ЕС для риб

План

Вступ

1. Мінералізація води

2. Електропровідність води

2.1.чинники які впливають на показник

Норми для риб

3. рН (Кислотність)

3.1 рН води для риб в акваріумах

Температура

Для риб

5. Окисно-відновний потенціал (Eh), Редокс-потенціал водного середовища (rН).

5.1Вплив параметра на людський організм

6. Засоленість

Забарвлення води

Прозорість

Лужність

Евтрофікація водойм – причина погіршення якості поверхневих вод

Вимоги до якості води для рибогосподарського виду водокористування.

БСК

ХСК

Вплив кисню

Список використаних джерел

Вступ

При дослідженні екологічного стану поверхневих і підземних вод «Софіївки» було звернуто увагу на електрофізичні властивості більш детальніше, розглянуто причини погіршення якості води в результаті зміни показників рН, електропровідності, засоленості, ОВП. Ми розглянули причини змін електропровідності води і які вимоги необхідні для цього параметру для прісноводних риб, а також зокрема в певній мірі акваріумних риб.

Самостійно розглянуто проблему зміни забарвлення водойм парку особливо в літній період, а також розглянуто причини, що їх зумовлюють. Наприклад,

було з’ясовано, що в різні пори року забарвлення води змінюється. Зміна кольору відбувається наприкінці травня (на світло-зелений) що й вказує на розмноження синьо-зелених водоростей (ціанобактерій).Діяльність таких водоростей можуть обмежувати вищі рослини, а також важкі метали.

З підвищенням температури води до 20-27°С масово розмножуються сапрофітні (гнилисті) мікроорганізми, їхньому розвитку сприяють і господарско-комунальні стоки з приватних територій вище течії р. Камянка.

У воді спостерігається велика кількість колоїдних і органічних речовин, мікроорганізмів, погіршується запах, змінюються органо-лептичні показники, це все певною мірою негативно впливає на еколого санітарний стан водойм, а також негативно позначається на життєдіяльності гідро біонтів, зокрема риб.

Спостерігалося перевищення показників забруднення води, адже вода з дренажних каналів без очищення потрапляє до підземних вод. Мали місце випадки викиду сміття, побутових стоків з прилеглих до води парку територій, та зокрема приватного сектору. Там не дотримується норма санітарно-захисної зони, і зафіксовано випадки антропогенного забруднення водойм парку. З приватних секторів надходить велика кількість мийних засобів, до складу яких входять СПАР, фекалії з каналізаційними скидами. Одним з основних джерел забруднення поверхневих вод парку є зливові води, атмосферні опади взимку, комунальні стоки (із смітників). Щороку надходить в воду велика кількість стійких забруднювачів – нафтопродукти, СПАР, від яких водойми в процесі самоочищення не звільняються.

Взимку спостерігається збільшення вмісту солей, що підвищує електропровідність води, наприклад це пов’язано з потраплянням солі та речовин якими посипають автошляхи, і при потеплінні води всі змиваються в водойми.

Гідробіонти – переважно первинноводні тварини, які все життя проводять у воді. В процесі еволюції у них виробилися різні пристосування, що дозволяють їм мешкати у водоймищах з різною за якістю водою. Вода дає їм їжу і кисень, виносить продукти обміну і ін. Тому фізико-хімічні властивості води є одним з найважливіших чинників середовища.

Вода містить різні розчинені і зважені речовини, кількість і склад яких визначає велику різноманітність її хімічного складу. Залежить цей склад як від фізичних умов навколишнього середовища, так і від біологічних і мікробіологічних процесів, що протікають у водоймищах. Взаємообумовлена дія абіотичних і біотичних чинників, а також діяльність людини викликають істотні відмінності в гідрохімічному режимі водоймищ.

Великою своєрідністю відрізняється гідрохімічний режим рибницьких ставків і дрібних водоймищ, періодично осушуваних в різні сезони року, на ґрунт і воду яких сильно впливає господарська діяльність людини. Посадка в ставки великої кількості риби на одиницю площі, добриво ставків і годування риби також негативно впливають на якість води. В результаті надходження у воду органічного матеріалу, що легко розкладається, підвищується водневий показник води, стає впливовішим збільшення добових коливань вмісту кисню, змінюються фізичні властивості води, збільшується її кольоровість, знижується прозорість. Тому при інтенсифікації рибництва необхідно своєчасно вживати заходи по оптимізації гідрохімічного режиму, забезпеченню умов для нормальної життєдіяльності водних організмів. Придатність поверхневих вод для використання в рибогосподарських цілях визначається їх відповідністю вимогам і нормативам державного загальносоюзного стандарту.

