Особливо треба підкреслити, що шимпанзе не зберігали вдалого знаряддя.

Діставання припади із труби (дослід Р. Єркса). Ця методика існує в різних варіантах. У найпростішому випадку, як це було в дослідах Р. Єркса, принаду ховали у великій залізній трубі чи внаскрізному вузькому довгому ящику (170x10x10 см), а як знаряддя тварині пропонувалися тичини (170x4x4 см). Виявилося, що таку задачу успішно розв'язують не тільки шимпанзе, але й горила та орангутанг. Ціпок (чи інше знаряддя) у шимпанзе служить не тільки для добування корму. Застосування ціпків як знаряддя — наслідок не випадкових маніпуляцій, а усвідомлений і цілеспрямований акт.

Конструктивна діяльність мавп. Під час аналізу здатності шимпанзе застосовувати знаряддя В. Келер звернув увагу на те, що крім використання готових ціпків вони виготовляли зна­ряддя, наприклад, відламували залізну лозину від підставки для взуття, згинали пучки соломи, випрямляли дріт, з’єднували короткі ціпки, якщо банан знаходився занадто далеко, чи уко-рочували ціпок, якщо той був занадто довгий.

Інтерес до цієї проблеми спонукав Н. Н. Ладигіну-Котс (1959) до спеціального дослідження того, якою мірою примати здатні до використання і виготовлення знарядь. Бона провела серію дослідів із шимпанзе, якому пропонувалися десятки найрізноманітніших предметів для добування недоступного корму. Основне завдання, яке пропонували мавпі, було витягти принаду з труби.

Методика дослідів із шимпанзе була трохи іншою, ніж у P. Єркса — у них використовували непрозору трубку довжиною 20 см. Принаду загортали в тканину, і цей згорток розташовували в центральній частині трубки, щоб його було добре видно, але дістати можна було лише за допомогою якогось пристосування. Виявилося, що шимпанзе, як і антропоїди в дослідах Єркса, зміг виконати завдання і використовував для цього будь-які придатні знаряддя (ложку, вузьку пласку дощечку, скіпу, вузьку смужку товстого картону, іграшкову дротову драбинку й інші найрізноманітніші предмета). За наявності вибору він явно віддавав перевагу довгим чи масивним важким ціпкам.

Поряд з цим з’ясувалося, що шимпанзе має великі можливості використання не тільки готових “знарядь”, але і предметів, які вимагають конструктивної діяльності, — різних маніпуляцій щодо “доведения” заготівель до стану, придатного для виконання завдання.

Результати більш ніж 650 дослідів показали, що діапазон діяльності з використанням знарядь праці та конструктивної діяльності шимпанзе є дуже широкий. Шимпанзе, як і мавпи в дослідах В. Келера, успішно використовував предмета різноманітної форми та розміру і здійснював з ними всілякі маніпуляції: згинав, відгризав зайві гілки, розв’язував пучки, розкручував мотки дроту, виймав зайві деталі, що заважали вставити знаряддя в трубку. У цей набір входили і набагато складніші операції, ніж зазначені Фірсовим у його експериментах у природних умовах.

Виявилося, що для шимпанзе найважчим є складання знаряддя з дрібних елементів, тоді як процес розчленовування для них більш звичний і освоений. Як зазначає Н. Н. Ладигіна-Котс (1959), це пов’язане не з труднощами виконання відповідних маніпуляцій, а із специфікою й обмеженістю їхнього мислення — “з нездатністю шимпанзе оперувати зоровими образами тощо”.

Отже, експерименти, у яких тварини мають “здогадатися”, як дістати принаду з трубки, свідчать про здатність шимпанзе до виготовлення знарядь та їхнього цілеспрямованого використання відповідно до ситуації. Між нижними і людиноподібними мавпами існують якісні розбіжності в таких здібностях. Людиноподібні мавпи (шимпанзе) здатні до “інсайту” — усвідомленого “спланованого” вживання знарядь відповідно до наявного у них плану.

3. Досягнення припади за допомогою спорудження “пірамід” (“вишок”). Найбільшу популярність одержала група дослідів В. Келера з побудовою “пірамід” для досягнення принади. Під стелею вольера підвішували банан, а унизу клали один чи кілька ящиків. Щоб одержати принаду, мавпа повинна була пересунути під банан ящик і піднятися на нього. Ці завдання суттєво відрізнялися від попередніх тим, що вони явно не мали жодних аналогів у видовому репертуарі поведінки цих тварин.

