Методична розробка

для проведення семінарських та практичних занять,

організації самостійної та

індивідуально-консультаційної роботи студентів

з курсу “ВВЕДЕННЯ В СПЕЦІАЛЬНІСТЬ”

для підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем – бакалавр

галузі знань 0305 “Економіка і підприємництво”

напряму підготовки 6.030504 “ Економіка підприємства ”

для студентів денної та заочної форми навчання

статус дисципліни: вибіркова

Ірпінь 2013

Методична розробка складена на основі робочої навчальної програми курсу “Введення в спеціальність” для підготовки бакалаврів галузі знань 0305 “Економіка і підприємництво” за напрямом підготовки 6.030504 “Економіка підприємства” затвердженої у 2011 році.

Автор: В.В. Гурочкіна, к.е.н., доцент

Рецензент: Г.С. Мельничук, к.е.н., доцент

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри міжнародної економіки та підприємництва, протокол № ___ від “___” ___________ 2013 р.

Завідувач кафедри Я.В. Белінська, д.е.н., професор

Погоджено на засіданні Вченої ради факультету економіки та оподаткування, протокол № ____ від “___” ___________ 2013 р.

Голова Вченої ради факультету

економіки та оподаткуванняГ.М. Калач

Декан заочного факультету В.В. Бриштіна

Завідувач

навчально-методичного відділу О.О. Бойко-Слобожан

Реєстраційний № ____ від «____» ______________ 2013 р.

Зміст

Передмова..............................................................................................................4

Тематичний план..................................................................................................7

Плани семінарських та практичних занять:

ЗМ1. Теоретичні основи підприємства та підприємництва………….……..8

Т1. Підприємство в економічній системі сучасного суспільства…………..8

Т2. Підприємницька діяльність суб’єктів господарювання………………...17

ЗМ 2. Основний зміст нормативних навчальних дисциплін………………..22

Т3. Маркетингова діяльність підприємства…………………………………...22

Т4. Планування діяльності підприємства…………………………………..….29

ЗМ 3. Основний зміст спеціальних дисциплін……………………………….34

Т5. Інноваційна діяльність підприємства……………………………………..34

Т6. Капітал і виробничі фонди…………………………………………….......37

Т7. Податкова система та податкова політика підприємства………………..48

Т8. Проектна діяльність підприємства……………………………………..….53

Критерії оцінювання знань студентів...............................................................57

Перелік питань з курсу «Введення в спеціальність»………………………….61

Список використаних джерел...........................................................................63

Додатки…………………………………………………………………………..68

Передмова

В умовах ринкових відносин підприємство залишається основною ланкою всієї економіки, тому що тільки на підприємстві створюється необхідна суспільству продукція, використовуються різноманітні ресурси, застосовуються прогресивні техніка і технологія, розроблюються бізнес-плани. На підприємствах здійснюється маркетинг і менеджмент, проводиться велика робота по зниженню витрат на виробництво, підвищенню прибутковості і рентабельності.

Переорієнтація економіки України на ринкові механізми вимагає відповідної модернізації підготовки фахівців-економістів, які повинні мати глибокі економічні знання, вміти грамотно і компетентно організувати виробництво, визначати потреби ринку, вміти розраховувати, як заплановані обсяги виробництва, витрати на нього, ціни на продукцію будуть впливати на прибутковість підприємства.

Навчальний курс “Введення в спеціальність” призначений для ознайомлення майбутніх фахівців із методикою вивчення економічних дисциплін, а саме економічної діяльності суб’єктів господарювання. Місце дисципліни в навчальному плані підготовки бакалаврів, та її логічні зв’язки з іншими курсами обумовили структуру програми та її зміст.

Мета курсу “Ведення в спеціальність” – оволодіти теоретичними базовими знаннями, які необхідні для глибокого розуміння змісту навчальної дисципліни “Економіка підприємства”.

Програмою дисципліни “Введення в спеціальність” передбачається дати студентам знання з питань, пов'язаних з об'єктивними передумовами переходу до ринку, основними умовами створення, функціонування та управління підприємств різних форм власності.

Завдання дисципліни:

- з'ясування логіки формування нового господарського механізму в питаннях розвитку і управління суб’єктами господарювання;

- оволодіння методикою вивчення економічних дисциплін і написання наукової роботи;

- загальне ознайомлення з організацією, створенням нових підприємств та механізмом господарювання різних видів підприємств та підприємницької діяльності;

При підготовці до заняття студент повинен ознайомитися з питаннями плану, переліком основної та додаткової літератури, а також звернути увагу на нормативно-правові акти, які слід уважно опрацювати при підготовці до відповіді.

Студент повинен бути готовий до будь-якої форми проведення семінарського заняття: використання доповідної системи, розвитку творчої дискусії, організації ділової гри, вирішення тематичних ситуацій, тестування та інших форм.

Самостійна робота щодо підготовки до семінарських занять проводиться за відповідним планом, в якому міститься перелік тем та питань цих занять, а також рекомендована література. Спираючись на цю інформацію, студенти можуть заздалегідь готувати тези та доповіді своїх виступів на семінарських заняттях.

Важливим елементом самостійної роботи студентів є вивчення окремих питань кожної теми дисципліни. Вони вивчаються студентами самостійно, при консультуванні викладачем, який проводив лекції чи семінарські та практичні заняття.

Готуючись до виступу на семінарському занятті студент повинен вміти:

- чітко формувати теоретичні положення, дати визначення, назвати і охарактеризувати основні ознаки, елементи змісту, структури, закономірності, особливості, тощо;

- обґрунтувати висвітлюванні положення законодавчо;

- аналізувати, порівнювати, робити висновки;

- будувати логічну структуру виступу.

В процесі викладання дисципліни використовується кредитно – модульна система організації навчального процесу, яка відповідає вимогам ECTS. У навчальному процесі використовуються такі методи навчання: лекції для потоків, семінарські і практичні заняття, самостійна робота, індивідуально-консультаційна робота під керівництвом викладача.

Семінарські заняття проводяться, в основному, методом всебічного обговорення питань теми без попереднього призначення доповідачів.

Практичні заняття поєднують вивчення теоретичних питань з виконанням конкретних практичних завдань. Практичні заняття передбачають розв’язування задач. Задачі розв’язують в позааудиторний час, а розбір методики та наслідків рішень - в аудиторії на практичних заняттях при поясненні питань, до яких відноситься та чи інша задача.

Самостійна робота може виконуватися у вигляді розробки пакета установчих документів при створенні нового підприємства, статуту та колективного договору підприємств, написання реферату.

Індивідуально-консультаційна робота під керівництвом викладача проводиться в позааудиторний час згідно кафедрального графіка викладача індивідуально-консультаційної роботи.

Робочим навчальним планом передбачено два проміжні контрольні заходи, який проводиться за рахунок часу, відведеного на семінарські заняття. Модульна контрольна робота містить теоретичні питання, тестові завдання, задачі.

Оцінювання знань студентів здійснюється за модульно – рейтинговою системою.

Тематичний план з курсу «Введення в спеціальність»

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 1.

Теоретичні основи підприємства та підприємництва

Т1.Підприємство в економічній системі сучасного суспільства

Мета теми: з’ясувати основні принципи функціонування підприємств, їх види та функції, зовнішні і внутрішні фактори розвитку, правове забезпечення та суспільне значення.

Студент повинен знати: сутність, види та функції підприємства, основні положення Господарського Кодексу щодо регулювання діяльності підприємств.

Студент повинен вміти: аналізувати ситуації, що виникають в сфері підприємницької діяльності.

Вивчення питань теми повинно бути побудовано на матеріалах Господарського Кодексу України. Почати вивчення теми рекомендується з визначення понять: «Економіка підприємства», «Підприємство».

Економіка підприємства (від грец.Oikos – господарство, nomos – закон) вивчає об’єктивні економічні закони й закономірності ведення господарювання, включає широкий спектр управлінських, організаційних, техніко-економічних та інформаційних проблем, форм, методів і правил раціонального використання ресурсів з метою створення й розподілу матеріальних і духовних благ, без яких не може обходитися ні окремий індивідум, ні суспільство в цілому.

Підприємст­во — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним ор­ганом державної влади або органом місцевого самоврядування, або ін­шими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, тор­говельної та іншої господарської діяльності.

Ознаки підприємства: відокремлене майно, само­стійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм наймену­ванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юри­дичних осіб.

Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків і інших обов’язкових платежів.

Функції будь-якого підприємства знаходять своє відображення в системі його цілей, що містить такі головні складові:

1) задоволення суспільних потреб у продукції (роботах, послугах);

2) задоволення потреб персоналу підприємства та його власників;

3) удосконалення структури підприємства, її адаптація до внутрішніх та зовнішніх змін;

4) створення та підтримка потенціалу для майбутнього розвитку, безперервності існування підприємства;

5) задоволення зовнішніх вимог до підприємства та пред’явлення власних вимог до навколишнього середовища.

