Теплопостачання.

11.6. Міністерство комунальної власності.

11.7. Міністерство промисловості засобів вуличного інтер’єру.

11.8. Міністерство розвитку комунального господарства.

11.9. Міністерство промисловості утилізації сміття.

12. Віце-прем’єр з питань зв’язку та інформатизації.

12.1. Міністерство зв’язку.

12.2. Міністерство розвитку ЗМІ.

12.3. Міністерство рекламної промисловості.

12.4. Міністерство інформаційних технологій.

12.5. Міністерство промисловості ЕОМ.

12.6. Міністерство промисловості засобів комунікації.

120. Міністр кабінету міністрів.

120.1. Господарське управління КМУ.

Кожне із цих міністерств, або ж головних управлінь із департаментами, які входять до них находяться під керівництвом галузевого міністра, або ж керівника конкретного галузевого комітету, який є лідером тієї, чи іншої ввіреної йому в управління галузі, що несе персональну відповідальність за стан справ у його відомстві перед ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, як перед Богом, так і перед людьми.

Стаття 164. Міністри, директори департаментів та начальники управлінь та інші відповідальні посадові особи несуть повну персональну відповідальність за будь-яке порушення КОНСТИТУЦІЇ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, законів, указів та постанов, виданих Ясновельможним ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, і за фактами, що доводять скоєння ними посадового злочину, або ж злочинної бездіяльності, підлягають розгляду у Верховному Державному Суді, або ж у Воєнному Трибуналі.

Глава IV
ПРО МІСЦЕВІ АДМІНІСТРАЦІЇ ТА МІСЦЕВІ РАДИ

Стаття 171. У кожній області, яка є адміністративно-територіальною одиницею загальнодержавного значення, має бути поставлено голову місцевої адміністрації, який є на даній території намісником Ясновельможного ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та обрано місцеву раду, із чітко визначеними повноваженнями та постійним місцем її функціонування.

Стаття 172. Намісник спільно із місцевою радою, на основі чітко визначеного порядку, піклується про добробут ввіреної йому частини країни та слідкує за дотриманням та точним виконанням законів та указів вищого керівництва по всіх галузях управління народним господарством та суспільно-економічним життям місцевої громади.

Стаття 173. Рада адміністративно-територіальної одиниці функціонує під керівництвом намісника Ясновельможного ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та поділяється на правління та загальні збори.

А. ПРАВЛІННЯ

Стаття 174. Правління складається із намісника, чітко визначеної кількості депутатів місцевої ради та інших посадових осіб, призваних або ж призначених на відповідальні державні посади. Крім того, входить до нього ще й керуючий справами правління адміністративно-територіальної одиниці.

Стаття 175. Члени ради правління адміністративно-територіальної одиниці, у якості начальників галузевих відділів по раді від кожного міністерства чи державного управління, опікуються на територіях питаннями, тих, чи інших галузей економіки на основі управління установами, у компетенцію яких входять відповідні повноваження, довірені їм вищестоящим керівництвом.

Стаття 176. Члени правління мають голоси дорадчі; вирішує один намісник, який і несе персональну відповідальність за кожне прийняте ним рішення перед ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, як перед Богом, а також перед Людьми та вищестоящими органами державної влади. Він зобов’язаний вирішувати всі питання на правлінні відповідно до КОНСТИТУЦІЇ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, її законів та у межах наданих йому повноважень своєчасно, компетентно, професійно та по совісті.

Стаття 177. Кожен член правління, який опікується якою-небудь частиною, зобов’язаний скріпити всі рішення та постанови намісника, що стосуються його частини та міри відповідальності. Якщо ж він не погоджується із прийнятим рішенням намісника, то у такому разі зобов’язаний записати свою особливу думку у протокол та повідомити про це компетентні органи, що опікуються добропорядним виконанням прийняття рішень органами державної влади. У такому разі він не несе відповідальність за прийняття протизаконних рішень намісником. Якщо ж член правління сприяв прийняттю протизаконного рішення намісником по питанню, що стосується його компетенції, то такий член правління несе подвійну міру відповідальності, як особа, що зобов’язана бути більш компетентною по вказаному питанню у міру займаної нею посади

Стаття 178. Намісник у раді має право, в частині управління, скасувати всі рішення та вказівки місцевого керівництва, якщо вони виявляться такими, що суперечать законам, постановам та указам та розпорядженням верховної влади. Якщо такі рішення несуть загрозу державній безпеці, суспільному правопорядку або ж несуть в собі інші зловживання, то намісник у раді має право сам відсторонювати та передавати до суду винуватців, посадових осіб по всіх галузях, що належать до того, чи іншого відомства, про що зобов’язаний надати подання до кабінету міністрів

Стаття 179. Розпорядження та постанови намісників тоді тільки лиш стають обов’язковими, коли офіційно зареєстровані у раді правління адміністративно-територіальної одиниці за обов’язковим підписом того із членів правління, до відома якого даний предмет відноситься, або ж іншого, на місце його офіційно призначеного.

Стаття 180. Якщо не буде високого указу Ясновельможного ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ про продовження влади намісника певної адміністративно-територіальної одиниці, то влада намісника на даній території припиняється по закінченню терміну, на який його було призначено, а повноваження складаються відповідно до визначеної процедури ревізії справ та передачі повноважень новопризначеному наміснику.

Стаття 181. На випадок смерті, або ж взяття під варту, намісника Ясновельможний ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, до призначення іншої кандидатури, замінює його тимчасовим виконуючим обов’язки.

