Методичні рекомендації.

Для всебічної, комплексної фізико-географічної характеристики тієї чи іншої території необхідно знати, поряд з іншими природними компонентами, місцеві особливості клімату.

Вони визначаються багаторічним режимом різних кліматичних елементів: атмосферних тисків, температур повітря, хмарності, опадів, випаровуваності, вітрів і т.д. Оскільки не являється можливим самостійно простежити зміни кліматичних елементів від року до року і протягом багатьох років, ці відомості можна отримати на найближчій метеорологічної станції. Слід також скористатися обласним агрокліматичним довідником і кліматичними картами в географічному атласі області.

Разом з тим для повної характеристики місцевого клімату необхідні мікрокліматичні дані. Отримати їх можна тільки шляхом самостійних мікрокліматичних спостережень.

Нагадаємо, що мікрокліматом називається клімат приземних шарів атмосфери, що формується на невеликих площах під впливом місцевих факторів. За своєю природою мікроклімат – невіддільна частина клімату і може бути вивчений тільки в безпосередньому зв’язку з останнім.

Основними чинниками, що викликають мікрокліматичних диференціацію, є рельєф і експозиція схилів. Навіть невеликі коливання рельєфу створюють помітні зміни в мікрокліматі.

Відомо, наприклад, що збільшення нахилу поверхні північного схилу вододілу на 1° викликає зменшення сонячної інсоляції настільки, наскільки вона змінюється при збільшенні географічної широти на 1°, рахуючи від даного пункту. Спостереження показують також, що для північного схилу при ухилі його і 2-5° інтенсивність сонячного освітлення зменшується в порівнянні з інтенсивністю сонячного освітлення горизонтальної поверхні на 25 %, а при ухилі в 6° – приблизно на половину.

Різка різниця в температурі спостерігається не тільки на схилах з різною експозицією, а й в прадідів одного схилу. Увігнуті його частини нагріваються влітку в денні години на 4-6° вище, ніж опуклі підняті ділянки. Ще більш нагріваються днища річкових долин, балок і різного роду улоговин.

Загальновідомо також, що рельєф є перерозподылювачом випадаючих атмосферних опадів: опади, що випали влітку стікають з підвищених місць в знижені, взимку сніг здувається вітром з опуклих піднесених місць в знижені. Схили, розташовані різному відносно сторін горизонту, отримують різний запас вологи: південні схили менше, північні і східні – більше. Вплив рельєфу на вологість ґрунту проявляється особливо різко в посушливі роки.

Отже, вододільні схили різної експозиції (а в межах одного схилу – окремі його ділянки), так само як долини, великі балки і улоговини, мають свій мікроклімат.

З інших місцевих факторів, що обумовлюють мікрокліматичних диференціацію, можна назвати рослинність, літологічний склад поверхневих відкладів, ґрунту, водні об’єкти.

Отже, мета мікрокліматичних спостережень – з’ясувати відмінності в кліматі різних частин території і причини, що викликають ці відмінності.

Знаючи основні фактори, що обумовлюють мікрокліматичних диференціацію, потрібно вибрати найбільш характерні пункти для спостережень. Характерність спостережуваних явищ – одне з головних вимог метеорології. Очевидно, такими пунктами будуть:

1. Найбільш високі частини вододілів:

а) на відкритому місці (у полі);

б) в глибині лісу;

в) на узліссі.

2. По-різному орієнтовані схили вододілів (на північ, південь, схід і захід):

а) на відкритому місці на опуклою й увігнутою частинах схилу;

б) в лісі.

3. Високий корінний схил річкової долини:

а) на відкритому місці на опуклою й увігнутою частинах схилу;

б) в лісі.

4. Низький пологий терасований схил річкової долини, на поверхні кожної тераси:

а) на відкритому місці;

б) в лісі.

5. Заплава річки:

а) біля урізу річки;

б) в середині зрозумій.

