Хід свята

Вступ

1 ^й учень Доброго дня, добрі люди!

2й учень Доброго вам здоров’ячка!

1 ^й учень На землі великій

Єоднакраїна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті

І скажу до речі,

Ще й талановиті.

2 ^й учень Землю засівають

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають

Про ліси і гори,

І про синє море,

Про людей і квіти…

То скажіть же, діти,

Що це за країна?

Всі Наша Україна!

1 ^й учень Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…

2 ^й учень У листопаді наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави. 27 листопада – День Пилипа і Катерини 7 грудня були саме такими днями. Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добрі господиня і господар.

(Діти під музику уходять. На сцені з’являються дід і баба)

сценка " дід і баба"

Дід Щось добреньке з’їсти хочу,

Тільки що – не знаю сам.

Баба Голови б ти не морочив,

Що зварила – те й подам.

Дід Вареники, борщ і каша,

В животі від них урчить.

Баба Вередливий став ти, діду.

Що тобі іще зварить?

Дід Знаю, бабо, ти не сердься,

Я, мабуть би, з’їв оце…

Коровай із борошенця,

А туди б ще вбить яйце.

Баба Отже, клятий!

Хоч бери, тікай із хати!

Будь по-твоєму, спечу.

(Баба виходить із хати. Дід говорить їй у слід.)

Дід Ти готуй, стара, швиденько,

Повечеряєм гарненько.

(До зали) Баба в мене – молодець!

Але гріх самому їсти

Цей рум’яненький хлібець

(Входить баба, сідає біля діда.)

Дід Пам’ятаєш, моя люба,

Як були ми молоді,

Напечем, бувало, хліба -

Повна хата молоді.

Баба Танці, співи, сміх до ночі

Вечорниці …А тепер?

(Чується стук і голоси за дверима.)

Хлопчик Господаре! Чи пустите до хати?

Вміємо співати, вмієм танцювати.

Дід Заходьте, хлопці, заходьте, дівчата!

Скоро і коровай в печі будемо виймать.

Якраз впору!

(Хлопці і дівчата заходять під музику(пісня «Добрий день вам, добрі люди»), сідають на лаві. Баба посипає ноги попелом)

Гості Добрий день вашій хаті! Помагай – бо і нашим і вашим!

Дід Доброго здоров’я! Помагай-бо нашим!

Гості А котрі ваші?

Баба А ті, що господарів пошанували та до цієї хати примандрували!

Гості Спасибі! Від теплого слова і лід розмерзає, а ми і подавно!

Баба За звичаєм тим давнім, гостям, що рідко заходять треба ноги попелом з нашої печі посипати, щоб частіше в гості ходили.

Дід Дорогі гості, запрошуємо вас за столи тесові. Хлопців просимо сісти по праву сторону.

Баба А дівчат, за звичаєм, по ліву.

Бесіда про листопад і народні прикмети, свята, звичаї

Дід А ну-мо, парубки, дівчата,

Відгадайте загадку:

Каплі з неба, дахів, стріх,

Дощ холодний, перший сніг:

Почорнів від листя сад.

Що за місяць? (Листопад)

Баба Листопад – жовтню син, зими – рідний брат. Це місяць, у якого на похваті і віз, і сани. А ще його в народі називали: напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист, братчини.

Дівчина Братчини… Яка незвичайна назва! Вперше чую це слово!

Хлопець А мені бабуся розповідала, що братчини – це оглядин зими і зустріч першого снігу, так звані, «обнови самоткані». До Свята Михайла, 21 листопада, який мав приїхати на «білому коні» і сповістити про зиму, готували медові напої. На свято сходилися всі мешканці, які брали участь у колективних іграх, пов’язаних із зустріччю зими і першого снігу.

Дівчина Так ось чому в народі кажуть: «На Михайла зима саньми приїхала»?

Хлопець Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна і гарна.

Дівчина А 4-го листопада відзначали свято Казанської Божої Матері. Якщо цього дня небо заплаче, то за дощем прийде зима.

Хлопець 14-го листопада теж урочисте свято Кузьми і Дем’яна, які були ковалями і начебто відкрили секрет вогню, виготовили перший плуг. Саме завдяки їм людина оволоділа землеробством.

Хлопець Святим без грішникам Кузьмі і Дем’яну приписується ще одна висока місія. Вони захисники людей і тварин від укусів змій та інших гадів. На Кузьму і Дем’яна відзначали зустріч зими, так звані курячі іменини. Вважалося, що в цей день, 14-го листопада, обов’язково буде мороз. Із цього приводу казали «Кузьма з Дем’яном ковалі: закують дороги й річки – до весни не розкувати».

Дівчина А від Пилипа – 27 листопада – починається піст. З цього дня жінки пряли кужіль на полотно.

Дівчина В народі про листопад казали: «Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довгою бути мусить».

Хлопець Листопад уриває дня, а накликає ночі.

Дід У листопаді сонця, як у старої баби – чепуріння.

Баба Тю, насмішнику! У тебе ж не жінка, а маків цвіт. Гарна хазяйка не літами, а пирогами. А як дівкою була, я ж тебе причарувала.

