Розподіл мотивів корекції ваги у першій групі,в порядку спадаючої значимисті

Отриманні дані свідчать про те, що основними мотивами корекції тіла у юнаків виступає професійне зростання, кар’єра, соціальне схвалення. У дівчат бажання відповідати соціальним стандартам краси, бути гарною та здоровою завжди, незалежно від віку. Ми вважаємо, що це пов’язано з соціальними стереотипами: «чоловік повинен забезпечувати родину», «дівчина повинна завжди бути гарною, доглянутою для чоловіка», «краса це показник здоров’я та успішності» - хоча отримані нами дані свідчать про те, що у дівчат краса і здоров’я стають взаємовиключними якостями.

У другу групу досліджуваних, а саме незадоволених своїм тілом, бажаючих підвищити свою масу тіла ввійшли лише юнаки, жодна з опитаних дівчат не бажала підвищити свою вагу, незважаючи на те що вибірку склали (44%) дівчат з вагою менше норми ВООЗ. Небажання підвищувати свою вагу до нормального рівня, ми пов’язуємо з соціальними стереотипами про те, що жіноча краса невід’ємно пов’язана з худобою.

У юнаків незадоволених своїм тілом і бажаючих підвищити масу тіла середнє значення ІМТ (20.7), відповідає нормі ВОЗ. Бажання підвищити вагу на нашу думку пов’язане з бажанням стати великим та м’язистий а як наслідок успішним, впевненим у собі, витривалим, здоровим, про це свідчать основні мотиви корекції ваги у даній групі: 7-хочу позбутися почуття неповноцінності, 15 - хочу відновити здоров’я, 16 – перемогти вагу, результат допоможе мені підвищити самооцінку, 12– хочу відновити працездатність та витривалість, 14 – мене переслідує страх хвороби та смерті.

Харчова поведінка у юнаків відповідає нормам (22), (18), (18) та не має виражених особливостей.

Ситуативна (43) та особистісна (44) тривожність, середні значення, є в межах норми.

Результати за шкалою нейротизм у юнаків (11) знаходяться у межах норми.

За методикою семантичний диференціал, різниця між реальним образом фізичного Я та уявленнями про ідеальну зовнішність 1, 2.

Рис.2.3 Розподіл даних у групі незадоволених своєю вагою, бажаючи підвищити масу тіла, за методикою Семантичний диференціал

На нашу думку це пов’язано з тим же бажанням бути схожим на успішного, авторитетного відомого актора чи суспільного діяча, мати таку ж зовнішність яка допоможе досягти успіхів.

За методикою САРТР середні показники емоційного відношення до власної зовнішності: загальна шкала (середнє значення по всім частинам тіла)(3, 5). Шкала І (середнє арифметичне оцінок по наступним 4 частинам тіла: живіт, верхня третина стегон, сідниці, нижня частина стегон)(4, 1). Шкала ІІ (середнє арифметичне оцінок по 11 частинам тіла: волосся, обличчя, ступні, литки, кисті, лікоть, передпліччя, верхня частина живота, груди, декольте) (3, 1)

Рис 2.4 Розподіл середніх оцінок відношення до тіла, за шкалами САРТР, у групі незадоволених своєю зовнішністю, бажаючи підвищити вагу

Юнаки найменше задоволені собою саме по шкалі ІІ. Ми пов’язуємо це зі стереотипом про те, що накачані руки та грудна клітка є ідеалом краси у суспільстві, тому не відповідність ідеалам та увага до цих частин тіла є причиною низької задоволеності своєю зовнішністю.

За методикою «Автопортрет», 88% юнаків продукували схематичне зображення.Лише 22% реалістичне зображення.Данні зображення свідчать про неприйняття свого тілесного «образу Я». Ми вважаємо це пов’язано з орієнтацією суспільства: на розвиток своїх когнітивних операції, на взаємодію та встановлення контактів коли усвідомлення та дослідження особистістю свого тіла, ігнорується.

У групі незадоволених собою з бажанням знизити вагу тіла були отримані такі данні:

- ІМТ середнє дівчат (20) та юнаків (24) відповідає нормі ВООЗ однак показник юнаків має тенденцію до надмірної ваги це пояснює результати отримані за методикою семантичний диференціал, різниця між реальним образом фізичного Я та уявленнями про ідеальну зовнішність: у юнаків 1, 9 у дівчат 0, 7.

