Лабораторний хімічний посуд

Лабораторний хімічний посуд призначається для проведення операцій з речовинами, а також для зберігання речовин.

За видом матеріалів, з яких виготовлено посуд, його можна класифікувати так: скляний посуд (з простого і спеціального скла, тонкостінний і товстостінний, загального і спеціального призначення, мірний посуд), порцеляновий посуд (стакани, чаш­ки для випарювання, ступки, тиглі, лійки Бюхнера, ложки, шпа­телі, човники для прожарювання), пластмасовий посуд (з полі­етилену, оргскла, фторопластів), посуд з вогнетривких матеріа­лів і металу (шамотні і графітові тиглі, тиглі мідні, чавунні, сталеві, нікелеві, срібні, платинові).

Посуд, у якому містяться різні хімічні речовини, має бути стійким і досить герметичним, щоб запобігти проникненню от­руйних домішок у повітря приміщень. Його виготовляють з ма­теріалів, стійких проти дії агресивних середовищ, термостійких, механічно міцних, не проникних для газів і рідин. Цим вимогам відповідає посуд, виготовлений із скла, порцеляну та деяких пластмас. Для школи важливо мати посуд певної величини і форми. Так, для демонстрування багатьох дослідів бажано мати конічні плоскодонні колби, що характеризуються більшою стійкістю ніж круглодонні. Для дослідів, що демонструють роз­чинення амоніаку або гідрогенхлориду у воді з утворенням «фонтану», потрібні не плоскодонні конічні колби, а круглодонні, з достат­ньою товщиною стінок, бо в цьому досліді створюється значна різниця внутрішнього і зовнішнього тисків, що може призвести до розриву колби.

Використання скла в хімічному експерименті ґрунтується на його властивостях: твердості, прозорості, хімічній стійкості та термостійкості тощо. Використання скла забезпечує високу наочність хімічних явищ, що може бути підсилена використанням фонів, підсвічуванням і зміною освітлення. Недоліком скла є його крихкість, а отже, небезпечність травмування гострими краями уламків. Знання властивостей скла, вміння поводитися зі скляними виробами – складова частина професійної підготовки вчителя хімії.

Тонкостінний скляний посуд з легкоплавкого скла призна­чається переважно для нагрівання рідин, тоді як товстостінний скляний посуд використовується для зберігання реактивів і для дослідів, що не потребують нагрівання.

Вимірювальний посуд (мірні циліндри, мензурки, піпетки, бюретки тощо) повинен мати чітку шкалу.

Для демонстра­ційних дослідів використовують пробірки (на 60 мл), хімічні тонкостінні стакани (на 250—500 мл). Круглодонні колби з ко­роткою шийкою застосовують у тих випадках, коли в пробку треба вставити кілька трубок; часто використовують кулясті колби з двома, трьома і з чотирма тубусами (наприклад, для демонстрування горіння азоту в кисні і синтезу ацетилену). Застосовують також ділильні лійки, скляні трубки різного діаметра, порцелянові і кварцові трубки (довжина — 30 см, діаметр—1-3 см), вимі­рювальні циліндри на 100 мл і 1 л, піпетки на 50 і 100 мл, бюретки із скляними кранами та інший лабораторний посуд.

Основними вимогами до демонстраційних приладів є простота їх будови, досить великі розміри, безпека використання і безвідмовність їхньої дії.

Намагаючись зробити прилад простим, звільнити його від непотрібних деталей, не слід вдаватися до всілякого спрощення. Особливо не бажано використовувати посуд, деталі, які не від­повідають призначенню приладу. Важливе значення мають роз­міри приладу. Учні повинні бачити процеси, що відбуваються в ньому, з останнього ряду столів.

Збираючи такі прилади, потрібно забез­печити повну герметичність його частин. Багаторазова перевірка дії приладу після складання гарантує безвідмовне застосу­вання його на уроках.