Практичні рекомендації що до організації та проведення діагностики професійних деструкцій

Профілактика та подолання професійної деструкції працівників органів правопорядку. Профілактика професійної деформації представляє собою сукупність попереджувальних заходів, орієнтованих на зниження ймовірності розвитку передумов і проявів професійної деформації. Одним із завдань такої профілактики є блокування і згладжування трьох груп вказаних факторів, що сприяють розвитку професійної деформації.

Робота з профілактики професійної деформації включає в себе заходи як психологічного, так і непсихологічних (організаційно-управлінського, виховного) характеру.

До приватних завдань, що вирішуються в процесі профілактики професійної деформації працівників органів правопорядку слід віднести:

o вироблення у співробітників професійного імунітету і високої культури в роботі;

o розвиток морально-психологічної стійкості та ділової спрямованості у всіх працівників органів правопорядку;

o формування у працівників установки на проходження у роботі кодексу професійної честі;

o вдосконалення стилю і методів управління персоналом;

o формування оптимального морально-психологічного клімату в службах і підрозділах органів правопорядку.

Психогігієна - це галузь психології та гігієни, що вивчає фактори і умови навколишнього сил спосіб життя, благотворно впливають на психічний розвиток психічний стан людини, і розробляє рекомендації щодо збереження та зміцнення психічного здоров'я.

Психічне здоров'я передбачає стан повного душевної рівноваги, вміння володіти собою, здатність швидко пристосовуватися до складних ситуацій і їх долати, в короткий час відновлювати душевну рівновагу.

Попередження хворобливих психічних реакцій співробітника УВС в процесі професійного спілкування - серйозне завдання психогігієни.

Важливе значення мають такі психоаналітичні якості, як самоконтроль, самооцінка, а також стресостійкий якості, фізична тренованість, самовнушаемость, вміння переключатися і керувати своїми емоціями. Надзвичайно важливим для працівника органів правопорядку є навик самовладання, який розглядається в психології як показник соціальної та емоційної зрілості особистості. Слід підкреслити, що самовладання - це не стільки якість особистості, скільки процес управління своєю поведінкою в екстремальній ситуації. У зв'язку з тим, що співробітникам УВС часто доводиться бувати саме в таких ситуаціях, йому необхідно спеціально розвивати в собі здібності та навички самовладання.

Професійна допомога при «емоційному згорянні», на думку К. Кондо, може здійснюватися за допомогою двох видів терапії: роботі з особами, схильними до «згорянню», і пом'якшення дії організаційного чинника.

Найважливішим принципом запобігання синдрому «згоряння» є дотримання вимог психогігієни самим співробітником органів.

Основні завдання психогігієни професійної діяльності - розробка і здійснення сукупності заходів, що забезпечують збереження і зміцнення психічного здоров'я професіонала ^33.

Для кадрів УВС, як і для персоналу інших сфер де ності, найважливішими «необхідними властивостями» виявляють ся здоров'я (фізичне і психічне), компетентність і професіоналізм.

Тому на практиці для підтримки і зміцнення здоров'я та жит персоналу використовуються (хоча явно не в достатній мірі) індивідуальні, групові, колективні системи. Напри заходів, психологічні прийоми самозахисту у ситуаціях «негативного спілкування»; кімнати і методики релаксації, психоло гической розвантаження; індивідуальна та групова психотерапія; періодичні медичні огляди і надання лікарської допомоги; надання путівок за пільговими цінами в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати; заняття фізкультурою та ін ³⁴

Головними напрямами, запобігають «вигорання» співробітників УВС є:

- Розвитку знань, навичок і вмінь.

- Поліпшення умов праці та відпочинку.

- Розвитку змісту праці.

- Розвитку засобів праці.

- Розвитку мотивації.

- Зміни оплати праці.

- Система психологічного розвантаження, зняття напруги після робочого дня.

- Система поліпшення психологічного клімату в кол тиву.

