Зовнішня торгівля і розподіл доходів

Розвиток зовнішньої торгівлі супроводжується спеціалізацією країн на випуску тих видів продукції, за якими вони мають порівняльні переваги. Отже, змінюється структура виробництва в торгуючих країнах, а, отже, і структура попиту на фактори виробництва.

Торговельна політика -самостіний напрямок бюджетно-податкової політики уряду, який пов’язаний з державним регулюванням обсягів зовнішньої торгівлі через податки, субсидії і прямі обмеження на імпорт або експорт.

Ефекти торгових обмежень мають короткостроковий характер, і лише вільна торгівля приводить до раціонального розміщення та використання економічних ресурсів.

На практиці на шляху вільної торгівлі стоїть велика кількість бар’єрів, які використовуються як знаряддя торговельної політики. Їх можна поділити на тарифні та нетарифні.

До тарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі відноситься імпортне (ввізне) мито-податок, який накладається на кожну одиницю товару, що завозиться до країни. та експортне(вивізне) мито-митний податок для обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних виробників від іноземної конкуренції.

Тариф-мито на імпорт, акцизний податок на імпортні товари.

Мито дає можливість забезпечити захист вітчизняних виробників від іноземної конкуренції, виступає джерелом надходжень доходів у державний бюжет.

При введенні тарифу вітчизняна ціна імпортного товару піднімається вище світової ціни.

Внутрішня ціна

імпортного товару= Світова ціна + Тарифна ставка Світова ціна

Мито

Митні податки поділяютьсяна три види.

Адвалерне мито -податок у вигляді відсотка від митної вартості товару.

Специфічне мито- податок у вигляді фіксованої суми з одиниці виміру (обсягу, ваги, площі...) Наприклад, 0.2 ЕКЮ за 1 куб.см двигуна.

Комбіноване мито-податок, як поєднання ставок адвалерного та специфічного мита. Наприклад, 20%, але не менше ніж 6ЕКЮ за 1 кг.

Ціна S

Внутрішня ціна змитом

P2

P1 Світова ціна Мито

D Кількість товару

Імпорт після введення тарифу

Імпорт до введення тарифу