Впізнання (ст. 231).

Про проведення впізнання складається протокол згідно з вимогами у КПК України ст. 104, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.

Якщо під пред’явлення для впізнання використовувались технічні засоби про це зазначається у протоколі. Вказується, хто проводить відео зйомку, якими технічними засобами, на який носій.

Протокол впізнання складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і дату складання протоколу; посади і прізвища осіб, які проводять слідчу дію; прізвища і адреси понятих; прізвища інших учасників даної слідчої дії (спеціаліст, працівник міліції та ін.) (при застосуванні заходів безпеки справжні анкетні дані доцільно замінити на псевдонім); статті КПК України, з дотриманням яких проводиться слідча дія; вказівка про роз'яснення понятим їх прав, обов'язків, а також про місце безпосереднього проведення цієї слідчої дії.

2) описової частини, яка повинна містити відомості про: осіб, яких пред'являють, та інших об'єктів з описом їх прикмет і ознак. Стосовно живих осіб зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, вік, зріст, будова тіла, колір волосся, тип обличчя. Не менш важливо описати в протоколі ознаки одягу — вид, фасон, колір, покрій тощо. Пропозиція зайняти будь яке місце особі, що пред’являється для впізнання, розташування осіб після цього. Виклик особи що буде впізнавати (яким чином викликається). Якщо впізнаючим є потерпілий чи свідок після їх прибуття потерпілий попереджається про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, а свідок — ще й за відмову від дачі показань із засвідченням цього їхніми підписами. Пропозиція впізнати особу. З постановкою питання «Чи впізнаєте ви серед пред’явлених осіб особу яка. Якщо так то за якими ознаками»? Відмітка чи давав потерпілий вказівку статистам, рухатись, говорити слова чи речення тощо. Вказівка на те чи впізнав потерпілий особу чи ні, якщо так, за якими ознаками, якщо ні то чому.

Якщо здійснюватися пред'явлення особи для впізнання тільки за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання. Про це має бути відмітка у протоколі.

При пред'явленні речей зазначаються (наприклад, щодо годинника): форма, розмір, колір металу корпусу, циферблат, вид кріплення – ремінець, браслет, ланцюжок тощо. Предмети були розташовані під номерами. Опис виклику особи, роз’яснення прав, обов’язків та відповідальності, постановка питання, який предмет за якими ознаками впізнав.

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: час початку і закінчення пред'явлення для впізнання, чи проводилась фото, відеозйомка (тип апарата, чутливість плівки тощо), зауваження, які надійшли від учасників пред'явлення для впізнання, якщо такі мали місце. Протокол підписується слідчим і всіма учасниками даної слідчої дії. При застосуванні відео зйомки при пред’явленні для впізнання у протоколі слід роботи відмітку про відтворення відеозапису учасникам слідчої дії.

При фіксації пред'явлення для впізнання за особливостями голосу (при застосуванні заходів безпеки справжні анкетні дані доцільно замінити на псевдонім) має бути точно зазначено, хто говорив першим, другим тощо, інакше звукозапис втратить зв'язок з протоколом і свою ілюстративну цінність. Необхідність застосування звукозапису при пред'явленні для впізнання визначається слідчим з урахуванням конкретних обставин справи.

Використання звукозапису є доцільним: а) для фіксації процесу пред'явлення для впізнання, коли впізнаючим є малолітній; б) для фіксації показань особи, яка коментує відеофільм, де зафіксовано процес пред'явлення для впізнання; в) для одержання зразків голосу, що необхідно для впізнання за межами місця проведення розслідування; г) для фіксації впізнання, коли впізнаючий на попередньому допиті називає тільки загальні ознаки об'єкта.

Відеозйомка при пред'явленні для впізнання теж є одним із способів фіксації. Доцільно використання відеозйомки при пред'явленні для впізнання живих осіб за особливістю ходи, оскільки це дозволяє зафіксувати її в динаміці. Використання відеозйомки для фіксації ведення і результатів пред'явлення для впізнання має бути належним чином підготовлено. У протоколі слід зазначити, за допомогою якої камери здійснюється фіксація. Після зйомки, запис демонструється всім учасникам слідчої дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні впізнання. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні впізнання, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника).

У разі проведення впізнання згідно з правилами, передбаченими частинами п'ятою і шостою статті 228 КПК, тобто поза візуальним спостереженням, у протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов'язково зазначається, що впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред'явлена для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого впізнання. У цьому випадку анкетні дані особи, яка впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового розслідування.

Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред'являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі, якщо впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред'явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

До протоколу додаються фотознімки (фототаблиці), якщо особи або речі, пред'явлені для впізнання, були сфотографовані; якщо застосовувався відеозапис – дкасета з записом. У такому разі протокол складається з додержанням додаткових вимог.

Проведення допиту у режимі відео конференції. Проведення впізнання у режимі відео конференції (ст.232)

Проведення допиту, впізнання у режимі відеконференції під час досудового розслідування є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Підставами для проведення таких дій є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети, а також проводяться у разі:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб в досудовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин (стаціонарне лікування особи, перебування у відрядженні, відпустці);

2) необхідності забезпечення безпеки осіб (реальне місце особи до якої застосовано заходи безпеки не розголошується);

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування;

5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми,

Поважними причинами чи підставами, що можуть бути підставою для проведення дистанційного досудового розслідування можуть бути:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.

Рішення про проведення дистанційного досудового розслідування приймається слідчим, прокурором, а у разі здійснення у режимі відеоконференції допиту згідно з статтею 225 КПК, – слідчим суддею, з власної ініціативи або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. Це здійснюється у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження має право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Оскільки закон чітко передбачає випадки коли може бути проведене дистанційне досудове розслідування, то слід пам’ятати, що при прийнятті такого рішення уповноважена особа повинна мати у своєму розпорядженні зафіксовані в матеріалах кримінальної справи підтверджуючі дані вказаних підстав. Такі дані можуть міститись у рапортах, довідках про стан здоров’я, протоколах слідчих (розшукових) дій, документах, які підтверджують вік особи, повідомленнях осіб про їх тимчасову чи тривалу відсутність у місці проведення досудового розслідування, повідомленнях осіб, яким вручається повістка про виклик (перелік таких передбачено ч. 2 ст. 135 КПК), постановах про застосування заходів безпеки до учасника (-ів) провадження, заяви осіб, які отримують повістку про виклик про неможливість прибуття за викликом з поважних причин зроблені при врученні їм повістки, в тому числі зроблені усно і зафіксовані відеозаписом, зробленим особою, яка вручає повістку, електронних листах, від осіб, яких викликається на допит, чи які викликаються для проведення впізнання тощо.

У прийняття рішення про проведення дистанційного досудового розслідування за клопотанням сторони чи інших учасників, слід дотримуватись правил про розгляд клопотань, який передбачений ст. 220 КПК.

Прийнявши рішення про проведення дистанційного досудового розслідування слідчий на підставі ст. 133 КПК викликає відповідну особа шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК). Повістка про виклик складається відповідно до вимог ст. 137 КПК При її складанні слід пам’ятати, що у п.2 вказується адреса установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв'язку, а не адреса де буде проводитись відеоконференція, що є важливим при досягненні мети проведення такого допиту чи пред’явлення для впізнання при застосуванні заходів безпеки, витримання тактичних особливостей проведення слідчої дії чи їх комплексу або в залежності від особливостей кримінальної справи.

Особу, що перебуває під вартою, слідчий викликає через адміністрацію місця ув'язнення (ч.3 ст. 135 КПК).

Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, коли це обумовлюється обставинами кримінального провадження (ч. 4 ст. 135). Такими обставина є ситуації коли дотримання такого порядку можуть завдати шкоди досудовому розслідуванню, унеможливити досягнення мети проведення допиту чи впізнання. Вирішення питання про зміну порядку виклику неповнолітньої особи приймається слідчим в кожному випадку лише за наявності особливих обставин по конкретній кримінальній справі і як крайній випадок.

Слідчий повинен здійснити виклик особи чи вручити їй повістку про виклик не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. А у випадку встановлення строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик в зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй звичайно необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

При підготовці до проведення дистанційного досудового розслідування за участю особи, яка проживає за кордоном слідчий повинен врахувати можливість прибуття такої особи за викликом за адресою може бути здійснена відеоконференція, а також саму можливість прибуття особи. Повістка про виклик вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого – за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135).

