Конструкторсько-технологічні вимоги

Творча робота в кожній галузі проектування ґрунтується на використанні певних матеріалів і технологічних методів їх обробки та з’єднання. Головним завданням дизайнера є вміння використовувати певні матеріали через конкретну ідею. Щоб в проекті вибрати матеріал для виготовлення відповідних деталей, або декоративного оздоблення, потрібно провести конструктивно-технологічний аналіз.

В сучасному дизайні інтер’єра використовують різні матеріали, як сучасні, так і ті які використовували ще до нашої ери, як природні так і штучні.

Більшість інтер‘єрів проектуються на основі сучасного ритму мегаполіса про що свідчить досліджувана робота. Один з досліджуваних інтер‘єрів є інтер‘єр у представленому стилі (рис 1.3). Доволі цікавим оздобленням стін є вінілові шпалери. Взагалі вінілові шпалери дозволяють імітувати велику кількість матеріалів від штукатурних до текстилю вони водостійкі, складаються з двох шарів, нижній шар іде паперовим на який наносять клеєву основу, друга частина це малюнок [дод. 3] або текстиль. Шар ПВХ захищає шпалери від вологи, від світла та від механічних дій. Особливо естетично виглядають вони, коли в інтер’єрі присутні м’які меблі з оббивкою такої ж фактури що мають натуральні матеріали. На аналогу тканні шпалери мають дуже оригінальний вигляд, основна матова поверхня благородного бардового кольору з розшитими золотими візерунками, що має ритмічне повторення характерне для класичного стилю.

В наш час для оздоблення стін дуже часто застосовують штукатурку, котра може мати різну структуру, властивості, а також мати своє призначення. Для декоративного оздоблення стін існує безліч варіантів нанесення штукатурки на стіну

Для організації простору в інтер‘єрі застосовують різноманітні види перегорток, котрі створюють із матеріалу – гіпсокартон. Технологія гіпсокартонних листів настільки розвинута, що різновидів даного матеріалу надзвичайно великий і призначення його різне.

Поняття функції означає відповідну діяльність, визначене коло дій, виконуваних будь-яким членом родини.

У цілому для інтер’єрів житлових приміщень характерне сполучення наступних основних функцій: тут людина і відпочиває, і працює, і навчається, і приймає гостей і взагалі, фізично та психологічно захищена від навколишнього середовища.

Звичайне здійснення будь-якої головної функції супроводжується виконанням декількох інших функцій, що мають допоміжний характер. Крім того, у загальний процес включають ще ряд допоміжних операцій. Сюди відноситься наприклад: прибирання, ремонтування, миття, а також інженерні пристрої - приточна і витяжна вентиляція, опалення, енергопостачання і т.п..

Таким чином, характер виконуваних функцій впливає на формування груп приміщень представлено на рис. 2, на яку, у свою чергу, впливають наступні фактори: кількість, стать, вік, інтереси людей що проживають.

У зв'язку з наявністю безлічі функцій, пов'язаних із побутовими процесами, їхньою реалізацією й організацією житлові приміщення мають функціональне зонування, що припускає виділення окремих груп приміщень і їхній взаємозв'язок, що повинна забезпечити:

• Чітке розмежування різнофункціональних приміщень;

• Оптимальне розположення меблів у квартирі, для того щоб забезпечити максимальну кількість вільної площі;

• Вибір елементів інтер’ру оптимальних за всіма конструкторсько-технологічнимивимогами.

З урахуванням вимог до проектування кімнати для відпочинку, у нашому випадку – це вітальня, в ній сплановують функціональні зони: для прийому гостей; для перегляду телевізора; для прийому їжі; та вільного місця, це

Тому, при виборі всього вищеперерахованого слід звертати увагу на переваги та недоліки, котрі можуть виявитися лише згодом. Наприклад, у розробленій квартирі перевагу було надано СТП.

