By Ernest Hemingway

Hills Like White Elephants

The hills across the valley of the Ebro were long and white. On this side there was no shade and no trees and the station was between two lines of rails in the sun. Close against the side of the station there was the warm shadow of the building and a curtain, made of strings of bamboo beads, hung across the open door into the bar, to keep out flies. The American and the girl with him sat at a table in the shade, outside the building. It was very hot and the express from Barcelona would come in forty minutes. It stopped at this junction for two minutes and went to Madrid.

'What should we drink? ' the girl asked. She had taken off her hat and put it on the table.

'It's pretty hot, ' the man said.

'Let's drink beer.'

'Dos cervezas, ' the man said into the curtain.

'Big ones? ' a woman asked from the doorway.

'Yes. Two big ones.'

The woman brought two glasses of beer and two felt pads. She put the felt pads and the beer glass on the table and looked at the man and the girl. The girl was looking off at the line of hills. They were white in the sun and the country was brown and dry.

'They look like white elephants, ' she said.

'I've never seen one, ' the man drank his beer.

'No, you wouldn't have.'

'I might have, ' the man said. 'Just because you say I wouldn't have doesn't prove anything.'

The girl looked at the bead curtain. 'They've painted something on it, ' she said. 'What does it say? '

'Anis del Toro. It's a drink.'

'Could we try it? '

The man called 'Listen' through the curtain. The woman came out from the bar.

'Four reales.' 'We want two Anis del Toro.'

'With water? '

'Do you want it with water? '

'I don't know, ' the girl said. 'Is it good with water? '

'It's all right.'

'You want them with water? ' asked the woman.

'Yes, with water.'

'It tastes like liquorice, ' the girl said and put the glass down.

'That's the way with everything.'

'Yes, ' said the girl. 'Everything tastes of liquorice. Especially all the things you've waited so long for, like absinthe.'

'Oh, cut it out.'

'You started it, ' the girl said. 'I was being amused. I was having a fine time.'

'Well, let's try and have a fine time.'

'All right. I was trying. I said the mountains looked like white elephants. Wasn't that bright? '

'That was bright.'

'I wanted to try this new drink. That's all we do, isn't it - look at things and try new drinks? '

'I guess so.'

The girl looked across at the hills.

'They're lovely hills, ' she said. 'They don't really look like white elephants. I just meant the colouring of their skin through the trees.'

'Should we have another drink? '

'All right.'

The warm wind blew the bead curtain against the table.

'The beer's nice and cool, ' the man said.

'It's lovely, ' the girl said.

'It's really an awfully simple operation, Jig, ' the man said. 'It's not really an operation at all.'

The girl looked at the ground the table legs rested on.

'I know you wouldn't mind it, Jig. It's really not anything. It's just to let the air in.'

The girl did not say anything.

'I'll go with you and I'll stay with you all the time. They just let the air in and then it's all perfectly natural.'

'Then what will we do afterwards? '

'We'll be fine afterwards. Just like we were before.'

'What makes you think so? '

'That's the only thing that bothers us. It's the only thing that's made us unhappy.'

The girl looked at the bead curtain, put her hand out and took hold of two of the strings of beads.

'And you think then we'll be all right and be happy.'

'I know we will. Yon don't have to be afraid. I've known lots of people that have done it.'

'So have I, ' said the girl. 'And afterwards they were all so happy.'

'Well, ' the man said, 'if you don't want to you don't have to. I wouldn't have you do it if you didn't want to. But I know it's perfectly simple.'

'And you really want to? '

'I think it's the best thing to do. But I don't want you to do it if you don't really want to.'

'And if I do it you'll be happy and things will be like they were and you'll love me? '

'I love you now. You know I love you.'

'I know. But if I do it, then it will be nice again if I say things are like white elephants, and you'll like it? '

'I'll love it. I love it now but I just can't think about it. You know how I get when I worry.'

'If I do it you won't ever worry? '

'I won't worry about that because it's perfectly simple.'

'Then I'll do it. Because I don't care about me.'

'What do you mean? '

'I don't care about me.'