Шимпанзе виявилися здатними до розв’язання подібних завдань. У більшості дослідів В. Келер і його послідовники здійснювали необхідні для досягнення принади дії — надставляли ящик чи навіть піраміду з них під принаду. Характерно, що перед прийняттям рішення мавпа, як правило, дивиться на плід і починае рухати ящик до нього, демонструючи, що уловлюе зв’язок між ними, хоча і не може його відразу реалізувати.

Аналіз поведінки шимпанзе в цих і подібних ситуаціях виразно показує, що вони роблять оцінку просторових компонентів завдання. Невдалі спроби свідчать, що основним парамет­ром аналізу є відстань до банана. На наступних етапах В. Келер ускладнював завдання і комбінував різні її варіанти. Наприклад, якщо ящик наповнювали камінням, шимпанзе вивантажували частину з них, доки ящик не ставав “підйомним".

Нарешті, " межею складності" у дослідах В. Келера була зада­ча, у якій високо під стелею підвішували ціпок, у кут вольери складали кілька ящиків, а банан розташовували за ґратами вольєри. Мавпа спочатку заходився тягати ящик по вольєрі, потім озирнувся. Побачивши ціпок, він уже за 30 сек. підставив під нього ящика, дістав його і присунув до себе банан. Мавпи впо-ралися і тоді, коли ящики були наповнені камінням і коли застосовувалися різні інші комбінації умов завдання.

Успішне розв'язання шимпанзе завдань, які вимагають конструювання " пірамід” і " вишок", також свідчить про наявність у них " уявного" плану дій і здатності до реалізації такого плану.

4. Використання знарядь у досліді з “гасінням вогню". За ініціативи I. П. Павлова і його колег на шимпанзе Розі і Рафаелі повторили досліди В. Келера. На підставі отриманих результатів I. П. Павлов багато в чому переглянув свое ставлення до поведінки і психіки мавп.

Слід зазначити, що завдання, які ставилися мавпам, за своею складністю трохи перевершували ті, які розв’язувала мавпа у дослідах В. Келера. Наприклад, щоб дістати банан, їм доводилося споруджувати піраміду із шести " різнокаліберних” ящиків. У такій ситуації тварині дійсно були потрібні не тільки " раптове осяяння", але і певна " кваліфікація" — володіння низ­кою навичок для побудови стійкого спорудження.

Ще складнішою за структурою було завдання (правдивіше, серія завдань) " гасіння вогню", яку пропонували Рафаелю, що полягало в тому, щоб дістати апельсин з ящика, перед відкри-тим боком якого стояла палаюча спиртівка. Шсля багатьох і різноманітних спроб він навчився виконувати це завдання багатьма способами:

• підтягував бак з водою до ящика і гасив вогонь;

• набирав води до рота і, повернувшись до вогню, заливав його;

• набирав води в кухоль і гасив вогонь;

коли в баку не виявилося води, Рафаель хапав пляшку з водою і виливав ЇЇ на полум’я. I. П. Павлов вважав результати цього досліду дуже перекон-ливим свідченням існування в людиноподібних мавп складніших когнітивних функцій, ніж прості умовні рефлекси.

Однак дослідники намагалися знову і знову проаналізувати, наскільки осмисленими були дії мавпи у “вогнеборчій” ситуації.

Рафаелю пропонували різні кухлі і побачили, що він воліє користуватися тільки тим же самим кухлем, що й у період освоення цієї операції. Стереотипність його поведінки особливо виявилася тоді, коли кухоль продірявили і запропонували йому пробки, палички і кульки для затикання отвору. Виявилося, що Рафаель не помічає отвору, знову і знову підносить кухоль під кран. Він не помітив, що, коли випадково закрив отвір долонею, тимчасово зупинилося витікання води, і не скористався цим прийомом. Не звертаючи уваги на відсутність води, він 43 рази перекидав над вогнем порожній кухоль, при цьому не використовував жодної із запропонованих йому затичок, хоча раніше, під час гри, робив це неодноразово.

Нарешті досліди перенесли на озеро, ящик з принадою помістили на один пліт, а бак з водою — на інший, з’єднавши плоти першим досить довгим і хитким містком. Рафаель доклав масу зусиль, щоб принести воду з бака, замість того щоб зачерпнути відразу прямо з плоту. Це остаточно переконало дослідників у нездатності мавпи до розуміння суттєвих зв’язків між елементами даної проблемної ситуації. На їхню думку, у всіх проведених дослідах у шимпанзе не було відсутнє розуміння значения завдання, і їхня поведінка ґрунтувалася насамперед на орієнтовно-дослідницьких пробах, а потім на закріпленні зв’язків від випадково досягнутого корисного результату.

