Заходи щодо джерела інфекції. Дератизація

У системі протиепідемічних заходів особливе місце займають раннє виявлення інфекційних хворих і заразоносіів, підозрілих на інфекційне захворювання, їх своєчасна ізоляція. Єфективність цих заходів і медичної допомоги інфекційним хворих визначається пра­вильністю діагностики. Виявлення хворим відбувається за тероти­ріа­льною ознакою медичним персоналом поліклінік, мед­пунктів при зверненні хворих за медичною допомогою або активно (при спалахах та епідеміях) шляхом подвірних обходів, опитування і огляду населення або огляду та обстеженню контактних осіб (в осе­редках інфекції). Обов’язковій госпіталізації в інфекційний ста­ціонар підлягають всі хворі на особливо небезпечні інфекції і небез­печні інфекції за Наказом МОЗ України, а також носії збудників цих хвороб. Інші інфекційні хворі госпіталізуються за клінічними та епідемічними показаннями. Клінічними показаннями до госпі­талізації є тяжкі і ускладнені форми захворювання, високий ризик розвитку ускладнень і летальних наслідків (діти до року, особи стар­ші 65 років, наявність тяжких супутніх соматичних захворювань). Єпідемічними показаннями до госпіталізації може бути неможли­вість залишити хворого в місці його виявлення (готель, гуртожи­ток, дитячий будинок, соматичні відділи лікарні та інші), наявність вдома дітей, які не хворіли на цю інфекцію, вагітних. Госпіталізації підлягають також особи із декретованого контингенту.

При масовому поступленні інфекційних хворих разгортають на базі інфекційної лікарні спеціалізований стаціонар, провізорний госпіталь для підозрілих хворих та ізолятор для контактних осіб (мо­жуть бути на базі інших стаціонарів, які перепрофілюються на час спалаху). При виникненні випадків особливо небезпечної хво­роби в осередку встановлюється карантин і обсервація. Карантин – це комп­лекс сурових адміністративних і медико-санітарних заходів, що за­побігають занесенню карантинних інфекцій на певну тери­торію і їх поширенню за межі епідемічних осередків цих інфекцій. Обсер­вація – це система обмежувальних заходів щодо медичного спостереження за ізольованими здоровими особами, які спілкувались з хворими на карантинні інфекції. Ці режимно-обмежувальні заходи призна­чаютья надзвичайною протиепідемічною комісією. Виписка інфек­цій­них хворих із стаціонару відбувається після клінічного і лабора­торного одужання, згідно з правилами виписки, які регламентують для кож­ної інфекціі терміни виписки і відсутність заразоносійства.

Профілактика зоонозних інфекцій забезпечується санітарно-ве­теринарними заходами. До цих заходів належать: виявлення, ізо­ляція або знищення хворих тварин, імунопрофілактика серед тва­рин, ветеринарно-санітарний нагляд за тваринницкими госпо­дарст­вами, за бойнями і підприємствами з переробки продуктів тварин­ництва. У природних осередках інфекцій здійснюються ре­жимно-об­межувальні заходи, щеплення людей і дератизація.

Дератизація - це комплекс заходів, які направлені на боротьбу із гризунами. Заходи поділяються на профілактичні та знищувальні. Профілактичні заходи складаються із загальносанітарних (підтрим­ка чистоти в приміщеннях і на територіях населених пунктів, своє­часне вивезення сміття, застосування герметичних сміттєзабірни­ків, закритих колодязів, зберігання продуктів харчування у закритій тарі), санітарно-технічних (попередження проникнення гризунів у житлові і господарські приміщення, на кораблі, у водопровід, венти­­ля­ційні ходи, каналізацію), агротехнічних (повне збирання врожаю, зимова оранка полів, захист заскиртованого сіна). Розрізняють міську і польову дератизацію. Міська дератизація - це систематична профі­лак­тична та винищувальна дератизація синантропних гризунів, яка проводиться протягом року на території населенного пункту та при­­­­лег­лих територіях. Дератизація в обов’язковому порядку здійс­­ню­­єть­ся в осередках чуми, туляремії, лептоспірозу, єрсиніозу, а та­кож за епідемічними показаннями - при сальмонельозі та інших зооноз­них інфекціях. Основні заходи польової дератизації направ­лені на бо­ротьбу з дикими гризунами, які є резервуаром збудників природно-осередкових інфекцій і носіями переносників- членисто­ногих. Знищу­­вальні заходи здійснюються за допомогою механічних, хімічних і біо­ло­гічних методів. Механічний метод застосовується для виловлю­вання гризунів спеціальними капканами, ловушками, давилками. Хімічний метод здійснюється шляхом отруєння гризунів ратицидами. Рати­циди можно застосовувати у вигляді отруєних при­над, обпилен­ня нор, ходів, стежок гризунів, газації трюмів кораблів, зерносховищ. В якості ратицидів використовують фосфід цинку, гліф­тор, фтораце­тамід, ратиндан, зоокумарин, крисид. Для газової дератизації засто­совують препарати синильної кислоти, хлорпікрин, сірчанистий ангід­рид, метил брому. Газація проводиться на морських суднах, в заліз­нич­них вагонах, елеваторах, зернових складах, хо­лодильниках, мли­нах. До біологічного методу відноситься застосу­вання патогенних для гризунів мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибків), найпрос­ті­ших і гельмінтів, природних ворогів гризунів – котів, сов, яструбів, лисиць та інших.