Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Зміст теми. Усі положення і переміщення нижньої щелепи відносно верхньої,






Усі положення і переміщення нижньої щелепи відносно верхньої,

що здійснюються завдяки дії жувальних м'язів, називають артикуляцією.

Оклюзією називають один з динамічних моментів артикуляції, що

характеризується наявністю контактів між більшою або меншою частиною зубів і зубних рядів. Розрізняють три види оклюзії: центральну, передню, бічну.

Центральна оклюзія — це положення нижньої щелепи відносно верхньої, при якому зуби контактують максимально, початкове і кінцеве положення нижньої щелепи при жувальних рухах.

В ортогнатичному прикусі центральна оклюзія має такі ознаки:

1) найбільшу кількість пар зубів, які контактують;

2) наявність у кожного зуба двох антагоністів (крім центральних нижніх

різців і останніх верхніх великих кутніх зубів);

3) розміщення передньощічного горбка верхнього першого великого

кутнього зуба у фісурі між переднім і середнім щічними горбками нижнього першого великого кутнього зуба;

4) перекривання верхніми передніми зубами нижніх передніх на 1/3

висоти коронки;

5) розміщення косметичного центру між центральними верхніми і

нижніми різцями в одній сагітальній площині;

6) жувальні м'язи, що піднімають нижню щелепу, перебувають у стані

максимального скорочення;

7) суглобова головка нижньої щелепи міститься біля основи схилу

суглобового горбка.

В інших видах прикусу деякі ознаки центральної оклюзії виглядають інакше. Центральна оклюзія — найбільш часте положення нижньої щелепи, оскільки відповідає фазі жувальних рухів ковтанню. А найчастіше протягом доби людина ковтає слину, що постійно виділяється. У передній оклюзії зуби змикаються при висуванні нижньої щелепи вперед. Це висування відбувається завдяки двобічному скороченню зовнішніх крилоподібних м'язів. У верхньому відділі скронево-нижньощелепного суглоба відбувається поступовий рух уперед (ковзання) суглобового диска по схилу суглобового горбка. Це основний рух. Одночасно з цим суглобова головка обертається навколо горизонтальної вісі, тобто рух відбувається також і в задньо-нижньому відділі суглоба. Середня лінія обличчя збігається із середньою лінією між різцями.

При передній оклюзії фронтальні зуби контактують різальними краями. Між жувальними зубами множинний контакт відсутній. Можливий контакт на останніх великих кутніх зубах, але лише в ортогнатичному або прямому прикусі (мал. 1).

Це явище вперше описано Бонвілем і має назву " трикутний контакт Бонвіля". Контакт між останніми зубами залежить від ступеня вираженості їхніх горбків. Співвідношення горбків жувальних зубів у передній оклюзії може бути різним, що залежить від глибини різцевого перекриття, висоти жувальних горбків, висоти суглобового горбка, вираженості оклюзійної кривої.

Так, у разі слабкого різцевого перекриття (в ортогнатії, або прямому прикусі) можливий контакт між жувальними горбками; ці контакти виключені при глибокому прикусі.

Мал. 1. Контакт зубів у передній Мал. 2. Кут сагітального різцевого шляху

 

Різальні краї нижніх різців ковзають по піднебінній поверхні верхніх різців, спускаються донизу до крайового змикання. Цей шлях називається сагітальним різцевим шляхом. Відносно оклюзійної площини він утворює кут (кутсагітального різцевого шляху), який становить у середньому 40—50° (мал. 2).

Шлях, який проходить суглобова головка по схилу суглобового горбка,

називається сагітальним суглобовим шляхом, з оклюзійною площиною він утворює кут сагітального суглобового шляху, який становить у середньому 33—35° (мал. 3).

Бічна оклюзія виникає при переміщенні нижньої щелепи вправо (права

оклюзія) або вліво (ліва оклюзія). Зміщення нижньої щелепи вбік відбувається завдяки однобічному скороченню зовнішніх крилоподібних м'язів. Нижня щелепа при цьому зміщується в бік, протилежний тому, де скоротився м'яз. У скронево-нижньощелепному суглобі суглобова головка на боці, де відбулося скорочення м'яза, зміщується по схилу суглобового горбка вперед, донизу і досередини, утворюючи відносно сагітального напрямку кут (кут трансверзального суглобового шляху), рівний 15—17° (кут Бенетта). На протилежному боці суглобова головка лишається в ямці, обертаючися навколо вертикальної осі (мал. 4).

Середня лінія між центральними різцями не збігається і зміщується відповідно до величини бічного зміщення. Розрізняють два боки: робочий (бік, в який відбулося зміщення) і балансувальний. У бічній оклюзії змінюється контакт зубів: на робочому боці встановлюється однойменний контакт горбків (щічні горбки верхніх зубів змикаються зі щічними горбками нижніх зубів,

Мал. 3. Кут сагітального суглобового шляху Мал. 4. Кут трансверзального

суглобового шляху

а піднебінні горбки верхніх зубів — з язиковими горбками нижніх), на

балансувальному боці встановлюється різнойменний контакт горбків —

піднебінні горбки верхніх зубів змикаються зі щічними горбками нижніх зубів (мал. 5).

Можливий контакт горбків на балансувальному боці залежить від висоти

горбків і ступеня вираженості трансверзальних оклюзійних кривих.

При бічних переміщеннях нижньої щелепи кожен зуб рухається за кривими, що перетинаються під тупим кутом. Найбільший кут (110°) утворюють нижні центральні різці — кут трансверзального різцевого шляху (мал. 6).






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.