Хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей

1. Визначення поняття анемiї. Класифiкацiя анемiй у дiтей.

2. Залiзодефiцитнi анемiї у дiтей. Причини виникнення, клiнiка, дiагностика, диференцiальна дiагностика.

3. Лiкування та профілактика залiзодефiцитної анемiї у дітей.

4. Хронiчна постгеморагiчна анемiя у дітей. Етiологiя, патогенез, дiагностика. Невiдкладна допомога при кровотечах.

5. Лейкемії у дiтей. Причини виникнення.Класифiкацiя лейкемій. Її зв’язок зi схемою кровотворення.

6. Клiнiчнi варiанти перебiгу, діагностика та диференціальна діагностика гострої лiмфобластної лейкемії у дітей.

7. Програми лiкування лейкемій у дітей (гострої лiмфобластної лейкемії, гострої мієлоїдної лейкемії, хронічної мієлоїдної лейкемії). Цитостатики. Класифiкацiя лiкувальних засобiв, що застосовуються як цитостатики. Показання до їх застосування. Ускладнення цитостатичної терапії (негайні, відстрочені, віддалені).

8. Класифiкацiя гемобластозів. Лiмфогрануломатоз у дітей. Етiологiя, патогенез, стадії захворювання (по Анн-Арбор).

9. Дiагностика, диференцiальна дiагностика лiмфогрануломатозу у дітей з іншими лімфоденопатіями, лімфаденітами; гемобластозами.

10. Клiнiка, лiкування, прогноз лімфогранульоматозу у дітей. Синдром стискання верхньої порожнистої вени.

11. Поняття про геморагiчнi дiатези. Класифікація.

12. Гемофілія А та В. Етiологiя, патогенез, клініка, діагностика. Прогноз у дітей.

13. Замiсна терапiя при наданні невiдкладної допомоги хворим на гемофiлiю. Антигемофiльнi препарати (концентрати факторів згортання крові, СЗП) та їх застосування.

14. Тромбоцитопенiчна пурпура у дітей. Етiологiя, патогенез, клiнiка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, прогноз. Невiдкладна допомога при кровотечах.

15. Цукровий дiабет у дiтей. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, принципи лікування, критерiї компенсацiї цукрового діабету у дітей.

16. Особливостi перебiгу цукрового діабету в ранньому та підлітковому віці.

17. Режим iнсулiнотерапiї цукрового дiабету у дiтей. Препарати інсулiну.

18. Особливостi дiєти при компенсованому та некомпенсованому цукровому дiабеті у дiтей.

19. Гіперглікемічна кетоацидотична кома у дітей. Причини, клініка, діагностика, невідкладна допомога.

20. Гiпоглiкемiчна кома у дiтей. Причини виникнення, клініка, діагностика, невідкладна допомога.

21. Диференціальна діагностика гіперглікемічної та гiпоглiкемiчної ком у дітей.

22. Порушення росту у дітей. Гiпофiзарний нанiзм. Причини, клiнiка, диференціальний дiагноз. Лiкування та прогноз.

23. Ожирiння у дiтей. Причини, клiнiчнi форми.

24. Принципи комплексного лiкування різних клінічних форм ожирiння у дiтей. Профілактика.

25. Аутоімунний тиреоідит у дiтей. Етiологiя, патогенез, клiнiка, діагностика, диференціальна діагностика, лiкування, прогноз.

26. Дифузний токсичний зоб у дiтей. Етiологiя, патогенез, клiнiка, діагностика, диференцiальний дiагноз. Лiкування. Прогноз.

27. Ендемiчний зоб у дітей. Причини, клiнiка, дiагностика, лiкування, профілактика.

28. Гiпотиреоз у дiтей. Етiологiя, патогенез, клiнiка, рання діагностика. Лiкування, прогноз.

29. Клініка та дiагностика уродженого гiпотиреозу у дiтей. Лiкування. Прогноз.

31. Порушення статевого розвитку у хлопчиків і дівчаток. Етiологiя, патогенез, клiнiка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування.

32. Диференцiальна дiагностика варiантiв iнтерсексуалiзму. Методи дослiдження. Принципи лiкування.

Оцінювання дисципліни «Педіатрія»

Форми контролю i система оцінювання здійснюються відповідно до вимог програми дисципліни та інструкцй про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі opганізації навчального процесу, затвердженої MO3 України (2005).

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при oцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою з дисципліни.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модулю (залікового кредиту) — 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність — 120 балів (60%), за результатами підсумкового модульного контролю — 80 балів (40%).

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям з кожної теми. При оцінюванні навчальної діяльності студентів необхідно надавати перевагу стандартизованим методам контролю: тестуванню, структурованим письмовим роботам, структурованому за процедурою контролю практичних навичок в умовах, що наближені до реальних. Оцінювання поточної навчальної діяльності студентів описане вище.

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за 4 бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі.

Система конвертації традиційної системи оцінок у бали:

Традиційній оцінці «5» відповідає максимальна кількість балів, яку може отримати студент при вивченні теми практичного заняття. Оцінки «4» та «3» складають у балах відповідно 80% та 60% від максимальної оцінки в балах.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, дорівнює 120. Вона є результатом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу, якщо вона передбачена програмою.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «3», на кількість тем у модулі.

Оскільки програмою передбачене обов’язкове виконання індивідуальної самостійної роботи студентів по курації хворих, написанню та захисту історії хвороби, то у відповідних модулях (1, 2, 4) мінімальна оцінка включає також кількість балів, яка відповідає оцінці «3» за дану роботу. Оцінювання індивідуальної роботи описано у відповідних модулях.

Бали за індивідуальну роботу додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність. Захист історії хвороби проводиться у час, відведений для самостійної роботи студента на кафедрі.

Оцінювання самостійної роботи студентів по підготовці до аудиторних практичних занять здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.

Оцінювання засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу i не входять до тем аудиторних навчальних занять, контролюється під час підсумкового модульного контролю.

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення вcix тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали вci види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового модульного контролю є стандартизованою i включає контроль теоретичної i практичної підготовки.

Максимальна кількість балів підсумкового модульного контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Оцінювання дисципліни:

Конвертація кількості балів з дисципліни у оцінки за шкалами ECTS та 4-ри бальною (традиційною) здійснюється таким чином:

Ранжування з присвоєння оцінок «А», «В», «С», «D», «Е» проводиться для студентів даного курсу, які навчаються за однією спеціальністю, і успішно завершили вивчення дисципліни.

Оцінки «FX, F» виставляються студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка «FX» виставляються студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але яким не зараховано підсумковий модульний контроль. Ця категорія студентів має право на перескладання підсумкового модульного контролю за затвердженим графіком під час канікул впродовж двох тижнів після завершення навчального року. Повторне складання підсумкового модульного контролю дозволяється не більше двох разів.

Оцінка «F» виставляється студентам, які відвідали всі аудиторні заняття з модуля, але не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність і не допущені до підсумкового модульного контролю. Ця категорія студентів має право на повторне вивчення модулю.

За дозволом проректора з навчальної частини студент може підвищити оцінку з дисципліни шляхом перескладання підсумкового модульного контролю (не більше трьох разів за весь період навчання).

Студенти, які навчаються за однією спеціальністю з урахуванням кількості балів, набраних з дисципліни ранжуються за шкалою ЕСТS таким чином:

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА ЛІТЕРАТУРА, ЩО РЕКОМЕНДОВАНА ПРИ ВИВЧЕННІ ПЕДІАТРІЇ