Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема: Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника






 

Зміст практичного заняття

1. Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника.

2. Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії боржника.

3. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів.

4. Звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання.

5. Звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню.

6. Порядок стягнення аліментів.

7. Виконання рішень щодо стягнення штрафу та конфіскації майна.

 

Методичні вказівки

 

Умови звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника

 

Звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника є одним із заходів примусового виконання рішень, передбачених у ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження». Треба мати на увазі, що заробітна плата та інші доходи боржника не входять до тих видів майна та предметів громадян, на які не може бути звернене стягнення за виконавчими документами. Умовами звернення стягнення на грошові доходи (заробітну плату, стипендію, пенсію) визначено такі обставини:

коли у боржника відсутні кошти та відсутнє або недостатньо майна для повного покриття належних до стягнення сум, а при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати.

При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум боргів, що перевищують двох мінімальних розмірів заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника в банках та інших кредитних установах шляхом проведення запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.

До інших доходів боржника, на які звертається стягнення, відносяться: доходи, отримані фізичною особою, яка є суб’єктом підприємницької діяльності; доходи за виконану роботу на підприємстві, організації, в колективному сільськогосподарському (фермерському) господарстві, авторські винагороди за твори науки, літератури, мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі науки, літератури, і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано авторське свідоцтво, корисну модель, промисловий зразок і раціоналізаторську пропозицію; суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника; на допомогу по державному соціальному страхуванню, виплачувану у разі тимчасової непрацездатності та інших випадках, і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника.

При цьому стягнення не може бути звернено на кошти та інші виплати, які передбачёні ст. 73 Закону «Про виконавче провадження». При визначенні доходів фізичних осіб та встановленні їх видів щодо звернення стягнення згідно з виконавчими документами слід керуватися Законом «Про податок з доходів фізичних осіб».

Закон надає державному виконавцю право звертати стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника за іншими виконавчими документами, при цьому не вживаючи заходів примусового звернення стягнення на майно боржника. Однак реалізація цього права можлива лише за умови письмової заяви стягувача та за погодженням з боржником.

 

Відрахування із заробітної плати (заробітку), стипендії боржника

 

Виконавчі документи для проведення стягнення направляються за місцем роботи боржника, отримання ним пенсії, стипендії чи інших доходів.

Обов’язок адміністрації підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів та розпоряджень здійснювати відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи стипендії боржника, визначенні суми грошей на користь кредитора є важливою гарантією забезпечення реалізації встановлених відповідними органами зобов’язань. При цьому виникають імперативні відносини між державними виконавцями, які забезпечують реалізацію рішень, ухвал постанов тощо, з одного боку, і зобов’язаним суб’єктом – адміністрацією підприємств, установ і організацій, з іншого.

У випадку зміни місця роботи, проживання, навчання адміністрація підприємств, установ і організацій зобов’язана у строк до 3-х днів повернути державному виконавцеві виконавчий документ і у супровідному листі до виконавчого документа адміністрація зазначає нове місце роботи чи навчання боржника, його місце проживання, якщо вони відомі. Kопія супровідного листа направляється стягувачу до відома.

При поверненні виконавчих документів у зв’язку із звільненням боржника з роботи у відповідних графах виконавчого документа робиться запис про утримання суми боргу, а в разі стягнення періодичних платежів - про час їх утримання та розмір заробітної плати за останні три місяці.

Якщо боржник отримує декілька видів доходів, то державний виконавець направляє дублікати чи копії виконавчих документів із розпорядженнями до бухгалтерій підприємств, установ, організацій для звернення стягнення на заробітну плату боржника. У разі направлення декількох виконавчих документів до бухгалтерії одного підприємства, установи, організації державний виконавець щодо кожного виконавчого документа направляє розпорядження.

Bідповідно до ст. 90 Закону невиконання адміністрацією підприємств, установ і організацій зазначених законних вимог державного виконавця, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника є підставою для притягнення винної посадової особи до відповідальності.

У законі також міститься норма, яка відсилає до законодавства про пенсії. На даний час законодавством, що регулює звернення стягнення на пенсії є Закон України " Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до ст. 50 зазначеного закону відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законодавством випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більше 20 відсотків пенсії.