Підприємства здійснюють такі функції: економічну, цільову, виробничо-технічну, комерційну, фінансову, бухгалтерську, захисну та адміністративну (рис. 1).

Рис. 1. Операції та функції підприємства.

Головною функцією будь-якого підприємства є економічна функція, якаобумовлюєзадоволення потреб споживачів у товарах або послугах. Тобто ця функція властива кожному підприємству незалежно від його структури, галузі, ступеня підпорядкованості органам державної влади тощо.

Цільова функція підприємства – максимізація доходу (прибутку), є його довгостроковою метою, за для якої воно може в деяких випадках на короткий строк прагнути до росту обсягу виробництва, дотримуючи якої- небудь ринкової тактики чи навіть тимчасово скорочувати виробництво.

Виробничо-технічна функція підприємства, полягає у виробництві товарів і послуг, на які в поточний момент є попит.

Комерційна функція – охоплює комплекс взаємопов’язаних торгово-організаційних операцій, спрямованих на здійснення процесу купівлі-продажу товарів та надання торгових послуг з метою задоволення попиту цільових сегментів ринку та отримання прибутку.

Фінансова функція – забезпеченнявиробництва певними коштами, необхідними для придбання засобів виробництва, залучення капіталів тощо.

Бухгалтерська функція – полягає у формуванні облікової політики підприємства.

Захисна функція – обумовлює безпеку підприємства від впливу загрозливих для його існування внутрішніх та зовнішніх факторів.

Адміністративна функція полягає у раціональному використанні усіх засобів виробництва для досягнення поставленої мети, забезпечення координації дій працівників, належне управління персоналом та контроль за результатами праці.

Зовнішньоекономічна функція. Представляючи країну на міжнародному ринкові, підприємство безпосередньо бере участь у міжнародному поділі праці. Міжнародний поділ праці, у свою чергу, так чи інакше впливає на економіку всієї країни, отже, й на кожне підприємство.

Відповідно до Господарського кодексу України (розділ 7 ст. 63 п. 1–7) підприємства підрозділяються на види та організаційні форми за такими класифікаційними ознаками (рис.2):

Рис. 2. Класифікація

видів підприємств

Підприємства можуть утворювати такі об’єднання:

Асоціації – найбільш проста форма договірного об’єднання, створеного з метою координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації – договірні об’єднання, створені на основі злиття виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання виробничого і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерни – уставні об’єднання підприємств виробництва, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо, на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. В сучасних умовах значно розширюється мережа міжнародних концернів.

Картелі – договірні об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовляємої продукції.

Синдикати – організаційна форма існування різновидів караючих домовленостей, які передбачають реалізацію продукції учасників через створення загального збутового органу або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Така форма об’єднання підприємств характерна для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трести – монополістичні об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі направлення діяльності.

Холдинги – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів. Холдинги самі безпосередньо не займаються виробничою діяльністю, а використовують свої фінансові засоби для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого об’єднання. Завдяки цьому, холдинги здійснюють контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднані у холдинг суб’єкти мають юридичну та господарську самостійність. Однак, рішення основних питань їх діяльності належать холдинговій фірмі.

Фінансові групи – об’єднання юридично і економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну фінансові групи очолюють один або декілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), які входять в їх склад, координують всі сфери їх діяльності.

У господарській практиці виділяють гібридні організаційні формибізнесу, які поєднують переваги основних (класичних) форм. До них відносять франчайзинг.

Франчайзинг – угода, за якою виробник чи одноосібний розповсюджувач продукту чи послуги, захищених торговою маркою, дає ексклюзивні права на поширення на даній території своєї продукції та технологій виробничих операцій незалежним роздрібним торговцям в обмін на одержання від них платежів роялті.

Віртуальне підприємство – це співтовариство територіально роз’єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами праці і спілкуються винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті. По суті віртуальне підприємство – це нова форма економічної організації суб’єктів господарювання, які об’єднують свої зусилля для надання певної послуги, що традиційно надавалась одним підприємством.

Дієвим механізмом епохи глобалізації є гнучкі об’єднання суб’єктів господарської діяльності для досягнення і посилення конкретного господарського ефекту. Такими об’єднаннями є кластери.

Кластер – як правило, являє собою об’єднання географічно локалізованих підприємств, науководослідних установ, навчальних закладів, ринкових структур як основних учасників інноваційного процесу.

Ефективність діяльності підприємства залежить від впливу й урахування зовнішніх і внутрішніх умов розвитку підприємства.

Щоб не тільки удержатися, але і розвиватися, підприємство повинне поліпшувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами і результатами виробництва, вишукувати нові форми застосування капіталу, знаходити нові, більш ефективні способи доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику.

Тестові завдання:

1. Ознаки підприємства:

а) організаційна єдність;

б) наявність визначеного комплексу засобів виробництва;

в) майнова відповідальність;

г) єдність керівництва;

д) всі відповіді вірні.

2. Основні напрямки діяльності підприємства:

а) вивчення ринку товарів;

б) виробнича діяльність;

в) соціальна діяльність;

г) всі відповіді вірні.

3. За формою власності підприємства поділяються на:

а) комерційні;

б) національні;

в) колективні;

г) приватні;

д) спільні.

4. За галузевою ознакою підприємства поділяються на:

а) одноосібні;

б) орендні підприємства;

в) промислові;

г) малі підприємства;

д) туристичні.

5. Договірне об’єднання з метою поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств з передачею окремих повноважень по регулювання діяльності кожного з учасників – це

а) асоціація;

б) корпорація;

в) концерн;

г) консорціум;

д) трест.

6. Об’єднання підприємств різних галузей на основі фінансової залежності групи банків – це

а) асоціація;

б) корпорація;

в) концерн;

г) консорціум;

д) промислово – фінансові групи

7. Тимчасове статутне об’єднання підприємств промисловості і банків для досягнення спільної мети – це

а) асоціація;

б) корпорація;

в) концерн;

г) консорціум;

д) трест.

8. Статутне об’єднання підприємств різних галузей на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців – це

а) асоціація;

б) корпорація;

в) концерн;

г) консорціум;

д) трест.

9. Товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства усім своїм майном – це

а) акціонерне товариство;

б) командитне товариство;

в) повне товариство;

г) товариство з обмеженою відповідальністю;

д) товариство з додатковою відповідальністю.

10. Добровільні об’єднання підприємств і організацій:

а) асоціації;

б) картелі;

в) трести;

г) фінансові групи;

д) холдінги;

е) всі відповіді вірні.

11. Добровільні об’єднання підприємств і організацій:

а) картелі;

б) орендні підприємства;

в) акціонерне товариство;

г) трести;

д) всі відповіді вірні.

12. Об’єднання учасників підприємницької діяльності, партнерів для спільних дій – це

а) добровільне об’єднання;

б) товариство;

в) всі відповіді вірні.

Економічний словник

Підприємство, асоціація, корпорація, консорціум, концерн, синдикат, трест, холдінг, франчайзинг, віртуальне підприємство, кластер, промислово-фінансова група, суб’єкти господарювання, ознаки підприємства, зовнішні і внутрішні фактори підприємства.

Питання до семінарського заняття

1. Місце і роль підприємства в сучасній економічній системі.

2. Класифікація підприємств за різними ознаками.

3. Основні тенденції зміни законодавчої бази, що регулює діяльність підприємств

4. Охарактеризувати основні функції підприємства.

5. Переваги і недоліки об’єднань підприємств.

6. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку підприємства

7. Життєвий цикл діяльності підприємства

8. Охарактеризувати основні розділи статуту підприємства

Індивідуально-консультаційна робота студента

1. Скласти статут підприємства.

2. Скласти колективний договір.

Самостійна робота студента

Теоретичні питання:

1. Законодавча база створення і функціонування підприємств.

2. Життєвий цикл підприємства (створення, реєстрація, виробничогосподарська діяльність, реорганізація, ліквідація)

3. Статут підприємства, колективний договір

Література: основна [1, 2, 9, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 22]

Додаткова [6, 36, 39, 40]

Т2. Підприємницька діяльність суб’єктів господарювання

Мета теми: з’ясувати та вивчити сутність, значення, правове забезпечення організаційної форми і типологію підприємництва в Україні

Студент повинен знати: сутність підприємництва як особливого виду діяльності, його функції, принципи, форми, типи і моделі функціонування, державне регулювання підприємництва.

Студент повинен вміти: аналізувати економічну ситуацію в Україні і виокремлювати основні функції сфери підприємницької діяльності.

Вивчення питань теми необхідно почати з визначення підприємництва як сучасної форми господарювання.

