І . Науково – методичне обґрунтування теми.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Практичного заняття з предмету Шкірні та венеричні хвороби

На тему

«Діагностика захворювань шкіри. Гігієна шкіри, медична етика і деонтологія в дерматовенерології. Принципи лікування хворих із шкірними та венеричними захворюваннями. Загальне і зовнішне лікування»

Учбовий предмет: Шкірні та венеричні хвороби

Курс: 4

Спеціальність: Лікувальна справа

Форма проведення: практичне заняття

Викладач: Вербівський С.Д.

Схвалено ЦПК

Терапевтичних дисциплін

Протокол № _________

Від «» ____________ року

Голова ЦПК_____________В.І.Ревенко

М. Білгород – Дністровський

ТЕМА: «Діагностика захворювань шкіри. Гігієна шкіри, медична етика і деонтологія в дерматовенерології. Принципи лікування хворих із шкірними та венеричними захворюваннями. Загальне і зовнішне лікування.»

Учбовий предмет: Шкірні та венеричні хвороби

Курс: 4

Факультет: Лікувальна справа

Кількість годин: 4

Форма проведення: практичне заняття

І. Науково – методичне обґрунтування теми.

Вивчення теми «Діагностика захворювань шкіри. Гігієна шкіри, медична етика і деонтологія в дерматовенерології. Принципи лікування хворих із шкірними та венеричними захворюваннями. Загальне і зовнішне лікування» являється новою темою, яку вивчають студента медичного училища на останньому курсі навчання. Тема практичного заняття перекликається з матеріалами, який студенти вивчали на базових та основних клінічних предметах.

У 90 –х роках минулого сторіччя в Україні склалась складна епі­деміологічна ситуація щодо інфекційних захворювань, зокрема заразних захворювань шкіри та хвороб, що передаються статевим шляхом. Зокрема, упродовж останніх 10 років кількість хворих на сифіліс зросла в десятки разів. Значного поширення набули захво­рювання, що передаються статевим шляхом, другого покоління: хламідіоз, мікоплазмоз, уреаплазмоз, цитомегаловірусна інфекція.

Високий рівень запальних захворювань органів сечової і статевої систем, насамперед таких, що передаються статевим шляхом, знач­ною мірою зумовлює негативну демографічну ситуацію в Україні. У значної частини населення фертильного віку відзначається поведінка ризику щодо секс трансмісивних захворювань. Украй недостатньою є поінформованість молоді, підлітків та дітей про небезпечність та­ких захворювань.

Актуальною проблемою для України залишається досить висо­кий рівень захворюваності на такі гострозаразні хвороби шкіри, як короста, мікроспорія, трихофітія.

Хвороби шкіри — мікоз, дерматит, екзема, псоріаз тощо — уражу­ють значну частину населення. Все частіше діагностують такі тяжкі дерматози, як пухирчатка, дерматит Дюрінга, Т-лімфома та ін.

Високою залишається потреба населення у кваліфікованій спе­ціалізованій дерматовенерологічній допомозі.

В умовах реорганізації системи охорони здоров'я, підготовки се­реднього медичного персоналу, коли перед мережею лікувально-профілактичних закладів та спеціалізованою дерматовенерологічною службою поставлені завдання щодо зниження захворюваності та опанування епідеміологічною ситуацією, особливого значення набувають рівень та якість підготовки медичних працівників.

В Україні щороку готують щонайменше 24 тис. середніх медич­них працівників і, незалежно від майбутнього місця роботи, кожен з них має бути обізнаним з основами дерматовенерології, органі­зації спеціалізованої дерматовенерологічної допомоги населенню, протиепідемічними заходами щодо запобігання поширенню за­хворювань, що передаються статевим шляхом, а також володіти методами санітарно-просвітньої роботи та пропаганди здорового способу життя.

Матеріал практичного заняття дасть знання та розуміння навиків роботи фельдшера в дерматовенерологічному диспансері. На практичному заняття студенти повторять клінічне обстеження пацієнтів: збір скарг, даних анамнезу хвороби та життя, проведення фельдшерського об’єктивного обстеження різних органів і систем. Визначення провідних симптомів і синдромів у дерматології, акцентують увагу на виявленні дійсних проблем пацієнта, оцінювання стану пацієнта, постановка діагнозу.