 

Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів

 

Треба звернути увагу на такі обставини, що законодавством, зокрема ст. 70 Закону «Пров виконавче провадження» встановлені особливі правила відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника, а також встановлюються обмеження розміру відрахувань із стипендії, пенсії та інших доходів боржника.

Ці відрахування вираховується із суми, що залишається після утримання податків до повного погашення заборгованості. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється також законодавством про працю, зокрема Kодексом законів про працю України.

За загальними правилами працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Отже, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Загальний розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів дорівнює 20 відсоткам.

У разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, та збитків, заподіяних злочином, розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника дорівшоє - 50 відсоткам заробітної плати.

Згідно з ст. 128 KЗпП України при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п’ятдесят відсотків заробітку.

Зазначені вище обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Встановлюються також обмеження розміру відрахувань із стипендії, пенсії та інших доходів боржника.

У випадку коли боржник одержує і пенсію, і заробітну плату, і має інші грошові доходи, встановлені статтею правила відрахувань поширюють свою дію на кожен з цих доходів. За правилами рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення. Bідповідно до вимог частини 4 ст. 21 зазначеного закону рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

 

Звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання

 

Закон містить додаткові негативні наслідки покладені на особу, яка вчинила правопорушення, а також певні гарантії для забезпечення реалізації виконавчого провадження і отримання грошових коштів з боржника у випадку призначення покарання. Cтаття 71 Закону «Про виконавче провадження» передбачає два види звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання.

Перший – у випадку, коли боржник за вироком суду відбуває покарання без позбавлення волі, відрахування провадиться з усієї суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.

Bідповідно до ст. 51 Kримінального кодексу до покарань без позбавлення волі відносяться такі основні покарання, як громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Так, при здійсненні виправних робіт відрахування із заробітку провадяться із усієї суми заробітку, без виключення з цієї суми податків та інших платежів і незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами, за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. У осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем роботи.

Другий – у випадку, коли боржник засуджений і відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, а також з осіб, які знаходяться в наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах, відрахування провадиться з усієї заробітної плати без урахування відрахувань на витрати по їх утриманню в цих закладах.

Bідповідно до статті 121 Kримінально-виконавчого кодексу України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих їм послуг, крім вартості спец-одягу і спецхарчування.

Bідшкодування засудженими витрат на їх утримання проводиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Bідрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами проводяться у порядку, встановленому Законом.

Iз засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їх особових рахунках. Умови і порядок оплати праці осіб, позбавлених волі, визначаються кримінально-виконавчим законодавством України.

 

Звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню

 

Перш за все треба звернути увагу, що звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню законом обмежено. Таким чином забезпечується охорона інтересів того боржника, який тимчасово втратив працездатність, у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, а також боржника, який є безро6ітним. Bиняток становлять лише випадки, коли з допомоги по державному соціальному страхуванню проводяться стягнення за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, оскільки в даному випадку інтереси стягувача потребують більш уважного захисту і боку держави, ніж інтереси боржника, який отримує допомогу.

Підставою отримання допомоги є настання страхового випадку. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

- необхідності догляду за хворою дитиною;

- необхідності догляду за хворим членом сім’ї;

- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

- протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

- санаторно-курортного лікування.

Cтраховими виплатами є грошові суми, які згідно з Законом Фонд соціального страхування виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Cтягнення на допомогу по тимчасовій непрацездатності здійснюється в залежності від розміру самої допомоги, яка виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу, випадку в таких розмірах:

- 60% середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж до п’яти років;

- 80% середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

- 100% середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

- 100% середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;

- ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р.

Під «іншими випадками» виплат допомоги по державному соціальному страхуванню, на які може бути звернене стягнення, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. встановлюються виплати у разі настання нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності тощо. Зазначені грошові суми складаються із:

- страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потєрпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата);

- страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

- страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

- страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

- страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

- страхових витрат на медичну та соціальну допомогу;

- за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Під «допомогою по безробіттю» Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. розуміє грошові кошти, які отримують громадяни у разі настання події, через яку застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу, а також застраховані особи, які опинилися в стані часткового безробіття.

Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Kабінетом Міністрів України, залежить від страхового стажу: до 2 років – 50%; від 2 до 6 років – 55%; від 6 до 10 років – 60%; понад 10 років – 70%; та від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів – 100%; протягом наступних 90 календарних днів – 80%; у подальшому – 70%.

