Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Українська мова в школах з навчанням мовами національних меншин
|
|
Українська мова у школах з навчанням мовами національних меншин є засобом міжнаціонального спілкування та прилучення національних меншин до культури українського народу.
Основною метою навчання української мови в початкових класах є формування і розвиток елементарних умінь спілкуватися українською мовою в усній і писемній формах, виховання поваги до української держави, народу, його мови, культури, почуття громадянськості. Відповідно до поставленої мети визначено такі навчальні завдання:
– формування позитивної мотивації до вивчення української мови;
– розвиток аудіативних умінь;
– формування і збагачення словникового запасу з різних сфер спілкування та етнокультурознавчої лексики;
– формування елементарних знань з мови та частково мовленнєвих умінь (орфоепічних і граматичних);
– розвиток умінь діалогічного й монологічного мовлення;
– формування графічних та орфографічних умінь, навичок правильного читання і письма.
Зміст української мовної освіти визначається за мовленнєвою, мовною, соціокультурною лініями.
Конкретизація і змістове наповнення мовної лінії відбувається на основі порівняльного аналізу рідної й української мов і реалізується в навчальних програмах для шкіл із спорідненою українській і неспорідненими мовами навчання.
Кожна із змістових ліній виражена в такому обсязі навчального матеріалу:
| Зміст освіти | Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів |
| Мовленнєва лінія | |
| Мовлення. Види мовленнєвої діяльності: аудіювання | Уміти зосереджувати увагу на українському мовленні, сприймати його на слух, розуміти усне мовлення вчителя, однокласників, носіїв української мови, усвідомлювати зміст почутого (факти, явища, події) |
| Говоріння | Володіти частковомовленнєвими уміннями (орфоепічними, граматичними, інтонаційними), словниковим запасом у межах засвоєних тем, вміти будувати окремі висловлювання (словосполучення, речення) |
| а) розвиток діалогічного мовлення | Володіти комунікативними уміннями: відповідати на запитання вчителя, пов'язані з навчальною діяльністю та оточуючим середовищем, за змістом тексту, малюнками, самим ставити запитання, щоб довідатися про щось, одержати інформацію, познайоми-тися, спонукати до дії тощо. Уміти брати участь у діалозі, вести діалог, дотримуючись правил мовленнєвого етикету, за змістом тексту, ситуативним малюнком, уявною ситуацією |
| б) розвиток монологічного мовлення | Уміти переказувати сприйнятий на слух або прочитаний невеликий за обсягом текст за планом, малюнками, питаннями тощо. Уміти висловлювати своє ставлення до прочитаного, розповідати за аналогією, серією малюнків, предметними і нескладними за змістом сюжетними малюнками, опорними словами. Уміти розповідати про себе, свою родину, дім (квартиру), школу, клас. |
| Читання | Уміти читати вголос правильно, плавно, виразно, в міру швидко, розуміти прочитане. Уміти розповідати напам'ять вірші, скоромовки, загадки. Уміти читати мовчки і розуміти текст, відповідати на запитання за його змістом, оцінювати вчинки героїв |
| а) робота над текстом | Уміти розрізняти тексти різних жанрів, орієнтуватися у змісті прочитаного, визначати тему тексту, знаходити в тексті речення, що виражають основну думку, визначати логічно завершені частини тексту та добирати заголовки до них. Помічати незнайомі слова і з'ясовувати їх значення за допомогою вчителя, словників до текстів, перекладних шкільних словників. Уміти переказувати уривок тексту за завданням учителя, колективно складеним планом. Уміти виконувати завдання творчого характеру |
| б) ознайомлення з українською дитячою літературою | Знати імена і прізвища українських письменників-класиків. Уміти за назвою книжки і малюнком-ілюстрацією на обкладинці визначити, про кого (що) розповідається в ній |
| Письмо | Володіти графічними й орфографічними уміннями (правильно позначати звуки буквами, каліграфічно і грамотно (без пропусків букв) списувати текст, писати під диктовку слова, речення, невеликий текст, письмово відповідати на запитання. Уміти передати за планом сприйнятий на слух текст в письмовій формі (переказ), усно скласти і написати вітання рідним, подрузі або другові, правильно писати адресу на конверті, користуватися орфографічним словником |
| Мовна лінія | |
| Українська мова як засіб міжнаціонального спілкування в Україні та пізнання життя й культури українського народу | Розуміти значення української мови як державної і необхідність її знання |
| Звуки і букви. Український алфавіт Голосні та приголосні звуки, позначення їх буквами. Склад. Наголос. Наголошені та ненаголошені голосні. Приголосні тверді та м'які, дзвінкі та глухі. Норми української літературної вимови | Уміти розрізняти голосні та приголосні звуки, приголосні тверді та м'які, дзвінкі та глухі і позначати їх буквами, співвідносити звуки і букви, правильно вимовляти українські звуки та звукосполучення, розрізняти особливості вимови звуків рідної та української мов, визначати наголос у словах, розрізняти значення слів залежно від місця наголосу, правильно наголошувати слова. Знати український алфавіт, знаходити слова в словнику за алфавітом |