Б. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАМІСНИЦТВА

Стаття 182. Загальні збори намісництва складаються із членів, указаних у ст.174, та із членів, вибраних у різних областях, які складають основи намісництва, а також за представленням кабінету міністрів, затверджених ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 183. Загальні збори ради намісників мають свої планові засідання тільки у випадках проведення Всенародного Віче. В інший час вони збираються за рішенням ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ або за вимогою намісника. Загальні збори обговорюють всі питання, які стосуються до компетенції управління намісника, або ті, які вносяться на їх розгляд ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ чи кабінетом міністрів, в особливості ті, що стосуються розробки податкового законодавства та збирання податків, встановлення місцевих зборів, пропозицій змін до місцевих та загальнодержавних бюджетів, що стосуються витрат для конкретного намісництва, розвитку галузей народного господарства, затвердження стратегії розвитку регіонів та інших у межах компетенції намісництва.

Стаття 184. Крім того до безпосередніх обов’язків зборів намісництва належать:
1. Розглядати та відпрацьовувати всі проекти окремих законів та постанов, які відносяться до компетенції кожного намісництва.
2. В особливості: визначати за поданням правління передання до суду посадових осіб за скоєння посадових злочинів та в інших випадках, які передбачають притягнення їх до відповідальності. За виключенням тих посадових осіб, відносно яких рішення приймаються Верховною Радою ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ або ж РАДОЮ МУДРІЙШИХ.
3. Розглядати та перевіряти щорічні звіти, які надаються у кінці року кожним членом правління по частині своєї відповідальності, та складати із всіх окремих відомостей одну загальну по всіх ввірених раді намісництва адміністративно-територіальних одиницях, для надання їх через намісника у кабінет міністрів.
4. Робити зауваження на звіти та на всі існуючі або ті, що трапляються в управлінні зловживання, в тому числі і на всі порушення Конституції ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та законів, складаючи із всього цього детальний звіт, для надання його ГЕТЬМАНУ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ через намісника, чи РАДУ МІДРІЙШИХ.

Стаття 185. Всі рішення загальних зборів намісництва надаються на затвердження намісника, за виключенням одних рішень про передання до суду, які виконуються безпосередньо.

Стаття 186. Від кожної намісницької ради буде знаходитись у столиці при уряді доповідач або ж виконавчий секретар намісництва; посада та коло обов’язків якого будуть визначені особливою постановою.

Глава V
Про керівників адміністративно-територіальними одиницями

Стаття 187. Законом має бути чітко визначено незмінне та постійне правило, щоб управління та судова влада були розмежовані, а дії кожної, як несумісні, у жодному разі щоб не зливались. Внаслідок чого у Статутному праві усіх установ адміністративно-територіальних одиниць має бути чітко регламентовано та визначено у які судові інстанції звертатись при вирішенні тих чи інших питань.

Стаття 188. Із цього правила як виняток виключається: 1) Судова поліція, підпорядкована на міські поліцейські управи та територіальні правління (територіальні суди першої інстанції), в обов’язки яких входить розслідування злочинів, скоєних на місцях, які стосуються їх відомства, та передання винних до суду. 2) Звичайна міська та сільська поліція.

Стаття 189. Обласне керівництво, під головуванням громадського губернатора, складається із віце-губернатора та визначеного числа членів правління, які управляють галузями народного господарства даної адміністративно-територіальної одиниці, як компетентні лідери цих галузей.

Стаття 190. Для кращого розвитку всіх справ та виконання владних повноважень, обласне керівництво розподіляється на два головних відділи: виборне правління та державних службовців. Перше, під головуванням громадського губернатора, складає громадське правління – місцеву раду, що розпоряджається місцевим бюджетом, а друге, під керівництвом віце-губернатора, палату державних службовців, діяльність яких фінансується із державного бюджету.

Стаття 191. Кожен із цих підрозділів місцевої влади розподіляється на певну кількість департаментів та управлінь, керівники яких мають у своєму розпорядженні визначене штатним розкладом число відділів, до відома яких входить відповідальність за чітко визначене коло питань.

Стаття 192. Відповідно до регламенту має бути визначено порядок відпрацювання стратегії розвитку регіону та пріоритетні напрямки розвитку адміністративно-територіальних одиниць, питання по яких відповідно до степені важливості мають поступати на негайне вирішення до місцевого керівництва. Загальні збори складаються через поєднання обох підрозділів, як громадського так і державного, та знаходяться під керівництвом громадського губернатора, а у його відсутність, під керівництвом віце-губернатора, який виконує повноваження громадського губернатора на час.

Стаття 193. Загальні збори мають право відміняти всі рішення та постанови місцевих рад в частині управління, якщо визначать, що вони суперечать чинному законодавству, указам та постановам, виданих на їх ім’я. Якщо ж указами місцевих територіальних рад порушується громадський спокій та безпека держави, то у такому разі керівник області зобов’язаний доповісти про випадок цього наміснику в урядовій раді та зробити пропозицію про зміщення із посади службовців, які стали причиною зазначених дій.

Стаття 194. Члени обласної ради, як по відділах, так і на загальних зборах, мають голоси дорадчі; прийняття рішення входить у компетенцію виключно керівника, який несе повну відповідальність за прийняте рішення. Рішення його мають бути засновані на правилах та принципах КОНСТИТУЦІЇ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та чинному законодавству, нічого що суперечить їм в собі не нести та рішення керівника має бути обов’язково ефективним і корисним як для територіальної громади, так і для держави в цілому.

Стаття 195. Кожен керівник, який управляє відповідним департаментом, чи галузевим управлінням, має скріпляти власним підписом як окремі рішення губернатора, так і ті, які прийняті на загальних зборах, що стосуються його компетенції. Якщо який-небудь із них буде не згоден із прийнятим рішенням, то зобов’язаний записати власну окрему думку у протокол, а також повідомити про прийняте рішення компетентні органи, тоді він звільняється від будь-якої відповідальності за прийняття неефективних та шкідливих рішень. Якщо ж такий керівник свою особливу думку не заніс у протокол, чим сприяв прийняттю неефективного рішення, яке пішло на шкоду як державі в цілому, так і місцевій громаді, тоді він несе подвійну відповідальність, як особа яка відповідно до займаної посади повинна знати більше.

