IV. Первинне усвідомлення поданого матеріалу

1. Мікрофон

«Як ви розумієте вислів Рильського-неокласика: " Я молодий і чистий. Як вічність молодий".

2. Висновок

" Рильський дебютував у неоромантичному стилі Олеся. Другим його щаблем був символізм, який захоплював його у творах Бодлера, Рембо, Маллярме і Верлена, а також Блока і Анненського. Від романтизму і символізму та від української на­родної пісні взяв Рильський увагу до музикальної основи поезії. Відціля навіть його сонети і октави звучать часом, як пісня. Він також знав інші, модерністичні " ізми" свого часу - акмеїзм, футуризм. Але не пішов тим шляхом, а звернув - під впливом і Франка, і символістів - до французьких парнасців. Завдяки цьому поворотові українська поезія догнала західно­європейську в вироблених віками й тисячоліттями формах вірша. Терцина, октава, сонет, різні метричні ходи - від гекзаметра і ямба до верлібру - все це в Рильського дало нове звучання українському слову і само зазвучало в нашому слові по-новому" (Ю.Лавріненко).

Характеристика творчості

Максим Тадейович Рильський рано почав свою творчу діяльність — у 12 років він уже побачив свій перший надрукований вірш, а в 16 -— видана збірка віршів, у якій юний поет прагне заглянути в майбутнє і визначити моральні засади для життєвого шляху:

І життя на той шлях вже мене носило.

Чи дійду ж до кінця його, чесний і чистий?

У 20-их роках XX ст. Рильський активно творить у групі київських «неокласиків» як прихильник строгих класичних форм у ритміці і строфіці, проте, як і кожен митець, шукає власний стиль, власний образний світ і можливості його вираження.

Рильський недаремно приєднався до неокласиків, він був віртуозом-версифікатором (тобто досконало опанував техніку віршуван­ня), писав сонети, рондо, терцини, катрени, секстини, використо­вував різні види римування. Але і в той час головним для поета був зміст твору — добро, любов і краса. Поезії збірок " На білих островах" (1910), " Під осінніми зорями" (1918) написані під впливом неокласицизму.

(Учитель наводить приклади різноманітної строфіки у творчості М. Риль­ського.)

Перше, що вражає в ліриці Рильського, — це багатство її мотивів. До традиційних мотивів української поезії Рильський додав запас мотивів поезії античної і західньоєвропейської. Плюс нові мотиви, зроджені українською революцією і відродженням 1917—29 років

Муза Рильського позначена надзвичайною відкритістю, а його поетичне мислення — великою здібністю до асоціацій. Ще мавши тільки 16 років, Рильський писав:

Плюскочуться білі качки

В басейні під тінню каштана,

На крилах блищать крапельки,

А в краплі — життя океана.

Хіба я не крапля мала,

Що світ необмежний одбила, —

Лиш грунту свого не знайшла,

Лиш крила родимі згубила!

Перша повноцінна книга лірики Рильського - «Синя далечінь», своїм ароматом, мотивами і філігранністю форми заражала молоду людину 20-х років тугою за досконалістю і енергійною чіткістю культури.

У 1925 році Микола Зеров міг уже говорити про риси «неокласичного» стилю Рильського того часу; із цих рис Зеров назвав такі: зрівноваженість і прозорість форми, кларизм, чіткий епітет, міцна логічна побудова і строга течія мислі, поєднання безпосередньості з філігранністю, афористичністю.

У своїх поезіях поет свідомо намагається уникнути політичних тем, заглиблюючись у красу природи України, життя звичайних людей. Особливістю його індивідуального стилю є багатство ритмічних та інтонаційних ходів, виняткова мелодійність, музичність вірша, багатство тропів — метафор, алегорій, персоніфікацій і порівнянь. Характерним для Рильського є постійне оновлення поетичного словника, насичення його словами щоденного вжитку, уміння пробити поетичними звичайні, «прозаїчні» слова й поняття. Поет створив багато неологізмів, але так майстерно, що вони в контексті звучать, як давно вживані слова. Як досвідчений знавець класики, людина ерудована, він широко використовує історичні та літературні асоціації, паралелі, що створює особливий колорит поетичних творів. Вражають у віршах розгорнуті образи-символи, серед яких найвідомішими є образи троянди й винограду: «У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне».