Як досить значиму й болючу проблему розцінили опитаний ні проблему психологічного розвантаження, зняття напруження. На них щодня буквально обрушується негативна, «чорна інформація», злість, ненависть та ін ³⁵

Психологічний професійний відбір має велике психогігієнічні значення в роботах пов'язаних зі складними умовами (ризик, тривала ізоляція, замкнутість простору, важкі кліматичні умови). Але психотравмуючі фактори, які можуть призвести до невротизації, є і в звичайних широко поширених професіях, де відбір практично не проводиться - це лікарі, вчителі та психологи, чия праця вимагає професійно значущі якості. Небагато людей відчувають бажання лицем до лиця стикатися з проблемами і нещастям інших.

У завдання психогігієни входить вивчення і запобігання впливу психотравмуючих чинників, пов'язаних з особливостями діяльності співробітника УВС. Існує також чимало конкретних способів перепинити шлях «синдрому згоряння» ^36.

o підтримку свого здоров'я, дотримання режиму сну і харчування, оволодіння технікою медитації;

o задовольняє соціальне життя; наявність кількох друзів (бажано інших професій), у взаєминах з якими існує баланс,

o прагнення до того, чого хочеться, без надії стати переможцем у всіх випадках і вміння програвати без непотрібних самознищення і агресивності,

o здатність до самооцінки без надії тільки на повагу оточуючих,

o відкритість новому досвіду,

o вміння не поспішати і давати собі достатньо часу для досягнення позитивних результатів у роботі й житті,

o читання не тільки професійної, але й іншої хорошої літератури, просто для свого задоволення без орієнтації на якусь користь;

o участь у навчаннях, семінарах, конференціях, де надається можливість зустрітися з новими людьми і обмінятися досвідом;

o періодична спільна робота з колегами, значно відрізняються професійно і особистісно;

o участь у роботі професійної групи, що дає можливість обговорити виникли особисті проблеми, пов'язані з роботою,

o хобі, що доставляє задоволення.

Отже, щоб уникнути «синдрому емоційного вигорання», співробітник правоохоронних органів має зрідка, але обов'язково оцінювати своє життя взагалі - чи живе він так, як йому хочеться. Якщо існуюча життя не задовольняє, слід вирішити, що потрібно зробити для позитивних зрушень. Тільки належним чином дбаючи про якість свого життя, можна залишитися ефективним співробітників УВС.

Професіоналізація - цілісний безперервний процес становлення особистості фахівця, який починається з моменту вибору і прийняття майбутньої професії і закінчується, коли людина припиняє активну трудову діяльність. У літературі розглядаються різні аспекти професійного становлення особистості. Особлива увага приділяється також розробці методів і прийомів подолання професійних деструкції та кризових ситуацій, які неминучі в професійному становленні.

Обов'язковою умовою професійного розвитку особистості є усвідомлення нею прийомів професійного самозбереження, яке розглядається, як здатність особистості протистояти негативно складається соціально-професійної ситуації, максимально актуалізувати професійно-психологічний потенціал (в умовах дестабілізації професійному житті), протистояти професійно зумовленим криз, стагнації, деформацій, а також готовність до професійного самозміни.

У роботах дослідників зі створення програм професійного самозбереження, що орієнтуються на гуманістичний підхід в психології, спираються на теорію самоактуалізації і самореалізації особистості А. Маслоу, запропоновані наступні прийоми професійного самозбереження ^37.

1. Реалізація наміченого професійного плану (сценарію професійному житті).

2.Преодоленіе дезінтегрірованние свідомості (тобто витіснення так званих " мотивів помилкової самоактуалізації", які породжують нездійсненні цілі, мрії на шкоду стабільної цілісності людини).

3.Активні позиція в професійному житті.

4.Готовность до постійного самозміни, лабільність установок.

5.Знаніе власної індивідуальності та використання її в професійному житті.

6. Освоєння індивідуальної системи адекватних засобів подолання негативних станів.

7. Протидія професійному старінню.

Особлива увага приділяється прийому самозбереження, позначеному як реалізація наміченого професійного плану. Особистий професійний план є важливим регулятором професіоналізації особистості, узагальнюючи її уявлення про цілі та перспективи професійної діяльності, основні етапи, шляхи і засоби її досягнення, можливі перешкоди та способи їх подолання. Наявність чіткої і усвідомленої життєвої перспективи дає людині потужні стимули до творчості, народжує оптимістичне світовідчуття, формує інтерес до майбутнього як полю самореалізації. У роботі з формування особистісно-і соціально-значущих стратегій професійної діяльності велике значення має використання біографічного методу, який спонукає людину до аналізу свого життя, діяльності, планів на майбутнє, що дозволяє коригувати життєву програму.

Головною профілактичним заходом професійних деструкцій особистості повинні бути постійний творчий момент в діяльності, розширення варіантів професійних завдань, різноманітність кола спілкування. Під час професійного навчання необхідно створювати як би додатковий ступінь свободи, не замикаючись у вузьких рамках майбутніх професійних завдань. Необхідно зазначити, що істотні професійні деформації негативно позначаються не тільки на інших сферах життя, але і на самій професійної діяльності, знижуючи її ефективність. Основними способами захисту від деформації є:

а) зростання усвідомлення - через збільшення інформації про власну особистість і що стоять перед нею професійні проблеми;

б) переоцінка власної особистості і свого професійного статусу - через оцінку того, що співробітник правоохоронних органів думає про себе та свою професію стосовно даної проблемної ситуації;

в) трансформація когнітивних компонентів комунікативних установок - через інформаційно-мотиваційне осмислення значущості - комунікацій у системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів у системі УВС;

г) самовизволення від когнітивних стереотипів - через презентацію сенсу комунікативної активності;

д) освоєння нових навичок комунікативної дії в ролі учня через спеціальний комунікативно-ігровий тренінг ^38;

Доцільність робіт цього напряму очевидна у зв'язку з важливою роллю особистості в професійній діяльності. Особливої ​ ​ уваги вимагають молоді працівники, у яких поряд з високим рівнем професійних здібностей не сформовані деякі важливі для діяльності особистісні риси.

Особливу увагу потрібно звернути на формування захисних механізмів у кожного працівника правоохоронних органів. Як правило, це вдається зробити тільки за допомогою серії тренінгових груп, що проводяться фахівцем в області групової психотерапії. Основні захисні механізми формуються при усвідомленні та прийнятті цілей, методів, своєї ролі (і її межами). Кожен повинен відповісти на питання: " Що я роблю? ", " Хто я такий? ", " Навіщо я допомагаю? ", " Як? "

Уміння справлятися з власними негативними переживаннями, з агресією, почуттям огиди, дратівливістю: вміння не реагувати емоційно на відкриту провокацію з боку правопорушників, що не приймати її на свій рахунок - це здібності, які допомагають запобігти «вигорання».

Є ще один важливий чинник, що провокує «вигорання» - фактор відсутності позитивного підкріплення.

Знизити дію цього фактора, напевно, може тільки суспільне визнання, виражене більш-менш конкретно - підвищення престижу цього роду діяльності, більше статей, передач по радіо і телебаченню, присвячених співробітникам правоохоронних служб, специфіці їх роботи, досягнень.

Слід підкреслити, що особистість розвивається не тільки під впливом зовнішнього світу. Велику роль відіграють тенденції саморозвитку, коли властивості особистості формуються виходячи з потреб самої особистості, спрямованих на досягнення певного рівня самореалізації. У цьому сенсі; особливо важливим є визнання особистісного своєрідності кожного професіонала і його права на самостійний пошук свого професійного шляху.

Вивчивши, різні підходи до методів профілактики емоційного «вигорання», ми можемо зробити наступні висновки:

Психогігієна співробітника УВС забезпечується його толерантністю до синдрому " згоряння". Правозахисний працівник повинен володіти емоційною стійкістю, бути готовим до психічних перевантажень, уникати можливих відхилень у власних оцінках і діях.

