СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИЙ СУГЛОБ

Скронево-нижньощелепний суглоб утворений суглобовою ямкою скроневої кістки, голівкою нижньої щелепи, суглобовим диском і суглобовою капсулою (мал.1). Цей суглоб по своїй анатомічній будові найскладніший. Інконгруентність його суглобових поверхонь вирівнюється суглобовим диском. Суглоб складний і у функціональному відношенні, оскільки забезпечує велику різноманітність рухів - ковзання і обертання голівок навколо горизонтальної і вертикальної осі. Обидва суглоби є єдиною кінематичною системою, для якої самостійні рухи на якій-небудь одній стороні неможливі. В той же час рухи в кожному суглобі можуть відбуватися в різних напрямках і носять комбінований характер.

Розвиток скронево-нижньощелепного суглоба завершується в середині утробного періода, і дитина народжується із вже готовими до функціонування елементами. Це, на думку В. В. Панікаровського, підтверджує існування генетичного механізму контролю за формуванням суглоба. Проте успадковна сучасною людиною складна будова суглоба, що утворився у філогенезі, перебуває під впливом жувальної функції, що змінюється у зв'язку з характером їжі і накладає певний відбиток на тонку будову тканин суглоба, що формується. Пристосування до функціонального навантаження, що змінюється, проявляється в збільшенні глибини суглобової ямки, в зростанні суглобового горбка та ін. Особливо активно під впливом функції формується в перші місяці після народження хрящ, що покриває голівку нижньої щелепи.

Мал. 1. Скронево-нижньощелепний суглоб: а - верхня суглобова щілина, б - нижня суглобова щілина, в - суглобовий горбок, г - суглобова капсула, д - суглобовий диск, е -головка нижньої щелепи.

Внутрішньосуглобовий диск, що складається з щільної сполучної тканини з украпленими в неї хрящовими клітинами, виконує роль м'якої прокладки, амортизуючої тиск, що падає на суглобові поверхні. Диск по усьому краю зростається з суглобовою сумкою (капсулою) і ділить суглобову порожнину на два поверхи: верхньо-передній і нижньо-задній. Обидві камери суглоба єдині у своїй функції, оскільки рухи в них здійснюються одночасно. Якщо врахувати, що цей суглоб спарений, то складність його стає ще очевиднішою.

Зв'язки суглоба, що складаються з фіброзної нееластичної сполучної тканини, перерозтягання, перешкоджають збільшенню об'єму суглобової капсули і обмежують амплітуду рухів нижньої щелепи.

Вирішальну роль в управлінні діяльністю скронево-нижньощелепного суглоба грають жувальні м'язи. З них найбільш специфічну функцію має зовнішній крилоподібний м'яз. Розгалужуючись на два пучки, він вплітається верхнім в суглобовий диск, а нижнім - прикріплюється до крилоподібної ямки нижньої щелепи. Скорочення цього м'яза забезпечує синхронне переміщення нижньої щелепи і суглобового диска.

Протягом життя діяльність скронево-нижньощелепного суглоба нерозривно пов'язана з жувальною функцією. При нормальному прикусі жувальний тиск сприймають на себе великі і малі корінні зуби, здійснюючи тим самим як би бічний захист суглоба. З їх втратою сила м'язових скорочень падає на передні зуби і суглоб, викликаючи їх перевантаження. Крім того, при втраті бічних зубів з’являються умови для зменшення міжальвеолярної відстані і дистального зміщення нижньої щелепи. Останнє нерідко призводить до здавлювання рихлої сполучної тканини між задньою стінкою капсули і барабанною кісткою, розвитку складного симптомокомплексу (головний біль, біль в суглобі, печія язика, носоглотки та ін.) із залученням в захворювання сусідніх областей. При повній втраті зубів зміна амплітуди рухів нижньої щелепи і діяльності жувальних м'язів знову призводить до перебудови і адаптації суглоба до нових умов.