Глава VI
Про районних, міських, селищних та про сільських керівників

Стаття 196. Кожен район, що числиться як окрема адміністративно-територіальна одиниця має своє районне керівництво. Воно складається із територіального правління та керується під керівництвом територіального представника ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, за якого поручаються всі жителі даного району, із певного числа депутатів місцевої ради, які проживають на даній території, кількість яких залежить від загальної території району та від кількості жителів на даній території, в залежності від чого може певною мірою збільшуватись при необхідності.

Стаття 197. Територіальне районне керівництво, в тому числі і представник на цій території проводять свою діяльність відповідно до регламенту діяльності місцевої влади, відповідно до КОНСТИТУЦІЇ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та територіального статутного права. Вони підпорядковані керівнику області та обласному керівництву та виконують в точності всі отримані від них розпорядження.

Стаття 198. Кожен район, дивлячись відповідно до розміру території та народонаселення, розподіляються на міські (міста діляться на округи, або ж на райони у містах), селищні та сільські адміністративно-територіальні одиниці. На адміністративно-територіальних одиницях діє громадське територіальне управління та громадський контроль, який включає у себе певну кількість старост, сотників, десятників та лідерів, що на громадських засадах виконують функції громадського контролю за діяльністю місцевої влади.

Стаття 199. Органи громадського контролю є середньою проміжною ланкою між керівництвом району та кожним населеним пунктом даної території. Воно доповідає рядовим жителям про стан справ у районі у кожен населений пункт, в тому числі і через старост надає вичерпну інформацію про всі рішення місцевої влади, а також слідкує за чітким та суворим їх виконанням. Крім того, слідкує, щоб скрізь на території району, у галузі, якою опікується був чітко встановлений порядок, який забезпечує загальну безпеку, мир, спокій та тишину.

Стаття 200. Кожен керівник органу громадського контролю, який управляє відповідним департаментом, чи галузевим управлінням, має скріпляти власним підписом як окремі рішення керівництва району, так і ті, які прийняті на загальних зборах, що стосуються його компетенції. Якщо який-небудь із них буде не згоден із прийнятим рішенням, то зобов’язаний записати власну окрему думку у протокол, а також повідомити про прийняте злочинне рішення компетентні органи, тоді він звільняється від будь-якої відповідальності за прийняття неефективних та шкідливих рішень районною владою. Якщо ж він цього не зробив, то у такому разі нестиме подвійну відповідальність, як особа, яка зобов’язана знати більше.

Стаття 201. Образ дій керівників місцевого рівня, як межі та міра їх відповідальності, мають бути певним чином визначені в існуючих законодавчих актах, що будуть предметом особливої регламентації, яка відповідає вимогам, викладеним у КОНСТИУЦІЇ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 202. Втримати народ в рамках Богоугодного життя, оберігаючи його від смертельних спокус і підтримуючи кожне благочестиве починання в ім’я миру, злагоди, процвітання, миру і тишини, як умови, що більше інших сприяє діяльності церковній по спасінню людини – такою є державне завдання влади як всієї країни в цілому, так і кожної адміністративної одиниці.

Стаття 203. Діяльність публічної адміністрації має відповідати критеріям законності, доцільності, пріоритетності, безпристрасності та ефективності. Закон зобов’язує в обов’язковому порядку обґрунтовувати всі адміністративні заходи із проведенням обговорень із зацікавленими суб’єктами громадського контролю. Державні службовці персонально відповідають за власні дії, що попирають права громадян, у формах та межах, які визначені законом.

А тому кожен вибір чиновника на користь прийняття того, чи іншого рішення, має бути бездоганним та найкращим для даної громади і країни в цілому. Прийняття державними службовцями шкідливих державі та народу рішень тягне за собою кримінальну відповідальність, аж до найвищої міри покарання.

Всі дії владних структур мають бути спрямовані на створення для народу кращих та більш комфортних умов життя, за для утвердження Праведності Божої на всій Богом нам даній землі за для справедливості і всезагального процвітання як ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, так і кожного конкретного громадянина: ОДИН ЗА ВСІХ, А ВСІ ЗА ОДНОГО!

Розділ VІІІ

ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ

Стаття 204. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ є провісником Волі Бога на землі ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, володарем найбільшої Благодаті Божої – бути воїном Божим, цілителем ран спраглих за праведністю людських душ та захисником всього живого на землі, а тому зобов’язаний всім своїм життєвим подвигом надати для громадян ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ найкращий живий приклад досконалості: бути досконалим, як досконалий Отець Наш Небесний. А тому ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ зобов’язаний вести праведний та аскетичний спосіб життя: йому забороняється особисто володіти нерухомим майном чи будь-якими цінностями, мати особисті грошові рахунки, носити прикраси із коштовного каміння чи із дорогоцінних металів, чи мати особисті чи сексуальні стосунки із особами як протилежної так і будь-якої статті, лише і тільки абсолютно віддано служити Богові та всім людям ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 205. Життя ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ – як загальнолюдський приклад подвигу досконалості та особистої самопожертви в ім’я всього народу ВСІЯ РУСІ УКРАЇНИ за для утвердження Праведності Божої на землі ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ є загальнонародною цінністю разом із Вітчизною – священною та недоторканою.

Стаття 206. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ – є загальнонаціональним Духовним та політичним лідером нації – Батьком всього народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. Коли країна відступає від закону, тоді багато в ній керівників, та довговічна вона лише при розумному, мудрому і чесному правителю.