Дівчина Дівчата, бабуся Одарка чарувати вміють! Бабуню, ходіть-но сюди, ближче до нас. А ну хлопці, гайда на двір! Не місце вам у хаті.

(Хлопці уходять з хати. Бабуся іде до дівчат)

Баба Ой, дівчата, що вам стару слухать? Ну, та добре вже! Було колись так: «Як зацвіте півонія чи рожа, то її стережуть, щоб ніхто не зрізав і дівочу долю не вкрав. Мати цю першу квітку зриває і миє нею дочці коси, щоб мала добру долю. Дівчата в любистку, чебреці та м’яті голову мили, щоб хлопці любили.».

Дівчина Було колись так: як дівчина вже мала шити сорочку на весілля своєму молодому, то ще й чари до того робила. Знайде десь крильця з кажана, сховає їх на дорозі і чекає, поки її хлопець, три рази через них переступить. Тоді намотає на них червоні нитки, закопає той клубок під порогом або десь там, де худоба пасеться і чекає 9 днів. Через 9 днів викопує і тими нитками вишиває сорочку. То вже означає, що її милий ніколи не зрадить.

Дівчина Мене бабуня вчила, що треба насипати в миску каші і йти на двір, кликати судженого на вечерю, бити ложками по долонях. Звідки пес загавкає, туди заміж підете.

Дівчина Півня принесуть, кинуть перед ним жменю зернят, поставлять дзеркальце, водичку й горнятко. Яким буде майбутній чоловік? Чи господарем, чи п’яницею, чи франтом?

Дід Дівчата! Ви ж такі молоді та гарні, вас і без чарів хлопці полюблять. Як гарну молодицю побачу, все думаю: «Господи, забрав здоров’я, забери грішні думки!».

Баба Ти, Миколо, думай, що кажеш! Не вернеться твоє, не вигадуй. Послухай краще, як дівчата співають.

Пісня «В саду гуляла…»Пісня «Наші хлопці вареників хочуть»

(Дівчата і хлопці співають у формі діалогу)

. Дівчина Бач, які хитрі, вареників їм подавай! Ви хутче загадки відгадайте. Подивимось, чого ви вартуєте.

Відгадування загадок

Дівчина В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося.

Хлопець Подумаєш, ну й загадка! Стіл то, бо його скатертиною вкривають.

Дівчина Входить, входить, а в хату не заходить.

Хлопець Двері.

Дівчина У хлів іде без шкіри, а виходить з шкурою.

Хлопці Хліб.

Дівчата А в мене така загадка: «Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси?!»

Хлопець Такого нема. За гроші все купиш.

Дід Е ні, всього, діти не купиш. Моя відгадка така «Це молодість і старість». Бережіть, дівчата, молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні тій: «Літа молодії, де ж ви полинули, чи в огні згоріли, чи в морі втонули? Як в морі втопились, припливіть близенько, як в огні згоріли, то болить серденько».

Дівчина Гарно каже дід Микола. А щоб душа не боліла, найкращі ліки – пісня і танок завзятий.

Хлопець Гей, музики, а заграйте нам отої, що на два боки та на три прискоки.

Український народний танок

Дід Ой, як хороше танцюють! А ще наш народ полюбляв жартувати. Тож давай те і ми пожартуємо.

Жарти

Дівчина От так диво – дивина:

Виріс ріг у кабана,

Льоха вбралася у пір’я,

Пси порили все подвір’я.

Хлопець А лаписько в курнику

Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!»

Лізуть горобці на квочку,

Щоб сховатись в холодочку.

Дівчина А ягнята, мов коти,

Геть обсіли всі плоти.

Віл на яворі пасеться,

Кіт у кошику несеться.

Хлопець А індики на воді

Плавають, мов лебеді.

А тепер скажіть мені –

Де тут правда, а де ні?

Всі Та тут все переплуталось!

Сценка «Не мої ноги!»

(Один хлопець читає слова, а другий показує пантоміму)

Серед лісу, серед гаю у неділешній обід

Заснув мужик у чоботях, а проснувся без чобіт.

Прокинувся, протер очі, разів кілька позіхнув.

Разів кілька босі ноги з подивлянням повернув.

- Не мої се – каже, - ноги! Присягаюсь на чим світ. –

Бо мої в чоботях були, а ці босі, без чобіт.

Фінал

Дід Як же смачно розказує! Аж їсти захотілося. За хороші пісні, за дотепні жарти, Одарочко, пригощай всіх варениками!

Баба Оцей горщик візьміть з собою. Нині такий звичай, що ся лишило добре од вечері, завтра їсти не можна, ані м’ясного, ні масного нічого. Ото заберіть і бідним людям занесіть, одиноким.

Господарі Дякуємо всім, хто завітав до нашої хати.

Дівчина (підносить хліб-сіль гостям)

Пригощайтесь, гості дорогії.

Хай і ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, і великим добром, і дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом.

Хлопець А всім дітям, присутнім на нашому святі, хочемо побажати рости добрими і працьовитими,

Дівчина Чесними і вмілими,

Хлопець Чуйними і творчими.