Студенти будуть вчитись планувати втручання на рівні помічників лікаря. Вони будуть брати участь у реалізації заходів із специфічної лабораторної діагностики, виконувати забір біологічного матеріалу для лабораторних досліджень (кров, сеча, кал тощо). Вивчать методику очищення ділянки ураження, підготовка шкіри до застосування зовнішніх медикаментозних форм, застосування волого - висихаючої, оклюзійної пов’язок, дерматологічного компресу, збовтувальних сумішей, паст, мазей тощо.

Студенти навчаться збирати анамнез у пацієнтів зі шкірними хворобами, визначати на шкірі пацієнта первинні і вторинні елементи висипки, визначати тактильну, больову, температурну чутливість шкіри, визначати симптоми щипка або джгута, проводити пробу на гідрофільність. Також вони опанують навики та вміння оцінювати характер дермографізму, володіти технікою внутрішньовенних, краплинних, внутрішньом’язових, підшкірних і внутрішньошкірних ін’єкцій, володіти методикою очищення вогнища ураження, підготувати шкіру до застосування зовнішніх медикаментозних форм, володіти методикою застосування волого-висихаючих пов’язок, охолоджувальних примочок, дерматологічного компресу, збовтувальних сумішей, паст, мазей, накладання оклюзійної пов’язки тощо.

Практичне заняття допоможе студентам засвоїти роботу фельдшера в дерматовенерологічному диспансері, оволодіти клінічним процесом при роботі з хворими на шкірні та венерологічні хвороби, виконувати функціональні обов’язки під час вирішення ситуаційних завдань.

ІІ. Навчальні цілі заняття:

Знати:

- методику обстеження хворих на шкірні та венеричні хвороби (α =ІІ);

- вимоги до збирання анамнезу(α =ІІ);

- морфологічні елементи висипки на таблицях та безпосередньо на хворих з різною патологією шкіри(α =ІІ);

- характеристику елементів, їх динаміку та описання (α =ІІ);

- методи обстеження хворих: пальпацію. Діаскопію, зішкрібуванні елементів висипу, обстеження чутливості шкіри, визначення характеру дермографізму, проведення шкірних тестів (α =ІІ);

- лабораторні дослідження: бактеріоскопічне, бактеріологічне, серологічне, імунологічне, гістологічне, патологічне та гістоморфологічне (α =ІІ);

- інструментальне дослідження: капіляроскопія, уретроскопія та інші (α =ІІ);

- комбіноване лікування(загальне та місцеве), комплексне(із застосуванням психотерапії, дієтотерапії, лікарських препаратів, фізіотерапії та курортного лікування) (α =ІІ);

- техніку різних лікувальних процедур (α =ІІ);

- відповідальність медичного персоналу, виконання лікарських призначень (α =ІІ);

- правила зберігання медикаментів (α =ІІ);

прийоми кінцевого лікування шкірних хвороб (α =ІІ);

гідротерапію, вібротерапію, гірудотерапію, фізіотерапію, кріотерапію, масаж, тощо

(α =ІІ).

Вміти:

1. Робити пальпацію, діаскопію, зішкрібування елементів (α =ІІІ).

2. Проводити шкірні тести (α =ІІІ).

3. Перевіряти больову, тактильну, температурну, холодову реакцію.

4. Визначати ізоморфну реакцію (α =ІІІ).

5.Оцінювати характер дермографізму (α =ІІІ).

6.Засвоїти техніку:

а) внутрішньовенних, внутрішньо м’язових, підшкірних та внутрішньо шкірних ін’єкцій (α =ІІІ);

б) очищати вогнища дерматозу та готувати шкіру до застосування зовнішніх лікарських засобів(α =ІІІ);

в) проводити дезінфекцію шкіри у місцях ін’єкцій(α =ІІІ);

г) застосовувати охолоджувальні примочки, волого – висихаючі пов’язки, дерматологічні компреси, збовтувальні суміші(бовтанки), пасти, мазі, олії (α =ІІІ);

д) змазувати без пов’язок, втирати мазі, накладати чистий іхтіол, пластир (α =ІІІ).