У випадку, якщо сторона чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного досудового розслідування, слідчий, прокурор, може прийняти рішення про його здійснення лише мотивованою постановою слідчий-суддя-ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування, в якому дистанційно буде знаходитися підозрюваний, не може бути прийняте, якщо він проти цього заперечує (ч.2 ст. 232 КПК). Таке заперечення може бути прийняте під час вручення повістки, повідомлення про виклик особи передбаченим законом способом чи при проведенні інших слідчих дій за участю потерпілого, підозрюваного. Звертаємо увагу, що відмова свідка від проведення дистанційного досудового розслідування є неможливою апріорі, що випливає з його процесуального статусу (ст. 65-67 КПК) та аналізованої норми закону.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: - від 0, 25 до 0, 5 розміру мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; - від 0, 5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати – у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 139 КПК).

У випадку, встановленому ч.1 ст. 139 КПК до підозрюваного, обвинуваченого, свідка, слідчий може застосувати привід у порядку ст. 140-143 КПК.

Викликаючи особу для проведення дій передбачених ст. 232 КПК слідчий повинен узгодити дату і час можливості проведення з уповноваженою службовою особою ОВС, яка відповідає за технічне функціонування засобів і каналів зв’язку з метою «бронювання» часу необхідного для проведення допиту чи пред’явлення для впізнання, для чого очевидно повинна бути направлена відповідна заявка з отриманням позитивної відповіді на неї, так необхідно діяти і у випадку підготовки до проведення відеоконференції з особами, які перебувають в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань. Слід пам’ятати, що при узгодженні часу слід враховувати вимоги ч. 2 ст. 224 КПК про продовжуваність безперервного допиту понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день для повнолітнього і понад одну годину, а в цілому – понад дві години на день для малолітньої або неповнолітньої особи – ч. 2 ст. 226 КПК.

Використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку (ч.2 ст. 232 КПК). Тому перед проведенням дистанційного досудового розслідування необхідно з’ясувати можливість такого проведення з позиції наявності відповідних сертифікованих з позиції захищеності каналів зв’язку, технічної можливість проведення дій, які необхідні для проведення (зміна зовнішності, голосу, взаємного відео- та звуко- контакту, можливість задавати запитання і отримувати відповіді в особи, яка бере участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені КПК), а також визначити особу, яка буде здійснювати технічне супроводження з метою забезпечення швидкого усунення можливих технічних збоїв чи перешкод тощо.

Викликаючи особу для проведення допиту чи пред’явлення слід враховувати процесуальний статус особи, яка викликається, а також її вік. Так, якщо викликається до допиту підозрюваний чи обвинувачений то про час і місце проведення слідчої дії слідчий повинен повідомити його захисника (право бути присутнім під час допиту та інших процесуальних дій передбачено ч. 5 ст. 46 КПК), за винятком випадків коли підозрюваний чи обвинувачуваний відмовився від участі захисника і його участь не є обов’язковою.

Слідчий повідомляє також і захисника якого залучає для проведення процесуальної дії в порядку, передбаченому ст.ст. 49 і 53 КПК, виключно у невідкладних випадках, якщо завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі в проведенні процесуальної дії, є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

Осіб, через яких здійснюється виклик учасників допиту чи пред’явлення для впізнання (представників неповнолітнього чи малолітнього, недієздатних осіб тощо) окремо повідомляти про час і місце проведення слідчої дії непотрібно.

Окремо повідомляється ще педагог або психолог у випадку проведення допиту чи пред’явлення для впізнання неповнолітнього або малолітнього, так як їх участь є обов’язковою (ст. 227 КПК).

При виклику свідка на допит окремо не повідомляється особа, яка надає йому правову допомогу, але безпосередньо при проведенні слідчих дій про які йдеться право йому повинно бути забезпечено право користуватись послугами відповідного спеціаліста, згідно п. 2 ст. 66 КПК.

Якщо особа, що буде брати участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування або на території міста, в якому він розташований, службова особа цього органу досудового розслідування зобов'язана вручити такій особі пам'ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії, зокрема і допиту, і пред’явлення для впізнання (ч. 5 ст. 232 КПК). Слідчий завчасно повинен дати письмове доручення оперативним підрозділам для участі у проведенні даних слідчих дій на підставі ч. 3 ст. 40 КПК, за яким оперативний працівник користуватиметься всіма повноваженнями слідчого згідно ч.2 ст. 41 КПК. Або залучити до виконання вказаних дій помічника слідчого. Про таке залучення або дачу доручення оперативним працівникам і їх участь у слідчій дії повинно бути зазначено у протоколі слідчої дії. У випадку утримання допитуваного, або впізнаючого в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені ч. 5 ст. 232 КПК, здійснюються службовою особою такої установи, про що повинен бути відповідний запис у протоколі слідчої, з вказанням прізвища, ім’я, по батькові такої особи, її посади та спеціального звання.

