саму точку предмета,

іважаючи на переміщення ока перед окуляром, тобто на те, з якої точки q, q'

q" будемо дивитися в окуляр (рис. II. 1.13, а).

Якщо через неякісне фокусування зображення предмета буде побудоване в

мцині eq позаду площини сітки ниток dd (рис. II. 1.13, б) то, якщо дивитися з

іки q, перетин сітки ниток (точка k) покриватиме точку р предмета, при

юміщенні ока в точку q' точка к покриватиме точку р' предмета, а при

)еміщенні ока в точку q", точка к покриватиме точку р" предмета. Тобто під час

земіщення ока вверх точка р переміщається вниз і навпаки.

Якщо зображення предмета побудоване ближче до ока, ніж сітка ниток

іс. II. 1.13, в), перетин сітки ниток зміщується в тому самому напрямку, що і

>

Горшонпюпмю знімання

око. Отже, якщо око переміщується вверх - в точку q', точка к здається

переміщеною в точку р' також вверх, і навпаки.

Отже, паралаксом сітки ниток називають непотрапляння зображення

п р е д м е т а (візирної цілі), побудованого об'єктивом, в площину сітки ниток. Для

юго, щоб усунути паралакс, уточнюють чіткість зображення спостережуваного

предмета, змінюючи положення фокусувальної лінзи, і чіткість зображення

сітки ниток, змінюючи положення окуляра.

Тільки після усунення паралаксу можна говорити, що труба придатна для

візування на точку.

Саме з фокусуванням зорових труб пов'язані суттєві недоліки труб з

іониіпінім фокусуванням, під час якого змінюється довжина зорової труби.

Коли окулярне коліно висувається з об'єктивного, то повітря всередині труби

розріджується і в трубу всмоктується зовнішнє повітря разом з пилом і а

волоі'ою. Під час зворотного руху окуляра із зорової труби виходить чистіше

повітря, тому що пилинки осідають на стінках зорової труби та на лінзах

об'єктива і окуляра. Тому час від часу необхідно чистити зорову трубу.

Потрапляння в зорову трубу вологи призводить до окиснення та роз'їдання

деталей. На поверхнях деталей, що труться під час фокусування, накопичується

і ємна, масляниста маса. Через це центр сітки ниток при переміщенні

окулярного коліна змінює своє положення під час фокусування на

різновіддалені предмети. Крім того, спостерігач, повертаючи трубу, береться за

олижчу до нього окулярну частину труби і змінює положення візирної осі. І (е

призводить до похибок кутових вимірів. Тому в наш час виготовляють прилади

із зоровими трубами з внутрішнім фокусуванням.

11.1.11. Труби з внутрішнім фокусуванням

Зорова труба з внутрішнім фокусуванням відрізняється від труби Кеплера

тим, що всередині труби розміщена розсіювальна лінза Ь2 (рис. II. /. 14),

вст ановлена між об'єктивом Lx і його заднім фокусом F[. Лінза L2 має з

об'єктивом спільну оптичну вісь 0Х02. Промінь SA паралельний до головної

оптичної осі. Після заломлення в об'єктиві L, він пройде у напрямку AF{. Ллє.

зіт кнувшись з лінзою Ь2, промінь заломиться в точці В і досягне осі OlOl в

гочці F. В цій точці міститься сітка ниток, яка займає в трубі постійне

положення. Продовжимо промінь F'B до перетину з променем S в точці ('.

()мустимо з точки перпендикуляр на оптичну вісь в точці О.

Допустимо, що точка О є оптичним центром уявної лінзи L, задній фокус

якої розташований в точці F, а фокусна віддаль цієї лінзи / Тоді можна

міркувати так: промінь S, потрапивши на лінзу L в точці С, заломиться і

Розділ II

атиметься в напрямку CF. Отже, уявна лінза L за своєю дією на промінь S є

зозначною дії на цей промінь системи двох лінз L, та Ь2. Таку лінзу

ивають еквівалентною.

L і, ^

\л V7

в

Рис. II. 1.14. Зорова труба з внутрішнім фокусуванням

Фокусну віддаль еквівалентної лінзи обчислюють за відомою формулою

/ = /, - Л

/ і + Л - е '

(II. 1.17)

та / 2 - фокусні віддалі лінз Lx Ь2; е - проміжок між цими лінзами. Слід

ахувати, що / 2 - від'ємна величина, оскільки лінза Ь2 розсіювальна.

Для того щоб еквівалентна лінза L, що замінює дві лінзи, працювала як

ирна, фокусна віддаль / має бути додатною. Для цього повинна виконуватись

Юва

| / 2 | > (Т І - є). (II. 1.18)

Як видно з рис. II. 1.14, еквівалентна лінза L розташована зовні труби

еред лінзою L,), а це означає, що /) / 2. Але збільшення зорової труби

ірівнює відношенню фокусних віддалей об'єктива та окуляра, тобто

FoK

Зважаючи на це, можна зробити важливий висновок: за однакової

> вжини двох зорових труб через наявність в одній з них внутрішньої лінзи Ьг

і труба має більше збільшення порівняно з іншими трубами, наприклад, з

іубою Кеплера. Інакше кажучи, коротка труба з внутрішнім фокусуванням

зже мати велике збільшення, оскільки фокусна віддаль її телескопічного

і'єктива довша від самої труби.

И

Горизонтальнв знімання

Рис. II. 1.14 відповідає випадку, коли точка S предмета розміщена у

нескінченності. Зі зміною віддалі від предмета до труби його зображення

переміщуватиметься. Оскільки сітка ниток у трубі займає постійне положення,

то для того, щоб зображення точки S збігалось з площиною сітки ниток,

необхідно, відповідно, переміщувати лінзу Ь2. Для цього лінза Ь2 закріплена в

особливій трубочці із зубчаткою. За допомогою кремальєрного гвинта ця

трубочка може переміщатися всередині зорової труби. В цьому полягає суп.

внутрішнього фокусування за постійної довжини зорової труби.

Зауважимо, що такі труби мають складні лінзи, Ь2 та Z, 3, тобто

складні телеоб'єктиви та окуляри. Зрозуміло також, що такі труби не мають

вищеперелічених недоліків, які властиві трубам із зовнішнім фокусуванням та

простим об'єктивом і окуляром.

На рис. II. 1.15 показано загальний вигляд такої труби.

Рис. II. 1.15. Розташування лінз у зоровій трубі з внутрішнім фокусуванням

II. 1.12. Рівні, їх будова та призначення

Рівні використовують для встановлення осей та площин приладів у

горизонтальне та вертикальне положення, а також для вимірювання малих кутів

відхилення їхніх параметрів від правильного положення.

За принципом дії розрізняють рідинні, електронні, пружинні рівні.

За формою рідинні рівні поділяють на циліндричні та сферичні.

Циліндричні рівні використовують для точного, а сферичні для приблизного

встановлення приладів у задане положення.

Важливий показник рівнів - їхні характеристики точності, за якими рівні

класифікують на:

• встанівні — приводять осі приладів в задане положення з точністю

5-Ю';

• технічні - з ціною поділки приблизно 1';

• точні - з ціною поділки не більше за ЗО";

• високоточні — з ціною поділки не більше за 10".

14.')

Розділ II