Кожна група учнів одержує завдання, підбирає цитати та ілюстративний матеріал.

І група. Сюжет і композиція новели. Доведіть правоту автора, який вибрав для новели щасливу кінцівку.

ІІ група. Образ старої Половчихи.

1. «Вона була висока та сувора, як у пісні».

2. «ЇЇ серце ладне було вискочити з грудей».

3. «Море зажерливо ревло, схопивши її Мусія».

4. «Вона – маяк невгасимої сили».

5. «У морі … загинув її чоловік».

6. «Берег спорожнів. Половчиха не рухнулася з місця».

7. «Мати стояла на чолі родини».

8. «І подружжя половців пішло до домівки».

ІІІ група. Образ Мусія Половця.

1.Мусій – дофінівський рибалка.

2.Двобій із морем.

3. «Наша артіль бідна і кидати шаланду в морі не годиться».

ІV група. Природа, образ моря в новелі. Їх роль в розкритті почуттів героїв.

2. Підсумок.

Метод «Мікрофон». Висловити свої враження про Половців, їх почуття. Які сімейні цінності сповідуєте ви?

Слово вчителя. Один із найпоетичніших у романі розділ «Дитинство». Побудований на фольклорних джерелах, він є своєрідною енциклопедією звичаїв, обрядів, пісень.

У «Дитинстві» прозаїк оголює коріння класової нерів­ності між експлуататорами і трудящими — пасинками долі. Це художня історія про дореволюційне життя людей з мо­золистими руками. Розділ вражає своїм філософсько-пси­хологічним і художнім змістом.

Данило Чабан — один з провідних образів новели «Ди­тинство».

Рівна, безмежна просторінь — без ріки, без дерев. Тут, недалеко від Перекопу, і народився Данилко: «його смали­ло сонце та обпікав вітер, і завше хотілося їсти...». Пер­шим спогадом дитинства був степ. Отой вічно мінливий степ, прадідові розповіді й вбирає в серце допитливий хлопчик. Столітній мудрець «примічав, звідки в цей день вітер, коли з Дніпра — риба ловитиметься, коли із степу — добре на бджоли, коли з низу — буде врожай; а побачив­ши першу ластівку, треба кинути на неї жменю землі — «на тобі, ластівко, на гніздо».

Від прадіда й матері син степу довідується про диво­вижні таємниці природи: «Данилко заплющував очі перед таким височезним світом, коло такого старезного прадіда, що йде собі і підспівує старих пісень і" повідає Данилкові казки й приказки, як зветься кожна трава і яка квітка на яку користь».

Загадкове життя природи, пісенний розлийсвіт — така перша Данилкова життєва школа. У такій атмосфері зрос­тає хлопчик — мудрий, чутливий, поетичний. Але незвичай­на краса рідного таврійського степу різко контрастує з гір­ким підневільним життям: «У хаті холодно і немає хліба...»

Ригориха, Данилкова мати, «хоч і бідна господиня, що й кози.в дворі не має», але її шанують степовики: «І нема ні в кого на селі такого хисту прикрасити піч», як у неї.

Батько — вічний чабан («гордий і нікому не поклонить­ся») — «і кричав, і проклинав пропаще життя, а його слу­хали й не перебивали, бо знали всі, що Ригор зараз заспі­ває, і після того співу нічого вже людині не треба».

Чабанцеві весни «складалися в одну... обсяжність і про­стір землі запали в свідомість як дитинство...».

Характер героя роману «Вершники» розкривається в зростанні: «Чабанець Данило... став уже чабаном, повним чабаном, правнуком Данила, сином Ригора». Яновський-художник не показує, як мужнів характер, гартувалася воля. Чабан перед нами — в час найбільших особистих

потрясінь (розділи «Батальйон Шведа», «Шлях армій»).

Як бачимо, образ Данила складний і багатогранний. Це — людина крицевої волі, незвичайної хоробрості, і вод­ночас він відчуває справжній страх, переживає неймовірні душевні потрясіння.

«Дитинство» — це лірична історія «малого чабанця» Данилка, його дитячих вражень і переживань; зворушлива оповідь про його дружбу з прадідом Данилом, цим «господарем степових звичаїв»; щемливий і про­никливий ноктюрн про початок становлення свідомості Данилка.

«Дитинство» — це й етнокультурний нарис про традиції степового буття: його неписані закони, морально-етичні норми, побутову колорис­тику, особливості національного духу. З етнографічною ретельністю й психологічною ґрунтовністю в новелі описується, що відбувається «на Со­рок святих», «на теплого Олекси», «у Вербну неділю», у «білий тиждень», «Великдень», «на Проводах», змальовується, яка насичена й різноманітна палітра почуттів і пригод «супроводжувала Данилка під час цього народ­ного календаря. Начерк звичаїв органічно зливався з характерографією народної долі, переходячи у «весни Данилкового дитинства».

Завдання. Від імені Данила Чабана дайте пораду своїм ровесникам, які незабаром закінчать школу й шукатимуть свій шлях у дорослому житті.

Слово вчителя. Наступний етап нашого уроку – закріплення знань з теорії літератури. Використовуючи пропоновані таблиці, скласти повідомлення.

Новела як епічний жанр

Новела (лат. novellus — новітній, новина) — різновид оповідання, невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

Жанрові особливості новели:

1. Лаконізм.

2. Невелика кількість персонажів: один або два.

3.Сконденсованість, напруженість, драматичність дії.

4.Наявність чіткої та згорненої композиції.

5.Сюжетна однолінійність.

6.Психологізм.

7.Яскравість, влучність художніх засобів.

Зародження новели

Джованні Боккаччо «Декамерон» (1350 рік), літературна пам'ятка епохи

Відродження

Видатні українські новелісти

Різновиди новели:

—психологічна — Василь Стефаник

—драматична — Григорій Косинка

—політична — Юрій Липа

—лірична — Богдан Лепкий

—імпресіоністична — Михайло Коцюбинський

Роман у новелах

Один із різновидів роману, який використовує як основу композиційну одиницю новелу.

Ця форма зародилася в європейській літературі (крутійський роман)

Способи побудови роману в новелах

− ланцюговий

− паралельний