'Well, I care about you.'

'Oh, yes. But I don't care about me. And I'll do it and then everything will be fine.'

'I don't want you to do it if you feel that way.'

The girl stood up and walked to the end of the station. Across, on the other side, were fields of grain and trees along the banks of the Ebro. Far away, beyond the river, were mountains. The shadow of a cloud moved across the field of grain and she saw the river through the trees.

'And we could have all this, ' she said. 'And we could have everything and every day we make it more impossible.'

'What did you say? '

'I said we could have everything.'

'No, we can't.'

'We can have the whole world.'

'No, we can't.'

'We can go everywhere.'

'No, we can't. It isn't ours any more.'

'It's ours.'

'No, it isn't. And once they take it away, you never get it back.'

'But they haven't taken it away.'

'We'll wait and see.'

'Come on back in the shade, ' he said. 'You mustn't feel that way.'

'I don't feel any way, ' the girl said. 'I just know things.'

'I don't want you to do anything that you don't want to do -'

'Nor that isn't good for me, ' she said. 'I know. Could we have another beer? '

'All right. But you've got to realize - '

'I realize, ' the girl said. 'Can't we maybe stop talking? '

They sat down at the table and the girl looked across at the hills on the dry side of the valley and the man looked at her and at the table.

'You've got to realize, ' he said, ' that I don't want you to do it if you don't want to. I'm perfectly willing to go through with it if it means anything to you.'

'Doesn't it mean anything to you? We could get along.'

'Of course it does. But I don't want anybody but you. I don't want anyone else. And I know it's perfectly simple.'

'Yes, you know it's perfectly simple.'

'It's all right for you to say that, but I do know it.'

'Would you do something for me now? '

'I'd do anything for you.'

'Would you please please please please please please please stop talking? '

He did not say anything but looked at the bags against the wall of the station. There were labels on them from all the hotels where they had spent nights.

'But I don't want you to, ' he said, 'I don't care anything about it.'

'I'll scream, ' the girl siad.

The woman came out through the curtains with two glasses of beer and put them down on the damp felt pads. 'The train comes in five minutes, ' she said.

'What did she say? ' asked the girl.

'That the train is coming in five minutes.'

The girl smiled brightly at the woman, to thank her.

'I'd better take the bags over to the other side of the station, ' the man said. She smiled at him.

'All right. Then come back and we'll finish the beer.'

He picked up the two heavy bags and carried them around the station to the other tracks. He looked up the tracks but could not see the train. Coming back, he walked through the bar-room, where people waiting for the train were drinking. He drank an Anis at the bar and looked at the people. They were all waiting reasonably for the train. He went out through the bead curtain. She was sitting at the table and smiled at him.

'Do you feel better? ' he asked.

'I feel fine, ' she said. 'There's nothing wrong with me. I feel fine.'

Assignment:

1. Analyze the story in frames of Hemingway’s Iceberg theory.

2. Account for the symbolism used in the short story.

3. Look up the phrase “white elephant” in a dictionary. Explain its symbolism in the story.

4. Analyze the title of the short story in respect to its contents.

5. Account for the use of euphemisms in the story.

6. Give your ideas of what turns events are going to take for the young couple.

7. Be ready to discuss the story.

Білі слони

Хемингуей ернест Міллер

Пагорби по ту сторону долини Ебро були довгі й білі. По цю сторону ні дерев, ні тіні, і станція між двома шляхами вся на сонце. Тільки в самого будинку була гаряча тінь, і у відкритих дверях бара висіла завіса з бамбукових паличок. Американець і його супутниця сиділи за столиком у тіні будинку. Було дуже пекуче. Експрес із Барселони повинен був прийти через сорок мінут. На цій станції він стояв дві мінути і йшов далі, Вмадрид.

- Чого б нам випити? - запитала дівчина. Вона зняла капелюх і поклала неї на стіл

- Жахливо пекуче, - сказав чоловік

- Давай вип'ємо пива

- Dos cervezs. - сказав чоловік, розсунувши завісу

- Больших? - запитала із за двері жінка

- Так. Дві більших

Жінка принесла два кружки пива й дві повстяних підставки. Вона поклала їх на стіл, поставила на них кружки з пивом і глянула на чоловіка й дівчину. Дівчина дивилася вдалину, на гряду пагорбів; вони біліли на сонце, а всі навколо висохнуло й побурело.