Вода повинна: відповідати нормам, в основі яких лежить збереження вигляду, плодючість і якість потомства риби; відповідати біологічним потребам вирощуваних видів риб; забезпечувати необхідний рівень розвитку природної кормової бази; не повинна бути джерелом захворювань риб, що розводяться.

Живі організми піддаються у водоймищі дії різних чинників середовища. При цьому роль окремих чинників може сильно трансформуватися і залежати від інших умові. Наприклад, висока концентрація кальцію у ряді випадків знімає летальну дію високих концентрацій іонів калію, а при підвищеній солоності води нітрати, навіть при великій концентрації, не представляють серйозної загрози для риб.

Найважливішими умовами, що визначають життя водних організмів, є температура, світло, газовий режим, вміст біогенних елементів. Зв'язок гідробіонтів з елементами зовнішнього середовища взаємообумовлений, і зміна однієї системи зв'язків неминуче викликає зміну іншої. Тому, розглядаючи вплив окремих компонентів гідрохімічного режиму на життєдіяльність гідробіонтів, необхідно мати на увазі умовність такої заміни, бо в природі всі відносини організму і середовища взаємозв'язані.

1 Мінералізація

Згідно (ДСаНПіН «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько- питного водопостачання» № 136/ 1940-96.32 с.) мінералізація М визначається при досліджені показників фізіологічної повноцінності питної води і нормується в таких межах: (100< М< 1000) мг/ дм³Мінералізація і вміст окремих іонів у воді певного водного об’єкта залежить від сезону року. У пік весняної повені мінералізація води в річках знижується внаслідок надходження снігових талих вод. Після закінчення весняної повені міст солей знову підвищується. Особливо таке зростання солоності води стає відчутним у літню межень та взимку, коли в річці збільшується роль живлення грунтовими водами.

Формування сольового складу зарегульованих річкових систем визнається не тільки складом води, яка надходить із водозбірної площі, а й характером процесів, що відбуваються в самій водоймі. Також у формуванні іонного складу води важливу роль відіграє також змив розчинених солей з прилеглих територій біля житлових масивів, автомобільних шляхах, особливо взимку, коли використовують суміші солі з піском та іншими речовинами взимку, а також змив розчинених солей з прибережних територій довкола водойми, надходження грунтових вод та атмосферних опадів, процесу випаровування, відбору води на господарські потреби населення.

Засоленість води є визначальним чинником у пристосуванні водних організмів до умов середовища.

1 Мінералізація природних вод, що визначає їхню питому електропровідність, змінюється в широких межах. Більшість рік має мінералізацію від декількох десятків міліграмів у літрі до декількох сотень. Їхня питома електропровідність варіює від 30 мкСм/см до 1500 мкСм/см. Мінералізація підземних вод і солоних озер змінюється в інтервалі від 40-50 мг/дм³ до 650 г/кг (щільність у цьому випадку вже значно відрізняється від одиниці). Питома електропровідність атмосферних осадів (із мінералізацією від 3 до 60 мг/дм³) складає 20-120 мкСм/см

2 .Електропровідність - це чисельне вираження спроможності водяного розчину проводити електричний струм. Електрична провідність природної води залежить в основному від концентрації розчинених мінеральних солей і температури. Природні води являються в основному розчинами сумішей сильних електролітів. Мінеральну частину води складають іони Na⁺, K⁺, Ca²⁺, Cl^-, SO₄^2-, HCO₃^-. Цими іонами й обумовлюється електропровідність природних вод. Присутність інших іонів, наприклад, Fe³⁺, Fe²⁺, Mn^2+, Al^3+, NO₃^-, HPO₄^-, H₂PO₄^- не сильно впливає на електропровідність, якщо ці іони не містяться у воді в значних кількостях (наприклад, нижче випусків виробничих або господарсько-побутових стічних вод).

Оскільки електричний струм (I) збільшується із зростанням температури, ЄК значення автоматично коригуються до стандартного значенням 25 ° C і значення, то технічно називається питомої електричної провідності. Морська вода має провідність близько 50.000 до 60.000 mSiemens / см. Електропровідність також може бути використана, щоб дати грубу Оцінку загальної кількості розчинених твердих речовин (TDS) у воді. Як правило, TDS значення в мг / л становить близько половина EC (mSiemens / см).

Нормовані розміри мінералізації приблизно відповідають питомій електропровідності 2 мСм/см (1000 мг/дм3) і 3 мСм/см (1500 мг/дм3) у випадку як хлоридній (у перерахунку на NaCl), так і карбонатної (у перерахунку на CaCO3) мінералізації.