Бо як ревучий лев чи голодний ведмідь, так і нечесний властелин над бідними людьми. Коли возвишаються нечестиві, людям приходиться ховатись, бо при множенні нечестивих, множиться лише беззаконня, але праведні все рівно побачать падіння їх, і коли вони падають, тоді лише стає більше праведних. Бо одвічна мудрість гласить: не будь грабіжником бідних, тому, що вони бідні, і не роби утисків для скривджених, тому що Господь заступиться за них і витрясе душі у грабіжників їх. Мудрий прийде в місто сильних і перекине фортецю, на яку вони сподівались. Мудрий правитель виявить нечестивих і обрушить на них гнів свій. Бо лише правосуддям об’єднує та стверджує землю свою, а той хто любить подарунки та ганяється за мздою – розорює її. При множистві народу – велич його лідеру, а при малолюдстві – біда йому. Бо лише якщо він судить бідних по правді, то престол його назавжди утвердиться. Праведність возвеличує народ, а беззаконня – велике безчестя для народу. Той кого обрали, не тільки справами своїми, а й очима своїми повинен відганяти від себе все зле для народу. Ні багатство, ні високе положення в суспільстві не можуть бути стійкими, якщо вони не засновані на правді і справедливості. Правда, мудрість та істина охороняють правителя, і лише своїми чеснотами він може завжди підтримувати престол свій. Багато помислів у серці людини, але відбувається лиш те, що визначено Богом. Без одкровення Всевишнього народ не захищений від зла, оскільки стає розбещеним і тоді вже спасти розбещений народ не можливо бо рухається він від праведності до остаточного розтління, а той народ, що дотримується одвічних законів буття – благословен на віки: рухається до праведності, всіма силами намагаючись уникнути беззаконня, яке призводить спочатку до розтління цілого народу, а потім до остаточної загибелі цілого народу саме через множення беззаконня. А тому вся діяльність ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ утверджується виключно на Законі Божому та на цій КОНСТИТУЦІЇ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, щоб втримати народ в рамках заповідей Божих, власним прикладом Праведності Божої.

Стаття 207. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ – ЦАР ПРАВДИ, який нестиме відповідь перед Богом у час Страшного Суду «Це я і люди, які дав мені Ти – теж праведні!», а тому несе особливу відповідальність про особливе піклування всієї державної системи, яке стосується можливостей здійснення спасіння кожної християнської душі: «НЕ ХОЧУ СМЕРТІ ГРІШНИКА, АЛЕ ЩОБ ЗАЛИШИЛИ БЕЗЗАКОНИКИ ШЛЯХИ СВОЇ, ПОКАЯЛИСЬ І ЖИЛИ!», - девіз всього його життя.

Стаття 208. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ – людина, яка переборола свої буйні пристрасті виключно на користь людських чеснот, відреклась сама від себе, за принципом – хто не помер для людей, той не народився для Бога, свідомо взяв монашеський постриг та обов’язки чинити від імені Бога СУД СПРАВЕДЛИВИЙ – душу свою положила за друзів своїх: і словом, і ділом і кожним помислом своїм.

Стаття 209. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не повинен мати нічого особистого із речей та зовсім ніякого майна, окрім душі і тіла, які належать Богу та народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, які народ повинен цінити та захищати як свої особисті, оскільки саме він страждає за гріхи всіх, обмеживши себе у всьому, і вдень і вночі вимолює у Бога благодать, думаючи тільки про праведний і досконалий благоустрій країни, щоб всі громадяни ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ без виключення, могли процвітати та бути безмежно щасливими й праведними, йдучи шляхом, який веде до життя, аби примножувати рід свій.

Стаття 210. Головними інструментами виконання владного обов’язку ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ є ЗАКОН БОЖИЙ, СТРАХ БОЖИЙ, ЗАПОВІДІ БОЖІ та ось ця – КОНСТИТУЦІЯ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 211. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не має свого часу – все його життя з моменту проведення, відповідно до світових духовних традицій, особливого таїнства миропомазання належить Богу та народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, він має стати для всіх співгромадян провідником до Царства Небесного Бога Живого.

Стаття 212. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ повинен у всіх своїх вчинках бути надзвичайно стриманим, виваженим та проявляти найвищу мудрість і терпимість до кожного громадянина ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 213. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не має права чинити свавілля та виявляти будь-які прояви беззаконня у всіх своїх діях без виключення.

Стаття 214. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ - приклад кротості, лагідності, співпереживання, глибокої набожної непорочності та тихого миролюбивого життя, за для величі та благоденствія всієї держави, на радість та на добро всім людям.

Стаття 215. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ зобов’язаний вести спосіб життя – святий та бездоганний настільки, щоб підкорятися його владі всім громадянам було охоче не за страх, а за совість, та ще й виникало бажання жити так, як сам Бог велить – у Страху Господньому, виконуючи заповіді Божі, особливо піклуючись про те, аби у своїй подобі та по своїй сутті не віддалитись від Бога Творця всього живого на землі.

Стаття 216. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ несе особливу відповідальність перед Богом, яка має стати основою його життя. Оскільки ця спільна відповідальність вирівнює всіх в єдиному церковному служінні, єдиному розумінні обов’язку, єдиній вірі та взаємній любові, заповіданій Самим Господом: “Возлюби ближнього свого, як самого себе”. Оскільки перед Богом у людини немає прав, є лише обов’язки – загальні всім, і це об’єднує народ в єдину соборну особистість “єдиними устами та єдиним серцем”, по слову Церкви, що звертається до Бога у гарячій синовній молитві.