| Слово Лексичне значення слова. Однозначні та багатозначні слова. Найуживаніші синоніми та антоніми, фразеологізми | Уміти пояснювати лексичне значення слова, розуміти багатозначність деяких слів, добирати синоніми, антоніми (на засвоєному лексичному матеріалі) та доцільно використовувати їх у власному мовленні, бачити спільне і відмінне у лексичному значенні схожих слів рідної та української мов |
| Навчальні словники (перекладний, тлумачний, орфографічний) | Уміти користуватися словниками |
| Будова слова. Словотвір. Основа і закінчення. Корінь, суфікс, префікс. Спільнокореневі слова | Уміти визначати основу слова та закінчення, змінювати (за питаннями) закінчення слів – значущих частин мови; визначати корінь слова, суфікси, префікси (у найпростіших випадках), добирати і утворювати за допомогою суфіксів і префіксів групи спільнокореневих слів і розуміти їх значення |
| Граматичне значення слова. Частини мови: іменник, прикметник, займенник, дієслово, прийменник, сполучник. Найуживаніші прислів-ники (практично). Числівники кількісні та порядкові (практично) в межах 20 | Уміти розрізняти слова, що належать до різних частин мови, за питаннями, групувати їх, змінювати, правильно вживати в мовленні Уміти вживати найпоширеніші при-слівники, кількісні і порядкові числівники |
| Словосполучення. Речення. Види речень за метою висловлювання. Окличні речення. Речення з однорідними членами. Звертання в спонукальних та питальних реченнях. Граматична основа речення | Уміти будувати словосполучення, вживаючи різні частини мови. Визначати словосполучення в реченні та граматичну основу речення. Встановлювати межі речень, будувати і вживати речення різних типів із сполучниками та без них, із звертаннями, однорідними членами Уміти будувати складні речення (за зразком) із сполучниками і, а, що, щоб, який, правильно інтонувати речення в процесі читання та під час власних висловлювань, встановлю-вати зв'язки між словами за допомогою питань, поширювати речення |
| Текст. Тексти розповіді та описи. Тексти міркування. Заголовок. Будова текстів. Засоби зв'язку між реченнями тексту | Уміти добирати заголовки, складати тексти розповіді, описи, міркування за зачином і малюнком, опорними словами, планом і малюнком, редагувати власний текст |
| Орфографія та пунктуація. Велика буква у власних назвах. Перенос слів. Позначення м'якості приголосних. Вживання апострофа. Позначення подовження м'яких приголосних. Написання префіксів з-, (с-), роз-, без-. Ненаголошені е, и. Правопис не з дієсловом | Уміти правильно писати слова з вивченими орфограмами під час списування, самостійного складання та запису текстів, диктантів, правильно підбирати перевірні слова |
| Розділові знаки: кома, крапка, знак питання, знак оклику | Уміти вживати відповідні розділові знаки в кінці речення (залежно від мети висловлювання та інтонації), кому перед а, але, що, щоб, який, після звертання |
| Соціокультурна лінія | |
| Український мовленнєвий етикет | Уміти використовувати формули українського мовленнєвого етикету під час спілкування |
| Українські імена та прізвища. Дитячі імена. Українські клички тварин | Уміти правильно вживати імена дітей та дорослих, звертаючись до них |
| Українські національні ігри та іграшки, дитячі пісні, веснянки, заклички, лічилки | Знати по кілька дитячих ігор, лічилок, скоромовок, закличок, веснянок, колядок, пісень |
| Українські казки і загадки, приказки і прислів'я | Знати і вміти розповідати кілька українських казок, прислів’їв та приказок, загадок |
| Українська хата, обереги. Інтер'єр. Український національний одяг | Знати назви предметів українського побуту, оберегів та їх значення |
| Звичаї та свята українського народу (свято Миколая, Різдво, Великдень) | Уміти передавати зміст почутого або прочитаного про найважливіші українські свята та обряди, звичаї (відповідно до вікових особливостей дітей) |
| Визначні діячі літератури й культури України | Знати імена українських письменників Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка та по кілька їх творів |
| Символи Української держави: герб, прапор, гімн. Київ – столиця України | Уміти розповідати (на матеріалі почутого, прочитаного і побаченого) про символи Української держави (герб, прапор, гімн) та їх значення, про Київ – столицю України |
Мови національних меншин (мови навчання)
Особливістю змісту державних стандартів з мов національних меншин є те, що вони узагальнено визначають основні характеристики (мета, завдання, змістові лінії) шкільного навчання різних мов. Конкретизація, змістове наповнення цих характеристик має бути забезпечене навчальними програмами з кожної мови окремо.
