Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Дніпропетровська обласна рада






Методичні вказівки

до оформлення текстових документів

для студентів денної форми навчання за напрямом підготовки 6.050103 «Програмна інженерія» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр та спеціальністю 7.05010302 «Інженерія програмного забезпечення» освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст

(стандарт кафедри КІТ)

м. Жовті Води

2013


Методичні вказівки (стандарт кафедри КІТ) розроблені у відповідності з навчальним планом напряму підготовки 6.050103 «Програмна інженерія» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр та спеціальності 7.05010302 «Інженерія програмного забезпечення» освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст.

Методичні вказівки (стандарт кафедри КІТ) містять правила оформлення текстових документів всіх видів, що виконуються студентами напряму підготовки 6.050103 «Програмна інженерія» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр в межах навчальних планів і програм, починаючи з 5-го семестру навчання, а також текстових документів, виконуваних студентами спеціальності 7.05010302 «Інженерія програмного забезпечення» освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст.

 

Укладачі:

старший викладач кафедри КІТ Рудяков Андрій Володимирович

 

Рецензенти:

 

 

Відповідальний за випуск: Рудяков А.В.

 

Розглянуто та затверджено

на засіданні кафедри КІТ

Протокол № ___ від «___» __________ 201__ р.

 

Схвалено та рекомендовано до друку:

 

Протокол № від 201__р.

 

Вказівки складені з урахуванням матеріалів літературних джерел, названих у списку.


ЗМІСТ

ВСТУП 5

1 правила ОФОРМЛЕННЯ текстових документів 6

1.1 Параметри сторінки. 6

1.2 Загальні параметри тексту. 9

1.3 Титульна сторінка. 9

1.4 Зміст. 9

1.5 Заголовки. 10

1.5.1 Заголовки першого рівня. 11

1.5.2 Заголовки другого рівня. 11

1.5.3 Заголовки третього рівня. 11

1.6 Звичайний текст. 12

1.7 Таблиці 12

1.8 Ілюстрації 14

1.9 Формули. 15

1.9.1 Одиниці виміру. 16

1.10 Тексти програм. 21

1.11 Перелік. 22

1.11.1 Ненумерований перелік. 22

1.11.2 Нумерований список. 22

1.11.3 Ієрархічний список. 23

1.12 Зноски. 23

1.12.1 Зноски в кінці сторінки. 24

1.12.2 Кінцева зноска. 24

1.13 Список використаної літератури. 25

1.14 Додатки. 25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26

Ключові слова та скорочення 28

Додаток А ЗРАЗОК титульного аркушу звіту з переддипломної практики 29

Додаток Б ЗРАЗОК титульного аркушу звіту з ознайомчої практики 30


Додаток В ЗРАЗОК титульного аркушу звіту з виробничої практики 31

Додаток Г ЗРАЗОК титульного аркушу звіту з лабораторної роботи 32

Додаток Д ЗРАЗОК титульного аркушу звіту з практичної роботи 33

Додаток Е ЗРАЗОК титульного аркушу доповіді 34

Додаток Ж ЗРАЗОК титульного аркушу реферату 35

Додаток З Зразок обкладинки пояснювальної записки дипломного проекту спеціаліста 36

Додаток И Зразок обкладинки пояснювальної записки дипломної роботи бакалавра 37

 


ВСТУП

Дані методичні вказівки призначені для студентів денної форми навчання за напрямами підготовки 6.050103 «Програмна інженерія» освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, які досягли 5-го семестру навчання, а також студентів спеціальності 7.05010302 «Інженерія програмного забезпечення» освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст та викладачів кафедри комп’ютерних і інформаційних технологій.

Метою даних методичних вказівок є приведення текстових звітів з виконуваних робіт всіх видів бакалаврів та спеціалістів до певного внутрішнього стандарту кафедри з оформлення, який в повній мірі відповідає чинним державним стандартам з оформлення робіт в науковій, технічній галузях та бібліографічній справі [1-30].

1 правила ОФОРМЛЕННЯ текстових документів

Пояснювальні записки до звітів з виконаних студентами робіт мають бути створені з використанням персональної комп’ютерної техніки (рукописні або виконані іншим чином – надруковані на друкарській машинці – до захисту не допускаються). У наступних підрозділах перелічено обов’язкові параметри форматування для різних частин тексту, ілюстрацій, таблиць або їх сполучень (під час створення текстового документу можна використовувати стилі та форматування з файлу електронної версії даних методичних вказівок як шаблони оформлення за умови дотримання загальних вимог, пам’ятаючи про те, що в різних текстових процесорах, засобами яких створюються текстові документи, стилі та форматування можуть суттєво відрізнятись від початкового файлу-оригіналу методичних вказівок).

Паперовий звіт – друкована версія текстового документу має друкуватись на принтері з персонального комп’ютера, у складі системних шрифтів якого мають бути встановлені шрифти, що використовуються для оформлення звіту з виконаної роботи, а саме – Tahoma, Consolas, ISOCPEUR (для написів у штампах і на кресленнях). У разі, якщо в системі, де буде друкуватись звіт, не буде зазначених шрифтів – звіт буде надруковано невірно. Рекомендується перед друком перетворити файл звіту з формату документу текстового редактору (наприклад *.doc, *.docx, *.rtf) у файл формату *.pdf за допомогою відповідного інструментарію (у ПЗ Microsoft Office починаючи з версії 2007 ця можливість є вбудованою у сам текстовий процесор Word, або ж за допомогою стороннього ПЗ, наприклад doPDF – можна скачати тут – https://dopdf-free-pdf-converter.soft112.com/download.html).

1.1 Параметри сторінки

Всі сторінки текстового документу, що перелічені у змісті, крім додатків, розміщуються в рамках, у відповідності до ГОСТ 2.105-95 «Загальні вимоги до текстових документів» [32].

Поля: верхнє, праве – 1 см, ліве – 2, 5 см, нижнє – 2, 5 см. Розмір аркушів – А4 (21× 29, 7 см), орієнтація – книжкова, положення палітурки – зліва. Форматування колонтитулів: від краю до верхнього колонтитулу – 0 см, від краю до нижнього колонтитулу – 0, 7 см. Висота верхнього колонтитулу – 1 см. Вертикальне вирівнювання тексту – по верхньому краю сторінки. Потрібно також намагатись раціонально розташовувати текст в межах сторінки таким чином, щоб під час вкладання ілюстрацій та таблиць до тексту документу внизу таблиці не залишалось багато вільного місця (більше 3 см).

У відповідності до ГОСТ 2.104-68 на всіх аркушах звіту наводяться основні написи, за ГОСТ 2.301-68 ці написи розташовуються вздовж короткої сторони аркушу.

Для оформлення першої сторінки змісту текстового документу використовується основний напис форми 2 (висота 40 мм), для оформлення інших сторінок використовується форма 2а (висота 15 мм). Оформлення даних методичних вказівок є зразком з використання зазначених ГОСТів.[1]

Шифр текстового документу повинен складатись наступним чином:

Рисунок 1.1 Шифр текстового документу для дипломного проекту

Перед та після шифру у рамках має бути зазначено літери, які позначають вид роботи, для якої створюється текстовий опис, шифр має виокремлюватись пробілами (відповідність шифрів та загальні приклади наведено в таблиці 1.1).

Таблиця 1.1 Літерні скорочення для шифрів виконаних робіт

Назва виконуваної роботи Скорочений запис Розташування Приклад
Складення текстових звітів з практик, з лабораторних, практичних, самостійних робіт ЗВ Перед шифром  
Складення пояснювальної записки з дипломного проектування, дипломної, курсової роботи ПЗ Після шифру  
Види практик – переддипломна практика ПП Після шифру ЗВ 7.050103.П08-095 ПП ЗВ 6.050103.П09-095 ПП
Види практик – ознайомча практика ОП Після шифру ЗВ 6.050103.П11-095 ОП
Види практик – виробнича практика ВП Після шифру ЗВ 6.050103.П10-095 ВП
Види робіт – дипломне проектування (спеціаліст) ДП Перед шифром ДП 7.050103.П08-095 ПЗ
Види робіт – дипломна робота (бакалавр) ДР Перед шифром ДР 6.050103.П09-095 ПЗ
Види робіт – курсова робота КР Перед шифром КР 6.050103.П09-095 ПЗ
Види робіт – Доповідь (для конференції або як вид самостійної роботи з навчальної дисципліни) ДО Перед шифром ДО 6.050103.П09-095 ПЗ
Види робіт – Реферат (для конференції або як вид самостійної роботи з навчальної дисципліни) РФ Перед шифром РФ 6.050103.П09-095 ПЗ
Види робіт – лабораторна робота ЛР Перед шифром ЛР 6.050103.П09-095 ПЗ
Види робіт – практична робота ПР Перед шифром ПР 6.050103.П09-095 ПЗ

 

1.2 Загальні параметри тексту

Текст документу повинен бути викладеним ясно, логічно послідовно, стисло та чітко, так щоб читач, навіть якщо він не має глибоких знать із теми, що опрацьовується, міг оцінити зміст виконаних робіт та досягнуті результати.

Орфографічні та синтаксичні помилки у тексті є неприпустимими.

Перенесення слів у тексті не використовуються.

1.3 Титульна сторінка

Титульний лист є першою сторінкою текстового документу і не нумерується.

Титульні аркуші текстових документів мають обрамлятись стандартною рамкою (поля – зліва 20 мм, всі інші – 5 мм, ГОСТ 2.104-68, ГОСТ 2.303-68) та містити написи, встановлені стандартом кафедри. Зразки титульних аркушів текстових документів наведено в додатках А-Ж (окрім титульних аркушів дипломних робіт бакалавра та проектів спеціаліста, які формуються та видаються студентам секретарем державної екзаменаційної комісії).

На обкладинках дипломних робіт бакалавра та дипломних проектів спеціаліста мають бути наклеєні наліпки, вигляд яких наведено в додатках З-И.

1.4 Зміст

У змісті документу відображуються всі заголовки першого, другого та третього рівнів, з обов’язковим відображенням сторінок. Сам розділ «Зміст» у цьому переліку відображуватися не повинен.

Першою у змісті, якщо не вказано інше, повинна бути частина «Вступ».

При формуванні змісту для заголовків першого рівня використовується такий формат:

- шрифт: Tahoma, 14 пт[2];

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, 5 см, праворуч – 1 см, перший рядок – 0;

- номер сторінки праворуч із відступом 0;

- інтервали: перед абзацом – 6 пт, після абзацу – 3 пт;

- всі літери великі;

- позиції табуляції – 1, 5 см по лівому краю, 17 см (для № сторінки) – по правому краю.

Для заголовків другого рівня у змісті використовується формат:

- шрифт: Tahoma, 13 пт, курсив;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 1 см, праворуч – 1;

- виступи: перший рядок – 0, 5 см;

- позиції табуляції – 2 см по лівому краю, 17 см (для № сторінки) – по правому краю;

- інтервали: перед абзацом – 3 пт, після абзацу – 0.

Для заголовків третього рівня у змісті використовується наступний формат:

- шрифт: Tahoma, 12 пт, курсив;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 1, 5 см, праворуч – 1, перший рядок – виступ 1, 75 см;

- позиції табуляції – 3, 25 см по лівому краю, 17 см (для № сторінки) – по правому краю;

- інтервали: перед абзацом – 3 пт, після абзацу – 0.

Для заповнення простору між елементом змісту та номером сторінки використовується символ крапки, окрім заголовків першого рівня.

1.5 Заголовки

У тексті документів повинні використовуватися лише заголовки першого, другого та третього рівнів, з яких створюється зміст документу (дивись п.1.4).

Кожний великий розділ повинен починатись з заголовку першого рівня.

Заголовки не повинні відриватися від тексту абзацу, тобто заголовок не може бути у останньому рядку на сторінці. В кінці останнього речення заголовка знаки пунктуації не ставлять.

1.5.1 Заголовки першого рівня

Для заголовків першого рівня використовуються наступні параметри форматування тексту:

- шрифт: Tahoma, 18 пт, жирний;

- нумерація рівня 1, арабськими цифрами. Після номеру ставиться символ табуляції, крапка не ставиться;

- вирівнювання: по центру;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 12 пт, після абзацу – 18, міжрядковий – одинарний;

- у заголовку першого рівня всі літери повинні бути великими (прописними).

Структурні елементи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ» не нумерують [1].

1.5.2 Заголовки другого рівня

У заголовках другого рівня необхідно використовувати формат:

- шрифт: Tahoma, 16 пт, жирний, курсив;

- нумерація рівня 2, арабськими цифрами. Після кожної цифри номеру, крім останньої, ставиться крапка, а після всього номеру – символ табуляції;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0;

- виступи: перший рядок – 1, 5 см;

- позиція табуляції – 1, 5 см;

- інтервали: перед абзацом – 6 пт, після абзацу – 6 пт, міжрядковий – одинарний.

1.5.3 Заголовки третього рівня

Заголовки третього рівня використовують наступний формат:

- шрифт: Tahoma, 14 пт, жирний, курсив;

- нумерація рівня 3, арабськими цифрами. Після кожної цифри номеру, крім останньої, ставиться точка, а після всього номеру символ табуляції;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 1, 5 см; праворуч – 1 см;

- виступи: перший рядок – 1, 5 см;

- позиція табуляції – 3 см;

- інтервали: перед абзацом – 12 пт, після абзацу – 6 пт, міжрядковий – одинарний.

1.6 Звичайний текст

Для тексту документу використовуються такі параметри форматування:

- шрифт: Tahoma, 13 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – відступ 1, 5 см;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжрядковий – полуторний (1, 5 рядки).

Речення звичайного тексту можуть закінчуватися лише крапкою, або двокрапкою, якщо речення є останнім у абзаці і за ним йде перелік або нумерований список.

1.7 Таблиці

Таблиці, якщо їх більше однієї, нумеруються і вкладаються в текстовий документ безпосередньо після першого посилання на них, у разі, коли таблиця велика, вона може вкладатись безпосередньо після сторінки, на якій є перше посилання на неї.

У таблицях слід поміщати тільки змінні величини, постійні умови дослідів даються в тексті або заголовку таблиці в дужках. Виноски та примітки до таблиці друкуються безпосередньо під нею.

Таблиці повинні складатися з шапки та тексту таблиці. В шапці таблиці розташовані назви колонок та, при необхідності, одиниці виміру приведених у таблиці показників. Заголовки граф необхідно писати повністю, без скорочень. Всі таблиці повинні мати назву, в якій першим елементом є слово «Таблиця» з наскрізним номером в межах розділу (тобто в форматі X.Y, де Х – номер розділу, Y – порядковий номер таблиці в межах розділу). Назва розміщується зверху таблиці (дивись оформлення таблиць 1.1 та 1.2). Назва таблиці повинна мати такий формат:

- шрифт: Tahoma, 13 пт, курсив;

- нумерація арабськими цифрами відносно заголовку першого рівня. Після кожної цифри номеру, крім останньої, ставиться крапка, а перед текстом безпосередньої назви таблиці пробіл;

- вирівнювання: по правому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 12 пт, після абзацу – 6 пт, міжрядковий інтервал одинарний.

В тексті документу повинні бути посилання на кожну таблицю з відображенням її номера, наприклад, «Як показано в таблиці 1.15 …».

Якщо для раціонального використання паперового носія потрібно перенесення окремих частин тексту на сторінці, припускається розміщення таблиці в тексті до посилання, але в межах поточного розділу тексту. Таблиця повинна займати ширину всієї сторінки (відстані між боковиками таблиці і рамкою сторінки мають бути не більше 5 мм).

Шапка таблиці повинна повторюватися на кожній сторінці, якщо таблиця займає більше однієї сторінки. З метою спрощення форматування тексту засобами текстових процесорів під час перенесення на нову сторінку продовження великої таблиці напис «Продовження таблиці …» не робиться.

Для шапки таблиці використовується такий формат:

- шрифт: Tahoma, 13, напівжирний;

- вирівнювання: вертикальне – зверху, горизонтальне – по центру;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 3 пт, після абзацу – 3 пт, міжрядковий – одинарний;

- границі: всі по 1, 5 пт.

Для тексту таблиці форматування виконується за наступними параметрами:

- шрифт: Tahoma, 12;

- вирівнювання: вертикальне – зверху, горизонтальне – по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 3 пт, після абзацу – 3 пт, міжрядковий – одинарний;

- поля всередині усієї таблиці однакові – зверху, знизу, зліва, справа – по 0, 1 см;

- границі: всі по 0, 5 пт.

Якщо за таблицею йде звичайний текст, то після таблиці необхідно залишати порожній абзац звичайного тексту [3]. Далі наведено зразок таблиці (дивись таблицю 1.2).

Таблиця 1.2 Ступінь ферментації чаю, в залежності від його виду

Вид чаю Ступінь ферментації за різних температур, %%
95˚ С 100˚ С
Білий нема даних  
Зелений нема даних 2-3
Жовтий (слабоферментований червоний) нема даних 15-20
Червоний (улун) нема даних 40-50
Фіолетовий (сильноферментований червоний) нема даних 70-80
Чорний нема даних понад 80

 

1.8 Ілюстрації

Всі ілюстрації в тексті повинні мати назву, в якій першим елементом є слово " Рисунок" з номером в межах розділу (заголовку першого рівня). Назва розміщується під рисунком (дивись рисунок 1.1) [1].

Для назви ілюстрації використовується такий формат:

- шрифт: Tahoma, 13 пт, курсив;

- нумерація арабськими цифрами відносно заголовку першого рівня. Після кожної цифри номеру, окрім останньої, ставиться крапка, а після всього номеру пробіл;

- вирівнювання: по правому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 6 пт, після абзацу – 12 пт, міжрядковий інтервал – одинарний.

Ілюстрації повинні бути виконаними засобами текстового редактора, у якому готується текст документу, або представлені у вигляді файлів форматів BMP або JPEG. Всі ілюстрації повинні бути представленими у градаціях сірого кольору.

Якщо на ілюстрації є написи, виконані засобами текстового редактору, вони повинні бути відформатовані так:

- шрифт: ISOCPEUR, 12 пт, курсив;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжрядковий – одинарний.

Мова пояснювальних написів на ілюстраціях – українська (за виключенням спеціальних термінів або назв об’єктів, які можуть наводитись, за потреби, мовою оригіналу, наприклад, напис на рисунку «Об’єкт «MENU», або «Таблиця «Критерии оценки программных продуктов»)

Якщо в тексті документу є необхідність розмістити схеми алгоритмів, програм, схеми електричні принципові чи інші, – вони повинні відповідати чинним вимогам [2, 4-29].

На всі ілюстрації повинні бути посилання у тексті документу, з відображенням номеру, наприклад, " Як видно з рисунку 3.2 …".

1.9 Формули

Формули повинні бути відцентрованими по рядку. Значення всіх символів та коефіцієнтів, що використовуються у формулі, повинні бути розшифровані безпосередньо за формулою в тій же послідовності, як вони зустрічаються у формулі. Розшифровка повинна починатися з слова " де" у першому її рядку. Пояснення кожного елемента формули надається у новому рядку, якщо необхідно декілька пояснень, то вони відокремлюються одне від одного комами. Після останнього пояснення ставиться крапка.

Формула може йти лише за двокрапкою в кінці речення попереднього тексту.

Приклад абзацу, що містить формулу:

…Коефіцієнт варіації оцінок визначається за формулою:

, (1.1)

де с – середньоквадратичне відхилення оцінок,

М – узагальнена оцінка важливості фактору…

Формули, на які є звертання у тексті, нумеруються наскрізно в межах розділу. Номер формули у круглих дужках розміщується у рядку формули, з правого краю сторінки. Звертання до формули у тексті відбувається за її номером, наприклад, " Згідно (1.1) робимо висновок про …".

1.9.1 Одиниці виміру

Одиниця вимірювання (виміру) — фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин.

Розрізняють основні одиниці вимірювання, які визначаються за допомогою еталонів, і похідні одиниці, що визначаються за допомогою основних. Вибір величини і кількості основні одиниць вимірювання може бути довільним і визначається тільки традиціями або угодами.

При виборі одиниць виміру потрібно дотримуватися міжнародної системи одиниць SI. Далі наведено правила застосування одиниць вимірювань в Україні, які є обов’язковими для дотримання їх під час підготовки текстових документів [31]:

а) в Україні застосовуються одиниці вимірювань Міжнародної системи одиниць (далі – SI), прийнятої Генеральною конференцією з мір та ваг і рекомендованої Міжнародною організацією законодавчої метрології, а саме:

1) основні одиниці SI:

- метр як одиниця довжини (позначення одиниці: українське – м, міжнародне – m);

- кілограм як одиниця маси (позначення одиниці: українське – кг, міжнародне – kg);

- секунда як одиниця часу (позначення одиниці: українське – с, міжнародне – s);

- ампер як одиниця сили електричного струму (позначення одиниці: українське – А, міжнародне – A);

- кельвін як одиниця термодинамічної температури (позначення одиниці: українське – К, міжнародне – K);

- кандела як одиниця сили світла (позначення одиниці: українське – кд, міжнародне – cd);

- моль як одиниця кількості речовини (позначення одиниці: українське – моль, міжнародне – mol);

2) похідні одиниці SI;

3) десяткові кратні та частинні від одиниць SI.

В Україні застосовуються також:

- одиниці, що не входять до SI, але дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (далі – ЦОВМ) так звані дозволені позасистемні одиниці;

- комбінації одиниць SI та дозволених позасистемних одиниць.

Визначення основних одиниць SI, назви та визначення похідних одиниць SI, десяткових кратних і частинних від одиниць SI, дозволених позасистемних одиниць, а також їх позначення та правила написання встановлюються нормативними документами з метрології ЦОВМ [32].

За рішенням ЦОВМ можуть бути дозволені до тимчасового застосування у визначеній галузі інші одиниці вимірювань, кратні та частинні від них.

Для написання позначень одиниць застосовуються літери чи спеціальні знаки (...° - градус,...' - хвилина,..." – секунда – для позначення географічних широти та довготи або це може бути позначенням дюйма, …% - процент). Використовують два види літерних позначень: українські (з використанням літер української абетки) і міжнародні (з літерами латинської чи грецької абетки).

В системі SI забороняється використовувати префікси, що складаються з двох або більше основних. Так величина 10-9 м завжди позначається нм (нанометр), а не, наприклад, ммкм (мілімікрометр). Згідно з цим правилом для утворення кратних та часткових одиниць кілограма, єдиної одиниці що з історичних причин вже має в своєму імені префікс, використовується частинна одиниця грам. Тобто величина 10-6 кг позначається як 1 мг (міліграм), а не 1 мккг (мікрокілограм). В таблиці 1.3 наведено приклади префіксів, що використовуються при позначенні похідних величин у системі одиниць SI.

Таблиця 1.3 Приклади деяких префіксів в системі одиниць SI

Префікси SI
кратні частинні
Множник Назва Позначення Множник Назва Позначення
укр. міжнародне укр. міжнародне
101 (дека) дк da 10-1 (деци) д d
102 (гекто) г h 10-2 (санти) с c
103 кіло к k 10-3 мілі м m
106 мега М M 10-6 мікро мк μ
109 гіга Г G 10-9 нано н n
1012 тера Т T 10-12 піко п p
1015 пета П P 10-15 фемто ф f
1018 екса Е E 10-18 ато а a
1021 зета З Z 10-21 зепто з z
1024 йота Й Y 10-24 йокто й y

 

В дужках позначені префікси, які припускається використовувати тільки в назвах одиниць, що вже мають широке розповсюдження, наприклад, гектар, декалітр, дециметр, сантиметр.

Назви і позначення одиниць, регламентовані групою стандартів під загальною назвою «Метрологія. Одиниці фізичних величин», слід використовувати у нормативних документах, у всіх видах документації, що розробляються чи переглядаються, в науково-технічних публікаціях, навчальній та довідковій літературі, у навчальному процесі навчального закладу [33].

Символи величин є окремими літерами латинського чи грецького алфавіту, іноді з підрядковими і (або) надрядковими індексами. Вони друкуються тим самим шрифтом, що видруковано весь текст. Символи, що є позначенням фізичних величин, наприклад, маси – m, потрібно друкувати похилим шрифтом (курсивом).

Числа у числових значеннях величин друкують прямим шрифтом.

Назви одиниць SI пишуться завжди з малої (рядкової) літери. Позначення одиниць SI теж пишуться з рядкової літери, за винятком тих, назви яких походять від прізвищ учених (ампер, герц, ньютон, вольт тощо) – вони пишуться з великої літери (А, А), (Гц, Hz), (H, N), (В, V). Для уніфікації написання позначень це правило розповсюджено також на позначення позасистемних щодо SI одиниць, наприклад, (еВ, eV) — електроновольт, (Е, Е) – ерстед, (Мкс, Мх) – максвел.

У назвах одиниць площі та об'єму застосовують прикметники «квадратний» та «кубічний», наприклад, квадратний метр, кубічний сантиметр, включно з випадками, коли ця одиниця входить у похідну одиницю іншої величини, наприклад, кілограм на кубічний метр (одиниця густини речовини).

У назвах одиниць, які містять частку від ділення однієї одиниці на іншу, назви одиниць знаменника пишуться з прийменником «на», наприклад, одиниця прискорення – «метр на секунду в квадраті», позначення – м*с2. Для одиниць величин, які залежать від часу в першому ступені і є характеристиками швидкості плину процесів, назви одиниць часу, які містяться у знаменнику, пишуть з прийменником «за», наприклад, одиниця швидкості – «метр за секунду», позначення – м/с або м*с-1.

У назвах похідних одиниць, які містять добуток двох чи більше одиниць, назви одиниць на письмі сполучаються дефісом, наприклад, «ньютон-метр» або Н*м.

При утворенні кратних і частинних одиниць від похідних одиниць SI префікс чи його позначення слід писати разом з назвою одиниці чи, відповідно, з її позначенням, наприклад, кН*м (кілоНьютон на метр), пФ/м2 (пікоФарад на квадратний метр).

У всіх видах документації на експортну продукцію, включно із супровідною документацією, слід застосовувати міжнародні позначення одиниць, наприклад, коли створюється пояснювальна записка проекту для замовника – іноземної компанії. У документації, яка залишається у виробника, дозволяється використовувати українські позначення одиниць. Одночасне застосування міжнародних і українських позначень одиниць фізичних величин в одному виданні не допускається, за винятком публікації, що стосується одиниць фізичних величин.

До позасистемних одиниць SI відносяться також одиниці виміру інформації, наприклад, кілобайт (кбайт, кБ) — одиниця вимірювання обсягу даних, що дорівнює 210 стандартним (8-бітним) байтам або 1024 байтам. Застосовується для вказування обсягу пам'яті у різних електронних пристроях.

Назва «кілобайт» загальноприйнята, але формально невірна, оскільки префікс «кіло», означає множення на 1000, а не 1024. Правильною для 210 є двійковий префікс «кібі» (дивись таблицю 1.4).

Таблиця 1.4 Розповсюджені одиниці виміру інформації

Кількість байтів
Префікси SI Бінарні префікси
Назва (скорочення) Префікс SI Альтернативне використання Назва (скорочення) Значення
Кілобайт (кБ) 103 210 кібібайт (КіБ) 210
мегабайт (МБ) 106 220 мебібайт (МіБ) 220
гігабайт (ГБ) 109 230 гібібайт (ГіБ) 230
терабайт (ТБ) 1012 240 тебібайт (ТіБ) 240
петабайт (ПБ) 1015 250 пебібайт (ПіБ) 250
ексабайт (ЕБ) 1018 260 ексбібайт (ЕіБ) 260
зетабайт (ЗБ) 1021 270 зебібайт (Зіб) 270
йотабайт (ЙБ) 1024 280 йобібайт (ЙіБ) 280

 

1.10 Тексти програм

Якщо у документі є фрагменти текстів програм, то вони повинні бути відформатовані наступним чином:

- шрифт: Consolas, 12;

- вирівнювання: по лівому краю;

- відступи: зліва – 0, 5; праворуч – 0, 5; перший рядок – 0;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжрядковий – одинарний;

- позиції табуляції: 1, 5; 2, 5; 3, 5 і так далі.

Нижче наведено приклад тексту програми – функцію обчислення контрольної суми для протоколу DiBUS [31].

DWORD CalculateCRC(void *pData, size_t size)

{

size_t i = size & 1;

DWORD dwResult = (i)? ((BYTE*)pData)[0]: 0;

 

for (; i < size; i+= 2)

{

dwResult = (dwResult < < 5) + (dwResult > > 27);

dwResult ^= (((BYTE*)pData)[i] < < 8) +

((BYTE*)pData)[i + 1];

}

 

return dwResult;

}

Коментарі в тексті програм оформлюються відповідно до вимог оформлення тексту програм.

1.11 Перелік

1.11.1 Ненумерований перелік

У тексті документу ненумеровані переліки форматуються так:

- шрифт: Tahoma, 13 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 2, праворуч – 0, перший рядок – виступ 0, 5;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжрядковий – полуторний (1, 5 рядка).

В якості маркера списку використовується лише дефіс (символ «-» з шрифту Symbol).

Ненумерований перелік може наводитись лише після абзацу звичайного тексту, останнє речення в якому закінчується двокрапкою.

Перший пункт переліку не може бути першим реченням на сторінці.

Кожний абзац у переліку повинен починатися з малої (рядкової[3]) літери. Останнє речення у переліку повинно закінчуватися крапкою.

Ненумерований перелік не може складатися з одного пункту.

1.11.2 Нумерований список

У тексті документу нумеровані списки форматуються так:

- шрифт: Tahoma, 13 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 2, 5 см, праворуч – 0, перший рядок – 2;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжрядковий – 1, 5 рядки.

В якості маркера елемента списку використовується літера української абетки з дужкою.

Список може йти лише після абзацу звичайного тексту, останнє речення в якому закінчується двокрапкою.

Перший пункт списку не може бути першим реченням на сторінці.

Кожний абзац у списку повинен починатися з великої літери. Останнє речення у списку повинно закінчуватися крапкою. Список не може складатися з одного пункту.

1.11.3 Ієрархічний список

При необхідності використання ієрархічних списків необхідно дотримуватися тих же правил оформлення, що і для звичайного списку. Усього припустимо використовувати два рівні вкладеності списків. При цьому, у кожного наступного рівня збільшується відступ абзацу зліва та відступ першого рядка на 1 см у порівнянні з попереднім рівнем: для переліку другого рівня: відступ зліва – 3 см, перший рядок – 2, 5 см.

Далі, в якості приклада ієрархічного списку, наведено стандарт вмісту компонентів для ассамського чаю у відсотках:

а) нерозчинні у воді речовини – всього 52, з них:

1) клітчатка, целюлоза та інші грубі тканини рослини – 22;

2) протеїни – 16;

3) жири – 8;

4) хлорофіл та пігменти – 1, 5;

5) пектини – 4;

6) крохмаль – 0, 5.

б) розчинні речовини – всього 48, з них:

1) ферментовані (окислені) поліфеноли – 20;

2) неокислені поліфеноли – 10;

3) цукор – 3;

4) амінокислоти – 7;

5) мінеральні речовини – 4;

6) кофеїн – 4.

1.12 Зноски

Зноски у тексті документу використовуються як роз’яснення до термінів, тверджень тощо.

1.12.1 Зноски в кінці сторінки

Зноски в кінці сторінки в тексті варто використовувати лише тоді, коли пояснення невелике, але необхідне і в основному реченні не має наочності, або коли пояснення займає більше ніж 2-3 рядки тексту, а значить не може бути розміщено в тексті речення в дужках без суттєвого погіршення зрозумілості тексту[4].

Символ зноски в кінці сторінки в тексті записується арабською цифрою. Нумерація зносок в кінці сторінки на кожній сторінці починається заново.

Зноски від загального тексту відокремлюються горизонтальною лінією товщиною 0, 5 пт та довжиною 5 см з інтервалами – 1 абзац після основного тексту сторінки, та 2 абзаци перед текстом зносок. Для знака зноски в кінці сторінки у тексті використовується те ж саме форматування що і для абзацу, в якому вона вказана, але символ зноски записується у верхньому регістрі.

Текст зноски в кінці сторінки форматується так:

- шрифт: Tahoma, 11 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – 0, 5;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 0, міжрядковий – одинарний.

1.12.2 Кінцева зноска

Якщо текст зноски займає пів сторінки та більше, використовується кінцева зноска. Текст кінцевої зноски поміщується в кінці документа, для чого повинен бути створений спеціальний розділ " Примітки", який повинен бути останнім розділом у документі.

Символ кінцевої зноски в тексті записується латинською літерою у верхньому регістрі. Нумерація кінцевих зносок продовжується по всьому документу. Для форматування тексту кінцевих зносок використовується той же шаблон, що і для зносок в кінці сторінки.

1.13 Список використаної літератури

Список використаної для написання текстового документу та виконання роботи літератури являє собою нумерований перелік бібліографічних посилань, який повинен бути відформатований таким чином:

- шрифт: Tahoma, 13 пт;

- вирівнювання: по ширині;

- відступи: зліва – 0, праворуч – 0, перший рядок – виступ 1 см;

- інтервали: перед абзацом – 0, після абзацу – 6;

- відступ від номера до першого рядка (позиція табулятора) – 1.

Після номеру літературного джерела у списку повинна стояти крапка. Бібліографічні описи посилань наводять у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. У відповідних місцях тексту мають бути посилання на джерела використаної літератури. Приклад: «… у працях [2, 31] наводяться…», або номери джерел в бібліографічному списку вказуються в якості посилань на них у прямих дужках в кінці абзацу (приклад: …[2, 31].).

1.14 Додатки

Ілюстрації, таблиці, формули та інші елементи у тексті додатку оформлюються так само, як і в тексті головного документу. Якщо в додатку міститься лише один малюнок чи таблиця, то їх назву писати не потрібно, оскільки назва цього об’єкту має відображатись у назві додатку.

Якщо в якості додатка виступає документ, який не може бути поміщеним в текст (наприклад, копія структури організації і таке інше), або його надруковано на форматі паперу відмінного від А4, такий документ повинен бути вклеєним на сторінку додатку одним краєм. У разі вклеювання документу в додаток, на сторінці з додатком повинна бути присутня лише назва додатку. Вклеєний документ повинен бути розташований так, щоб для його прочитання не треба було повертати весь документ. У разі розміщення в додатку вклеєних документів, стиль оформлення може бути довільним, але в той же час зрозумілим для сприйняття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ [5]

1. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. — К.: Держстандарт України, 1995. — 12 с.

2. ГОСТ 2.104-2006. ЕСКД. Основные надписи. Міждержавний стандарт. — М.: Стандартінформ, 2006. — 5 с.

3. ГОСТ 2.301-68. ЕСКД. Форматы. Міждержавний стандарт. — М.: Стандартінформ, 1995. — 4 с.

4. ГОСТ 19.701-90 (ИСО 5807-85) ЕСПД. Схемы алгоритмов, программ, данных и систем. Обозначения условные и правила выполнения. – Взамен ГОСТ 19.002-80, ГОСТ 19.003-80.

5. ГОСТ 2.701-84 ЕСКД. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению.

6. ГОСТ 2.702-75 ЕСКД. Правила выполнения электрических схем.

7. ГОСТ 2.708-81 ЕСКД. Правила выполнения электрических схем цифровой вычислительной техники.

8. ГОСТ 2.710-81 ЕСКД. Обозначения буквенно-цифровые в электрических схемах.

9. ГОСТ 2.711-81 ЕСКД. Схема деления изделия на составные части.

10. ГОСТ 2.721-74 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Общего применения.

11. ГОСТ 2.722-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Машины электрические.

12. ГОСТ 2.723-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Катушки индуктивности, дроссели, трансформаторы и магнитные усилители.

13. ГОСТ 2.725-68 ЕСКД.Обозначения условные графические в схемах. Устройства коммутирующие.

14. ГОСТ 2.727 -68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Разрядники. Предохранители.

15. ГОСТ 2.728-74 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Резисторы. Конденсаторы.

16. ГОСТ 2.729-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Приборы электроизмерительные.

17. ГОСТ 2.730-73 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Приборы полупроводниковые.

18. ГОСТ 2.732-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Источники света.

19. ГОСТ 2.733-68 ЕСКД. Обозначения условные графические детекторов ионизирующих излучений в схемах.

20. ГОСТ 2.734-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Линии сверхвысокой частоты и их элементы.

21. ГОСТ 2.735-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Антенны.

22. ГОСТ 2.736-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Элементы пьезоэлектрические и магнитострикционные, линии задержки.

23. ГОСТ 2.737-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Устройства связи.

24. ГОСТ 2.741-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Приборы акустические.

25. ГОСТ 2.743-91 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Элементы цифровой техники.

26. ГОСТ 2.746-68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Генераторы и усилители квантовые.

27. ГОСТ 2.747 -68 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Размеры условных графических обозначений.

28. ГОСТ 2.755-87 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Устройства коммутационные и контактные соединения.

29. ГОСТ 2.759-82 ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Элементы аналоговой техники.

30. ГОСТ 2.105-95 – Загальні вимоги до текстових документів (аналог ДСТУ 3008-95.).

31. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 37, ст.449).

32. https://uk.wikipedia.org/wiki/Міжнародна_система_одиниць_(СІ)

33. Група стандартів під загальною назвою " Метрологія. Одиниці фізичних величин" (розроблено на підставі міжнародних стандартів ISO 31: 1992 та ISO 1000: 1992:

- ДСТУ 3651.0-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць. Основні положення, назви та позначення.

- ДСТУ 3651.1-97. Метрологія. Одиниці фізичних величин. Похідні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці. Основні поняття, назви та позначення.

- ДСТУ 3651.2-97. Метрологія. Одиниці фізичних величин. Фізичні сталі та характеристичні числа. Основні положення, позначення, назви та значення.

Ключові слова та скорочення [6]

ГОСТ (рос.) – государственный стандарт, стор. 4

BMP (англ.) – (від Bitmap Picture) — формат збереження растрових зображень, стор. 10

JPG, JPEG (англ.) ‑ (вимовляється як «джейпег», Joint Photographic Experts Group, за назвою організації-розробника) — один з найпопулярніших графічних форматів файлів, що застосовується для збереження фотозображень та подібних до них зображень. Файли, що містять дані JPEG, зазвичай мають розширення.jpeg,.jfif,.jpg або.JPE. Але з них.jpg найбільш популярне розширення на всіх платформах, стор. 10

 


Додаток А
ЗРАЗОК титульного аркушу звіту з переддипломної практики

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСНА РАДА






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.