Стаття 217. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ володіє обов’язком творця держави, який зближується з обов’язком пастиря – охоронця душ пасомих, відповідального перед Богом не тільки за зовнішній добробут, благочестя і чистоту, але і за внутрішній їх розвиток та прогрес. На гармонійному поєднанні і взаємній рівновазі цих владних начал – державного і соборного, царського і пастирського, повинні будуватись відносини світської та церковної влади. Ця симфонія властей зобов’язана стати ідеалом їх взаємовідносин.

Стаття 218. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ є главою держави і виступає від її імені. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ є гарантом державного суверенітету,
територіальної цілісності ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, додержання Конституції ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, прав і свобод людини і громадянина.

Стаття 219. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ – Цар Правди обирається за традиціями предків громадянами ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ тільки загальнонародним ВІЧЕ із достойних цієї посади просвітлених громадян, які найменше сподіваються на цю місію, щоб почуття особистої значимості тих, хто прагне влади над народом, обдурюючи та оббріхуючи та всіх вводячи в оману, не привело ні народ ні країну до загибелі. Гетьман має бути справжнім досконалим та достойним зайняти цю посаду та виконувати покладену на нього всім миром цю відповідальну та нелегку місію.

ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ може бути обраний громадянин ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, який досяг сорока п'яти років, має право голосу, проживає на території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою, не пов’язаний корупційними зв’язками та не керував державними монополіями.

ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або
підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу
або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання
прибутку.

Порядок проведення виборів ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ шляхом Всенародного Віче встановлюється законом.

Стаття 220. Новообраний ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ вступає на посаду не пізніше ніж через три дні після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення Присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та проведення таїнства миропомазання.

Приведення ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ до присяги здійснює Голова Конституційного Суду ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ складає таку присягу:

" Я, раб Божий (ім'я), волею народу обраний ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ як один із Достойних із Воїнства Божого, від імені Бога заступаючи на цю відповідальну місію, перед Богом та перед людьми, із Страхом Господнім у своєму серці урочисто присягаю на вірність народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. Зобов'язуюсь усіма своїми справами утверджувати справедливість та Праведність Божу на основі Закону Божого, боронити суверенітет і незалежність ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, дбати про благо Вітчизни, кожного співвітчизника і добробут всього народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, обстоювати права і свободи громадян піклуючись про кожного як за всіх, а за всіх як про кожного конкретно, як перед Богом так і перед людьми, додержуватися Конституції ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ і законів ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ у світі від нині і назавжди, зобов’язуюсь віддати в Дусі Істини цій місії всі свої сили та виділений мені Богом час на виконання свого обов’язку до останньої краплини крові й останнього подиху".

ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, обраний на позачергових виборах ВСЕНАРОДНОГО ВІЧЕ, складає присягу у триденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

Стаття 221. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ користується правом
знаходитись під охороною та піклуванням державної системи на час виконання повноважень, а після складення повноважень – як член релігійної громади на загальних підставах виконуючи монашеський послух в ім’я Отця і Сина і Святого Духу.

За посягання на честь і гідність ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ винні
особи притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ охороняється законом і зберігається за ним довічно, а посада - на скільки здоров’я дозволить ефективно виконувати високі повноваження, якщо тільки ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не був усунений з посади в порядку імпічменту за вчинення свавілля та беззаконня.

Стаття 222. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до ДЕРЖАВНОЇ РАДИ, РАДИ МУДРІЙШИХ та до Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ про внутрішнє і зовнішнє становище країни;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ відповідно до статті 476 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження ДЕРЖАВНОЇ РАДИ, РАДИ МУДРІЙШИХ та Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ у випадках, передбачених цією Конституцією;

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, сформованої відповідно до статті 299
Конституції ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, подання про призначення Верховною Радою ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ Прем'єр-міністра ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

10) вносить до Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ подання про призначення Міністра оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, Міністра закордонних справ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою
Верховної Ради України Генерального прокурора ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ з питань телебачення і радіомовлення;
14) вносить до Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ з мотивів
невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до
Конституційного Суду ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ щодо їх конституційності;

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, інших військових формувань та народного ополчення; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

19) вносить до Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ приймає рішення про використання Збройних Сил ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та інших утворених відповідно до законів ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану на території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення на території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також
оголошує у разі необхідності окремі місцевості ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та припинення громадянства ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, про надання притулку на території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, РАДОЮ МУДРІЙШИХ чи ДЕРЖАВНОЮ РАДОЮ;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ законів (крім законів про внесення змін до Конституції ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

31) Призначає та здіймає з посад інспекторів Державної Адміністративної Інспекції Конституційного суду ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ;

32) Призначає та здіймає з посад церковних ієрархів, а також очолює службу, яка проводить громадський контроль за діяльністю релігійних організацій з тим, щоб священнослужителі у своїй діяльності вели досконалий спосіб життя такий, який веде і сам ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ: сторонилися сріблолюбства, жили у Страху Господньому по Закону Божому, і власним прикладом навертали людей до Бога, до Царства Небесного – торжества людських чеснот над людськими пороками та буйними пристрастями, й Правди Його, аби миряни творили милостиню та допомагали бідним;

32) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не може передавати свої основні повноваження іншим особам або органам повністю, окрім визначених законом передачі частини своїх владних повноважень для здійснення життєво необхідних заходів.

ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ на основі та на виконання Конституції і законів ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Акти ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, видані в межах повноважень,
передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 цієї статті, скріплюються підписами Прем'єр-міністра ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ і міністра, відповідального за акт та його виконання. Якщо хтось із них не згоден із даним актом, то має записати це у протоколі, інформацію про це передати компетентним органам, в такому разі відповідальність за прийняття шкідливих рішень із службовця здіймається. Якщо посадова особа не внесла у протокол свою особливу думку, то несе подвійну відповідальність, як особа, що зобов’язана по даному питанню знати більше.