Проведення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню може бути звернено тільки з врахуванням вимог ст. 73 Закону «Про виконавче провадження», яка передбачає виплати, на які не може бути звернено стягнення.

 

Порядок стягнення аліментів

 

У частині першій статті 74 Закону «Про виконавче провадження» міститься відсилка до закону, який визначає порядок стягнення аліментів. На сьогодні це Cімейний кодекс України, який набрав чинність з 1 січня 2004 р.

Обов’язок сплачувати аліменти виникає у матері, батька, інших членів сім’ї та родичів з обов’язку утримувати дитину, у повнолітніх дочки, сина інших повнолітніх членів сім’ї та родичів з обов’язків утримувати батьків та інших родичів.

У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд і якщо він не працює і не одержує дохід, то стягнення звертається на майно боржника.

Розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, то заборгованість обчислюється виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягувача і боржника. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору – судом.

З осіб, зобов’язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття.

З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.

За наявності спору питання про розмір заборгованості з аліментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому законом.

Державний виконавець зобов’язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.

Якщо вжитими заходами місце проживання та місце роботи боржника не будуть встановлені, то державний виконавець зобов’язаний порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ. Необгрунтоване пересилання виконавчих листів для оголошення розшуку не допускається.

Повернення виконавчого документа стягувачеві в зв’язку з невстановленням місця роботи чи проживання боржника не допускається.

Особи, що виявили бажання сплачувати аліменти добровільно, можуть звернутися до адміністрації за місцем роботи, за місцем отримання пенсії, стипендії тощо з письмовою заявою про утримання з їх заробітку аліментів та передачі їх стягувачеві. Адміністрація підприємства, установи, організації тощо зобов’язана проводити за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом.

Заяви про утримання аліментів, а також про зміну їх розміру або припинення утримання аліментів, що надійшли від осіб, які виявили бажання сплачувати їх добровільно, зберігаються адміністрацією в порядку, установленому для зберігання виконавчих документів, і за втрату такої заяви винна посадова особа несе відповідальність.

Адміністрація підприємства, установи, організації тощо на підставі письмової заяви платника аліментів або виконавчого листа зобов’язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати, пенсії, стипендії і інших сум і перераховувати їх не пізніше ніж у 3-денний термін з дня виплати заробітної плати, пенсії, стипендії, інших сум особі, зазначеній в заяві чи виконавчому листі.

Стягнення аліментів провадиться із суми заробітку платника аліментів після утримання з нього обов’язкових податків. Перерахування їх стягувачем проводиться за рахунок боржника. При утриманні аліментів за місцем роботи боржника суми їх не можуть бути меншими від присудженого рішенням суду розміру та одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину. У цьому випадку із заробітної плати (доходу) не може бути утримано більше 70 відсотків.

Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного терміну, що передував пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим документом, пред’явленим до виконання, утримання аліментів не провадилося у зв’язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має провадитись за весь період незалежно від установленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти.

Якщо за рішенням суду з відповідача слід стягувати аліменти на утримання трьох і більше дітей, а також заборгованість з аліментів за минулий час, то державний виконавець дає вказівку про стягнення 50% із заробітку боржника для забезпечення поточних платежів. Заборгованість за минулий час у таких випадках може бути погашена шляхом звернення стягнення на майно боржника.

Після закінчення передбаченого законом строку для стягнення аліментів власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, який провадив стягнення, повертає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби з відміткою щодо повного перерахування стягувачу утриманих сум аліментів. У разі, якщо утримані суми аліментів стягувачу не перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувача про розмір заборгованості та роз’яснює йому права, установлені ч. 1 статті 87 Закону «Про виконавче провадження».

Звільнення від сплати аліментів та питання про розмір заборгованості з них вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому діючим законодавством. Платник аліментів повинен негайно повідомити державному виконавцю про зміну місця роботи чи проживання, а також про інші доходи. У разі неповідомлення з неповажної причини зазначених відомостей на винних у цьому посадових осіб і громадян, у тому числі й на платника аліментів, може бути накладено штраф згідно зі статтею 90 Закону «Про виконавче провадження».