Підприємництво – сучасна форма господарювання, динамічний, активний елемент бізнесу, що являє собою самостійну, ініціативну, систематичну господарсько-фінансову діяльність суб’єктів усіх форм власності в межах чинного законодавства, спрямована на отримання прибутку, що зді­й­­­сню­єть­ся від свого імені на власний ризик та під свою особисту май­­нову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юри­­­­дичної особи-підприємства (організації).

Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладено наступні найбільш значущі ознаки:

§ свобода вибору підприємцем напрямків і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;

§ інноваційний характер діяльності;

§ постійна наявність фактора ризику;

§ орієнтація на досягнення комерційного успіху.

Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством і має суб’єктів і об’єкти підприємницької діяльності. При цьому необхідно звернути увагу на те, що законодавством України не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, дер­жав­ної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств.

Виокремлюють три головні функції підприємницької діяльності, які зображені на рис. 3.:

Рис. 3. Основні функції підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється за певними принципами, має власні форми, типи і моделі функціонування.

Моделі підприємницького бізнесу зображено на рис. 4.

Рис. 4. Моделі підприємницького бізнесу

Далі звернути увагу на види підприємницької діяльності: виробнича, комерційна, фінансова.

Необхідно розглянути сутність та методи державного регулювання підприємницької діяльності.

Методи державного регулювання підприємницької діяль­нос­ті

Тестові завдання

1. Підприємець – це:

а) самостійний агент ринку, який діє на власний ризик, під осо­бис­ту відповідальність за результати бізнесової діяльності;

б) агент, який представляє інтереси кількох виробників товарів;

в) найманий працівник, який організовує реалізацію завдань, пос­тав­лених перед ним;

г) правильної відповіді немає.

2. Хто ввів термін “підприємництво”:

а) А. Файоль;

б) Н. Соболь;

в) М. Бернс;

г) Р. Кантільйон;

д) Р. Макконел.

3. Самостійна на власний ризик діяльність щодо вироб­ниц­тва про­ду­кції, використання робіт, надання послуг та заняття тор­гі­влею з метою одержання прибутку – це:

а) бізнес;

б) маркетинг;

в) підприємництво;

г) менеджмент.

4. Суб’єкти підприємницької діяльності:

а) юридичні особи тільки приватної форми власності;

б) юридичні особи всіх форм власності;

в) військовослужбовці;

г) громадяни України та інших держав;

д) посадові особи органів прокуратури.

5. Об’єкти підприємницької діяльності:

а) сегмент ринку; є) податки;

б) товар; ж) агенти;

в) послуга; з) цільові відрахування.

г) ціна;

д) продукт;

е) реклама;

6. Основними функціями підприємницької діяльності є:

а) творча;

б) матеріальна;

в) ресурсна;

г) організаційно-супровідна;

д) інноваційна.

7. До моделей підприємницької діяльності належать:

а) творча;

б) класична;

в) всебічна;

г) аналітична;

д) інноваційна.

8. Не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю:

а) громадянам України;

б) юридичним особам;

в) громадянам інших країн;

г) військовослужбовцям.

Питання до семінарського заняття

1. Сутність, принципи та моделі підприємницької діяльності.

2. Види підприємницької діяльності.

3. Порядок проведення державної реєстрації суб’єктів підприємництва.

4. Порядок ліквідації суб’єктів підприємництва.

5. Форми, типи та принципи підприємницької діяльності

6. Моделі підприємницького бізнесу.

7. Історичний розвиток малого бізнесу

8. Розвиток малих підприємств в сучасних умовах господарювання

9. Проблеми малого бізнесу та шляхи їх вирішення

10. Оподаткування малого підприємництва: переваги і недоліки

11. Спрощена система оподаткування: сутність та значення

Індивідуально-консультаційна робота студента

Написання анотації до наукової статті стосовно розвитку малого бізнесу та його оподаткування.

Перелік наукових журналів:

Науковий вісник НУДПСУ

Фінанси України

Економіка України

Економіка і держава

Інвестиції: практика і досвід

Економіст

Актуальні проблеми економіки

Самостійна робота студента

Написати економічний словник, скласти кросворд.

Література: основна [1-3, 7-9, 11-13-16, 24, 25]

Додаткова [5, 7, 9, 11, 15, 17, 24, 27]

Змістовний модуль № 2.

Основний зміст нормативних навчальних дисциплін

Т3. Маркетингова діяльність підприємства

Мета теми: вивчити основні поняття маркетингу, його принципи та функції, види і суть управління маркетингом, ознайомитись з комунікаційною політикою підприємства, сегментуванням ринку та збутовою політикою суб’єктів господарювання.