Метоюнавчання мов національних меншин у школі є формування й розвиток:
уміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, прилучення до культури народу – носія певної мови, ефективно застосовувати різні види мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо) у різних сферах спілкування (персональній, публічній, освітній, професійній), володіти культурою спілкування в поліетнічному середовищі;
знань з мови як важливого фактора мовного розвитку;
етнічної самосвідомості учнів, а також патріотичних почуттів, громадянської свідомості, розуміння своєї причетності до українського народу, поваги до державної мови, до інших мов і культур, насамперед тих, що функціонують в Україні;
критичного мислення, вміння формувати власний погляд на той чи інший предмет, зіставляти його з іншими поглядами, поважати їх;
етики поведінки, естетичних відчуттів.
Завданняминавчання мов національних меншин є:
розширення, активізація словникового запасу учнів з урахуванням тих груп слів, усталених висловів, що відображають реалії життя, особливості життєвого досвіду, історії, культури народу;
формування та розвиток граматичних навичок (утворення форм слова, побудова словосполучень, речень, поєднання речень у висловлюванні), орфоепічних, графічних та орфографічних умінь і навичок, а також навичок, необхідних для вправного користування усіма видами мовленнєвої діяльності;
формування та розвиток умінь, необхідних для сприймання та побудови тексту: розрізнювати окремі елементи змісту, розуміти причинно-наслідкові зв'язки, головну думку тексту; планувати своє висловлювання, добирати мовні засоби з урахуванням комунікативного завдання, дотримуватися правил мовленнєвої поведінки, мовленнєвого етикету, що мають національну специфіку;
формування й розвиток уміння здійснювати елементарний мовний аналіз: розділяти слово на склади та на звуки, визначати наголос, порівнювати вимову й написання слова, усвідомлювати певні особливості граматичної форми слова, побудови речення (у межах, визначених програмами для відповідного типу мовного курсу);
набуття уміння порівнювати, розрізнювати мовні явища (вимову, значення, форму слова, побудову речення тощо) української та інших мов; контролювати свою мовну поведінку, запобігати змішуванню мов.
Зміст кожного мовного курсу визначається за такими основними лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною.
