Аналіз господарської діяльності підприємства

1. До об’ємних показників відносять:

1 доходи від реалізації продукції;

2 вантажооборот;

3 собівартість перевезень;

4 вартість виробничих фондів.

2. До якісних показників відносять:

1 завантаження чи відвантаження вантажу в тонах чи вагонах;

2 продуктивність рухомого складу;

3 вантажооборот;

4 дохідна ставка за 10 тарифних т.км.

3. Спосіб елімінування обумовлений:

1 формою взаємозв’язку між факторами та результативним показником;

2 обсягом обчислювальних робіт;

3 характером інформації про ці показники;

4 кількістю показників.

4. Спосіб ланцюгових підстановок застосовується:

1 при функціональному зв’язку між факторами і результативним показником;

2 при прямому функціональному зв’язку між факторами та результативним показником;

3 при оберненому функціональному зв’язку між факторами та результативним показником;

4 при кореляційному характеру зв’язку між факторами і результативним показником.

5. Кількість підстановок залежить:

1 від аналітичної формули взаємозв’язку між факторами та результативним показником;

2 від кількості впливаючих факторів на результативний показник;

3 від кількості розрахунків;

4 від порядку оцінки впливу факторів.

6. Спосіб корегувань використовується:

1 у всіх типах взаємозв’язку між факторами та результативним показником;

2 у функціональному зв’язку мультиплікативного типу;

3 у кратних моделях взаємозв’язку;

4 у змішаних моделях взаємозв’язку.

7. Корегуючий коефіцієнт це:

1 темп зростання показника, який прийнятий для обчислення коефіцієнта;

2 відношення звітного значення показника, який прийнятий для обчислення корегую чого коефіцієнта, до базисного;

3 добуток базисного значення результативного показника на темп зростання вивчає мого фактору;

4 відсоток виконання плану фактора.

8. Вибір показника для визначення корегуючого коефіцієнта залежить:

1 від черговості елімінування факторів;

2 від кількості факторів, які утворюють цю кількість;

3 від номера підстановки;

4 від кількості підстановок.

9. Оцінка впливу фактору на результативний показник різними способами елімінування повинна доводити такі результати:

1 різні;

2 однакові;

3 в залежності від способу елімінування;

4 в залежності від одиниць впливу показників.

10. Які початкові дані використовуються у способі відносних величин:

1 дані про абсолютні зміни показника;

2 дані про відносні зміни показника;

3 темпи зростання показника;

4 коефіцієнти виконання плану.

11. Приріст аналізує мого показника під впливом будь-якого фактора визначають за способом відносних величин:

1 як різницю двох підстановок;

2 як різницю корегуючих коефіцієнтів, які обчислені для першої і другої підстановок;

3 як різниця відсотка виконання плана по даному фактору;

4 як різниця темпу зростання та 100%.

12. Якщо зв’язок між факторами адитивного типу, то для оцінки впливу на результативний показник одного з факторів треба:

1 визначити корегуючий коефіцієнт;

2 визначити різницю двох підстановок;

3 темп приросту цього фактора помножити на базисне значення частки даного фактору в результативнім показнику;

4 визначити різницю двох корегуючи коефіцієнтів в залежності від черговості елімінування.

13. Структурні зрушення впливають на:

1 рівень всіх показників;

2 рівень показників, які розраховані як середні значення;

3 через середні показники на рівень кількісних результативних показників;

4 через середні показники на показники, які характеризують обсяги виконаних робіт, витрат, доходів, прибутку.

14. Структурні коефіцієнти характеризують:

1 частку виробів кожного типу в загальнім обсязі виробництва;

2 частку виробів і-го типу в загальнім обсязі цього типу;

3 частку виробів кожного типу в загальних витратах на виробництво;

4 структуру виробництва продукції.

15. Спосіб виявлення структурних змін застосовується у аналізі показників які залежать:

1 від виробництва продукції;

2 від структури підприємства;

3 від зміни структури підприємства;

4 від структури явища, яке вивчається.

16. Для аналізу змін результативного якісного показника способом структурних змін розраховують:

1 корегуючі коефіцієнти;

2 дві підстановки;

3 умовну підстановку;

4 частки виробів за типами виробництва.

17. Вплив на результативний показник структурних зрушень оцінюють при порівнянні:

1 підстановки з фактичною величиною результативного показника;

2 підстановки з базисною величиною результативного показника;

3 базисної величини з підстановкою;

4 фактичної величини результативного показника та його базисної величини.

18. Вплив часткових якісних показників на результативний показник у способі структурних змін оцінюється при співставленні:

1 базової величини результативного показника та підстановки;

2 фактичної величини результативного показника та підстановки;

3 підстановки з фактичною величиною результативного показника;

4 фактичної величини результативного показника з його базисною величиною.

19. Для вивчення впливу структурних зрушень на величину об’ємного результативного показника застосовують:

1 спосіб ланцюгових підстановок;

2 спосіб структурних зрушень;

3 спосіб корегувань;

4 спосіб відносних величин.

20. Влив структурних зрушень та часткових якісних факторів на результативний об’ємних показник проводиться за:

1 способом структурних зрушень;

2 розрахунком двох підстановок;

3 способом корегувань;

4 способом корегувань з перерахунком за кожною одиницею сукупності базисних результативних показників на фактичні рівні перших об’ємних факторів.

21. Спосіб абсолютних різниць застосовується у аналітичних моделях функціонального типу з видами зв’язку:

1 мультиплікативного типу;

2 аддитивного типу;

3 кратних моделях змішаного типу;

4 моделях типу y = v (ц – е).

