Методичні рекомендації до вивчення теми. 1. Під час вивчення даної теми важливо розкрити необхідність і пе­редумови виникнення кредитної системи

1. Під час вивчення даної теми важливо розкрити необхідність і пе­редумови виникнення кредитної системи. Кредитна система є сукупністю різних кредитно-фінансових інститутів, діючих на грошовому ринку і здійснюючих акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу. Сучасна кредитна система включає два основні поняття: сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних, конкретних формах і методах кредитування; сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів.

Кредитна система складається з наступних інституційних ланок або ярусів: 1) центральний банк, державні і напівдержавні банки; 2) банківський сектор; 3) сектор страхування; 4) спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути. Така система є типовою для більшості промислово розвинутих країн. Проте по ступеню розвинутої тих або інших ланок окремі країни істотно відрізняються один від одного. Кредитні системи країн, що розвиваються, за рідкісним виключенням, розвинуті слабо. В більшості цих країн існує двохярусна система, представлена національним банком і системою комерційних банків.

2. Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, що займаються банківською діяльністю.

Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин: 1) пов'язаних із необхідністю проведення громадського нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження інтересів окремих банків з інтересами товариства - забезпеченням усталеності грошей і стабільної роботи всіх банків; 2) пов'язаних із функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку та у кожному його секторі.

Банківська система покликана виконувати такі функції: трансформаційна; створення платіжних коштів і регулювання грошової маси; забезпечення стабільності банківської діяльності і грошового ринку.

3. Необхідно звернути увагу на те, що в останні десятиріччя у ряді розвинутих країн серйозну конкуренцію комерційним банкам надають спеціальні інститути - кредитні установи, як банківські, так і небанківські, які спеціалізуються на якій-небудь галузі кредитування.

Небанківські кредитно-фінансові установи є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх в прибуткові активи: в цінні папери і кредити (переважно довгострокові).

Важливе місце в темі посідає формування грошових ресурсів небанківських кредитно-фінансових установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно розпоряджатися, як банківськими внесками. Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами: на договірних умовах і шляхом продажу посередником своїх цінних паперів. Звідси все СНКФУ можна розділити на дві групи: 1) договірні фінансові посередники (залучають грошові кошти на підставі договору з кредитором (інвестором): страхові компанії; пенсійні фонди; ломбарди, лізингові, факторингові компанії; 2) інвестиційні фінансові посередники (залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій, паїв тощо): інвестиційні фонди; фінансові компанії; кредитні спілки тощо.

Питання для самоконтролю.

1. Розкрийте поняття “кредитна система”, а також її відмінні риси.

2. Чи всіх посередників грошового ринку можна назвати фінансовими?

3. Що таке банківська система? Чи відрізняються функції і призначення банківської системи від функцій і призначення окремих банків?

4. Укажіть на риси, властиві банківській системі України.

5. Чи всі види банків виконують посередницьку функцію на грошовому ринку?

6. Як можна відрізнити банк від небанківської фінансового-кредитної установи?

7. Чи зберігають комерційні банки економічну самостійність у строго централізованій банківській системі?

8. До якої категорії слід віднести інвестиційні банки – до банків чи до небанківських фінансово-кредитних установ і чому?

9. У чому полягає незавершеність формування банківської системи?

10. Що стримує розвиток кредитної кооперації в Україні?

Тестові завдання для самостійної перевірки знань

1. До спеціалізованих небанківських кредитно–фінансових установ відносяться:

а) страхові компанії, пенсійні фонди, позичково-ощадні асоціації;

б) резервні фонди, акціонерні-комерційні банки, інвестиційно-позичкові компанії;

в) інвестиційні і фінансові компанії, кредитні спілки, добродійні фонди;

г) все перераховане вище.

2. Страхові компанії конкурують із пенсійними фондами:

а) у сфері споживчого кредиту;

б) за прилучення пенсійних заощаджень і вкладення їх у акції;

в) у сфері іпотечного кредиту;

г) в області інвестування в державні цінні папери.

3. Особливістю накопичення капіталу страховими компаніям є:

а) страхове відшкодування;

б) прибутки по веденню страхових операцій;

в) надходження страхових премій від юридичних і фізичних осіб;

г) все перераховане вище.

4. Основним видом діяльності позичково-ощадних асоціацій є:

а) надання іпотечних кредитів під житлове будівництво;

б) вкладення коштів у державні цінні папери;

в) інвестування в різноманітні облігації й акції;

г) надання позичок населенню, кредитування корпорацій.

5. Зростанню впливу небанківських спеціалізованих установ сприяли такі причини:

а) зростання доходів населення;

б) потреби забезпечених слоїв суспільства;

в) надання спеціальних послуг на більш високому рівні, ніж комерційні банки;

г) стрімкий розвиток фондового ринку.

6. Позичково-ощадні асоціації ведуть боротьбу зі страховими компаніями в сфері:

а) прилучення пенсійних заощаджень і вкладення їх в акції;

б) іпотечного кредиту і вкладень у нерухомість;

в) інвестування в державні цінні папери;

г) споживчого кредиту.

7. Активні операції страхових компаній складаються з інвестицій:

а) у державні облігації центрального і місцевого уряду;

б) в облігації й акції приватних корпорацій;

в) у позики під поліси;

г) все перераховане вище.

8. Фінансові компанії здійснюють:

а) фінансування продажів на виплат;

б) іпотечне кредитування;

в) кредитування будівництва;

г) особисте фінансування.

9. Створення добродійних фондів спрямоване:

а) щоб уникнути великих податків при передачі спадщини і даруванні;

б) на фінансування науки, мистецтва;

в) на розвиток спорту, боротьби зі злочинністю;

г) на створення дитячих будинків і іншої добродійності.

10. Фінансові компанії конкурують із страховими компаніями в сфері:

а) прилучення пенсійних заощаджень;

б) іпотечного кредиту;

в) споживчого кредиту;

г) вкладення в акції.