Не залежно від того, яку систему теплої підлоги ви обрали для себе – це досить складний проект, і краще звернутись до кваліфікованих фахівців, щоб втілити задум в життя. Електрична тепла підлога [https://www.ligne-roset.ru] дуже схожа за технологією виготовлення до водяної як способом укладання кабелів так і труб. З кабелем потрібно бути досить акуратним, щоб не з’явились повітряні міхурці в бетоні, бо ті можуть призвести до перегріву кабелю, а значить і його виходу з ладу. Обидві системи мають свої переваги, так само як і недоліки. В приклад можна привести те, що в процесі експлуатації електричні системи не потребують обслуговування, проте електроенергія дорожча ніж інші джерела тепла. Досить легко і просто можна керувати процесом нагріву електричної теплої підлоги через те, що терморегулятори встановлюються у кожному приміщенні, проте при досить великих площах приміщення доводиться ставити додаткове електротехнічне устаткування.

Другий варіант на перший погляд здається простішим але має деякі недоліки. Спочатку на існуючу (стару) підлогу ложать тепловиділяючі елементи, поверх яких заливається тонкий шар стяжки (2–3 см). А ось і недоліки – в першому варіанті з установкою теплої підлоги ми маємо можливість покласти товстий шар теплоізоляції (3–5 см) і залити це все бетоном (5 см), а ось в другому випадку ми можемо навіть не здогадуватись що лежить в тілі підлоги. Там може бути все що завгодно, від металевої балки до любої інші конструкції, яка буде відводити тепло, тим самим знижувати температуру в нашому приміщенні. При змозі, краще укласти шар теплоізоляції, що дозволить добитись невеликої потужності на квадратний метр підлоги, а саме — 90–120 Вт/м2. В противному випадку – за відсутності необхідного шару теплоізоляції, тепло доведеться компенсувати більшою потужністю.

Фінальне покриття – паркет, за функціонально-ергономічними, конструктивно-технологічними, та безперечно, естетичними властивостями не має собі рівних [www.o-m.com.ua/uk/main/projects]. До того ж, представляється великим асортиментом на ринку послуг та пропозицій; класифікується за багатьма критеріями, ось основні з них:

1. По кольору.

Паркетні породи деревини можна умовно розділити на декілька груп:

світлі; жовті; рожеві; червоні; коричневі; темні.

2. По селекції паркет ділять на:

Радіальний – паркет вищого сорту тільки радіального розпилу. Має практично рівну текстуру, що пожвавлюється серцевинними променями, що виходять на поверхню пласти. Недоліки деревини й механічних ушкоджень не допускаються.

Селект – паркет вищого сорту відібраний по виду розпила (радіальний, тангенціальний, радіально-перламутровий) і додатково сортований по кольору деревини. Недоліки деревини й механічних ушкоджень не допускаються.

Стандартний – паркет вищого сорту без відбору по розпилу. Паркет тангенціальний умовно радіального розпилу, має досить рівну колірну текстуру. Заболонь, сучки, механічні ушкодження не допускаються. Натуральний – паркет без відбору по розпилі, який володіє натуральним малюнком дерева. Допускається заболонь, здорові сучки діаметром до 5 мм, будь-який нахил волокон, прожилки, перепади в кольорі. Недоліки практично не допускаються.

Рустик – паркет відповідної 1 категорії якості. Допускаються світлі й темні сучки діаметром до 5 мм., тріщини усушки, механічні ушкодження й непроструги (не більше 10 – 15 % пласти, не глибше 1 мм.) усуваються при шліфуванні. З недоліків деревини не допускаються ушкодження комахами й гнилизна.

3.По виду розпила:

Тангенціальний – паркет вищої якості. Виготовляється із планок, отриманих у результаті розпила стовбура по дотичній до річних кілець. Не допускаються погрішності, ушкодження, сучки.

Радіальний – добірний паркет вищої якості тільки радіального розпилу (площина розрізу проходить через серцевину стовбура по радіусі торця). Має практично рівну текстуру, що пожвавлюється серцевинними променями, що виходять на поверхню пласти.

Варіант укладання паркету із застосуванням стяжки необхідний у тому випадку, якщо при вимірі підстави підлоги його нерівність становить 2 см і більше. У випадку, якщо нерівність підстави підлоги менш 2 см, то можливе використання інших сумішей.