Студент повинен знати: визначення та еволюцію концепції розвитку маркетингу, основні поняття маркетингу, види, принципи, та особливості здійснення маркетингової діяльності підприємства.

Студент повинен вміти: чітко оцінювати маркетингове середовище підприємства та оцінювати проблеми здійснення маркетингової діяльності.

Вивчення теми необхідно почати з характеристики маркетингу як науки та виду діяльності спрямованого на вивчення ринкового середовища.

Маркетинг – один з найбільш потужних інструментів, який використовується різними організаціями в нескінченній боротьбі за виживання і процвітання.

Маркетинг – це вид людської діяльності, який направлений на задоволення потреб споживачів шляхом обміну.

Термін „маркетинг” англійського походження, буквально означає роботу з ринком, використання його законів, вивчення і задоволення всіх бажань споживача.

Сьогодні налічується більше 200 визначень маркетингу. Кожне з них, від стислого до академічного, тією чи іншою мірою відображає його призначення, функції, основний зміст.

Маркетинг як сучасна філософія бізнесу ґрунтується на таких основних принципах:

1. Орієнтація на споживачів та гнучке реагування виробництва і збуту попиту.

2. Сегментування ринку

3. Глибоке дослідження ринку

4. Спрямованість на довгостроковий результат

Функції маркетингу:

1. Аналітична.

2. Виробнича.

3. Збутова.

4. Управління, комунікацій і контролю.

Аналітична функція включає наступні підфункції: вивчення ринку, товару, споживачів; аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства.

Виробнича функція складається з наступних підфункцій: організація виробництва нових товарів і нових технологій, організація матеріально-технічного забезпечення виробництва, управління якістю і конкурентоспроможністю готової продукції.

Збутова функція – це організація системи збуту і руху товару, формування попиту і стимулювання збуту і організація сервісу.

Функція управління, комунікацій і контролю пов'язана із створенням організаційних структур управління, плануванням, комунікаціями і організацією контролю.

Маркетинг розвивається в період глобальних змін. Через стрімкі зміни, що відбуваються в наш час у світі, стратегія, яка ще вчора була найкращою, спроможна сьогодні стати ледь не шкідливою.

Сьогодні компанії занепокоєні зміною цінностей і орієнтацій споживачів, застійними явищами в економіці, погіршення стану довкілля, зростанням конкуренції у глобальних масштабах, а також цілою низкою економічних, політичних і соціальних проблем.

За видами попиту розрізняють маркетинг конверсійний, стимулювальний, ремаркетинг, синхромаркетинг, розвивальний, підтримувальний, демаркетинг, маркетинг-реагування, маркетинг-протидія, персональний, інноваційний (креативний) (рис 5).

Рис.5. Види маркетингу.

Взаємозв’язок попиту та видів маркетингу представлений у таблиці 1.

Таблиця 1.

Взаємозв’язок попиту та видів маркетингу

До основних тенденцій і сил, що змінюють середовище маркетингу і потребують зміни його стратегії, відносяться:

- збільшення частки некомерційного маркетингу;

- прискорення глобалізації економічних процесів;

- зміни у світовій економіці;

- підвищення рівня соціальної відповідальності.

Методичні вказівки

Ціна – це грошовий вираз вартості товару при умові, що попит дорівнює пропозиції.

Існують такі основні методи ціноутворення:

- метод „витрати +прибуток”;

- метод „забезпечення фіксованого прибутку”;

- метод „за рівнем поточних цін”;

- метод „за рівнем попиту”;

- метод „ установлення ціни стосовно базисного пункту”.

Ціна реалізації може обчислюватися за формулою:

(3.1)

де: – собівартість виробу;

– прибуток;

– акцизний збір;

– податок на додану вартість;

– націнка торгівельна;

– націнка збутових організацій.

Приклад:

Визначити суму ПДВ і акцизного збору, суму збутової націнки та оптову ціну виробу за такими даними: ціна підприємства-виробника – 50 грн., ставка акцизного збору – 25%, збутова націнка – 20%.

Розв’язання:

Визначається ціна з урахуванням акцизного збору:

- сума акцизного збору, що включає ціну:

(грн.)

- сума ПДВ, яка включається у ціну підприємства:

(грн.)

- визначаємо вільну відпускну ціну з ПДВ:

(грн.)

- сума збутової націнки:

(грн.)

- оптова ціна:

(грн.)

Задачі для розв’язку