Якщо особа, що буде брати участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування або поза територією міста, в якому він розташований, слідчий своєю постановою доручає в межах компетенції органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, на території юрисдикції якого перебуває така особа, здійснити дії, передбачені ч. 5 ст. 232 КПК.

Службова особа органу, що отримав доручення, за погодженням зі слідчим, що надав доручення, зобов'язана в найкоротший строк організувати виконання зазначеного доручення. При узгодженні виконання доручення викладеного в постанові, слідчий уточнює час проведення відеоконференції, а також може давати конкретні вказівки щодо тактики чи особливостей проведення допиту чи пред’явлення для впізнання в кожному окремому випадку. Вказівки слідчого викладені в доручені оперативним підрозділам а також в постанові вказаним органам поза територією обслуговування є обов’язковим до виконання, як і ті які слідчий дав при погодженні їх виконання.

Проведення дистанційного досудового розслідування за рішенням слідчого судді здійснюється згідно з положеннями ст. 232 та ч. 4 і 5 ст.336 КПК. В даному випадку організація і проведення дистанційного досудового розслідування є обов’язком слідчого судді і може проводиться з обладнаних приміщень і каналами зв’язку, які є у віданні як міністерства внутрішніх справ так міністерства юстиції.

У випадку виконання вимог ч. 10 ст. 232 КПК, а саме: необхідності зміни голосу і зовнішності під час проведення відеоконференції із застосуванням заходів безпеки до учасника слідчої дії слідчий чи прокурор повинні попереднього узгодити технічне виконання даних вимог з особою технічного супроводження. Проданий факт зазначається у протоколі відповідної слідчої дії.

Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису про що робиться відповідний запис у протоколі слідчої дії (ч.2 ст. 104 КПК). Слід мати на увазі, що якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому випадку у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на технічному носії інформації, який додається до нього (ч.2 ст. 104 КПК)

Слідчий, прокурор з метою забезпечення оперативності кримінального провадження має право провести у режимі відео- або телефонної конференції опитування особи, яка через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора (ч. 11 ст. 232 КПК). Дана можливість передбачається в першу чергу для оперативності отримання даних, які мають значення для швидкого розслідування злочинів, а також для забезпечення унеможливлення пропущення процесуальних строків для прийняття процесуальних рішень, забезпечення повноти розслідування шляхом забезпечення зібрання доказів і їх незнищеності зацікавленими особами чи в наслідок об’єктивних обставин (природніх явищ тощо).

Слідчий чи прокурор приймає рішення про проведення опитування особи на підставі наявних у матеріалах кримінальної справи даних про те, що опитувана особа володіє або може володіти інформацією, яка становить інтерес для розслідування, а також даних, які підтверджують перебування особи у віддаленому місці та неможливості її прибуття до органу розслідування. В подальшому слідчий чи прокурор зобов’язаний допитати дану особу про ті ж обставини опитування у порядку визначеному ст. 140 КПК.

При проведенні такого опитування слідчий і прокурор дотримується правил проведення допиту у режимі відеоконференції (ст. 232 КПК)

За результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт Див. додаток № 24, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв'язку, що використовувалися опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. В рапорті варто зазначати також і про підстави та обставини, що вимусили проведення опитування у режимі відео- чи телефонної конференції.

За необхідності опитування фіксується за допомогою технічних засобів аудіо- чи відеозапису. Носії такої інформації додаються до відповідного рапорту і зберігаються при кримінальній справі.

Слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів з метою встановлення особи опитуваного у режимі відео- або телефонної конференції та зазначити в рапорті, яким чином була підтверджена особа опитуваного. Вибір способу встановлення особи опитуваного може здійснюватись таким способом, який реально дозволяє підтвердити особу. Вибір способу залишається за ініціатором проведення опитування.

Клопотання про обшук (ст.234)

Згідно із ч. 3 ст. 234 КПК України, у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням Див. додаток № 25. Для проведення обшуку повинні бути фактичні і правові підстави.

Правові підстави для проведення обшуку - це сукупність норм, які регламентують порядок проведення обшуку.