| Зміст освіти | Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів | |
| Мовленнєва лінія | ||
| Аудіювання Сприймання на слух, розуміння текстів, що належать до різних жанрів, стилів, типів мовлення, ступінь складності яких відповідає віковим особливостям учнів та етапу навчання Говоріння Відтворення, переказ зразкових текстів; побудова діалогічних та монологічних текстів різних жанрів, стилів, типів мовлення Читання Формування, розвиток техніки читання вголос та мовчки, розуміння самостійно прочитаних текстів, що належать до різних родів літератури, жанрів, стилів, типів мовлення Ознайомлення з визначеним програмою колом дитячих творів, окремими творами письменників-класиків відповідної національної літератури; дитячими періодичними виданнями. Літературознавча пропедевтика. Письмо Формування графічних навичок, техніки письма, культури оформлення письмової роботи. Побудова текстів у писемній формі (переказ, твір) Відомості про мовлення Усне і писемне мовлення, діалог та монолог. Ситуація спілкування (умови спілкування, адресат, мета). Етика мовлення. Національні стереотипи мовленнєвої поведінки. Мовна лінія Мова як найважливіший засіб спілкування і пізнання. Рідна, державна та інші мови Звуки і букви Смислорозрізнювальна роль звуків мови. Звукова система мови. Складоподіл. Наголос. Правила вимови. Позначення звуків буквами. Алфавіт Лексика. Фразеологія Значення слова. Однозначні та багатозначні слова. Синоніми, антоніми, омоніми. Звуконаслідувальні слова. Тематичні групи слів. Найбільш уживані усталені вирази, їх значення, використання. Словники різних типів Будова слова. Словотвір Значущі частини слова, їх роль, творення слів за допомогою префіксів, суфіксів та інших частин слова. Зв’язок значення слова із значенням окремих його частин Частини мови Загальне поняття про слово як частину мови: значення, граматичні ознаки, роль у реченні. Форми слова. Роль значущих частин слова в утворенні граматичних форм. Різноманітність лексичного значення слів, що належать до тієї чи іншої частини мови Текст Тематична, смислова єдність тексту. Засоби пов'язування речень у тексті, засоби смислової конкретизації речення у тексті. Побудова тексту (зачин, основна частина, кінцівка). Абзац. Окремі особливості текстів, які належать до різних стилів, жанрів, типів мовлення Речення Поділ тексту на речення, речення – на слова. Речення, різні за метою висловлювання. Прості й складні речення. Зв'язок слів у реченні. Головні та другорядні члени речення. Звертання. Пряма мова. Порядок слів та інтонація як засоби смислової конкретизації речення у тексті (або інші мовні засоби, які використовуються з цією ж метою у тій чи іншій мові). Просте й складне речення Правопис Співвідношення написання й вимови слова. Визначене програмою коло орфографічних та пунктуаційних правил. Списки найуживаніших слів, правопис яких має бути засвоєний. Соціокультурна лінія Тематичні групи слів, що називають реалії життя народу, відображають національну специ-фіку матеріальної та духовної культури (з урахуванням особливостей життя певної етнічної групи, обумовлених контактами різних культур). Усталені вирази, прислів'я, приказки, загадки, лічилки, пісні, казки, легенди тощо як відображення народного досвіду, особливостей націона-льного характеру. Розповіді про видатних людей того чи іншого народу, в тому числі тих, хто жив (живе) в Україні. Правила мовленнєвої поведінки, визначені загальнолюдськими цінностями та культурою окремого народу, правилами спілкування в поліетнічному середовищі | Уміти уважно слухати текст, розуміти, запам'ятовувати після одного-двох прослухувань його фактичний зміст, визначати (з опорою на допоміжні матеріали) тему та головну думку твору, розрізнювати основну та додаткову інформацію; помічати особливості будови твору, художньої форми; розрізнювати твори, що належать до різних жанрів, типів мовлення (у визначених програмою межах). Уміти виразно декламувати вивчені напам'ять твори, переказувати прослухані чи прочитані твори (детально, вибірково, стисло); створювати діалогічні та монологічні тексти з урахуванням ситуації спілкування та комунікативного завдання; висловлювати та пояснювати власну думку, враховуючи інші погляди на той самий предмет; дотримуватися норм літературної мови, правил мовленнєвого етикету, визначених народною традицією, а також етики спілкування з носіями інших мов, культур; критично оцінювати власне висловлювання, вдосконалювати його Уміти читати вголос та мовчки за визначеними програмою норма-тивами; розуміти, запам’ятову-вати фактичний зміст, визначати побудову твору, тему та головну думку прочитаного (за допомогою вчителя), ставлення автора до подій, персонажів твору, оцінювати художні достоїнства твору, формувати власну думку про самостійно прочитаний текст, бачити зв’язок твору з власним життєвим досвідом; уміти самостійно працювати з книгою, знаходити необхідний матеріал у бібліотеці (за допомогою дорослих користуючись каталогами, покажчиками тощо), розрізню-вати твори, що належать до різних, жанрів, типів