6. озеро:

а) біля урізу води;

б) на берегах з різних сторін.

7. болото:

а) по краях;

б) в середині.

8. Балка:

а) на схилах різної експозиції;

б) на днищі.

Пункти для спостережень можуть бути обрані та інші. Вибір їх залежить від природних особливостей конкретної території.

У кожному наміченому пункті всі спостереження треба вести на висоті 150-160 см над поверхнею землі; вимірювання температури і вологості повітря слід, крім того, проводити ще на висоті 15-20 см над поверхнею землі.

Мікрокліматичні спостереження будуть цінними, якщо вони проводяться регулярно протягом декількох днів в усі сезони року. Важливо також отримати порівняльні дані, що досягається одночасними (наприклад, в 7, 13 і 19 годин) спостереженнями у всіх пунктах.

Орієнтовна програма мікрокліматичних спостережень:

1. Номер пункту (станції) спостереження.

2. Його положення (адреса).

3. Відносна висота.

4. Дата і час спостереження.

5. Температура повітря.

6. Тиск повітря.

7. Вологість повітря (абсолютна, відносна, дефіцит вологості, точка роси).

8. Напрямок та швидкість вітру.

9. Хмарність в балах і форма хмар.

10. Атмосферні опади.

11. Прозорість атмосфери (видимість).

12. Особливі атмосферні явища (наприклад, гроза, пилова буря, град, туман, роса і т. п.).

13. Стан погоди в період спостереження.

Великий практичний інтерес представляють спостереження над інверсіями температур, які виникають найчастіше взимку і в перехідні сезони року. Інверсії нерідко обумовлюють заморозки, які приносять більшої шкоди сільському господарству.

Інверсії утворюються в зв’язку зі скупченням в різного роду пониженнях (в долинах, западинах, улоговинах, балках) холодного повітря, що стікає сюди з піднесених місць, або при натіканні теплого повітря на холодний або при підтіканні холодного повітря під теплий при фронтальних процесах.

Особливо сильні інверсії спостерігаються в областях з високим атмосферним тиском (в антициклонах), для яких характерне спадний рух повітря. Осідаючи вниз, спадний повітря динамічно нагрівається на кожні 100 м на 1°, в той час як приземний шар повітря внаслідок сильного випромінювання при безхмарною ясній погоді і незначному вітрі сильно охолоджується і застоюється.

Необхідно встановити, де на місцевості утворюються інверсії і причини їх виникнення.

Крім перерахованих спостереженні, в зимовий час року слід звернути увагу на дослідження снігового покриву, з’ясувати роль цього географічного чинника у формуванні природних умов території. Спостереження потрібно проводити за певним планом:

1. Час утворення стійкого снігового покриву.

2. Потужність (товщина) сніжного покриву і запас води у снігу в середині зими і до початку його стаювання на різних формах і елементах рельєфу: на піднесених вододільних безлісих ділянках, на опуклих і увігнутих частинах безлісих схилів вододілів, у верхній, нижній і середній частинах їх, на схилах різної орієнтації і днищах річкових долин, балок і ярів, в западинах і улоговинах.

3. Потужність снігового покриву і запас води в ньому в лісах і на узліссях.

4. Місця освіти заметів і оголених ділянок.

5. Початок весняного танення і час повного танення снігу.

6. Чи залишаються сніжники і де; яка їхня площа і потужність снігу?

7. Як довго зберігаються сніжники після стаювання основної маси снігового покриву?

8. Роль сніжників у розвитку рельєфу схилів річкових долин і балок (утворенні нівальних западин, ніш на місцях первинних лощиноподібних знижень, зсувних і соліфлюкційних явищ).

Мікрокліматичні спостереження мають не тільки пізнавальне, а й велике практичне значення. Ці відомості допоможуть місцевим господарствам правильно і раціонально використовувати різні угіддя. диференціювати строки сівби, посадки та збирання і т. д.