- Немов білі слони, - сказала вона

- Ніколи не бачив білих слонів. - Чоловік випив своє пиво

- Де вуж тобі бачити!

- А чому б і немає? Мало що ти говориш, це ще рівно нічого не значить

Дівчина глянула на бамбукову завісу

- На ньому що те написано. - сказала вона. - Що це значить?

- «nis del Того». Це така горілка

- Давай спробуємо

- Послухайте! - покликав він. Жінка вийшла з бара

- З вас чотири реали

- Дайте нам дві склянки nis del Того

- З водою?

- Ти як хочеш? З водою?

- Не знаю, - сказала дівчина. - А с водою смачно?

- Непогано.

- Тому що ж, з водою? - запитала жінка

- Так. Сводой.

- Віддає лакрицей, - сказала дівчина й поставила склянку на стіл

- От і все так.

- Так, - сказала дівчина. - Все віддає лакрицей. Особливо те, чого так давно хотілося. От і з абсентом так було

- Перестань

- Ти сам перший почав, - сказала дівчина. - Мені було гарно. Я не нудьгувала

- Ну що ж, давай спробуємо не нудьгувати

- Я и пробувала. Я сказала, що пагорби схожі на білих слонів. Хіба це не дотепно?

- Дотепно.

- Мені хотілося спробувати цю горілку. Ми адже тільки й робимо, що їздимо по нових місцях і пробуємо нові провина

- От саме.

Дівчина глянула на пагорби

- Чудесні пагорби, - сказала вона. - Мабуть, вони зовсім і не схожі на білих слонів. Просто мені подумалося, що от так само й ті біліють крізь дерева

- чи Не випити нам ще?

- Мабуть.

Теплий вітер качнув до стола бамбукова завіса

- Гарне пиво, холодне, - сказав чоловік

- Чудесне, - сказала дівчина

- Це ж дріб'язкова операція, Джиг, - сказав чоловік. - Це навіть і не операція

Дівчина дивилася долілиць, на ніжку стола

- Ти сама побачиш, Джиг, це сущі дрібниці. Тільки зроблять укол

Дівчина мовчала

- Я поїду з тобою й увесь час буду поруч тебе. Зроблять укол, а потім усе влагодиться саме собою

- Ну, а потім що з нами буде?

- А потім все піде добре. Все піде по колишньому

- Чому ти так думаєш?

- Тільки це одне й заважає нам. Тільки із за етого ми й нещасні

Дівчина глянула на завісу й, простягнувши руку, захопила дві бамбукові палички

- Так ти думаєш, що нам буде добре й ми будемо щасливі?

- Я впевнений. Ти тільки не бійся. Я багатьох знаю, хто це робив

- Я теж, - сказала дівчина. - И потім всі вони були так щасливі

- Якщо ти не хочеш, не треба. Я не наполягаю, якщо ти не хочеш. Але я знаю, що це сущі дрібниці

- А ти правда цього хочеш?

- Я думаю, це найкращий вихід. Але якщо ти сама не хочеш, то й не треба, я зовсім цього не хочу

- А якщо я це зроблю, ти будеш задоволений і все піде по колишньому, і ти мене будеш любити!

- Я и тепер тебе люблю, ти ж знаєшся

- Знаю. А якщо я це зроблю, то все знову піде добре, і якщо я скажу, що пагорби схожі на білих слонів, тобі це сподобається?

- Я буду в захваті. Я й зараз у захваті, тільки тепер мені не до цього. Ти адже знаєш, я завжди такий, коли нервую

- А якщо я це зроблю, ти не будеш нервувати?

- Ні, тому що це дрібниці

- Ну, тоді я зроблю. Мені однаково, що із мною буде

- Тобто як?

- Мені однаково, що із мною буде

- Але мені те не все рівно.

