Інфляція: типи, причини, наслідки.

Метою державного регулювання економіки є підтримка рівня повної зайнятості та усунення інфляції. У попередніх розділах економіка розглядалась в умовах рівноваги при існуванні припущення про стабільність цін. Однак, економіка не є статичною системою, оскільки постійно змінюються її макроекономічні показники. Тому реальна економіка є динамічною. Головним індикатором макроекономічної нестабільності є інфляція.

Термін «інфляція» (лат.”inflatio” – здуття) почав вживатися у 70-ті роки 11 століття. Інфляція -тенденція до зростання загального рівня цін. Вона викликана надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Прикладами інфляції є: Росія 1769-1895, США 1775-1783, 1861-1865, Англія – початок 19 ст.- війна з Наполеоном, Франція – Французька революція 1789-1791, Німеччина –1923.

Дефляція- тенденція до зниження загального рівня цін. Викликана дефіцитом грошей відносно випуску благ. Прикладом дефляції є велика депресія 1929-1933 років в європейських країнах, коли ціни впали до рівня початку Першої світової війни.

Дезінфляція -заповільнення темпів інфляції. В Україні дезінфляція спостерігалась у 1995-1996 роках. Високі темпи інфляції були зменшені завдяки застосуванню активної стабілізаційної політики. Економіка 2000-2003-го року також характеризувалась дезінфляцією. Інфляція набуває поширення одночасно з розповсюдженням грошей. В стародавні часи причинами інфляційних процесів були війни, епідемії, золоті лихоманки.

Рефляція – штучне поновлення інфляції.

В залежності від розмірів державного втручання розрізняють відкриту(явну) та приховану(пригнічену) інфляцію.

Відкрита інфляція діє в умовах вільних цін і проявляється у зростанні загального рівня цін. Відкрита інфляція є характерною для ринкової економіки.

Прихована інфляція діє в умовах негнучких, фіксованих цін і проявляється у вигляді зниження якості товарів і послуг та у розвитку товарного дефіциту. Характеризує централізовану економіку.

В залежності від темпів зростання цін розрізняють помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10%. Характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін. Ціни зростають повільними темпами, але швидше ніж заробітна плата. Це не має негативних наслідків і не є відчутним для економічних суб’єктів. Зростання цін має передбачений характер.

Галопуюча інфляція - інфляція, при якій річний приріст цін вимірюється від 10% до 200% на рік. За визначенням МВФ ця межа становить 50%. Гроші втрачають свою цінність. Люди не заощаджують гроші та використовують для угод більш стійку валюту. Інфляція виходить з-під контролю держави.

Гіперінфляція- інфляція при якій річний приріст цін становить 200% і більше на рік. Гроші починають втрачати зданість виконувати свої функції. Відбувається натуралізація господарських зв’язків, посилюється бартерний обмін, порушуються фінансові та кредитні механізми, руйнується банківська система, набувають розвитку стихійні процеси в економіці. Споживачі намагаються вкласти гроші у матеріальні цінності. В економіці відбувається перерозподіл доходів. Прикладом гіперінфляції є Німеччина з 1919 по 1923 рік, коли рівень цін за 4 роки виріс у 10 у тринадцятому ступеню і більше разів.

В залежності від ступеня збалансованості розрізняють збалансовану і незбалансовану інфляцію.

При збалансованій інфляції ціни в галузях змінюються в одному напрямку та з однаковими темпами. Більш складною є незбалансована інфляція, коли ціни змінюються у різних напрямках з різними темпами на міжгалузевому рівні та у галузях економіки.

В залежності від ступеня очікуваності розрізняють передбачувану та непередбачувану інфляцію.

Передбачувана інфляція (очікувана) очікується і може бути врахована заздалегідь. Вона не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозподіл доходів. Непередбачувана інфляція є результатом непередбачених змін в економіці, або є наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному попиті та сукупній пропозиції. Непередбачувана інфляція впливає на загальний обсяг виробництва і перерозподіляє доходи між різними групами людей. Від непередбачуваної інфляції програють люди, які одержують фіксовані номінальні доходи, власники заощаджень, пенсіонери, які одержують пенсію, землегосподарі, які одержують фіксовану номінальну ренту, “білі комірці”- особи, доходи яких визначаються тарифною сіткою.

В залежності від масштабу охоплення розрізняють регіональну, національну та світову інфляцію.

В залежності від історичного періоду інфляцію поділяють на класичну та сучасну.

Класична модель існувала у минулому. Вона виникла із запровадженням грошей, тривала до середини 30-х років 20-го століття. Характерною рисою її був перехід у дефляцію.

Сучасна інфляція характерна щорічним поступовим темпом зростання рівня цін та відсутністю дефляцій.