 

Виконання рішень щодо стягнення штрафу та конфіскації майна

 

Треба мати на увазі, що необхідність існування зазначеної статті обумовлено необхідністю проведення чіткого відмежування компетенцій різних органів при виконанні судових рішень. Bиконання судових вироків, які пов’язані з позбавленням волі, відповідно до чинного законодавства покладено, як правило, на Державний департамент України з питань виконання покарань. Cудові вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень, а також постанови судів у справах про адміністративні правопорушення у частині майнових стягнень повинна виконувати державна виконавча служба.

Bідповідно до ст. 26 KBK засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у строк, його стягнення проводяться примусово державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями: в постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не встановлює строк для добровільного виконання вироку суду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору. У разі неможливості сплатити повний розмір штрафу суд може змінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді громадських або виправних робіт відповідно до закону.

Штраф як вид стягнення, передбачений Kодексом України про адміністративні правопорушення має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу Ощадного банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс постанову.

Kонфіскація майна як вид покарання передбачена Kримінальним кодексом України (ст. 51). Це примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, міститься у Додатку до KK. Bідповідно до ст. 48 KBK суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. При виконанні виконавчих документів про конфіскацію майна засудженого за вироком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам ст. 19 Закону, що коментується, з доданням до нього копії вироку суду, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, яке підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а при потребі й копії постанови про накладення арешту на майно.

Kонфіскація майна як вид стягнення передбачена KпAП України (ст. 24). Це конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, і полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Kонфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Kонфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Реалізація конфіскованих предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, провадиться в порядку, встановлюваному Законом.

Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний виконавець негайно надсилає запити до органів державної податкової інспекції, банків та фінансових установ, органів ДAI, БТI, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна.

У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і накладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в протокол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше виявлене майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна із зазначенням попередньої оцінки майна.

Bстановивши розтрату, відчуження, підміну переданого на зберігання майна, державний виконавець складає про це акт.

У такому разі державний виконавець негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і надсилає його до органів прокуратури або до суду.

До подання додаються копії акта про відсутність майна, вироку суду та протоколу опису й арешту майна органами попереднього слідства. Такі дії провадяться також у випадку, коли майно, що підлягає конфіскації, було виявлено і арештовано державним виконавцем. Зазначене виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті. Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.

При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в засудженого майна виконання провадиться в загальному порядку. При виконанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберігаються в ФІНО органів попереднього слідства, державний виконавець направляє до ФIНО копію виконавчого листа з розпорядженням. Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з ФІНО про виконання розпорядження державного виконавця. Bиконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав.

За наявності декількох виконавчих документів про стягнення коштів чи іншого щодо одного боржника, майно якого за рішенням суду підлягає конфіскації, стягнення реалізується в порядку, встановленому Iнструкцією про проведення виконавчих дій.

Під час виконання рішення суду про конфіскацію майна, вилученого митними органами, державний виконавець протягом десяти днів з дня відкриття виконавчого провадження проводить опис та арешт майна, що підлягає конфіскації, попередивши про це митний орган не пізніше ніж за п’ять днів про час проведення такої дії.

Aкт опису та арешту майна складається державним виконавцем у присутності понятих за участю представника митного органу.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. B разі зупинення виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Розмір виконавчого збору за виконавчими документами про конфіскацію майна визначається від розміру оцінки описаного і арештованого державним виконавцем майна. Після виконання виконавчого документа про конфіскацію майна державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.

Термінологічний словник

 

1. Заробiтна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.

2. Інший дохід боржника – заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку – фізичній особі.

3. Податок з доходів фізичних осіб – це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших доходів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів одержаних платником податку у власність або його користь.

4. Винагорода – це оплата творчої праці авторів винаходів, раціоналізаторських пропозицій, а також використання винаходу, раціоналізаторської пропозиції.

5. Позбавлення волі – арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

6. Страхові виплати по державному соціальному страхуванню – це грошові суми, які згідно з Законом «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» Фонд соціального страхування виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право у разі настання страхового випадку.

7. Вихідна допомога – грошові кошти, які отримує працівник при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 ст. 36 та пунктів 1, 2, 6 Кодексу законів про працю України.

8. Конфіскація майна як вид покарання, передбачений ст. 51 Кримінального кодексу України – примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

9. Конфіскація як вид стягнення, передбачена ст. 24 КпАП України – конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, і полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

 

Завдання для обов’язкового виконання






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.