Ускладнення, що виникають при оцінці сумарного вмісту мінеральних речовин (мінералізації) по питомій електропровідності пов'язані з:

1. неоднаковою питомою електропровідністю розчинів різноманітних солей;

2. підвищенням електропровідності зі збільшенням температури

Питома електропровідність води залежить від кількості різних домішок та солей, які містяться в ній. Аналіз експериментальних залежностей в досліджуваному діапазоні температур показує, що метод очищення води значною мірою впливає на електропровідність води. Найнижчою електропровідністю володіє тала вода, унаслідок значного зменшення в ній кількості домішок. Водопровідна вода має чітко виражену залежність питомої електропровідності від температури, що зумовлено наявністю в ній великої кількості різних домішок та солей. Залежності для кип’яченої та очищеної води майже співпадають, плавно зростаючи при підвищені температури.

2.1 Основні чинники що впливають на електропровідність води

Провідність в струмках і річках залежить від геології району, через який тече вода. Потоки, які проходять через гранітної основою будуть мати нижчу провідність, а ті, які проходять через вапняк і глинисті грунти будуть мати більш високі значення провідності. Високі значення провідності можуть також виходити від промислового забруднення або міські стоки - вода тікає з вулиць будівлі та автостоянки. Розширені сухі періоди і низьких потоків також сприяє більш високою питомою провідністю свідчення.

Оскільки органічні сполуки, такі як нафта не проводить електричний струм дуже добре, розлив нафти призводить до пригнічення провідності води. Температура також впливає на провідність; тепла вода має більш високу провідність. Питома провідність вимірюється в мікросіменс на сантиметр (мкс / см).

Певний тест провідності вимірює здатність воді проходити електричний струм. Провідності у воді залежить від наявності неорганічних розчинених твердих речовин, таких як хлориди, сульфати, натрій, кальцій, самого провідника (вміст солей або мінеральних речовин).Також відомо що, материнська порода, тип грунту водойми можуть мати відношення до зміни електропровідності води. Наприклад, водні об’єкти шо мають вапняк, як гірську породу у воді, вапняк може вилуговувати вуглекислий газ у воду.

ЕС для риб

Може варіюватися в залежності від виду риби в акваріумі:

У спільноті - з рибами, такі як ангели, мечоносці, гуппі, Tricogaster, Неон, барбуси, і т.д.. - Прибл. 500 м / см

акваріумні рослини становить 200-500 мс / см

акваріум з рибками від жорсткої води - як цихлид з озера Малаві, Melanotaenia, Mollinesia, Tetraodon, Brachigobius, і т.д.. - Є 1000-2000 мс / см

Акваріум для відтворення риби з води тримають рибок - Discus, Aphyosemion, кардинали, і т.д.. - У 10-100 мс / см

оптимальним для розведення риби і морських безхребетних 50-54 мс / см

Середземноморського морського акваріума становить 58 мс / см

1000 мс / см = 1 мс / см

Риби дуже чутливі до значення провідності, хоча " часто випускають з уваги вболівальники, по суті, є одним з найважливіших цінностей в акваріумі риби malsopportano зміни в провідності, як це пов'язано з осмотичний тиск, він вимірює тиск, в якому в тканинах риби піддаються при зміні балансу між внутрішньою і зовнішньою концентрації солі, коли риба переміщається з однієї ємності в іншу з іншим значенням провідності, він намагається протидіяти цій зміні прийняття або виключення води з власні клітини, якщо різниця між значеннями теплопровідності " з двох акваріумів є істотним, механізм компенсації, оскільки його повільність, зазнає невдачі в спробі свого часу, і клітинні мембрани відірвати залучення риби до смерті агонії кілька годин.

Осмотичний тиск впливає вирішальною мірою на розвиток ікри риб: Якщо ви поклали значень занадто відрізняється від оптимального з них, не в люк, стаючи легкою здобиччю цвілі і грибка.

Водні організми, які вирішили порода буде також повинні жити у воді, що повага, так що він часто може бути тільки прикладом, значення провідності типових для проживання походження, ця величина прямо пропорційна і тісно пов'язана з твердістю карбонат (КН) і загальну жорсткість (GH) води,

. рН (Кислотність)

З латинського «pondus hydrogeni» (рН) –дослівно означає «вага водню». Це значення говорить про те, чого більше в конкретному матеріалі, кислот або лугів, або - третій варіант - вони знаходяться в рівновазі і результат позначається як нейтральний. Водневий показник характеризує концентрацію вільних іонів водню воді і вимірюється спеціальною одиницею рН, яка є десятковим логарифмом концентрації іонів водню, взятої з протилежним знаком (рН = g[H⁺]). Для питної води допустимим є рівень рН в межах 6, 0-8, 5.

Шкала рН є шкала, яка використовується для вимірювання кислотності або лужності речовини.

