Методико-музикознавчий матеріал для вчителя. Володимир Івасюк – це людина, яка видозмінила радянську естраду

Володимир Івасюк – це людина, яка видозмінила радянську естраду

осучаснила її, і, що саме важливе, примусила весь СРСР співати українською мовою.

Композитор народився 3 березня 1949 у райцентрі Кіцмань на Буковині в учительській родині. У віці чотирьох років він грав у дитячому оркестрі народних інструментів, а коли йому виповнилося п’ять, він пішов до музичної школи. Грав на декількох музичних інструментах, писав картини, створював власні вірші та музику до них. В 1956 році Івасюк створив «Буковину» - один з найперших українських ВІА. Тоді ж з’явилися його перші пісні і прийшли перші перемоги на самодіяльних конкурсах.

В 1967 році Івасюк з родиною переїжджає до Чернівців, деякий час працює на заводі і створює робітничий хор. Через рік він вступає до Чернівецького медичного інституту, бере участь в студентській художній самодіяльності – грає у ВІА «Карпати», пише пісні: «Я піду в далекі гори», «Водограй», «Два перстені», «Пісня буде поміж нас», «Балада про мальви», «Червона рута». За підсумками 1971 року «Червона рута» визнана кращою піснею СРСР, вона стала візитною карткою гурту «Смерічка», Софії Ротару.

При такому захопленні музикою Івасюк так і не став професійним виконавцем. У виконанні автора збереглася лише одна його пісня – «Літо пізніх жоржин».

1972 року Івасюк лишає Чернівці – він переводиться до Львівського медінституту. За свідченням керівника гурту «Смерічка» Лева Дутківського, Володимир довго вагався між музикою та медициною, частіше схиляючись все-таки до медицини.

Та музика виявилася все-таки сильнішою… Незабаром Івасюк вступає до Київської консерваторії імені Лисенка по класу композиції. Студентом він неймовірно багато пише: пісні, музику до спектаклів, музику для радіо, інструментальну… Автор 107 пісень, музики до кількох спектаклів, 53 інструментальних творів.

Був дивовижною особистістю, людиною, яка визначила напрям і характер розвитку української естради. Його не стало 1979 року… 18 травня. Його знайшли повішеним у Брюховецькому лісі. Самогубство чи вбивство? Обставини смерті Володимира Івасюка досі не з’ясовані.

Композитор ніби передбачив свою трагічну долю у пісні «Балада про мальви». В основу пісні покладено легенду, за якою мальви виросли з серця воїна, що загинув під час бою. Ця легенда знайшла своє втілення у чудовій лірико-драматичній пісні, якій автор недарма надав рис балади (драматизм, фантастичність, ліризм, образи природи сплітаються з людськими переживаннями).

В кожній пісні Володимира Івасюка обов’язково є народно українська фольклорна основа. Ось його власні слова: «Кожна пісня – це перлина. Я не розумію, як можна вважати себе музикантом або просто культурною людиною і не знати українського фольклору. Мрію стати композитором, тому визбирую все прекрасне, створене народом, щоб мати в душі якусь основу для своїх творів. Без народного ґрунту я – ніщо. Для мене український фольклор – підручник, написаний геніальним автором».

Пісня «Балада про мальви» написана у куплетній формі, а кожен куплет – це двочастинна побудова.

Заспів – період з репризою (замкнутий, однотональний в тональності до-мажор, друге речення повторюється двічі з однаковим літературним текстом).

Приспів написаний у простій двочастинній формі, яка складається з двох восьмитактних періодів. Драматизм пісні створюється саме у приспіві зміною тональностей, синкопами, динамічним розвитком, високою теситурою. Перше речення першого періоду починається в паралельному мінорі до тональності куплету – в натуральному ля-мінорі. Але в другому реченні відбувається модуляція в гармонічний ре-мінор. Саме 7-8 такти приспіву складні для чистого інтонування: шостий ступінь (сі-бемоль) потрібно підтягувати вниз, бо він має тенденцію до підвищення, а сьомий високий ступінь (до-дієз) потрібно підтягувати вгору.

Другий період приспіву теж починається в тональності ля-мінор, що становить певну складність для виконання, адже після до-дієза до-бекар інтонується низько, а сі-бекар навпаки – високо. Друге речення другого періоду виконується в тональності ре-мінор натуральний, тому знову з’являється сі-бемоль. Як бачимо, такі тональні зміни є складними для досягнення чистоти інтонування, тому при розучування приспіву потрібно свідомо ставитись до небезпеки півищення або пониження окремих ступенів.

Іншу складність при розучуванні приспіву становить ритм приспіву: четвертні або восьмі паузи на першу долю, тріоль в дванадцятому такті, ритмічна фігура восьма-четвертна-дві шістнадцятих, яка повторюється протягом першої половини приспіву. Тому доцільно при вивченні пісні проговорити текст приспіву пошепки, чітко дотримуючись ритмічного малюнка.

1. Розповідь учителя про львівського композитора В. Івасюка.

Проблемне питання

- Одним із таких композиторів-сучасників є львів’янин Володимир Івасюк – автор славнозвісної «Червоної рути». Він був обдарований всебічно: створював музику, вірші, грав на декількох інструментах, співав, писав чудові картини. І як у більшості українських митців радянського періоду, доля його склалася трагічно – він загинув у віці 30 років за загадкових обставин. Пісня «Баладапро мальви», яку ми сьогодні почнемо вивчати, стала пророчою. Балада – жанр вокальної чи інструментальної музики, в якому поєднується реальне та фантастичне, ліричне та драматичне. Послухайте «Баладу про мальви» Володимира Івасюка та поміркуйте, чому композитор назвав цей твір баладою.

2. Слухання пісні «Балада про мальви».

Діти слідкують за словами та мелодією, дають відповідь на запитання (Тому що це лірично-драматична пісня з реально-фантастичним змістом).

3. Розспівування.

- Перед тим, як розпочати вчити пісню, потрібно розспіватися.

Вчитель пропонує дітям заспівати гаму до-мажор висхідну та низхідну. Потім діти виконують гаму на два голоси в терцію. При цьому сопрано доходить до мі2.

- Проведемо розспівування за допомогою ключових слів «мальви», «балада», «образи музичні».

Вокально-хорова робота

Вчитель виконує поспівку у до-мажорі та паралельному ля-мінорі, партію учнів грає на інструменті. Учні повторюють, слідкують за утворенням прикритого звуку, плавним поєднанням звуків.