Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






У яких торгових операціях не застосовуються реєстратори розрахунковох операції?






Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові

книжки не застосовуються:

1) при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва

підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності,

крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі

проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і

організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів

та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою

у встановленому порядку;

2) при виконанні усіх банківських послуг, крім операцій з

купівлі-продажу іноземної валюти, та операцій комерційних агентів

банків з приймання готівки для подальшого її переказу;

4) при продажу проїзних і перевізних документів на

залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з

оформленням розрахункових і звітних документів та на

автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з

нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною

вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через

електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі

реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує

державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних

коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і

видовищних закладів;

6) при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами -

підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу

України до груп платників єдиного податку, що не застосовують

реєстратори розрахункових операцій;

8) при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг)

особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу

товарів (надання послуг) відповідно до Податкового кодексу України

9) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або

промисловими товарами за готівкові кошти на ринках;

10) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет,

журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової

оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50

відсотків загального товарообігу за відсутності продажу

алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також

при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену;

11) при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з

автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних

напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і

професійно-технічних навчальних закладів під час навчального

процесу;

12) якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції

з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля

тощо).

108.Сільськогосподарське підприємство визначається як:

це юридична особа, основним видом діяльності якої є виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 75 % загальної суми виручки

109.Організація чи індивідуальний підприємець, що на договірних засадах за плату підряджається виконувати на замовлення замовника проектно-вишукувальні, будівельні та пов’язані з ними роботи, це: підрядник

110.Основними принципами ринкового нагляду і контролю продукції є:

1) пропорційність заходів ринкового нагляду, що вживаються

органами ринкового нагляду, рівню загрози суспільним інтересам;

 

2) об'єктивність, неупередженість та компетентність органів

ринкового нагляду і органів доходів і зборів при здійсненні

ринкового нагляду і контролю продукції;

 

3) прозорість здійснення ринкового нагляду і контролю

продукції, доступність та відкритість інформації у цій сфері;

 

4) координованість дій органів ринкового нагляду і

органів доходів і зборів та взаємодія між ними;

 

5) неприпустимість поєднання в одному органі повноважень

органу ринкового нагляду та органу з оцінки відповідності;

 

6) неприпустимість дублювання державними органами функцій і

сфер відповідальності щодо здійснення нагляду та контролю

продукції;

 

7) додержання прав і захист інтересів суб'єктів

господарювання, споживачів (користувачів) під час здійснення

ринкового нагляду і контролю продукції;

 

8) сприяння прозорості ринку та усвідомленню суб'єктами

господарювання своєї відповідальності перед споживачами

(користувачами) та партнерами;

 

9) неприпустимість дискримінації суб'єктів господарювання та

недопущення недобросовісної конкуренції;

 

10) рівність заходів ринкового нагляду і контролю продукції

незалежно від країни походження продукції;

 

11) плановість та системність заходів ринкового нагляду і

контролю продукції, їх постійне вдосконалення на основі регулярної

оцінки та аналізу;

 

12) наявність законних підстав, визначених цим Законом та

виданими відповідно до нього іншими нормативно-правовими актами,

для вжиття заходів ринкового нагляду і контролю продукції;

 

13) запобігання виникненню конфлікту інтересів при проведенні

експертизи (випробування) зразків продукції під час здійснення

ринкового нагляду і контролю продукції;

 

14) забезпечення співпраці між суб'єктами господарювання та

органами ринкового нагляду і органами доходів і зборів;

 

15) сприяння здійсненню суб'єктами господарювання

ініціативного та самостійного контролю відповідності продукції

встановленим вимогам і загальній вимозі щодо безпечності

продукції, зокрема шляхом здійснення ними моніторингу безпечності

введеної в обіг продукції;

 

16) забезпечення захисту конфіденційної інформації, одержаної

під час здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

 

17) результативність та пропорційність відповідальності

суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону

України " Про загальну безпечність нехарчової продукції"

(2736-17) та інших встановлених вимог, її спрямованість на

попередження вчинення суб'єктами господарювання порушень, а також

можливість посилення санкцій у разі повторного вчинення суб'єктом

господарювання того самого порушення;

 