Рис. Шкала рН

Діапазон від 0-14, де 0 є найбільш кислої, і 14 є найбільш лужним. Вода з нейтральним рН 7, 0 має рівне співвідношення іонів Н + ОН - іони. Вода з рН нижче 7, 0, вважається кислою (мають більш H + іонів, ніж іонів ОН -), у той час як вода з рН вище 7, 0 вважається лужна або основна (що мають більш OH - іонів, ніж іонів Н+). Майже всі прісноводні риби населяють води з рН від 5.0-9.0, з більшістю з цих населяють води зі злегка кислою до нейтральної рН (6-7, 5).

Низький рівень рН можне спричинятися розкладом рослинних і тваринних відходів. Коли рН падає нижче 5, 5, бактерії (Nitrosomonas), які розщеплюють амоній зменшуються, і підвищується рівень амонію.

3.1 рН води для риб в акваріумах

Водневий показник (рН) є одним з важливих чинників середовища. Найбільш сприятливе для більшості риб значення рН, близьке до нейтрального. При значних зрушеннях в кислу і лужну сторону зростає кисневий поріг, ослабляється інтенсивність дихання. Можливі межі рН, в яких можуть жити прісноводі риби, за інших рівних умов залежать від видової приналежності. Найбільш витривалі карась і короп, щука переносить коливання рН в межах 4, 8…8, 0; форель – 4, 5…9, 5; короп 4, 3… 10, 8.

Сольовий склад виконує важливу роль в житті гідробіонтів. При цьому має значення як сумарну кількість розчинених у воді мінеральних солей, або солоність, так і іонний склад води. По загальній кількості розчинених речовин природні води умовно підрозділяють на 3 групи прісні, солоноваті і солоні. До групи прісних входять води що містять до 1 г/л, солонуватих – 1… 15 г./л і в групу солоних – 15…40 г./л мінеральних розчинених речовин. У рибницьких господарствах якість води оцінюють і по загальній жорсткості.

Чим більше солі розчинено у воді, тим вище в ній осмотичний тиск, до якого чутливі гідробіонти. Володіючи певним сольовим складом, організми повинні підтримувати його постійність. Для цього у них існують різні механізми, які не тільки підтримують деяку різницю концентрації солей в середовищі і тілі, але і забезпечують стабільність концентрації в організмі окремих іонів і їх співвідношення. У мінеральному живленні риб істотну роль може виконувати захоплення різних іонів клітинами поверхні тіла, наприклад з'єднання сірки, фосфору і інших мінеральних елементів.

Водневий показник акваріумної води значно впливає на життєдіяльність акваріумних риб та рослин. Якщо риби опиняються у воді з критичним значеннями рН (сильно лужним або дуже кислим), то у них спостерігаються хімічні опіки зябер, слизових оболонок і шкірних покривів. Відбуваються серйозні порушення дихання та обміну речовин, значно знижуються захисні властивості організму. У результаті риби можуть загинути через хімічні опіки або від якихось інших захворювань, які негайно вражають риб зі слабким імунітетом. У тканинах рослин зрушення рН призводять до уповільнення фотосинтезу та інших біохімічних процесів, а при критичних значеннях спостерігається некроз тканин і розпад хлорофілу. Необхідно особливо підкреслити, що рибки і рослини можуть отримати сильний стрес, хімічні ушкодження і значно ослабнути навіть при дуже короткочасних коливаннях рівня рН в акваріумі. У результаті життєдіяльності гідробіонтів і природної сукцесії акваріума рН акваріумної води може змінюватися. Зміни відбуваються протягом годин і днів або навіть місяців і років.

Добові коливання водневого показника пов’язані зі співвідношенням рівня дихання гідробіонтів і рівня фотосинтезу рослин. Рослини, риби та інші гідробіонти (молюски, аеробні мікроорганізми) використовують розчинений у воді кисень для дихання, при цьому вони виділяють вуглекислий газ, і рівень рН зміщується в кислу сторону. Проте вдень, коли включено освітлення акваріума, рослини поглинають вуглекислий газ і виділяючи кисень, при цьому відбувається зсув рН в лужну сторону. Добові коливання рівня рН можуть бути дуже значними, навіть якщо в акваріумній воді є досить бікарбонатів, що грають роль буфера. Для того щоб уникнути пошкодження риб і рослин від високого рівня рН, в акваріуми часто поміщають установки автоматичної подачі СO2. Такі установки керуються за допомогою спеціального приладу – рН-метра, який постійно вимірює рН води в акваріумі і регулює подачу вуглекислого газу таким чином, щоб рівень рН залишався постійним. В результаті досягаються дві мети. По-перше, фотосинтез рослин не лімітується недоліком вуглекислого газу, а по-друге, рівень рН в акваріумі не зміщується в лужний бік.