Український етнічний масив на території Румунії.

Українці розселені також на етнічних і змішаних землях у Румунїї.

Офіційно вважалося, що в Румунії, згідно з переписом населення 1977 р., проживає близько 70 тис, українців, згідно з переписом 1992 р. – 66, 8 тис. Фактично ж їх тут значно більше – 250-300 тис.

Найбільше українського населення живе в пів­нічній частині країни поблизу кордону з Україною, на етнічних землях. Одним з основних ареалів його розселення є розташована на північному сході (на межі з Чернівецькою обл..) Південна Буковина (Сучавський повіт). Тут нараховується понад 110 тис. українців і членів змішаних українсько-румунських сімей. Другим регіоном є Мараморощина, яка межує із Закарпаттям і є продовженням українських етнічних земель. На Мараморощині та в прилеглих районах проживає близько 100 тис. українців (у тому числа на Мараморощині 63-70 тис).

Частина українського населення з північно-західної Румунії та Закарпаття, а пізніше з Буко­вини, Мараморощини та Східної Галичини пересе­лилася в Банат, зараз там налічується майже 30 тис. чол. Українці живуть у Добруджі, де осіли нащадки колишніх запорожців, які після ліквідації Катериною ІІ Запорозької Січі (1775 р.) створили там Задунайську Січ (на початку XIX ст. час­тина нащадків колишніх січовиків повернулася на Батьківщину).

В дельті Дунаю українці розсе­лені поблизу Тульчі та Констанци. Тепер у Добруджі українське (а також румунсько-українське) населення живе в 30 сільських населених пунктах.

Центрами значного зосередження українців є Бухарест, Сату-Маре та інші міста.

Характерними є відмінності в мові українців, які живуть у Румунії. Жителі Південної Буковини розмовляють мовою, дуже наближеною до мови населення Північної Буковини. Мова жителів північного за­ходу Південної Буковини наближена до мови жителів прилеглих до Румунії районів Гуцульщини. Розмовна мова українців західної частини Мараморощини співпадає з говірками південно-східної частини Закарпатської області, східної частини Мараморощини – з говірками Гуцульщини. Мова нащадків колишніх вихідців зі Східної Га­личини і Закарпаття в Банаті переважно співпа­дає з мовою тих районів, з яких вони переселилися. Мова українців – нащадків колишніх вихідців із Запорожжя (запорожців за Дунаєм) – близька до наддніпрянського діалекту (але вона сильно зрумунізована).

У цілому ж рівень національної свідомості українців Румунії відносно невисокий. Урядові кола цієї країни багато років усіляко стримували розвиток культури національних меншин, у тому числі української. Скорочувалось число українських шкіл, до мінімуму була зведена культурно-просвітницька робота. Не дивно, що багато румунських українців брали активну участь у «грудневій революції» 1989 р., чимало їх імен знаходимо серед тих, хто загинув у боротьбі проти репресивного режиму Чаушеску.

Останнім часом посилилася робота створено­го після революції Союзу українців Румунії. «Ми хочемо провести своєрідний перепис українців Румунії, - говорить редактор бухарестського видавництва «Критеріон», письменник М. Корсюк, - всерйоз зайнятися шкільництвом, маємо намір запрошувати з України викладачів рідної мови і літератури і, зрозуміло, готувати своїх учителів… Те­перішній уряд ставиться дуже прихильно до національних громад».

Встановлюються прямі зв’язки українських громад Румунії з Україною. З 1990 р., наприклад, деякі навчальні заклади Львівської та Івано-Фран­ківської областей почали підготовку спеціалістів для українських шкіл у Румунії. Першими румун­ськими студентами на Львівщині та Івано-Франківщині стали відповідно майже 30 і 10 випускників ліцеїв з Мараморощини.