18) відповідальність органів ринкового нагляду, органів

доходів і зборів та їх посадових осіб, які здійснюють ринковий

нагляд та контроль продукції, за шкоду, завдану суб'єктам

господарювання внаслідок непропорційного та неправомірног

111.Однією з основних засад державної політики по регулюванню ринку зерна є:

надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної

підтримки суб'єктам здійснення режиму заставних закупівель зерна

та суб'єктам державної аграрної інтервенції;

 

забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому,

насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо

нарощування його експорту;

 

встановлення розміру суми бюджетної позики, розрахованої

виходячи з розміру встановленої мінімальної закупівельної ціни;

 

гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права

вільного вибору використання зерна та ціни його реалізації;

 

недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його

переробки;

 

контроль якості зерна та його зберігання;

 

розвиток мережі обслуговуючих зерновий ринок кооперативних

формувань;

 

впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у

виробництві, зберіганні та переробці зерна;

 

лізингове обслуговування ринку зерна.

112.Суб’єкт інвестиційної діяльності в галузі капітального будівництва, що замовляє у підрядника виконання проектно-вишукувальних, будівельних та пов’язаних з ними робіт, це: замовник

113.Тариф, що затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, є: зелений тариф

114.Автор проекту або уповноважена ним особа бере участь у прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта архітектури та підписує відповідний акт, це: архітектор

115.Зобов'язання за договором підряду можуть забезпечуватися гара нтією, яка надається:

яка надається банком, іншою фінансовою установою чи

страховою організацією (далі - гарант).

116.Пріоритетність агропромислового комплексу забезпечується державою, шляхом здійснення таких організаційно-економічних і правових заходів:

надання агропромисловим товаровиробникам права вільного

вибору форм власності і напрямів трудової та господарської

діяльності, повної власності на результати своєї праці;

 

створення необхідної ресурсної бази для всебічного

задоволення виробничих потреб і розвитку соціальної

інфраструктури;

 

зміни державної інвестиційної політики, зокрема спрямування

інвестицій на першочергове створення матеріально-технічної бази по

виробництву засобів механізації, хімізації, переробної

промисловості, будівельної індустрії для агропромислового

комплексу з метою поліпшення його соціально-економічного становища

і наукового забезпечення та соціальних умов життєдіяльності

трудових колективів;

 

повного ресурсного забезпечення

капітальних вкладень для соціально-економічного розвитку села та

агропромислового комплексу;

 

еквівалентного товарообміну між промисловістю та сільським

господарством на основі паритетного ціноутворення на їх продукцію;

 

регулювання відносин агропромислових товаровиробників і

держави за допомогою системи бюджетного фінансування,

кредитування, оподаткування, страхування і з широким застосуванням

комплексу пільг;

 

формування належної соціальної інфраструктури села;

 

спрямування демографічної політики на зміну міграційних

процесів на користь села, створення соціально-економічних умов для

природного приросту сільського населення, всебічного розвитку

сім'ї;

 

підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів та кадрів

масових професій для всіх господарств і напрямів виробничої

діяльності;

 

створення рівних можливостей для всіх громадян, які

проживають і постійно працюють у сільській місцевості, в

задоволенні соціальних, культурно-освітніх і побутових потреб;

 

створення системи аграрного законодавства.

117.Державне регулювання у сфері містобудування полягає в:

плануванні територій на загальнодержавному, регіональному та

місцевому рівнях;

 

аналізі стану містобудування, прогнозуванні його розвитку;

 

підготовці, затвердженні та реалізації державних,

регіональних і місцевих містобудівних програм, містобудівної

документації;

 

координації взаємодії суб'єктів містобудівної та

архітектурної діяльності;

 

наданні вимог щодо урахування державних інтересів під час

розроблення містобудівної документації;

 

проведенні експертизи містобудівної документації та

проектів конкретних об'єктів;

 

розробці і затвердженні державних стандартів, норм і правил;

 

контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування,

державних стандартів і норм, вимог вихідних даних, затвердженої

містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів,

раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів

при проектуванні та будівництві;

 

контролі за дотриманням вимог щодо охорони культурної

спадщини та збереженням традиційного характеру середовища

населених пунктів;

 

ліцензування певних видів господарської діяльності у

будівництві в порядку, встановленому законом

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.