мовлення, віршовані та прозові твори; знати імена найвизначніших письмен-ників відповідної національної літератури Володіти технікою письма за визначеними програмою норма-тивами, додержуватися правил оформлення письмової роботи; письмово переказувати текст визначеного програмою типу та обсягу, самостійно будувати текст, висловлювати на письмі власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір тощо, вдосконалювати написане Уміти пояснити особливості усного і писемного мовлення, необхідність враховувати вимоги до нього у побудові власних висловлювань, дотримуватися правил етики мовлення, враховувати національні стереотипи мовленнєвої поведінки, бути толерантним у спілкуванні з носіями інших мов і культур. Уміти пояснити значення мови у житті людей, необхідність добре знати рідну, державну та інші мови Уміти ділити слово на склади, на звуки, визначати наголос у слові, розрізнювати на слух, правильно вимовляти голосні та приголосні звуки, дзвінкі й глухі приголосні та інші групи звуків, що становлять звукову систему певної мови, дотримуватися правил вимови звуків у слові. Вміти позначати звуки слова на письмі буквами, знати алфавіт, уміти знаходити слово в алфавітних списках, словниках; бачити подібність і відмінність у звуковій та графічній системах рідної та української мови. Розуміти значення найуживаніших слів (у тому числі окремих значень багатозначного слова), усталених виразів, добирати до слова, усталеного виразу їх синоніми, антоніми, тлумачити їх значення (у нескладних випадках); помічати в прослуханому або прочитаному тексті слова, усталені вирази, які відрізняються особливою точністю, виразністю, образністю; правильно, доречно вживати слова різних тематичних груп, усталені вирази в усному та писемному мовленні, бачити подібність і відмінність у відтінках, обсязі значення слів рідної та української мови, вміти контролювати свою мовну поведінку в слововживанні, користуватися словниками для школярів (орфографічним, тлумачним, двомовним та іншими) Розрізняти значущі частини слова, з’ясовувати значення слова шляхом спостереження за будовою, значенням окремих його частин; утворювати слова з даних значущих частин слова, здійснювати (у нескладних випадках) розбір слова за будовою, бачити подібне та відмінне у будові слова рідної та української мови Уміти розпізнавати окремі характеристики слова, що належить до тієї чи іншої частини мови, утворювати форми слова, правильно використовувати їх у побудові словосполучення, речення; уникати граматичних помилок, зокрема у тих випадках, коли в рідній та українській мові існують різні способи вираження певного граматичного значення; бачити подібність та відмінність окремих граматичних категорій у рідній та українській мовах, контролювати свою мовну поведінку в утворенні граматичних форм. Уміти визначати тему та підтеми прослуханого чи самостійно прочитаного тексту, знаходити в ньому зачин, основну частину, кінцівку, визначати зміст абзаців, знаходити ті засоби, за допомогою яких речення у тексті пов'язані між собою; виявляти окремі особливості тексту, які свідчать про його належність до певного стилю, жанру, типу мовлення (у нескладних випадках); будувати текст Розуміти логічний та емоційно-експресивний зміст речення в усному та писемному мовленні, будувати речення різних типів, будувати складне речення (за зразком); інтонаційно правильно читати речення різних типів; розпізнавати речення, різні за метою висловлювання, знаходити звертання, слова автора та пряму мову в реченнях з прямою мовою; встановлювати зв’язок між словами речення, ставити запитання до головних та другорядних членів з метою кращого розуміння змісту речення; бачити подібне і відмінне у будові речення в рідній та українській мовах, враховувати її специфіку у власному мовленні Уміти бачити особливості написання слова, зіставляти його з вимовою, знаходити ті позиції в слові, які містять правописні труднощі та потребують уточнення; безпомилково писати слова із списків для запам'ятовування та застосовувати на письмі окремі правила орфографії; вживати розділові знаки в кінці речення, при звертанні та інші, визначені програмою; списувати, перевіряти написане; писати диктанти, складені за нормативами, визначеними програмою. Розуміти значення визначених програмою слів, усталених виразів, які стосуються народних звичаїв, традиційних ремесел, предметів побуту; знати місцеві географічні назви, власні імена, уміти пояснити їх значення, походження (у нескладних випадках), знати певне коло слів-символів, які асоціюються з тим чи іншим народом (таких, якими для українців є, наприклад, біла хата, калина, барвінок тощо), вміти розказати про них, знати прислів'я, приказки, загадки, лічилки, пісні; уміти порівнювати сюжети, персонажів казок, легенд, які є подібними у фольклорі рідного та україн-ського народу; знати імена видатних людей, які є ключовими постатями в культурі, історії народу, вміти розказати про них; дотримуватися правил мовле-ннєвої поведінки, що ґрун-туються на загальнолюдських та національних цінностях | |
|
|