Рис 2.5Розподіл даних в групі незадоволених соєю зовнішністю, бажаючи зменшити вагу, за методикою «Семантичний диференціал»

Це означає, що юнаки хочуть знизити свою вагу лише маючи на це об’єктивні причини на відміну від дівчат, які маючи нормальну вагу хочуть її знизити.

- У юнаків та дівчат харчова поведінка відповідає нормам, але простежується тенденція до обмежувального типу харчової поведінки у юнаків (31) та дівчат (32), емоціогенний тип у юнаків (25), дівчат (21), екстернальний тип у дівчат (24), у юнаків (21). Ми пов’язуємо ці результати з віком досліджуваних, а саме з швидким метаболізмом. Так як юнаки та дівчата ведуть активний спосіб життя, харчова поведінка не має виражених відхилень, але простежується розрив між даними типів харчової поведінки, який з віком може бути збільшений.

- Дівчата мають високу ситуативну тривожність (46) юнаки нормальну(43). Ми вважаємо це пов’язано з тим, що дівчата у більшій мірі залежать від свого зовнішнього вигляду, питання зовнішності є значущими та впливають на їх емоційний стан.

- Особистісна тривожність у дівчат (53) та у юнаків (47) на високому рівні(50). Ми вважаємо, що невідповідність свого тіла соціальним вимогам обумовлює особистісну тривожність та навпаки висока особистісна тривожність характеризується незадоволенням своїм тілесним «образом Я».

- За шкалою нейротизм дівчата (15) мають середні показники, юнаки (18) високі. Ми вважаємо це пов’язано з тим, що чоловіки в більшій мірі контролюють свої емоції, та не можуть їх проявляти, це спричиняє внутрішні конфлікти які проявляються в емоційній нестабільності.

- За методикою САРТ: загальна шкала, у юнаків (3, 5) вище ніж у дівчат(4.1), шкала І, у юнаків(4) у дівчат (2, 8). шкала ІІ, у юнаків (3, 5) та у дівчат (3, 2).

Рис 2.6 Розподіл середніх оцінок відношення до тіла, за шкалами САРТР, у групі незадоволених своїм тілом, бажаючи зменшити вагу

Отриманні данні свідчать проте, що юнаки які мають тенденцію до надмірної ваги тіла, менше задоволені собою ніж дівчата з нормально вагою. Ми вважаємо, що це пов’язано з тим, що у юнаків є реальна причина бажати знизити масу тіла.

Шкала І (середнє арифметичне оцінок по наступним 4 частинам тіла: живіт, верхня третина стегон, сідниці, нижня частина стегон) свідчить про те, що юнаки задоволені даними частинами тіла на відміну від дівчат. Ми вважаємо, що це пов’язано з ти що, саме ці частини тіла визначають привабливість у жінок. Не відповідність своїх об’ємів бажаним розмірам, розцінюється дівчатами як непривабливість. Результати отримані за ІІ шкалою (середнє арифметичне оцінок по 11 частинам тіла: волосся, обличчя, ступні, литки, кисті, лікоть, передпліччя, верхня частина живота, груди, декольте) свідчать про не виражені відмінності між відношенням юнаків та дівчат.

- за методикою Автопортрет, 80% юнаків та 54% дівчат продукували схематичне зображення. Та 20% юнаків та 46% дівчат реалістичне зображення (варіанти: реалістичне зображення обличчя; реалістичне зображення у повний зріст).

Рис 2.7 Розподіл даних в групі незадоволених соєю зовнішністю, бажаючи зменшити вагу, за методикою «Автопортрет»

Данні свідчать про не усвідомленість та неприйняття свого Тілесного образу Я, юнаками та дівчатами. Ми вважаємо що у сприйнятті себе важливу роль відіграє маса тіла. Оскільки у дівчат, незадоволених собою з бажанням зменшити масу тіла але з нормальною вагою простежується порівняно вище усвідомлення тіла ніж у юнаків які мають надмірну вагу.

Таблиця 2.2