Стаття 223. Рада національної безпеки і оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ є
координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при
ГЕТЬМАНОВІ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Рада національної безпеки і оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ координує і
контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ є ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ формує ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

До складу Ради національної безпеки і оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ за
посадою входять Прем'єр-міністр ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, Міністр оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, Голова Служби безпеки ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, Міністр внутрішніх справ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, Міністр закордонних справ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ може брати участь Голова Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Рішення Ради національної безпеки і оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ вводяться в дію указами ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ визначаються законом.

Стаття 224. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ виконує свої повноваження до
вступу на пост новообраного ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Повноваження ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ припиняються достроково у разі:

1) відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з посади в порядку імпічменту;

4) смерті.

Стаття 225. Відставка ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ набуває чинності з
моменту проголошення ним особисто із власної ініціативи, без будь-яких проявів насилля чи застосуванням засобів впливу, заяви про відставку на засіданні Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

На насильне усунення Гетьмана ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ із займаної посади народ зобов’язаний відгукнутись всенародним страйком негайно, інакше буде порушено Закон Божий та Основний Закон - КОНСТИТУЦІЮ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 226. Неможливість виконання ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ - за зверненням Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, і медичного висновку.

Стаття 227. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ може бути усунений з поста
Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину, який підлягає кримінальній відповідальності.

Питання про усунення ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Для проведення розслідування Верховна Рада ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

За наявності підстав Верховна Рада ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про
звинувачення ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Рішення про усунення ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ про те, що діяння, в яких звинувачується ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, містять ознаки державної зради або іншого злочину, який підлягає кримінальній відповідальності.

Стаття 228. У разі дострокового припинення повноважень ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ відповідно до статей 224, 225, 226, 227 цієї Конституції виконання обов'язків ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ на період до
обрання і вступу на пост нового ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ покладається на Голову Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. Голова Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ в період виконання ним обов'язків ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 222 Конституції ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 229. Церковне Таїнство Миропомазання відкриває монарху – Гетьману ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ глибину містичного зв’язку Царя Правди з народом та пов’язану із цим величину його релігійної відповідальності – ігумена ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ: бо саме із цього моменту розуміння релігійної відповідальності має керувати всіма його особистими поступками та державними починаннями до самої кончини Царя Правди – ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Це є переломним моментом: в становленні народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, як народу носія божественної премудрості, державності – як релігійно осмисленої вірозахисної структури, самосвідомості русичів – як усвідомлення божественного обов’язку, оцерковленого світосприйняття – як молитовного почуття промислу всюди сутнього Бога. Соборність народу і його державність злились воєдино, втілившись в особистості Православного Царя Правди - ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 230. Обтяжений справами, Цар Правди – ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ не повинен знати інших втіх, крім совісті чистої та мирної, крім задоволення виконувати свій обов’язок – служити Богу та народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ: “Лагідний до вельможних та до простих людей – люблячи, нагороджуючи всіх по достоїнству – щедрістю викорінюючи бідність, а зло прикладом добра, цей Богом народжений Цар Правди бажає в день Страшного суду почути голос милості: “Ти є Цар Правди?!!! Та щиро відповісти із милістю: “Це я і люди які Ти дав мені - теж праведні всі! ”

Стаття 231. Добитися від людей зовнішньої покірності, але прийняти на себе “послух”, осмислений як релігійний обов’язок, людина має добровільно. Народ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ повинен сам вирішити: бажає бути народом благочестивим, хранителем Істини і життя Православ’я – чи відмовитись від цього служіння на втіху нечестивим. Чи згоден народ нести всі тяготи ухилення від гріха та спокус, що загрожують йому на цьому шляху, по слову Святого писання: “Дитино Божа, якщо приступаєш до роботи Господу Богу, приготуй душу твою щоб змогла вона втриматись від спокус та витримай випробовування”.

Стаття 232. Влада Царя Правди – Гетьмана ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ тримається на основах духовних, а не на матеріальних: на традиції підпорядкування підданих його високій владі та на підтримці зі сторони церкви. На території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ ГЕТЬМАН не може правити силою. Він має бажати послухання не за страх, а за совість. Свідомо та недвозначно народ має виразити свою згоду “послужити з ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ у справі Божій – для створення ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, як Дому Пресвятої Богородиці, як хранителя та захисника Спасителя Істин та Церкви Його.

Стаття 233. В такім всенароднім представлені перед Богом Гетьман ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ знаходиться на особливому положенні: він має бути найдосконалішим. Помазаник Божий свідчить собою богоугодність державного життя народу, являється тією точкою, у якій символічно поєднуються небо і земля, Царство Боже і людське. У своєму царському служінні він “не від світу цього”, а тому перед ним, як перед Богом, всі рівні, і ніхто не має ні привілеїв, ні особливих прав. Царським тому, що у древності все найсвятіше вважалося царським. Постаттю тілесний цар подібний всякій людині. Владою сану подібний Богу, своєю досконалістю. Не має на землі вище нікого, а тому потрібно царю як смертному, не возноситись, а як Богу, не гніватись, бути непорочним усяким бажанням, виносити царський вирок та прощати всіх людей зі “всякою лагідністю”: “Я є - Цар Правди, Богом призваний та помазаний, а не різноманітними людськими буйними пристрастями, пороками та солодкими бажаннями”.

Стаття 234. Потужним фактором становлення такого світогляду завжди було лише Народне Віче – Собор: Акт покаяння Царя та уряду в своїх гріхах. Причому покаяння завжди було взаємним – народ теж каявся у своїх гріхах перед владою. Це найкращий інструмент боротьби зі всякою смутою шляхом утвердження всенародної церковної єдності шляхом проведення щорічного загальнодержавного свята - Дня Всенародного Прощення, проведення якого призначати на передодні дня – Святої Трійці.