Зі спогадів про Максима Рильського ми довідуємося, що поет страждав через неможливість до кінця виразити свої думки, проте він знаходив можливість переосмислено в метафоричній формі донести до читача ті глибинні думки, що непокоїли його.

Час — категорія філософська, а для людини — це обмеження певним терміном буття, і тільки мистецтво вічне. У вірші «Коли усе в тумані життєвому…» саме в мистецтві поет вбачає порятунок для творчих натур:

«…В тобі, мистецтво, у тобі одному Є захист…» Воно для всіх поколінь лишається необхідним, незважаючи на те, що

Не хочеться ні з дому, ні додому,

Бо й там, і там огонь давно згорів.

Мистецтво для поета — окремий світ, набагато більший за світ зовнішній: «Твої діла — вони одні нетлінні, І ти між квітів найясніший квіт». У творі Рильський оспівав нетлінність мистецтва і його витворів, по суті, сформулював своє естетичне кредо.

Коли усе в тумані життєвому

Загубиться і не лишить слідів,

Не хочеться ні з дому, ні додому,

Бо й там, і там огонь давно згорів.

В тобі, мистецтво, у тобі одному

Є захист: у красі незнаних слів,

У музиці, що вроду, всім знайому,

Втіляє у небесний перелив;

В тобі, мистецтво, — у малій картині,

Що більша над увесь безмежний світ!

Тобі, мистецтво, і твоїй країні

Я шлю поклін і дружній свій привіт.

Твої діла — вони одні нетлінні,

І ти між квітів найясніший квіт.

Читаючи вірші Рильського, ніби поринаєш у світ поета — чистий, тихий, як осінній або зимовий ліс. Лірика великого майстра слова звернена не в минуле, а в сьогодення, у ній завжди присутнє складне переплетення переживань і почуттів — цей неоціненний досвід митця, що передається прийдешнім поколінням.

5. Опрацювання програмової поезії М. Рильського «Молюсь і вірю»

5.1 Виразне читання поезії з відповідним коментарем

Молюсь і вірю. Вітер грає

І п'яно віє навкруги,

І голубів тремтячі зграї

Черкають неба береги.

І ти смієшся, й даль ясніє,

І серце б'ється, як в огні,

І вид пречистої надії

Стоїть у синій глибині.

Кленусь тобі, веселий світе,

Кленусь тобі, моє дитя.

Що буду жити, поки жити

Мені дозволить дух життя!

Ходім! Шумлять щасливі води,

І грає вітер навкруги,

І голуби ясної вроди

Черкають неба береги.

5.2 Тема: ліричний герой зізнається в любові до всього світу, до всього, що його оточує.

5.3 Ідея: бадьорість, оптимізм молодого поета, Бог, природа і ліричний герой - єдине, гармонійне ціле.

5.4 Основна думка

Твір має виразний життєствердний мотив:

Молюсь і вірю. Вітер грає

І п’яно віє навкруги,

І голубів тремтячі зграї

Чекають неба береги.

5.5 Жанр: інтимно-філософська лірика.

5.6 Римування: перехресне

5.7 Віршований розмір: чотиристопний ямб

5.8 Художні особливості твору:

метафори - Вітер грає і п'яно віє навкруги, даль ясніє, вид пречистої надії

стоїть у синій глибині;

епітети - голубів тремтячі зграї, вид пречистої надії,

у синій глибині, веселий світе, щасливі води, голуби ясної вроди

порівняння - І серце б'ється, як в огні,

риторичні оклики –

Кленусь тобі, моє дитя.

Що буду жити, поки жити

Мені дозволить дух життя!

Ходім!