Сидіння повинні регулюватися по висоті і куту, нахилу спішки. Зміна параметрів крісла і стільця повинна здійснюватися швидко, без додатку значних зусиль і використовування спеціального інструменту. Регулювання параметрів робочого сидіння може бути плавним або східчастим. Крок ез посетого регулювання для лінів їх параметрів — 10 мм, для кутових — 1 градус.

Для робочих поверхонь розраховують: габаритні розміри; максимальні і мінімальні межі досяжності по висоті, ширині, глибині; розміри простору для ніг (сидячи) і стоп (стоячи); розміри підходів до кожної з них, а також вимагається обзорність.

Для оптимальної організації місця відпочинку необхідно враховувати розміри співвідношення параметрів поверхні і параметрів інших елементів, з яких найбільш істотні: співвідношення по висоті і при роботі стоячи і сидячи(сидіння, підставка для ніг, підлога}; відстань між переднім краєм сидіння і краєм столу.

Висота столу визначається антропометричними даними, характером виконуваної роботи, ступенем її тяжкості і необхідною точністю. Людина може суб’єктивно розрізняти зміни висоти і кута нахилу поверхні, сидіння відповідно на 1 см і 1 градус.

Асортимент матеріалів для виготовлення меблів дуже широкий і здатний задовольнити будь-які потреби. Для виготовлення меблів використовується деревина твердих порід і деревина м’яких порід, причому деякі сорти деревини м’яких порід насправді твердіші, ніж деякі сорти деревини твердих порід.

Є матеріали для меблів прикладом виступає, які маркують по номінальній товщині і ширині, а не по дійсних розмірах, і є інші матеріали, марковані відповідно до їх дійсних розмірів, які можуть співпадати, а можуть і не співпадати з номінальними розмірами. Ви можете купувати матеріали для виготовлення меблів погонними метрами або кубічними метрами.

Кольорова гармонія створюється кольором стін, скляними та дзеркальними елементами, іншою декоративною фурнітурою, оббивними та драпувальними тканинами.

Вирішальною у кольоровій композиції меблів є тема, яка створює емоційну виразність інтер’єру. Вона може бути підказана особливостями національної культури, історичними подіями, самобутності природи та врешті тенденціями моди.

У масивних меблях, які мають суцільне стрічне засклення основними носіями кольору стають декоративні вітражі та розписи. Для забезпечення утилітарної функції у їхній кольоровій композиції повинні бути враховані фізіологічні особливості кольору, тобто створюване кольорове середовище повинне приваблювати власників, придати естетичне задоволення.

Умови середовища для відпочинку визначаються об’ємно-планувальним рішенням приміщень, їх мікрокліматом та розміщенням без повного обладнання. За допомогою кольору поверхонь можуть бути скоректовані розміри внутрішнього простору приміщень, покращена освітленість зон, найбільш віддалених від вікон.

Кольоровим акцентом всіх приміщеннях є їх обладнання. Колір меблів інформує про його якості або особливості.

Передусім інтер’єр визначається композицією наявних деталей та функціональним призначенням. Завдання дизайнера полягає у створенні загальної, цілісної, гармонійної композиції інтер’єру приміщення чи будівлі в усіх її елементах. Має продумуватися колорит стін, стелі, підлоги, вікон, дверей, предметів обстановки, їх чисельність та розташування, кількість і розташування джерел штучного освітлення.

Зокрема домінуюча кольорова гама приміщення має значення для психологічного впливу на людину.

Художнє оформлення завжди має базуватися набезпосередньо функціонального призначення загалом. Просторове та колористичне рішення закладене в основу його декорування, завжди повинне враховувати основну функцію конкретного помешкання. Житлова кімната, кухня, санвузол, віта

В організації інтер’єру і його архітектурно-художньої виразності велику роль грає декоративне мистецтво. Його місце, характер і формабезпосередньо визначаються функціональним і архітектурно-художнім задумом.

Витвори декоративного мистецтва в меблях повинні відповідати функціональним і естетичним вимогам, повинні сприяти організації простору, покращувати виразність інтер’єру, забезпечувати умови необхідної емоційної дії на присутніх. Тому слід врахувати не тільки його художні переваги, але роль у рішенні загального творчого задуму, що забезпечить розкриття смислового і художньо-емоційного змісту.