Фактичні підстави для проведення обшуку – це сукупність даних, які містяться в матеріалах провадження про те що, певні предмети чи особи, що мають значення для встановлення обставин знаходяться у певному місці. Як правило ці фактичні дані отримуються, наприклад, під час допиту свідків, підозрюваних або проведення інших слідчих чи процесуальних дій.

Клопотання, яке подається слідчим або органом дізнання, повинне бути затверджене прокурором району в якому провадиться розслідування та адресуватись в суд того ж району для винесення ухвали слідчим суддею ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи або відмови в задоволенні даного клопотання.

Клопотання повинно містити відомості про:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

4) підстави для обшуку (виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб);

5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку: адреса житла чи іншого володіння особи, порядковий номер для прикладу комірки камери зберігання, депозитарію у банку;

6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

7) речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Як правило, повинні подаватись копії необхідних документів, оскільки оригінали зберігаються в матеріалах провадження.

Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора (ч.4 ст. 234 КПК України).

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у вказаному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи (ч.5 ст.234 КПК України).

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення обшуку, слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст.233)

Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє (є власником чи користується на праві оренди іншому праві оплатного чи безоплатного передання у користування та володіння), або на підставі ухвали слідчого судді.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення (підсобки, комори, балкони, лоджії).

Слід звернути увагу, що не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом: камери кімнати затримання в ІТТ, СІЗО місцях позбавлення волі, лікарняні палати про проведення стаціонарної судово-медичної чи психіатричної експертизи.

Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами передбачених для звернення з клопотанням про проведення обшуку, огляду в житлі чи іншому володінні особи перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню.

Обшук (ст.234)

Обшук – це слідча (розшукова) дія спрямована на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Суть її полягає у примусовому обстеженні житла, іншого володіння особи, обшуку особи. Слід звернути увагу, що проведення виїмки новим КПК України не передбачено.

Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Підставами для проведення обшуку є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети.

Процесуальною підставою для проведення обшуку є ухвала слідчого судді.

Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше, як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням зміст якого викладено вище.

Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

Слідчий суддя може відмовити у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у вказаному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. При потребі проведення повторного обшуку слідчий чи прокурор повинні звернутись до слідчого судді з новим клопотанням у якому необхідно обґрунтувати проведення повторного обшуку.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК. Крім цього, ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про:

1) строк залишення ухвали в силі, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;

3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;

4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;

5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З ухвали виготовляється дві копії, які чітко позначаються як копії.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 КПК, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 254 КПК.

Проведення обшуку у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Перед проведенням обшуку особам, які беруть у ньому участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені КПК, а також відповідальність, встановлена законом.

У випадку отримання під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов'язаний провести обшук в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Обшук, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка його ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку цієї слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Під час проведення обшуку присутні особи, що її ініціювали, мають право висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку проведення обшуку, а також вимагати від слідчого, прокурора дотримання вимог КПК, які регулюють його проведення. Пропозиції та зауваження особи, що ініціювала проведення обшуку, є обов'язковими для врахування слідчим, прокурором крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимогам КПК або явно не відповідають меті його проведення.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Обшук може бути проведений виключно у межах строків досудового розслідування. Проведений обшук після закінчення строку досудового розслідування, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими.

Отримавши ухвалу про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи виконати таку слідчу (розшукову) дію може слідчий чи прокурор. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в проведенні обшуку мають право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені: власника, користувача житла, підозрюваного.

Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності – іншій присутній особі повинна бути пред'явлена ухвала і надана її копія.

Під іншою особою слід розуміти дорослих членів сім'ї, що проживають в даному помешканні чи іншому володінні; інші родичі особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, орендар житла чи іншого володіння, представники житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів, на території яких знаходиться житло чи інше володіння особи.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку.

Обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведений і у разі відсутності особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, чи інших осіб. В такому випадку копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов'язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами і понятими тієї ж статі. Обшук особи є складовою обшуку житла чи іншого володіння.

Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється у відсутності осіб, вказаних у частині третій статті 236 КПК.

Під час проведення обшуку слідчий, прокурор може прийняти рішення про фіксацію обшуку за допомогою технічних засобів. У разі заявлення клопотання учасниками обшуку застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Потерпілий, його представник, підозрюваний його захисник має право самостійно застосовувати технічні засоби фіксації проведення дії. Однак в разі постанови слідчого, прокурора, слідчого- судді про заборону застосовування ТЗ вказані особи самостійно застосовувати ТЗ не можуть. Поряд з цим особи що проводять досудове розслідуванні можуть застосовувати ТЗ забезпечивши конфіденційність інформації та її збереження належним чином.

Про застосування технічних засобів фіксування під час проведення обшуку слідчий, прокурор повинен заздалегідь повідомити особам, які беруть участь у його проведенні.

Оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованого обшуку слідчий, прокурор мають зберігати у матеріалах кримінального провадження. Резервні копії яких зберігаються окремо.

Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, коли воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за виключенням випадків, коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Отже, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.

Хід і результати проведення обшуку фіксуються у протоколі. Див. додаток № 26.

Протокол – це документ, в якому фіксується хід і наслідки проведеної слідчої (розшукової) дії.

У випадку фіксування обшуку за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Протокол обшуку складається відповідно до вимог ст. 104 КПК України слідчим або прокурором, які проводять обшук, під час його проведення або безпосередньо після його закінчення. Протокол складається із трьох частин: вступної, описової і заключної.

1) У вступній частині повинні міститися наступні відомості: назва документу: протокол обшуку; місце, час проведення обшуку; про особу, яка проводить обшук (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада); про всіх осіб, які присутні під час проведення обшуку (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання); про те, що особи, які беруть участь під час проведення обшуку заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні обшуку, умови та порядок їх використання.

2) Описова частина, яка повинна містити відомості про: послідовність дій під час проведення обшуку; отримані в результаті проведення обшуку відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи.

3) Заключна частина, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

У разі коли під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи слідчий чи прокурор прийняв рішення про проведення обшуку осіб, які перебували в житлі чи іншому володінні про це зазначається в протоколі обшуку житла чи іншого володіння особи.

Перед підписанням протоколу учасникам обшуку надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні обшуку. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні обшуку, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника).

Слідчий, прокурор які провели обшук житла чи іншого володіння особи, обшуку особи можуть додати до протоколу додатки.

Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речі і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Якщо слідчий, прокурор увійшли до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді, а саме у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, то у такому випадку прокурор, слідчий під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи дотримується вимог закону як зазначено вище, складає протокол проникнення до житла чи іншого володіння особи відповідно до вимог ст. 104, 105 КПК України, де має зазначити підстави проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали судді.

Після здійснення таких дій прокурор, слідчий, за погодженням із прокурором невідкладно зобов’язані звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, якому також передається складений протокол проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Огляд (ст. 237)

Огляд – це слідча дія, яка проводиться слідчим, прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, яка проводиться виключно в межах строків досудового розслідування. Огляд характеризується такими ознаками як своєчасністю, невідкладністю, об’єктивністю, повнотою та активністю.

За об’єктами огляд поділяють на:

- огляд місця події;

- огляд житла чи іншого володіння особи;

- огляд речей;

- огляд документів;

- огляд трупа;

- огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією.

Огляд проводиться у денний час, не допускається проводити огляд у нічний час (з 22 до 6 години), за винятком невідкладних випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Підставою для проведення огляду є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети: виявлення слідів злочину, речових доказів, встановлення механізму вчинення злочину.

Огляд може проводитися за клопотанням сторони захисту, потерпілого, а також за участю особи, яка ініціювала та її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це не можливо: збереження таємниці досудового слідства, або така особа письмово відмовилася від участі у ній.

З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Також під час огляду з метою його фіксації можна використовувати технічні засоби, про що обов’язково зазначається у протоколі.

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто він потребує винесення окремої ухвали слідчого судді, яка оголошується під розписку особі, в житлі чи іншому володінні якої проводиться огляд (див клопотання про проведення обшуку, порядок проведення обшуку).

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з обов'язковою участю понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування.

Понятими не можуть бути потерпілий, родич підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження, які можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки.

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження.

Про результати проведення огляду складається протокол огляду Див. додаток № 27, з дотриманням ст. 104 КПК, який повинен складатися з:

- вступної частини, яка повинна містити відомості про (місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада)); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

- описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

- заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника).

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження, які під час проведення огляду мають право робити заяви, які заносяться особою, яка проводить слідчу дію до протоколу.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Це стосується як обов’язкових учасників слідчої дії так і тих, які беруть участь в наслідок звернення до слідчого з клопотання про участь в огляді.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі, якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, матеріали яких додаються до протоколу.