Стаття 235. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ здійснює законодавчу владу спільними зусиллями разом із Державною Радою: РАДОЮ МУДРІЙШИХ та ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 236. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ володіє першочерговим правом законодавчої ініціативи. А також за його ініціативою проводяться зміни та доповнення до законів як РАДОЮ МУДРІЙШИХ, так і ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 237. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ підписує закони прийняті ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, закони набувають юридичної сили лише після особистого підпису Ясновельможного ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 238. Влада та управління країною у повному її об’ємі належить ГЕТЬМАНУ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ в територіальних межах ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. У верховному управлінні влада його діє безпосередньо; у справах управління підлеглих визначена степінь влади довіряється від нього, відповідно до закону, державним інституціям та особам, які діють від його імені та за його вказівками.

Стаття 239. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, у порядку верховного управління, видає відповідно до законів, Укази для створення та приведення в дію різноманітних заходів державного управління, в тому числі і безпосередньо надає вказівки, необхідні для виконання вимог законів.

Стаття 240. Гетьман ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ є Верховний керівник усіх зовнішньоекономічних відносин ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ із всіма державами світу. Ним же визначаються головні напрямки міжнародної політики ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 241. Гетьман ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ об’являє війну та укладає мирні угоди з іноземними державами тільки у крайньому разі, якщо усі інші інструменти та можливості досягнення миру вже вичерпано.

Стаття 242. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ є Державний Вождь армії та військово-морських і повітряних сил ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. Йому належить верховне керівництво над усіма сухопутними, морськими та повітряними військовими підрозділами ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. Він визначає утворення армійських формувань та видає укази та настанови відносно: розміщення військ, приведення їх до військового стану, навчання, проходження служби посадовими особами армії, авіації та флоту, та взагалі всього, що стосується до розвитку збройних сил ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. ГЕТЬМАНОМ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, у порядку верховного управління, встановлюються також обмеження у відношенні ведення промислів, права на проживання та придбання житла у місцях, які складають укріп райони та головні опорні пункти для армії та флоту.

Стаття 243. Гетьман ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ об’являє місцевості на військовому та особливому стані.

Стаття 244. Гетьману ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ належить право чеканки монет та визначення зовнішнього її вигляду. Гетьману ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ підпорядкований НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, який відповідає за стабільність курсу валют, а тому ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ зобов’язаний забезпечити в рамках стратегії розвитку країни кредитну політику для народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, при якій кредитна ставка, в тому числі в іноземній валюті, коливатиметься не інакше і не більше того, як у межах: Euro Libor + 3% та Libor + 5%. Кожен громадянин, відповідно до займаного місця у громадській суспільній ієрархії повинен мати можливість отримати на розвиток бізнесу чітко визначений розмір кредиту без застави відповідно до рівня кредиту довіри тієї чи іншої конкретної людини. Якщо громадянин такий кредит не повернув, на нього накладаються обмеження із можливістю виїзду за кордон аж до повного повернення всього отриманого кредиту.

Стаття 245. ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ призначає та звільняє Намісника ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ у кабінеті міністрів - Прем’єр-міністра ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, Міністрів та голів державних комітетів та служб, а також інших посадових осіб, якщо для них не встановлено законом іншого порядку призначення та звільнення із керівних посад, які вони займають.

Стаття 246. Гетьман ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ у порядку верховного керівництва, встановлює для державних службовців обмеження, які вимагаються вимогами до Державної служби.

Стаття 247. СУДОВА ВЛАДА здійснюється від імені ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ встановленими законом судами, рішення яких приводяться у виконання судовими виконавцями ІМЕНЕМ ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. Суддя несе відповідальність за кожне своє судове рішення. Якщо який-небудь із посадових осіб СУДОВОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ, що відповідно до закону має скріпити власним підписом той чи інший указ про виконання судового рішення, буде не згоден із прийнятим судом рішенням, то зобов’язаний записати власну окрему думку у протокол, а також повідомити про прийняте судом злочинне рішення компетентні органи, тоді він звільняється від будь-якої відповідальності за прийняття судом неефективних та шкідливих рішень судовою владою ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, а рішення суду направляється на новий розгляд. Якщо судовий виконавець проявить зловживання посадовим становищем, то має понести подвійну відповідальність відповідно до закону. Справедливість кожного судового рішення має бути підтверджена на детекторі брехні. Якщо детектор брехні показав протилежний результат – рішення скасовується й направляється на дорозслідування, а суддя має бути покараний у визначеному законом порядку. Винесення трьох скасованих рішень підстава для дискваліфікації такого судді.

Стаття 248. Укази та доручення Гетьмана ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, у порядку верховного управління або ж безпосередньо ним видані, підписуються Прем’єр-міністром ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ та Головою відомства, якого стосується даний указ та обнародуються керівником ВЕРХОВНОЇ РАДИ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ. Гетьман ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ несе відповідальність за кожен свій УКАЗ, чи виданий ним нормативно-правовий акт. Якщо який-небудь із посадових осіб, що відповідно до закону має скріпити власним підписом той чи інший указ, буде не згоден із прийнятим рішенням, то зобов’язаний записати власну окрему думку у протокол, а також повідомити про прийняте злочинне рішення компетентні органи, тоді він звільняється від будь-якої відповідальності за прийняття неефективних та шкідливих рішень владою ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, а в протилежному випадку посадовець нестиме подвійну відповідальність як особа яка зобов’язана знати більше. Кожна дія ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ повинна бути наступним осмисленим кроком до всезагального благоденствія - як для всієї держави, так і для народу ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ, а тому всі вчинки ГЕТЬМАНА ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ зобов’язані в обов’язковому порядку бути гідними та бездоганними як перед Богом, так і перед людьми!