Проте підґрунтя для такого висновку, мабуть, не було. Зокрема, на знімку видно, що плоти (скоріше, платформи) були розташовані досить високо над водою, тому шимпанзе, який побоюеться води, волів ліпше перебратися на сусідній пліт, ніж ризикувати опинитися у воді, намагаючись зачерпнути її з платформи. Не виключено, що цей спосіб вирішення був характерний тільки для конкретної мавпи, а не для шимпанзе як виду.

Завершуючи опис цієї групи методик вивчення мислення тварин, необхідно відзначити, що отримані за їхньою допомогою результати переконливо довели здатність людиноподібних мавп до виконання таких завдань.

Шимпанзе здатні до розумного виконання завдань у новій для них ситуації без попереднього досліду. Це виконання здійснюється не шляхом поступового “намацування” правильного результату методом спроб і помилок, а шляхом інсайту — проникнення до суті завдання завдяки аналізу й оцінці його умов.

5. Діяльність з використанням знарядь праці у хребетних, які не належать до приматів. Діяльність з використанням знарядь праці описана не тільки в людиноподібних мавп, але й у деяких інших видів ссавців, а також у птахів. Поряд з тим, що діяльність з використанням знарядь праці може про-явится як розумні дії в новій ситуації або формуватися як повсякденні навички процесу научіння і наслідування, вона також входить до звичайного видоспецифічного репертуару поведінки окремих видів тварин. До таких видів належать морські видри — калани, а також кілька видів птахів — гала-пагоські дятлові в'юрки, шабашники, а також новокаледонські представники воронових.

Найбільш відомий приклад такого виду діяльності з викорис-танням знарядь праці демонструють дятлові в'юрки. Вони використовують гілочки чи кактусові голки для витягування ли­чинок комах з-під кори дерев, причому це основний спосіб добування їжі, характерний для будь-якого представника виду. Дятлів в'юрок вже в ранньому віці, відразу ж після вильоту з гнізда, починає маніпулювати гілочками, поступово удосконалюючи техніку їхнього застосування для добування личинок. Ця поведінка виявляється й у молодих птахів, вихованих в ізо-ляції від родичів, тобто не вимагає навчання наслідуванням. Вважають, що дятлові в'юрки генетично схильні до цього кон­кретного способу маніпулювати гілочками чи колючками как­тусов. Характерно, що в'юрки не лише використовують готові гілочки і голки, але можуть обробляти їх, надаючи їм потрібної форми — укорочувати, відламувати бічні гілки. У цьому плані їхня поведінка зовні цілком схожа з поведінкою шимпан­зе, які відповідним чином підготовляють лозини для добуван­ня мурах з термітника (Гудолл, 1992).

Про діапазон пластичності цієї форми поведінки в’юрків свідчить таке спостереження. Птахи, вирощені в неволі Ейбл-Ейбесфельдтом, були позбавлені необхідності добувати личин­ки, але вони самостійно створювали ситуацію, де можна було б скористатися паличкою як знаряддям. Наївшись зі звичайної годівниці, вони розсовували личинки хрущака, якими їх годували, по вольєрі, а потім діставали за допомогою паличок чи інших придатних предметів, знову ховали і знову видобували.

Необхідно підкреслити, що діяльність із застосуванням зна­рядь праці у птахів не обмежується проявами інстинкту в ок­ремих видів. Відомо, що представники деяких видів воронових застосовували знаряддя у непередбачуваних обставинах.

Найпереконливішим свідченням здатності цих птахів до ро-зумного використання знарядь може служити поведінка бла-китної сойки. Залишений перед дослідом без їжі, один із піддослідних птахів цього виду відривав від підстеленої у клітці газети смужки, підтримуючи їх лапами, згинав дзьобом навпіл, а потім просовував через лозини і підгортав (як ціпком) шма-точки їжі, які залишилися поза кліткою. Є й інші свідчення здатності воронових до розумного застосування предметів як знаряддя в новій ситуації.

Приклади діяльності з використанням знарядь праці тваринами різних видів у природі та в експериментах

Приклади, наведет в таблиці, ілюструють уявлення про те, що в основі подібних за зовнішнім проявом поведінкових актів можутъ бути різні механізми — інстинкт, научіння, розум. Питома вага кожного з цих чинників може бути різною залежно від багатьох обставин, навіть якщо остаточний результат зовні виглядає однаково (Крушинський, 1986).

Ці факти демонструють складність і неоднорідність такої форми поведінки тварин, як діяльність з використанням знарядь праці. В основі цих актів, схожих за зовнішнім проявом, можуть бути принципово різні механізми:

• негайне вирішення в новій ситуації (“інсайт”);

• научіння методом спроб і помилок і наслідування родичів;

• виконання інстинктивної програми.