Тому найважливішим завданням органів управління, у віданні яких перебувають правоохоронні служби і навчальні центри, що здійснюють підготовку та перепідготовку співробітників УВС, є збереження здоров'я працівників, профілактика їх професійних захворювань, проведення консультацій щодо професійних ризиків у роботі.

Важливо підвищувати психологічну культуру співробітників УВС і проводити психологічні тренінги, консультації з ними. Працівники повинні добре уявляти собі свої професійні можливості та обмеження, постійно враховувати свій психофізіологічний і трудовий потенціал. У будь-якому випадку формування особистісних якостей доцільно розпочинати на ранніх етапах професійного навчання.

У зв'язку з цим необхідно вивчати специфіку діяльності співробітників УВС. А так само особистісно-професійні особливості працівників правоохоронних органів і фактори, що впливають на розвиток синдрому «вигорання», пов'язаних з його професійною діяльністю. Необхідно цілеспрямовано формувати значущі для діяльності властивості особистості, а при необхідності одночасно проводити психологічну роботу щодо запобігання професійним стресів.

Висновки до третього розділу: Будь-яка професія ініціює утворення професійних деструкцій особистості. Найбільш уразливі соціономічної професії типу «людина - людина». Характер, ступінь вираженості професійних деформацій залежать від характеру, змісту діяльності, престижу професії, стажу роботи та індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Серед працівників правоохоронних органів часто зустрічаються такі деформації: авторитарність, агресивність, консерватизм, соціальне лицемірство, поведінковий трансфер, емоційна індиферентність.

Із збільшенням стажу роботи починає позначатися синдром «емоційного згоряння», що призводить до появи емоційного виснаження, втоми і тривожності. Відбувається деформація емоційної сфери особистості. Психологічний дискомфорт провокує хвороби і знижує задоволеність професійною діяльністю.

Професійні деформації - це різновид профзахворювань, вони неминучі. Проблема полягає в їх профілактиці і технологіях подолання.

ВИСНОВОК

Специфіка правоохоронної діяльності, у тому числі необхідність вступати у взаємодію з правопорушниками, нерідко містить в собі елементи негативного впливу на особистість. При відсутності у працівника достатнього рівня психологічної і моральної стійкості часто спостерігається розвиток його професійної деструкції.

Професійна деструкція є результат спотворення професійних і особистісних якостей працівника органу правопорядку під впливом негативних факторів діяльності і навколишнього середовища.

Професійна деформація розвивається під впливом факторів, що відносяться до зовнішнього середовища діяльності (спілкування з правопорушниками, вирішення завдань застосування до них заходів профілактики і припинення і т.д.), а також факторів внутрішньосистемного взаємодії (відношення з керівником і товаришами по службі, спільне виконання службових завдань і т.д.).

Професійна деструкція проявляється негативними змінами в професійній діяльності та в поведінці. Однозначно зв'язується обговорюване явище з негативними змінами соціально-психологічної структури особистості. Наприклад, змінюються стереотипи поведінки, професійні звички, стиль спілкування та навички, які ускладнюють успішне здійснення професійної діяльності. Проявами професійної деформації при цьому можуть бути формальне ставлення до виконання функціональних обов'язків, перенесення більшої частки специфічних професійних дій, стереотипів і установок на поведінку поза роботою та інші. Також професійна деформація викликає небажані перетворення і власне психічних характеристик індивіда. Мова йде про психічні процеси, станах, властивостях, якостях, і структурі особистості, включаючи її свідомі і підсвідомі компоненти. Для профілактики професійної деформації співробітників правоохоронних органів, потрібне проведення серйозних наукових досліджень з метою розробки комплексу запобіжних заходів, орієнтованих на зниження ймовірності розвитку передумов і проявів настільки небажаного та соціально небезпечного явища.