Дівчина Щоб уміли бачити красу рідного краю і захоплюватись нею.

Хлопець Щоб з малку вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців!

Після свята Миколая, до Великого Піста, в селах України кожного вечора збиралась молодь на вечорниці.

Вечорниці — це клуб сільської молоді, де юнаки та дівчата знайомилися, зближалися, пізнавали один одного для подружнього життя...

Клас прикрашено у вигляді селянської хати: піч, стіл з рушниками, скатертинами з вишивками.

Ведучий. Україна! Країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.

Лунають українські пісні.

Ведуча. Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня — це бездонна душа нашого народу, це його душа.

Ведучі виходять. З’являється хазяйка вечорниць, починає застеляти стіл скатертиною, чепуритися.

Хазяйка. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б лунали музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає.)

Ой, верніться, літа мої,

Хоч до мене в гості...

Непомітно заходить літня жінка, підхоплює пісню...

Жінка.

Не вернемось, не вернемось.

Немає до кого.

Було б же нас шанувати,

Як здоров’я свого.

" Хазяйка. Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала, та так сумно стало.

Жінка. Не треба, Катре, не край мого серця (співають разом).

Ой за гаєм зелененьким

Брала вдова льон дрібненький.

Вона брала-вибирала,

Тонкий голос подавала...

У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні.

Дівчата. Добривечір у вашій хаті!

Жінки. І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчата. Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (співають):

В кінці греблі шумлять верби, що я насадила,

Нема того миленького, що я полюбила.

Нема мого миленького — вже й рочок минає,

Пішла б його виглядати — дороги не знаю.

Зашуміла дібровонька листом зелененьким,

Як поїхав мій миленький конем вороненьким.

Хазяйка. Просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати.

Дівчата (сідають, виймають вишивання, дві пораються біля печі, жінки сідають за прядку).

Сядем, сядем, заспіваєм

Аж усе, що тільки знаєм,

Поки підем спати,

Щоб раненько встати...

Хазяйка. Дівчата, голубоньки, не крайте, веселої співайте.

Дівчата співають веселі пісні.

Одна із дівчат. А де ж наші хлопці?

У цей час чується пісня " Ой, на горі та й женці жнуть", яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці.

Хлопці. Пустіть до хати!

Дівчата. Гарненько попросіть!

Хлопці стукають.

Дівчата. Агов, хто такий?

Хлопці. Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчата. Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці. Пустіть, бо гірше буде!

Дівчата. Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

Хлопці (видають, що злякалися). Дівчатоньки-голубоньки, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли і музик привели!

Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться. Дівчата починають іх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати:

Полюбила коваля, така доля моя,

Я ж подумала — кучерявий,

а в нього чуба немає...

Хлопець до неї співає:

Галя, Галя чорнобрива,

чого в тебе брови криво,

На козака задивилась,

та й брівоньки іскривились...

Дівчата.

А до мене Яків приходив,

Коробочку раків приносив.

А я тії раки забрала,

А Якова з хати прогнала!

Хлопці.

По дорозі жук, жук,

по дворі чорний,

Подивись на мене, дівко,

який я моторний...

Хлопці починають танцювати " Гопака".

Хазайка. Хоч не знаєм звідки ви, чи з полудня чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо ласкаво всіх сідати із дівчатами пісню заспівати!

Співають пісню.

Ой, дівчино, шумить гай,

Ой, дівчино, шумить гай,

Кого любиш, забувай, забувай.

Нехай шумить, ще й гуде,

Кого люблю, мій буде, мій буде...

Хазяйка. А згадаймо, як колись молоді жили, про що мріяли, як і кого любили.

Інсценізуються уривки з класичних українських п’єс І. Нечуя-Левицького " Кайдашева сім’я", Г. Квітки-Основ’яненка " Сватання на Гоначірвці".

Потім проводитсься гра: хто знає більше народних пісень, що почитнаються на чоловічі та жіночі імена. Змагаються хлопці та дівчата, звучать уривки з пісень, які називаються.

Хазяйка. А хто з вас смішне нам щось розкаже?

Юнаки та дівчата читають народні усмішки, гуморески й співають веселі пісні.

Дівчата.

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротах, крутить головою.

Він, сердега, як побачив, та через городи,

Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

Хлопці.

В Шамраївці густо хати, вітер не провіє,

Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

Дівчата.

Ішов Гриць з вечорниць

темненької ночі,

Сидить гуска над водою,

вирячила очі.

Я до неї: гиля, гиля —

вона й полетіла,

Коли б не втік осокою,

була б Гриця з’їла.

Хлопці (починають прощатися). Дякуємо хазяйці! (кланяються).

Хазяйка. Спасибі і вам, будьте здорові, йдучи.

Дівчата (співають пісню).

Ой у вишневому саду,

Там соловейко щебетав,

Додому я просилася,

А він мене все не пускав...

Весна іде — красу несе,

І в тій красі радіє все...

Дівчата і хлопці співають разом.

Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас.

І в вас, і в нас хай буде все гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Сценарій

Українські вечорниці “Пісенне село”

(МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ)