Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сельбищна зона.






Вступ.

Сертифікація та стандартизація в галузі охорони навколишнього середовища та здоров'я населення.

Сертифікат (від французької або латинської) –це документ, який засвідчує той чи інший факт. Наприклад, сертифікат якості – документ, який видається компетентними органами й засвідчує якість продукції (товару) тощо.

Якість продукції – це сукупність її властивостей, які обумовлюють здатність задовольняти потреби у відповідності з їх призначенням.

В сучасних умовах якість продукції охоплює не тільки споживчі, але й технологічні властивості продукції, надійність, довговічність, її екологічну безпеку, тощо.

Складові частини властивостей якості продукції характеризуються за допомогою безупинних або дискретних величин, які мають назву показників якості продукції. Показники якості продукції встановлюються об'єктивними методами.

Керування якістю продукції - це встановлення й підтримка її рівня, шляхом систематичного контролю показників якості установленим вимогам (стандартам, технічним умовам та іншим нормативно-технічним документам) й цілеспрямованого впливу на умови та фактори, від яких залежить якість продукції (якість документів, обладнання, інструмента, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, кваліфікація виробників).

Важливим елементом в керуванні якістю продукції є найбільш повне використання науки й техніки в відповідності з вимогами споживачів, призначенням й умовами використання, вимогами техніки безпеки, відсутності токсичності та негативного впливу на оточуюче середовище.

Особливе місце в забезпеченні високої якості продукції належить стандартизації.

Стандарт (від англійської) в широкому розумінні, це зразок, еталон, модель, які прийняті за вихідні для зіставлення з ними інших об'єктів; нормативно-технічний документ по стандартизації, який встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації й затверджений компетентним органом.

Стандарт може бути розроблений на матеріально-технічні предмети (продукцію, еталони, зразки речовини) норми, правила, вимоги організаційно-методичного та загально технічного характеру.

Стандарти розповсюджуються на усі сфери діяльності людини: науку, техніку, промисловість, сільське господарство, виробництво, будівництво, охорону здоров'я, транспорт, тощо.

Стандартизація – це процес установлення й застосування стандартів.

 

Згідно міжнародного визначення стандартизація - це процес установлення й застосування правил із метою упорядкування діяльності у визначеній галузі на користь й за участю усіх заінтересованих сторін, в частковості для дотримання вимог техніки безпеки, містобудування, охорони навколишнього середовища, тощо.

 

1.1. Стандартизація й нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Екологічна стандартизація й нормування проводяться з метою встановлювання комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов'язковими для виконання і визначають поняття й терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів. (Частина перша статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1642-III (1642-14) від 06.04.2000 р.)

Екологічні стандарти розробляються й вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.

Екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. (Частина перша статті 33 в редакції Закону № 1642-III (1642-14) від 06.04.2000 р.)

Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. (Частина третя статті 33 в редакції Закону № 1642-III (1642-14) від 06.04.2000 р.)

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України. (Частина четверта статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 198-IV (198-15) від 24.10.2002)

У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне

середовище.

Екологічні нормативи розробляються й вводяться в дію спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України. (Частина шоста статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1642-III (1642-14) від 06.04.2000 р.)

2. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні й будівництві підприємств, будинків і споруд (ДБН А.2.2-1-2003).

 

2.1. Основні креслення

Генеральний план – складова частина проектної документації, яка дає уяву про розташування комплексу споруд. Як правило генеральний план виконується на топографічній основі.

На генеральний план наносяться: місця розташування (будівель, споруд, майданчиків) виробничих процесів із позначенням технологічного устаткування; об’єкти житлового, громадського призначення та інші прирівняні до них об`єкти, що розміщені в межах нормативної санітарно-захисної зони, санітарно-захисна зона (СЗЗ), координатна сітка, розташування джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу й обладнання по очищенню означених викидів.

Зображення на генеральному плані, як правило, зорієнтовано по сторонах світу і доповнюється розою вітрів.

Згідно ДБН А.2.2-3-2004 основні креслення виконуються наступним чином: генеральний план на топографічній основі в масштабі 1: 100, 1: 200, 1: 500.

Масштаб – це співвідношення розмірів зображеного на кресленні, к його дійсним розмірам (відношення довжини лінії на кресленні плані чи мапі к довжині відповідної лінії у натурі). Позначається в вигляді дробі, чисельник якої дорівнює одиниці, а знаменник – числу, яке показує ступень зменшення довжини ліні). Наприклад, масштаб 1: 1000 означає, що 1 см довжини на кресленні відповідає 1000 см довжини об'єкту в натурі (або 10 м). При виконанні креслення обов'язковим є застосування масштабу, згідно держстандарту (ЕСКД ГОСТ 2.302-68). Найбільш прийнятним є масштаб 1: 1, в той же час при проектуванні генеральних планів великих об'єктів допускається приймати масштаби 1: 2000; 1: 5000; 1: 10000; 1: 20000; 1: 25000; 1: 50000.

При проектуванні генеральних планів, згідно держстандарту (ЕСКД ГОСТ 2.302-68) використовуються наступні масштаби:

Масштаби зменшення 1: 2; 1: 2, 5; 1: 4; 1: 10; 1: 15; 1: 20; 1: 25: 1: 40; 1: 50; 1: 75; 1: 100; 1: 200; 1: 400; 1: 500; 1: 800; 1: 1000.
Натуральна величина 1: 1
Масштаби збільшення 2: 1; 2, 5: 1; 4: 1; 5: 1; 10: 1; 20: 1; 40: 1; 50: 1; 100: 1.

В необхідних випадках допускається використовувати масштаби збільшення (100n): 1, де n— ціле число.

Масштаб, вказаний у передбаченій для цього графі основного напису, має бути означений по типу 1: 10, або 1: 2; або 2: 1 тощо.

Якщо масштаб будь-якого зображення відрізняється від масштабу, вказаного в основному напису, то, згідно держстандарту (ГОСТ 316-68) " Правила внесення на кресленнях написів, технічних вимог й таблиць", безпосередньо після напису, який відноситься до зображення вноситься інший напис, наприклад, А-А (2: 1); Б (1: 5), А (1: 1). Найбільш прийнятним є масштаб 1: 1.

При проектуванні технічно нескладних підприємств допускається суміщення на одному кресленні границь санітарно-захисних зон, території підприємства, зон відпочинку та інших розрахункових точок та джерел викидів речовин.

Ситуаційна карта-схема району розташування підприємств.

На ситуаційну карту-схему наносяться будинки й споруди з указівкою на ній границь санітарно-захисної зони, території, які підлягають забудові, зони відпочинку, санаторіїв, й місць розташування розрахункових точок, місць розташування об'єктів природно-заповідного фонду, їх захисних зон, перспективних територій для заповідника.

Зображення на ситуаційній карті-схемі також зорієнтовані по сторонах світу і виконується у відповідних масштабах.

Згідно ДБН А.2.2-3-2004 основні креслення виконуються наступним чином: ситуаційний план району розміщення підприємства в масштабі 1: 2000, 1: 5000, 1: 10000.

 

2.2. Визначення термінів.

Терміни, які зазначені у цій роботі вживаються в такому значенні:

Промислова зона.

Промислова зона – територія, на якій розміщені промислові підприємства та пов'язані з ними об'єкти. Промислова зона може охоплювати декілька промислових районів. Вона звичайно відділяється від сельбищної зони санітарно-захисною зоною й при значних її розмірах між промисловими зонами передбачаються спеціальні транспортні зв'язки.

Промислово-виробнича зона - це функціонально-спеціалізована частина території міста, яка включає об'єкти матеріального виробництва, комунального господарства, виробничої інфраструктури, науки й наукового обслуговування, підготовки кадрів й інші об'єкти невиробничої сфери, які обслуговують матеріальне й нематеріальне виробництво.

Виробництво –сукупність організованих у систему виробничих процесів створення з предметів праці за допомогою засобів праці промислової продукції певного призначення;

Виробничий процес — систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили для отримання готової продукції з вихідної сировини згідно із заданою програмою;

Основне виробництво – частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у безпосередньому перетворенні предмета праці на готову продукцію, та провадиться у певних структурних підрозділах;

Допоміжне виробництво – частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає в обслуговуванні основного виробництва, забезпеченні безперебійного виготовлення й випуску продукції та провадиться у певних структурних підрозділах;

Технологічний процес – частина виробничого процесу, яка складається з дій, спрямованих на зміну та (чи) визначення стану предмета праці;

Технологічне устаткування — засоби технологічного спорядження, у яких для виконання певної частини технологічного процесу розміщують матеріали або заготовки, засоби дії на них, а також технологічне оснащення;

Виробнича потужність – розрахунковий максимально-можливий річний обсяг випуску підприємством, окремими його підрозділами за найповнішого використання виробничих і трудових ресурсів продукції у вигляді, придатному для зіставлення;

Сельбищна зона.

Сельбищна зона – територія житлової забудови, до якої входять житлові будинки, громадські центри, установи обслуговування, зелені насадження загального користування тощо. У сельбищній зоні можуть також розміщуватись окремі промислові підприємства, пов'язані з обслуговуванням населення (хлібозаводи, фабрики побутового обслуговування, а також підприємства місцевої й легкої промисловості з чистим (нешкідливим) виробництвом і невеликим вантажообігом).

Житловий район — структурний елемент селітебної території площею в 80-400 га, в межах якої формуються житлові квартали, розміщаються установи й підприємства з радіусом обслуговування не більше 1500 м, а також об'єкти міського значення. Границями житлового району являються магістральні вулиці й дороги загальноміського значення, природні й штучні рубежі. Житлові райони (відособлені) можуть формуватися як самостійні структурні одиниці;

Санітарно-захисна зона (СЗЗ).

СЗЗ – смуга (ділянка) території між промисловою зоною або окремими промисловими підприємствами (комплексами) і сельбищною зоною (житловими територіями), яка виділяється з метою усунення або пом'якшення шкідливого впливу промислового виробництва на житлове середовище людини. Ширина СЗЗ визначається на підставі розрахунку концентрації в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах промислових підприємств, а також з урахуванням вимог захисту від шуму та інших шкідливостей і може коливатися від десятків метрів до декількох кілометрів. У СЗЗ можуть розміщуватись підприємства з меншим ступенем шкідливості, але не допускається розміщення житлових будинків, дитячих установ, установ охорони здоров'я, відпочинку й спорту. СЗЗ озеленюється з боку сельбища смугою деревних та чагарникових насаджень.

Нормативна СЗЗ – мінімальна санітарно-захисна зона для окремих видів виробництв залежно від класу їх небезпеки, розмір якої визначено нормативними документами санітарного законодавства, зокрема санітарною класифікацією підприємств, виробництв, споруд (ДСП-173-96) та іншими діючими на цей час нормативними документами;

Фактична СЗЗ – санітарно-захисна зона, розмір якої встановлюється для конкретного промислового чи іншого виробничого об’єкта залежно від ступеня його впливу на навколишнє середовище і можливої небезпеки для здоров’я населення відповідно до санітарного законодавства.

концентрації

У відомостях щодо санітарно-захисної зони мають бути наведені такі дані:

Відповідно до ДСП-173-96 для підприємств, виробництв та споруд визначений нормативний розмір санітарно-захисних зон, нормативний розмір СЗЗ повинен перевірятися розрахунками забруднення атмосферного повітря відповідно до вимог ОНД-86, з урахуванням перспективи розвитку об’єкта та фактичного забруднення атмосферного повітря;

Збільшення або зменшення розміру СЗЗ для конкретного об'єкта у порівнянні з нормативним, а також розміри СЗЗ для нових видів виробництва затверджуються при належному обґрунтуванні Головним санітарним лікарем України відповідно до пункту 5.9 ДСП-73-96.

Розмір розрахункового майданчика визначається згідно з пунктом 2.19 ОНД-86 і повинен бути розміром 50 висот найвищого джерела викиду, але не менше ніж 2 км. Розрахунок забруднення на ЕОМ проводиться з кроком сітки в залежності від класу підприємства (згідно з ДСП-201-97), а саме: 1, 2 клас — 250 м, 3 клас — 100 м, 4 клас — 50 м, 5 клас — 25 м.

У разі великого розрахункового майданчика та маленького кроку сітки, доцільно проведення розрахунків розсіювання забруднюючих речовин на ЕОМ за 2-ми розрахунковими майданчиками:

оціночний - розміром 50 висот самої високої труби, але не менше ніж 2 км, із кроком сітки, яка дорівнює розміру санітарно - захисної зони;

розрахунковий - розміром не менше 2-х кратного розміру нормативної санітарно-захисної зони та кроком сітки у залежності від класу підприємства (для високих джерел – розмір розрахункового майданчика повинен бути не менше 20 висот найвищого джерела викиду).

При роздрукуванні результатів проведених розрахунків забруднення атмосфери на ЕОМ таблиця за результатами розрахунку концентрацій у заданих точках розрахункового майданчика надається за такими речовинами або групами сумацій, максимальна концентрація яких перевищує 0, 4 ГДК.

Розрахунки розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на ЕОМ проводяться:

на існуючий період із метою визначення зони впливу джерел даного підприємства;

на період поетапного зниження викидів забруднюючих речовин (тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються територіальними органами Мінприроди України за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби), на період досягнення нормативів граничнодопустимих викидів з урахуванням природоохоронних заходів для їх досягнення.

По результатам розрахунків на ЕОМ надається обґрунтування розміру СЗЗ, проводиться аналіз витрат, пов’язаних із реалізацією заходів щодо її створення;

Збільшення або зменшення розміру СЗЗ для конкретного об’єкта у порівнянні з нормативним, а також розміри СЗЗ для нових видів виробництва затверджуються при належному обґрунтуванні Головним державним санітарним лікарем України відповідно до пункту 5.9 ДСП-173-96.

Об'єм та зміст проектних матеріалів установлюються з урахуванням вимог методичних та нормативних документів, затверджених в установленому порядку органами державного нагляду, при цьому у відомостях щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами наводяться дані, які готуються на підставі звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві: характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та їх параметрів, характеристика установок очистки газів, їх технічний стан і середня ефективність роботи, параметри газопилового потоку, характеристика джерел залпових та неорганізованих викидів тощо.

Роза вітрів – графічне зображення напрямку, повторюваності та інтенсивності пануючих у даній місцевості вітрів. Рози вітрів складаються метеорологічними станціями за підсумками багаторічних спостережень і можуть бути річні, для зимового або літнього періоду, місячні тощо. На розу вітрів відкладається у прийнятому масштабі тривалість дії вітру в період, який розглядається, у вигляді вектора, по 8 або 16 румбах.

Довжина променів які розходяться від центру діаграми в різних напрямках, пропорційна повторюваності вітрів по цих напрямках (у відсотках).

Характер рози вітрів враховується у містобудівельному проектуванні при розміщені промислових комплексів, проектуванні санітарно-захисних зон тощо.

Забруднення атмосферного повітря – зміна складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Забруднююча речовина – речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Джерело забруднення атмосфери — об'єкт із якого поширюється забруднююча речовина.

Джерело викиду – об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), із якого надходять в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Викид – надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміш таких речовин.

Викид речовини — надходження речовини в атмосферу від джерел забруднення.

Потужність викиду — кількість речовини, яка викидається в атмосферу за одиницю часу.

Стаціонарне джерело забруднення атмосфери — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Пересувне джерело забруднення атмосфери — транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом забруднюючих речовин в атмосферу.

Точкове джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді точки в системі координат.

Лінійне джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді лінії і має початок і кінець у системі координат.

Площинне джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу здійснюється з поверхні, що має територіальні координати в системі координат.

Організований викид — викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, труби, аераційні ліхтарі та інші споруди.

Неорганізований викид — викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилової суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів.

Технологічне джерело забруднення — об'єкт, в якому утворення забруднюючих речовин спричинено технологічним процесом.

Граничні нормативи утворення забруднюючих речовин — гранична кількість забруднюючих речовин, які утворюються під час експлуатації окремих типів технологічного та іншого обладнання і які відводять в атмосферне повітря, встановлюються із врахуванням сучасних технологічних можливостей, прогресивних маловідходних технологій, комплексного використання сировини, удосконаленого газопилоочисного обладнання та інше.

Концентрація забруднюючих речовин — кількість забруднюючої речовини в певному об'ємі або ваговій одиниці в газах, що відходять в атмосферне повітря.

Газоочисна установка — споруда, яка призначена для вловлювання з вихідних газів або вентиляційного повітря наявних у них домішок, яка складається з газоочисних апаратів, допоміжного обладнання й комунікацій.

Залповий викид – викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який кількісно та якісно передбачений технологічним регламентом і перевищує в декілька разів величини викидів, що встановлені при нормальному веденні технологічного процесу. Тривалість залпового викиду визначається згідно з картою виробничого процесу;

Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря – група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря.

Норматив вмісту забруднюючої речовини у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувного дже рела – гранично допустима кількість забруднюючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела, які відводять в атмосферне повітря.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела – гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Технологічний норматив допустимого викиду забруднюючої речовини – гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування.

Норматив якості атмосферного повітря – критерій якості атмосферного повітря, який відображає граничнодопустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров’я людини та на стан навколишнього природного середовища.

Норматив гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел – норматив, який встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних та біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом).

Керування виробництвом – система заходів впливу на виконавців, зайнятих у процесі виробництва, та через них на засоби виробництва, що здійснюються свідомо, цілеспрямовано, планомірно і сприяють виготовленню продукції потрібної кількості та якості з найменшими трудовими та матеріальними витратами.

Контроль – загальна функція керування, що полягає у спостереженні за ходом процесів у керівній і керованій системах, порівнянні контрольованих величин параметрів із заданою програмою, виявленні відхилень, їх місця, часу, причини та характеру.

3. Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні й будівництві підприємств, будинків і споруд. Загальні положення.

3.1 Метою ОВНС є визначення доцільності і прийнятності планованої діяльності і обґрунтування економічних, технічних, організаційних, санітарних, державно-правових та інших заходів щодо забезпечення безпеки навколишнього середовища.

результати

3.3 Основними завданнями ОВНС є:

- загальна характеристика існуючого стану території району і майданчика (траси) будівництва або їх варіантів, де планується здійснити плановану діяльність;

- розгляд і оцінка екологічних, соціальних і техногенних факторів, санітарно-епі­демічної ситуації конкурентно-можливих альтернатив (у тому числі технологічних і територіальних) планованої діяльності та обґрунтування переваг обраної альтернативи та варіанта розміщення;

- визначення переліку можливих екологічно небезпечних впливів (далі - впливів) і зон впливів планованої діяльності на навколишнє середовище за варіантами роз­міщення (якщо рекомендується подальший розгляд декількох);

- визначення масштабів та рівнів впливів планованої діяльності на навколишнє середовище;

- прогноз змін стану навколишнього середовища відповідно до переліку впливів;

- визначення комплексу заходів щодо попередження або обмеження небезпечних впливів планованої діяльності на навколишнє середовище, необхідних для дотримання вимог природоохоронного та санітарного законодавств і інших законодавчих та нор­мативних документів, які стосуються безпеки навколишнього середовища; - визначення прийнятності очікуваних залишкових впливів на навколишнє сере­довище, що можуть бути за умови реалізації всіх передбачених заходів;

- складання Заяви про екологічні наслідки планованої діяльності.

3.4 При розробленні матеріалів ОВНС необхідно керуватися вимогами чинного законодавства, стандарту України ДСТУ ISO-14001-97, чинними держав­ними будівельними, санітарними та протипожежними нормами, а також місцевими екологічними умовами й обмеженнями.

3.5 Виконання ОВНС та підготовка її матеріалів, а також виконання окремих роз­ділів на засадах субпідряду доручається організаціям, які мають відповідну ліцензію. Вартість робіт з ОВНС проводиться у зведеному кошторисі окремим рядком,

3.6 Порядок виконання та підготовки матеріалів ОВНС повинен відповідати за­гальній технологічній схемі інвестиційного процесу будівництва.

- замовник визначає виконавця ОВНС;

- замовник і виконавець ОВНС складають, погоджують і публікують Заяву про наміри за формою, наведеною у додатку Г, із зазначенням переліку очікуваних впливів планованої діяльності; проводять збір і систематизацію наявних матеріалів про стан навколишнього середовища, середовища життєдіяльності населення і господарської діяльності відповідно до переліку впливів; складають завдання на розроблення мате­ріалів ОВНС, з обґрунтуванням обсягів робіт залежно від небезпеки для навколишнього середовища планованої діяльності, її аль­тернативи (у тому числі відмови від зазначеної діяльності), варіантів розміщення і стану навколишнього середовища;

- виконавець ОВНС виконує роботи відповідно до завдання на розроблення ма­теріалів ОВНС і 1.7-1.12 даних Норм і за результатами цих робіт готує разом із замовником Заяву про екологічні наслідки діяльності;

- при виконанні ОВНС для видів діяльності й відповідних об'єктів, замовник або, за його дорученням, виконавець ОВНС через органи місцевої влади інформує населення про плановану діяльність, визначає місце й порядок проведення громадських слухань, відкритих засідань, збирає звернення громадян, здійснює роз­гляд та врахування зауважень і пропозицій;

- замовник чи, за його дорученням, генпроектувальник подають матеріали ОВНС у складі проектної документації на узгодження і комплексну державну експертизу від­повідно до чинного законодавства.

3.7 Для видів діяльності й об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, розроблення матеріалів ОВНС виконується в обсязі відповідно до розділу 2 даних Норм.

Для інших видів діяльності та об'єктів, матеріали ОВНС розробляються у скороченому обсязі, який визначається замовником і генпроектувальником у кожному конкретному випадку при складанні Заяви про наміри, за узгод­женням із місцевими органами Мінекоресурсів та Державної санітарно-епідеміоло­гічної служби МОЗ України.

3.8 На основі висновків остаточного звіту ОВНС замовник і виконавець ОВНС складають текст Заяви про екологічні наслідки планованої діяльності і забезпечують її розповсюдження через засоби масової інформації.

Остаточний звіт ОВНС, з урахуванням громадських інтересів, у складі проектної документації подається замовником або генпроектувальником на узгодження і про­ходження державних експертиз.

3.9 Врахування громадських інтересів здійснюється відповідно до Закону України " Про планування і забудову територій" та законодавчих документів. При цьому замовник планованої діяльності забезпечує:

- інформування в установленому порядку населення про проведення обговорення планованої діяльності;

- громадське обговорення проекту (широта обговорення повинна визначатися масштабами очікуваних впливів);

- надання проектних матеріалів представникам громадськості відповідно до Заяви про наміри.

3.10 Матеріали врахування громадських інтересів повинні містити:

- відомості про опублікування в засобах масової інформації Заяви про наміри й проведення громадських обговорень;

- письмові та інші документи звернень громадян;

- перелік матеріалів, представлених із боку замовника й виконавця ОВНС на роз­гляд місцевого населення та громадських організацій, перелік питань і зауважень громадян, обґрунтовані відповіді;

- узагальнені рішення про враховану частину громадських пропозицій та обґрун­тування, що стосуються неврахованої їх частини;

- рішення громадської експертизи (якщо вона проводилась).

Коригування матеріалів ОВНС за результатами громадського обговорення здій­снюється за рішенням замовника і генпроектувальника. Мотиви неврахування тих чи інших рішень, за необхідності, передаються заінтересованій громадськості.

3.11 За наявності впливів планованої діяльності на території сусідніх держав ОВНС її виконують з урахуванням вимог Конвенції про оцінку впливу на навколишнє сере­довище у транскордонному контексті, ратифікованої Україною 19 березня 1999 року.

3.12 При складанні акта вибору і проекту відведення земельної ділянки для роз­міщення об'єкта проектування, а також у випадках зменшення нормативної сані­тарно-захисної зони матеріали ОВНС подаються в обсязі, достатньому для обґрун­тування висновків при погодженні місця розташування об'єкта органами державного нагляду, а також визначення обмежень під час використання ділянки.

3.13 Матеріали ОВНС розробляються на підставі інженерно-екологічних, санітар-но-гігієнічних, інженерно-технічних вишукувань і досліджень на базі сучасних методик і технічних засобів.

Вихідними даними для виконання ОВНС є усі наявні фондові дані, що харак­теризують стан навколишнього середовища на досліджуваній території, дані моні­торингу, результати інженерно-технічних і інших вишукувань минулих років, карто­графічні матеріали та інша інформація.

3.14 Звітні матеріали з ОВНС повинні за своїм складом і змістом бути достатні для того, щоб характеризувати:

- дотримання вимог нормативно-правових документів органів державної влади (Укази Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України та місцевих органів виконавчої влади);

- дотримання положень чинних природоохоронного, санітарного і містобудівного законодавств;

- відповідність вимогам чинних нормативних документів (ДБН, ВБН, РБН, націо­нальних стандартів) у частині регламентації ними питань, пов'язаних із природоохо­ронними проблемами, використанням природних ресурсів, а також проблемами забез­печення безпечних умов життєдіяльності людини та експлуатаційної надійності тех­ногенних об'єктів;

- неперевищення впливів на навколишнє середовище щодо показників, нормо­ваних і лімітованих на момент проектування об'єкта (ГДК, ліміти та ін.); - виникнення у навколишньому середовищі небезпечних ендогенних і екзогенних геологічних процесів та інших явищ (забруднення, заростання водоймищ тощо);

- дотримання екологічних, санітарно-епідеміологічних, інженерно-технічних і міс­цевих функціонально-планувальних обмежень;

- ефективність запропонованих ресурсозберігаючих, захисних, відновлювальних, компенсаційних і охоронних заходів.

4. Структура і склад розділу ОВНС.

4.1 Розділ ОВНС повинен містити такі підрозділи:

- підстави для проведення ОВНС;

- фізико-географічні особливості району і майданчика (траси) будівництва об'єкта проектування;

- загальна характеристика об'єкта проектування;

- оцінка впливів планованої діяльності на навколишнє природне середовище;

- оцінка впливів планованої діяльності на навколишнє соціальне середовище;

- оцінка впливів планованої діяльності на навколишнє техногенне середовище;

- комплексні заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього сере­довища і його безпеки;

- оцінка впливів на навколишнє середовище під час будівництва;

- Заява про екологічні наслідки діяльності.

