Групування слів української мови

Антоніми - слова з протилежним значенням: життя - смерть, добро - зло, сила - слабкість, довгий - короткий, швидкий - повільний, легко - важко, рано - пізно, будувати - руйнувати, розвиватися - занепадати. Багатозначні слова вступають в антонімічні відношення окремими своїми значеннями: тихе - неспокійне (життя), тиха - вітряна (погода), тихий - гучний (голос); свіжий - черствий (хліб), свіжий - квашений (огірок), свіжа - брудна (білизна), свіжий - теплий (ранок).

Синоніми - слова, близькі за значенням, але різні за звучанням: (досягнення, здобуток, завоювання); (безмежний, безкраїй, безмежний, безмірний, неосяжний, неозорий); (думати, гадати, міркувати, роздумувати).

За вживанням синоніми бувають: а) загальновживані: (зрозуміти, збагнути); (захисник, оборонець); (здібний, обдарований, талановитий); б) пов'язані з певним видом спілкування: (уторопати, розшоропити, втямити, розчовпати) (знижено); (поборник, споборник) (урочисто); (кмітливий, метикуватий, тямущий, кебетний) (розмовне).

Серед синонімів виділяються абсолютні синоніми (лексичні дублети), які майже не різняться ні значенням, ні стилістичним забарвленням: процент, відсоток; борошно, мука; краєвид, ландшафт, пейзаж; нагідки, календула; льотчик, пілот.

Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд, у якому виділяється стрижневе слово. Воно є носієм основного значення, спільного для всього синонімічного ряду (у словниках це слово ставиться першим): кричати, горлати, галасувати, репетувати, верещати, лементувати, волати. До синонімічного ряду можуть входити слова й фразеологічні словосполучення: {рано, на світанні, ні світ ні зоря, ще й на зорю не займалося, ще треті півні не співали}; {мовчати, німувати, тримати язик за зубами, як води в рот набрати, прикусити язика, ні пари з уст}.

Синоніми в мові вживаються:

1) для точнішого вираження думки, наприклад, подібні значення можна передати синонімами: постанова, розпорядження, ухвала, рішення, резолюція, вирок, декрет;

2) для уникнення набридливого повторення тих самих або спільнокореневих слів; наприклад, у тексті можна поперемінно вживати (звичайно, з врахуванням їхніх значеннєвих відтінків) слова треба, потрібно, необхідно, слід, варто, так само - випадок, подія, епізод, пригода, інцидент, приключка тощо.

Близько до синонімів стоять перифрази - звороти, за допомогою яких предмет чи явище називаються описово, через якісь риси: Київ, столиця України, місто Кия; преса, засоби масової інформації, четверта влада; вугілля, чорне золото, тверде паливо. Перифрази використовуються для того, щоб уникнути повторення того самого слова. Вони також нерідко несуть у собі оцінку явища - позитивну чи негативну.

Омоніми - слова, однакові за звучанням, але цілком різні за значенням: штучний (який продається поштучно) і штучний (неприродний, виготовлений людиною); стигнути (достигати, дозрівати) і стигнути (охолоджуватися); гриф (птах), гриф (частина струнного інструмента) і гриф (печатка, штемпель).

Омоніми часом можуть вносити неясність у висловлювання. Тому речення з омонімічними словами треба будувати так, щоб не виникало ніяких непорозумінь, або обминати їх: північний вітер (опівнічний) і північний вітер (з півночі), гнучкий дівочий стан, польовий стан, стан справ і трубопрокатний стан.

Є омоніми лексичні, граматичні, фонетичні та графічні.

Лексичні -це слова, тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах: коса - заплетене довге волосся; коса - сільськогосподарське знаріддя; коса - вузька намивна смуга суходолу в морі, на річці, в озері; коса (діалектне) селезінка.

Граматичні омоніми (омоформи) - це слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах: коса - іменник і коса (лінія) - прикметник жіночого роду; три - числівник, і три - наказовий спосіб дієслова у 2-ій ос.одн.

Фонетичні омоніми (омофони) - це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться неоднаково: мріяти і мрія ти; навіз (мин.час чол. роду) і на віз.

Омографи - це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням і наголосом: з′ амок і зам′ ок, пл′ ачу і плач′ у.

Омонімію треба відрізняти від багатозначності. Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного між собою не мають (склад - приміщення і склад - фонетична одиниця мови), а багатозначні слова пов'язані між собою значенням, до того ж одне з цих значень є вихідним, прямим, а інше - вторинним.

Пароніми - слова, досить близькі за звучанням, але різні за значенням: адресат (одержувач) і адресант (відправник); орден (почесна відзнака) і ордер (документ); ефект (враження) і афект (сильне нервове збудження), знегоди (злидні, нещастя) і незгода (чвари, непорозуміння), особовий (який стосується особи) і особистий (персональний, властивий окремій особі).

Треба пам'ятати, що звукова, а іноді значеннєва близькість панонімів може призвести до сплутування їх: факт (подія, явище) і фактор (умова, причина); уява (здатність уявляти) і уявлення (розуміння); зумовити (спричинювати) і обумовити (зробити застереження) тощо.

Стійкі словосполучення бувають термінологічні, офіційно-ділові та фразеологічні.

Термінологічні стійкі словосполучення (складені найменування) - це назви певних наукових понять. Наприклад, у медицині вживаються такі стійкі словосполучення: вітряна віспа, запалення легень, куряча сліпота, барабанна перетинка, центральна нервова система, мазь Вишневського; в економіці - додана вартість, безоплатний кредит, довготермінова позичка, орендна плата, акціонерний капітал, фонд заробітної плати, грошовий обіг, поточний рахунок, штрафні санкції, дебіторська заборгованість; у фізиці - коефіцієнт корисної дії, сила тяжіння, опір матеріалів, електромагнітне поле, атомна вага, стала Планка; у географії - Чорне море, Донецький кряж, Кримський півострів, Рівненська область.

Офіційно-ділові стійкі словосполучення використовуються в різних ділових ситуаціях: порядок денний, згідно з наказом, брати до уваги, внести пропозицію, доводити до відома, матеріальна відповідальність, вжити термінових заходів, без сплати мита, позаштатний працівник, чергова відпустка, місце проживання.