Глава ІХ

Громадська суспільна ієрархія ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ

Стаття 249. Громадська суспільна ієрархія ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ будується за принципом: хто хоче бути над вами вищим, то нехай буде вам слугою, а хто у вас найкращий слуга – той нехай буде над вами вищим.

Стаття 250. Владу ГРОМАДСЬКОЇ СУСПІЛЬНОЇ ІЄРАРХІЇ представляє обраний вільним загальнонародним волевиявленням ГЕТЬМАН ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 251. Ієрархія – планомірне співробітництво, те, на чому тримається все життя; те, завдяки чому прогресує весь світ; те, із чого складається еволюція; те, на чім будувались кращі ступені розвитку та завдяки чому писались нові сторінки історії; це те, що дозволяє всьому світові розвиватись, не пригнічуючи нічиїх інтересів, бо розвиток іде в один і той же час практично на всіх її щаблях: від найнижчого до найвищого.

Стаття 252. Ми – народ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ усвідомлюємо та розуміємо те, що громадяни, які знаходяться на вищих щаблях громадської суспільної ієрархії, мають перед суспільством обов’язок – відповідати за тих, що знаходяться на нижчих щаблях громадської суспільної ієрархії.

А тому у функціонуванні громадської суспільної ієрархії передбачені як обов’язок, так і привілеї.

Чим більше обов’язків взяла не себе людина та чим краще та совісніше вона їх виконує, тим більший суспільний пакет привілеїв вона отримує.

Пакет суспільних привілеїв та обов’язків регламентується табелем про ранги державної служби та громадської суспільної ієрархії на ряду із обмеженнями, які накладає на особу положення у суспільстві, що зобов’язує до визначеного законом певного способу життя державного службовця. Але принцип державного управління має забезпечити те, щоб країною керували достойні, праведні та святі люди – самі високо свідомі із найсвідоміших громадян країни.

Стаття 253. Завдання громадської суспільної ієрархії полягає в тому, щоб кожен громадянин отримав для себе джерело доходів у розподілі багатогранного процесу загальнонаціональних різновидів суспільно-економічної діяльності, а також можливість включитись у мережу громадського контролю та стати активним учасником політичної діяльності, що є єдиним шляхом загальнонародного порозуміння та примирення і ім’я процвітання, як усіх разом, так і кожного громадянина конкретно, щоб стимулювати різнобічні та різноманітні ініціативи на покращення державної системи на постійній основі.

Принципи співіснування та забезпечення влади у країні базуватимуться на об’єктивних законах буття:

1. Владою володіє той, хто може покращити.

2. Свідомість єдності та усвідомлення необхідності досягнення її кожним.

3. Повага до ієрархії світлих сил, які постійно роблять країну кращою.

4. Співрозмірність – кожен повинен мати своє гідне місце для розвитку та втілення Богом даних здібностей та знати власну міру відповідальності: кожен свірчок має знати свій шерсток.

5. Знайди Господа Кожного і возвелич його (забезпечення якнайкращих умов для вдосконалення, всебічного розвитку та росту кожної людини та ефективного використання внутрішнього потенціалу кожного громадянина. Можливості для позитивного вдосконалення, розвитку та росту – мають бути безмежні).

Стаття 254. ГЕТЬМАНУ ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ підпорядковані всі інституції громадської суспільної ієрархії.

Стаття 255. Інституції громадської суспільної ієрархії - мережа загальнодержавних та місцевого рівня інституцій, що призвані здійснювати громадський контроль за всіма суспільно-економічними процесами та території ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.

Стаття 256. Мережа інституцій громадського контролю здійснюють свою діяльність за статутним правом Громадської суспільної ієрархії, що регламентує мінімально необхідні та доцільні процедури надання суспільству послуг із проведення заходів, які стосуються забезпечення громадського контролю за умови не перешкоджання діяльності органів державної влади, а з метою покращення їх роботи.

Стаття 257. Найнижче в суспільній ієрархії розвинутого суспільства з давніми та сталими традиціями знаходяться люди зовсім не розвинені. Розумовий розвиток їх знаходиться в зародковому стані, образ мислення їх такий, що вони через невігластво не вміють загнуздати свою грубу природу, свої буйні пристрасті, оскільки вся їх діяльність та все життя проходить виключно у виконанні лише механічної роботи, а свідомість знаходиться у нерозумінні всієї ситуації в цілому, оскільки просто не мають куди помістити значні обсяги інформації, через брак розуму та із-за ведення нездорового нечестивого способу життя.

Трохи вище над ними знаходиться клас людей з обмеженим світоглядом, розумовий горизонт яких не виходить за границю сім’ї, держави, нації, образ мислення яких продиктований більше пристрастями, ніж премудрістю.

Ще вище знаходиться клас культурних людей, котрі намагаються досягти високої мети, ідеалу, розуміють єдність життя й людства, проте образ мислення цих людей ще не дозволяє цілком звільнитись повністю від буйних пристрастей та пороків, оскільки у багатьох речах є ще невігласами.

Ще вище знаходиться клас мудрих людей, які свідомо зрозуміли необхідність вдосконалення, і свідомо творять своє майбутнє, і вже на шляху до вдосконалення, образ мислення яких – благий, через що вони вчаться контролювати свої пристрасті та пороки і мають повну владу над собою, керуються виключно та тільки благістю.

І найвищий клас – це ієрархи, ті що досягли найвищого рівня свідомості - свідомості єдності, це божественні чоловіки, які мають благодать у душі своїй, образ мислення яких диктується виключно духовним блаженством та досконалістю.

Стаття 258. Розподіл рангів у громадській суспільній ієрархії:

1. Первинний осередок - 11 чоловік:

1 Лідер

10 Козаків

2. Осередок другого рівня - 111 чоловік:

Сотник

10 Лідерів

100 Козаків

3. Організація третього рівня – 1111 чоловік: