Зоря Галицька за редакцією С. Шеховича

Разом із редактором прийшла на сторінки „Зорі Галицької" і та хаотичність, якою визначалася „Лада", теж „язичіє" і фанатична ненависть до всього народньоукрїнського. Значну частину часопису почали займати тіж „Общеполезния сведенія", побіч з мало вдалою гумористикою, лікарськими порадами тощо. Красне письменство, чи то пак „изьящную словесность" було значно обмежено. Натомість поважне місце зайняли доволі нудні „Доверительния письма из Будина" одного із стовпів русофікаторства та „общерусскости" в Угорській Україні, Ів. Раковського, який висловлював надію, що Шеховичеві пощастить „Защищати сію единственную нашу літературную газету проти всякої бури, угрожающей ей опасностю".

Та ці надії не справдилися. За редаґування Шеховича перед видавництвом постало навіть питання про припинення часопису. Але на цей раз до цього ще не прийшло. У листопаді 1854 р. Ставропігія усунула Шеховича з редакторства „Зорі Галицької", яку було передано до рук М. Савчинського.

Зміна в напрямку,, 3орі Галицької" й москвофіли

За нової редакції „Зоря Галицька" вже з першого ж (48) числа, як програмовим напрямком, так і мовою, стала на народній український ґрунт. Зворот цей стався, з одного боку в наслідок цілковитої нездатности Шеховича, як редактора, що призвів до відпаду поважної кількости передплатників та читачів, так з другого – під впливом центрального уряду, який побачив в попередньому напрямі тенденції панрусизму. Цей зворот був ударом для москвофілів.

Чи ж не збожеволіла ціла Ставропігія? – пише в цей час до Як. Головацького Б. Дідицький – що передала найдорожчу дитину Руси... до зрадницьких рук... Злочинці (розбійники) загніздилися у Святині вибраних! ".

Не зважаючи на переконання та пророкування москвофільського табору про „красний руссій напис могильний", оновлену „Зорю Галицьку" було зі всіх сторін суспільства привітано. Почали зголошуватися нові передплатники. Поверталися попередні визначні вже своею літературою і науковою працею співробітники. Ставали до праці молоді сили, як: К. Климович, Е. Згарський, Платон Костецький та.інші.

Та поза збільшенням інтересу до часопису цього часу, на нього чекало лихо. У серпні 1855 р. в наслідок холери, що охопила ввесь край, примушена була „Зоря Галицька" тимчасово припинитися.

„Холера перетинала же „Зорі" точно печатати і розсилати не можемо; не наша то вина" – повідомляла в ч. 32 редакція. Цією перервою скористалися противники.