Внесок українських учених в економічну теорію.

Українські учені-економісти, як усі інші учені, свої наукові розробки ґрунтували на доробці розробок своїх попередників.

Михайло Балудянський (1769-1847, Закарпаття) у своїх працях проаналізував економічну систему меркантилістів, учення фізіократів та А.Сміта. Основна праця - „Економічна система”. „Державне господарство ґрунтується на трьох системах, перша з яких виражає багатство народу в грошах, друга – у не перероблених плодах землі, а третя – у міновій вартості всіх виробів”. Тобто, він розглядає систему, що заснована на торгівлі, систему економістів і теорію Адама Сміта, що базується на праці та обміні.

Іван Вернадський народився 24 січня 1821 р. у Києві в сім’ї лікаря. Закінчив Київський університет. Вчився у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Англії. У 1847 р. захистив у Петербурзькому ун-ті магістерську дисертацію на тему „Нарис теорії потреб”. Був прихильником А.Сміта. Праці: посібник „Проспект політичної економії”- праця - джерело багатства. Розглянув співвідношення потреб і праці, закон обігу пбо обміну, ціни і торгівлі, прибутковість, народний дохід та інші економічні категорії. За І.Вернадським, господарство – система економічної діяльності, важливим рушієм якої є суперництво. Був великим шанувальником Т.Шевченка. Обстоював передові найрозвиненіші форми промислового виробництва, яке веде до розширення ринку.

До представників класичного напрямку відносять українських економістів Г.Цехановського(1833-1898) та М.Зібера (1844-1888)- професор політичної економії в Київському університеті.. До праць останнього відносяться „Значення Адама Сміта в історії політичної економії”, 1859 та „Теорія цінності і капіталу Рікардо”.

Більш професійно окреслив історію політичної економії М.Бунге (1823-1896) у „Нарисах політико-економічної літератури”. М.Бунге радив читачам не сприймати на віру догмати економічної теорії, оскільки знання здобуваються через аналіз явищ, правильними висновками із незаперечних істин. Він вважав.що всі знання умовні, бо є різні людські цінності. За М.Бунге розвиток економічної теорії спрямований переважно в майбутнє, а не в минуле. І у поступальному русі завжди можна виявити зерно істини, незалежно від політичного забарвлення тих чи інших концепцій, теорій, ідей.

Економістом-новатором серед українських економістів чільне місце посідає енциклопедично обдарований Сергій Подолинський (Народився 19 липня 1850 р. у маєтку Ярославка на межі Київської та Херсонської губернії у багатій родині, помер у 1891 р.). Під час навчання в університеті зблизився з М.Драгомановим та М.Зібером. Праці „Про бідність”, „Парова машина”. Захистив докторську дисертацію з медицини у Бреславському університеті у 1876 р. У 1878 р. у Женеві видав монографію „Життя і здоров’я людей на Україні. 1880 р. – історико-економічне дослідження „Ремесла і фабрики на Україні”. Далі – дослідження „Праця людини та її відношення до розподілу енергії”.

Микола Яснопольский (1846 -). Закінчив юридичний факультет Київського університету. Перші публікації присвячені економічним проблемам України. „Залізниця з Малоросійського краю до Каспійського моря” – 1868. „Економічне майбутнє півдня Росії і сучасна його відсталість” – 1871, Про умови торгівлі Південно-Західного краю і Малоросії з північно-західними і особливо польськими ринками” – 1873. Найважливіша праця М.Яснопольського – дослідження „Про географічний розподіл державних доходів і витрат в Росії”. Засновник наукової школи просторової фінансової економетрії.

Найвидатнішим українським економістом вважається М.Туган-Барановський (1865-1919). Народився у селі Солониківка Куп’янського повіту на Харківщині у дворянській родині. Закінчив фізико-математичний і юридичний факультети Харківського університету. У 1890 році він досліджує зіставлення трудової теорії та теорії граничної корисності – праця „Вчення про граничну корисність господарських благ, як причину їх цінності”. З М.Т. у процесі виробництва бере участь не тільки людина, але також засоби виробництва. У 1894 році у магістерській дисертації розглядає теорії ринку та досліджує економічні кризи „Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя – 1894 р. Праця, яка подає ці питання має назву „Нариси з новітньої історії політичної економії”, до 1917 року вона перевидається сім разів. Вчений гостро критикує соціалістичні вчення, зокрема економічні доктрини К.Маркса у праці „теоретичні основи марксизму”, 1905. На основі численних даних М.Т. дійшов висновку, що „умови попиту на залізо знаходяться в особливо тісному зв’язку з фазами капіталістичного циклу”. Характерною ознакою багатьох крих є посилення спекуляції нерухомістю і, зокрема, міськими землями. Циклічні коливання капіталістичної промисловості, зміна періодів промислового піднесенняі спаду має своєю головною сферою галузі промисловості, що створюють засоби виробництва і, передусім, залізоробне виробництво, а також різні галузі промисловості з обробки заліза і дерева. Потім слідують кам’яновугільне виробництво і взагалі гірничо-заводська справа, будівельна промисловість. Вперше теорію промислових криз М.Т. представив науковій громадськості у 1894 р., потім конкретизував, доповнив, посилив. Вже у першому варіанті теорія мала широкий міжнародний резонанс. Третє видання дослідження було видане у 1913 році німецькою, пізніше – французькою і англійською мовами. Наукова теорія підтвердилась у Німеччині. У Франції було створено комітет для передбачення промислових криз, який виходив із концепції українського вченого-економіста. Особливе місце серед наукових доробків М.Т. посідає теорія грошей і грошового обігу, що досліджувалась у часи Першої світової війни з притаманними їй фінансовими витратами та інфляційними процесами. У 1915-1918 рр. учений опублікував праці „Паперові гроші та війна”, „Паперові гроші і метал”, „Звідки беруться гроші для війни”. М.Т. розкрив причини появи грошей, походження і основні функції грошей, необхідність грошового обігу для господарства. Українському економістові належить перша аргументація державної політики у сфері грошового обігу. М.Т. наголошував на важливій ролі центрального банку держави і геніально передбачив, що після Першої світової війни постане нова грошова система паперових грошей. М.Т. передбачив усунення системи золотого стандарту, що і сталося 1976 року. М.Т. похований в Одесі.

Сучасником М.Туган-Барановського є О.Миклашевський (1864-1911). Праця „Історія політичної економії. Філософські, історичні й теоретичні засади економії 19 століття” досліджує предмет, метод, засади вивчення історії економічних вчень та аналізує усі попередні економічні теорії.

Одним з яскравих економістів – новаторів початку 20 ст. був львів’янин Павло Чомпа. 1910 – праця „Нариси економетрії і на національній економії вибудованої природної теорії бухгалтерії”.

У 1922-1923 рр. Український економіст О.К.Мицюк на еміграції (Чехія) видав два томи „Історії політичної економії” та працю про економічні погляди П.Прудона.

У 1982 році Михайло Біда (США) видає монографію „Політико-економічні концепції у світлі історії”.

В Україні в умовах тоталітаризму можливості ознайомлення зі світовими економічними теоріями були обмежені.

Отже, історія економічної теорії характеризується спадкоємністю економічних поглядів та є органічною складовою економічного знання.