5. Підстави для проведення ОВНС

До складу матеріалів підрозділу включають:

- відомості про документи, що є підставою для розроблення матеріалів ОВНС у складі інвестиційної програми чи проекту будівництва;

- перелік джерел потенційного впливу планованої діяльності на навколишнє сере­довище з урахуванням її альтернативних варіантів;

- стислу характеристику видів впливів планованої діяльності на навколишнє сере­довище та їх перелік, визначений у " Заяві про наміри" або на інших етапах виконання ОВНС;

- перелік екологічних, санітарно-епідеміологічних, протипожежних і містобудівних обмежень;

- дані щодо ставлення громадськості та інших зацікавлених сторін до планованої діяльності і пов'язаних із нею проблем, що вимагають вирішення;

- перелік використаних нормативно-методичних документів;

- опис методів прогнозування динаміки показників навколишнього середовища і обґрунтування розрахункових періодів прогнозу;

- дані про структурні підрозділи виконавця та перелік субпідрядних організацій і фахівців, котрі виконували ОВНС (якщо не наводилися у вступі);

- перелік та стислий аналіз попередніх погоджень і експертиз, включаючи і гро­мадську експертизу (якщо вона проводилась);

- перелік джерел інформації, використаних при розробленні матеріалів ОВНС.

 

6. Фізико-географічні особливості району і майданчика (траси) розміщення об'єкта проектування

Підрозділ має містити стислий опис фізико-географічних умов, рельєфу міс­цевості, дані про наявність об'єктів природно-заповідного фонду, узагальнену харак­теристику флори й фауни в обсязі, необхідному для екологічних, санітарно-епіде­міологічних, соціальних і економічних оцінок на регіональному і місцевому рівнях, характеристику розподілу всіх негативних факторів у зоні впливів планованої діяль­ності, а також відповідні картографічні матеріали, ситуаційні схеми та ін.

7. Загальна характеристика об'єкта проектування

7.1. До складу матеріалів підрозділу включаються:

- загальна характеристика планованої діяльності та її альтернативи;

- відповідність планованої діяльності містобудівній документації;

- наявність позитивних екологічних, санітарно-епідеміологічних, соціальних і еко­номічних аспектів реалізації планованої діяльності.

7.2. Стисла характеристика планованої діяльності містить:

- розгляд варіантів розміщення планованої діяльності (утому числі альтернативи відмови від діяльності), а також варіантів технологічних процесів, якщо вони пе­редбачаються завданням на проектування;

- дані про розміри будівельних майданчиків, площі зайнятих земельних угідь;

- коротку характеристику виробництва, класи його небезпеки й продукції, що ви­робляється;

- дані про сировинні, земельні, водні, енергетичні та інші використовувані ресурси;

- опис технологічного процесу планованої діяльності з зазначенням усіх чинників впливу на навколишнє середовище і технічних рішень, спрямованих на усунення чи зменшення шкідливих викидів, скидів, витоків, випромінювань у навколишнє сере­довище, у порівнянні з найкращими вітчизняними і закордонними аналогами;

- опис інженерних мереж і комунікацій, схем збору, очищення і видалення шкід­ливих речовин;

- проектні дані про розрахункові обсяги усіх видів газоподібних, рідких, твердих відходів виробництва і твердих побутових відходів, а також проектні рішення щодо екологічної та санітарної безпеки утилізації чи деструкції як на об'єкті, що проектується, так і при передачі їх на інші підприємства для подальшого використання та обробки;

- оцінку можливості виникнення та розвитку аварійних ситуацій;

- перелік і характеристику потенційних джерел впливу на навколишнє середовище;

- перелік потенційних об'єктів впливів і можливі межі зони впливу на періоди будівництва та експлуатації об'єкта планованої діяльності.

7.3. Джерела впливів на навколишнє середовище вказуються на генплані та си­туаційних схемах.

 

8. Оцінка впливів планової діяльності на навколишнє природне середовище. Загальні вимоги

8.1. При оцінці впливів на навколишнє природне середовище виділяються такі його компоненти:

- клімат і мікроклімат;

- повітряне середовище;

- геологічне середовище;

- водне середовище;

- ґрунти;

- рослинний і тваринний світ, заповідні об'єкти.

8.2. Розглядаються тільки ті компоненти та об'єкти навколишнього природного середовища, на які впливає планована діяльність, а також ті, сучасний стан яких не відповідає нормативному. Серед чинників впливу на навколишнє середовище слід розглядати просторові, енергетичні, хімічні, фізичні та ін.

Додатково розглядаються впливи, пов'язані з надзвичайними ситуаціями такими, як природно-осередкові захворювання, геохімічні аномалії, стихійні нещастя, аварії та ін.