- Так, так. Але мені однаково, що із мною буде. Я це зроблю, і все буде добре.

- Якщо так, то я не хочу, щоб ти це робила

Дівчина встала й пройшла до кінця платформи. По ту сторону лінії були засіяні поля й дерева уздовж берегів Ебро. Удалині за рікою були гори. Тінь від хмари сковзала по зеленому полю, і між деревами виднілася ріка

- Все це могло бути нашим, - сказала дівчина. - Усе могло бути нашим, але ми самі винуваті, що це з кожним днем стає усе більше неможливим

- Що ти говориш?

- Я говорю, що все могло бути нашим

- Всі й так наше

- Немає. Не наше

- Увесь світ наш

- Немає. Не наш

- Ми можемо поїхати куди завгодно.

- Ні, не можемо. Тепер все це не наше

- Наше

- Немає. Те, що раз упущений, ніколи не повернеться

- Але ми ще нічого не упустили

- А от побачиш

- Ідемо назад у тінь, - сказав він. - Не треба так хвилюватися

- Я не хвилююся, - сказала дівчина. - Просто я все розумію

- Я не хочу, щоб ти робила те, чого ти не хочеш...

- Або що мені шкідливо. Знаю. Чи не випити нам ще пива?

- Добре. Ти повинна тільки зрозуміти...

- Я розумію, - сказала дівчина. - Може бути, ми залишимо цю розмову?

Вони сіли за стіл. Дівчина дивилася на випалені схили пагорбів за рікою, її супутник дивився на неї й на стіл

- Ти повинна зрозуміти, - сказав він, - я зовсім не хочу, щоб ти робила те, чого не хочеш. Якщо для тебе це так багато виходить, я готовий піти на це.

- А для тебе це нічого не значить? Ми б як нибудь упоралися

- Звичайно, значить. Тільки мені нікого не треба, крім тебе. Мені більше ніхто не потрібний. І я знаю, що це сущі дрібниці

- Звичайно. Ти знаєш, що це сущі дрібниці

- Ти можеш говорити що завгодно, а я знаю, що це так.

- Можна тебе попросити про одну річ?

- Я всіх готів для тебе зробитися

- Отож, я тебе дуже, дуже, дуже, дуже, дуже прошу замовчати

Він нічого не відповів і подивився на валізи, які стояли в стіни. На них були ярлики всіх готелів, де вони зупинялися

- Я не хочу, щоб ти це робила, - сказав він. - Мені це зовсім не потрібно.

- Я зараз закричу, - сказала дівчина. З бара вийшла жінка із двома кружками пива й поставила їх на промоклі підставки

- Поїзд прийде через п'ять мінут, - сказала вона

- Що вона говорить? - запитала дівчина

- Що поїзд прийде через п'ять мінут

Дівчина вдячно посміхнулася жінці

- Я піду перенесу валізи на ту сторону, - сказав він. Вона посміхнулася вответ.

- Добре. А потім приходь назад допивати пиво

Він підняв важкі валізи й переніс їх на іншу платформу, по ту сторону станції. Він глянув на шляху, але поїзда ще не було видно. Вертаючись, він пройшов через бар, де пили пиво поїзди, що очікували, пасажири. Він випив у стійки склянка nis del Того й подивився на них. Все спокойно чекали поїзда. Він вийшов, розсунув бамбукову завісу. Вона сиділа за столом і посміхнулася йому

- Ну, як ти себе почуваєш? - запитав він

- Прекрасно, - сказала вона. - Усе в порядку. Я почуваю себе прекрасно.

Призначення:

1. Аналіз історії в рамках теорії Айсберг Хемінгуея.

2. Рахунок для символіки, використовуваних в оповіданні.

3. Подивіться фраза " Білий слон" в словнику. Пояснити його символіку в історію.

4. Аналіз назва оповідання у відношенні його змісту.

5. Рахунок для використання евфемізмів в історію.

6. Дайте ваші ідеї про те, що виявляється подій збираєтеся зробити для молодої пари.

7. Будьте готові обговорити історію.