22. Спосіб абсолютних різниць застосовується у факторних моделях з:

1 функціональною залежністю;

2 стохастичною залежністю;

3 функціональних моделях з прямою залежністю факторів з результативним показником;

4 функціональних моделях з оберненою залежністю між факторами та результативним показником.

23. Якщо кількість впливаючих факторів дорівнює п, то кількість підстановок, які потрібно розрахувати дорівнює:

1 кількості факторів, що впливають (п);

2 (п – 1) підстановок;

3 п підстановок;

4 (п +1) підстановок.

24. Якщо кількість впливаючих факторів дорівнює п, то кількість розрахунків за методами елімінування дорівнює:

1 кількості факторів (п);

2 п розрахунків;

3 (п +1) розрахунків;

4 (п – 1) розрахунків.

25. Де застосовується спосіб часткового розподілу:

1 у мультиплікативних моделях;

2 у змішаних моделях;

3 у моделях, де є складний адитивний показник, обернений до результативного показника;

4 у моделях, де складний показник визначається факторами, який знаходиться з ним у адитивному зв’язку.

26. Коефіцієнт часткового розподілу, це:

1 відношення складного фактора до його змінення;

2 відношення відхилення результативного показника під впливом складного фактора до відхилення фактичного значення цього фактора від його базисного значення;

3 відношення значення фактора, який знаходиться у чисельнику аналітичної формули до складного фактора;

4 відношення фактичного значення фактора, який знаходиться у чисельнику аналітичної формули до базисного значення складного фактора.

27. Коефіцієнт часткового розподілу вказує:

1 на скільки зміниться складний показник, на стільки ж зміниться і результативний;

2 на скільки зміниться складний показник, на стільки ж зменшиться і результативний;

3 на скільки зміниться результативний показник, якщо складний фактор зросте (знизиться) на одиницю;

4 на скільки збільшиться складний показник, на стільки зменшиться результативний.

28. Метод логарифмування застосовують для виміру впливу факторів у таких моделях:

1 адитивних;

2 мультиплікативних;

3 кратних;

4 змішаних.

29. Якщо взаємозв’язок показників неповний, імовірнісний, то застосовують способи:

1 інтегральний;

2 логарифмування;

3 стохастичний;

4 ланцюгових підстановок.

30. Необхідні умови застосування кореляційного аналізу, це наявність:

1 спостережень за фактами у динаміці за сукупністю однорідних об’єктів;

2 відображень спостережень у джерелах інформації;

3 великої кількості спостережень за величиною досліджуваних факторів і результативних показників;

4 кількісної вимірюваності і відображення досліджуваних факторів.

31. Критерії однорідності інформації є:

1 коефіцієнт осциляції;

2 коефіцієнт варіації;

3 середньоквадратичне відхилення;

4 лінійний коефіцієнт варіації.

32. Для кількісного оцінювання ступеня відхилення інформації від нормального розподілу слугують:

1 показник асиметрії;

2 відношення показника асиметрії до її помилки;

3 показник ексцесу;

4 відношення показника ексцесу до його помилки.

33. Для виміру щільності зв’язку між факторними і результативними показниками визначається:

1 коефіцієнт осциляції;

2 коефіцієнт кореляції;

3 кореляційне відношення;

4 середньоквадратичне відхилення.

34. Надійність коефіцієнта кореляції та рівняння зв’язку підтверджують:

1 критерій Фішера;

2 множинний коефіцієнт кореляції;

3 множинний коефіцієнт детермінації;

4 середня помилка апроксимації.

35. Значимість коефіцієнта кореляції перевіряється за:

1 коефіцієнтом Фішера;

2 критерієм Стьюдента;

3 середньоквадратичної похибки;

4 коефіцієнта детермінації.

36. Розкладання загального обсягу варіації визначають як:

1 добуток часткових коефіцієнтів кореляції;

2 добуток коефіцієнта еластичності та b- коефіцієнта;

3 добуток парних коефіцієнтів кореляції та коефіцієнта еластичності;

4 добуток парних коефіцієнтів кореляції та b- коефіцієнта.

37. Теоретичне рівняння зв’язку можно застосувати в:

1 оцінці результатів господарювання;

2 розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника;

3 розрахунку резервів підвищення рівня досліджуваного показника;

4 планування та прогнозування рівня досліджуваного показника.

38. Лінійний коефіцієнт кореляції приймає значення від:

1 0 до +1;

2 0 до -1;

3 -1 до +1;

4 =1.

39. Якщо лінійний коефіцієнт кореляції < 0, то зв’язок:

1 відсутній;

2 тісний;

3 обернений;

4 суттєвий.

40. Якщо лінійний коефіцієнт кореляції > 0, то зв’язок:

1 відсутній;

2 прямий;

3 тісний;

4 суттєвий.

41. При аналізі рівня рентабельності, підрахунків у фонди екологічного стимулювання доцільно використати способи аналізу:

1 ланцюгових підстановок;

2 абсолютних різниць;

3 часткового розподілу;

4 структурних зрушень.

42. Щільність зв’язку між факторними і результативними показниками розраховується через:

1 коефіцієнт кореляції;

2 коефіцієнт варіації;

3 коефіцієнт детермінації;

4 критерій Фішера.

43. Надійність рівня зв’язку оцінюють через:

1 критерій Стьюдента;

2 критерій Фішера;

3 коефіцієнт кореляції;

4 коефіцієнт множинної кореляції.

44. Повнота рівняння зв’язку досягається за:

1 коефіцієнтом кореляції;

2 коефіцієнтом Фішера;

3 коефіцієнтом множинної детермінації;

4 середньою помилкою апроксимації.