8.3. Для кожного компонента навколишнього природного середовища, що роз­глядається, наводиться:

- обґрунтування необхідності оцінки його характеристик;

- перелік впливів (включаючи опосередковані), які ранжуються за масштабом і значенням наслідків, та їх характеристика, що містить також якісні та кількісні пара­метри, ступінь небезпеки;

- обґрунтування меж зон впливів планованої діяльності, дані щодо розмірів сані­тарно-захисних зон та розривів;

- характеристика ретроспективного, сучасного і прогнозного станів навколишнього середовища та їх оцінка за фоновими та нормативними показниками з урахуванням можливих аварійних ситуацій;

- обґрунтування заходів щодо попередження та обмеження негативних впливів, оцінка їх ефективності та характеристика залишкових впливів;

- аналіз обмежень будівництва об'єктів планованої діяльності за умовами нав­колишнього природного середовища;

- обсяг необхідної інженерної підготовки території.

8.4. Результати аналізу й оцінки змін стану компонентів природного середовища відображаються на картографічному матеріалі, ситуаційній схемі й генплані та у від­повідних табличних матеріалах. Ці дані також є вихідними даними для подальших оцінок можливих змін стану техногенного середовища та життєдіяльності населення.

 

Клімат і мікроклімат

8.5. До складу матеріалів підрозділу включаються:

- стисла характеристика кліматичної зони розміщення планованої діяльності;

- основні кількісні характеристики поточних і багаторічних кліматичних даних;

- оцінка очікуваних змін мікроклімату у випадках активних і масштабних впливів планованої діяльності (значне виділення інертних газів, теплоти, вологи та ін.);

- оцінка впливу кліматичних умов, несприятливих для розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі;

- можливості виникнення мікрокліматичних умов, що сприяють розповсюдженню шкідливих видів фауни й флори;

- особливості кліматичних умов, сприятливих для зростання інтенсивності впливів планованої діяльності на навколишнє середовище.

8.6. За необхідності передбачаються заходи з запобігання негативним впливам планованої діяльності на клімат і мікроклімат, а також пов'язаних із ними неспри­ятливих змін у навколишньому середовищі.

Повітряне середовище

8.7. Підлягають аналізу впливи пріоритетних та специфічних забруднюючих ре­човин, що містяться у викидах об'єктів планованої діяльності з урахуванням фонових концентрацій у межах зон впливу цих об'єктів.

8.8. До складу матеріалів підрозділу включаються:

- характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, схема їх розміщення, розрахунки маси викидів з посиланням на використані методики;

- результати розрахунків приземних концентрацій з посиланням на використані програмні засоби;

- дані фонового забруднення атмосфери в районі розміщення проектованого об'єкта (дані натурних спостережень на стаціонарних постах, підфакельних дослід­жень, розрахункові тощо); - оцінка рівня забруднення атмосферного повітря, що створюватиметься проек­тованим об'єктом, а також з урахуванням фонового рівня забруднення за гігієнічними нормативами (гранично допустимими концентраціями - ГДК, групами сумації, комп­лексними показниками та критеріями небезпеки);

- прогнозні, на розрахунковий період, фонові концентрації домішок без урахування впливу планованої діяльності та прогнозні на розрахунковий період рівні забруднення атмосферного повітря з урахуванням прогнозного фону та впливу планованої діяль­ності;

- оцінка забруднення атмосферного повітря при несприятливих метеорологічних умовах (НМУ) і відповідні метео-екологічні обмеження величин максимальних разових викидів;

- оцінка забруднення при можливих аварійних ситуаціях;

- обґрунтування рівнів допустимих викидів і заходів щодо запобігання або змен­шення утворення і виділення речовин, що забруднюють атмосферне повітря;

- пропозиції щодо визначення розміру санітарно-захисної зони на підставі роз­рахунків забруднення атмосфери від об'єкта планованої діяльності;

- організація моніторингу стану атмосферного повітря, методи і засоби контролю.

8.9. Підлягають аналізу характеристики шуму від об'єкта планованої діяльності:

- дані натурних вимірів існуючого фонового рівня шуму (якщо вони мали місце);

- розрахункові рівні шуму від об'єкта планованої діяльності;

- обґрунтування заходів щодо зменшення шуму джерел;

- обґрунтування вимог до шумозахисних заходів.

8.10. Наводиться аналіз впливів теплових викидів, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань і обґрунтовуються заходи щодо їхнього запобігання або зменшення.

Геологічне середовище

8.11. Наводиться загальна характеристика основних елементів геологічної, струк­турно-тектонічної будови, геоморфологічних особливостей та ландшафтів, аналіз існу­ючих і прогнозованих негативних ендогенних і екзогенних процесів і явищ природного і техногенного походження (тектонічних, сейсмічних, геодинамічних, зсувних, селевих, карстових, змін напруженого стану і властивостей масивів порід, деформації земної поверхні та ін.) з урахуванням впливів планованої діяльності.

Обґрунтовуються заходи щодо запобігання або зменшення розвитку небезпечних геологічних процесів і явищ.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.