Зв'язок зоопсихології з іншими галузями психології

Поряд із вивченням психології поведінки тварин поширено вивчення загально біологічних основ і закономірностей. Цим займається етологія, яку поведінка тварин цікавить насамперед як екологічний чинник, як чинник пристосування тварин до умов середовища в ході індивідуального розвитку й у про­цесі еволюції. Одночасно етолог прагне виявити також закономірності зміни поведінки в ході філогенезу і зародження нових форм поведінки. Словом, мова йде про біологічному корінні і адаптивному значенні поведінки. При цьому специфіка етологічного аналізу (аспектів особливо філогенезу) і примушує дослідника звернути увагу перш за все на видотипові (генетично фіксовані, тобто інстинктивні) компоненти поведінки, які проявляють таку ж стійкість і таксономічну (систематичну) достовірність і значущість, як морфологічні ознаки.

На основі безлічі польових спостережень і експериментальних даних етологи створили струнку теорію «біології поведінки», в якій центральне місце займає сучасна концепція інстинктивної поведінки. Вони внесли цінний внесок до еволюційного учення, у функціональну морфологію, екологію популяції, систематику тварин, зоогеографію, в ряд прикладних галузей (тваринництво, звірівництво, мисливствознавство, рибальство, охорону природи, біоніку) і ін.

Зоопсихологія не може розвиватися без “творчої співдружності" з етологією. Адже психічне виявляється в єдності з діяльністю, із зовнішньою активністю, поведінкою тварин. Спираючись на здобуті етологами знання про біологічні аспекти і закономірності поведінки тварин (особливо у природних умовах), можна успішно проникнути в психічний світ тварини, який цілком підкоряється біологічним закономірностям і відображає біологічні зв’язки організму із середовищем.

Не менш важливими є зв'язки зоопсихології з фізіологією, особливо з нейрофізіологією і фізіологією вищої нервової діяльності. На відміну від зоопсихолога фізіолог вивчає не саме психічне відображення, а процеси, що зумовлюють його в організмі. Фізіологічне дослідження здійснюється також шляхом аналізу поведінки, але під іншим кутом зору, з іншою цільовою настановою. При цьому фізіолог, природно, звертає увагу переважно на функції нервової системи, головного мозку, його завдання — вивчення діяльності систем і органів, що беруть участь у поведінці тварини як цілісного організму.

Звичайно, при вивченні процесів, що відбуваються в організмі, обумовлюють психічне віддзеркалення, фізіолог, подібно зоопсихологу і етологу, повинен завжди мати на увазі, що організм є єдиним цілим. Але поведінковий акт не просто сума фізіологічних процесів. На поведінковому рівні, рівні рухової активності всього організму як єдиного цілого у взаємодії з комплексом чинників середовища, виникає нова якість, визначувана вищим рівнем інтеграції всіх процесів життєдіяльності. Зводити поведінку до його фізіологічних механізмів - означає стирати грань між цілим і частковим, між процесами, що обумовлюють зовнішню активність організму і самій цією активністю. Тому не можна підходити до етологічних або зоопсихологічних досліджень з тією ж міркою, що і до фізіологічних. Завдання фізіології інші, чим етології або зоопсихології. Жодна з цих наук не може замінити іншу, і лише тісна співпраця і взаємне збагачення є умовою прогресу кожній з них.

Важливими є знання про психічну діяльність тварин і для дитячої психологи, де зоопсихологічні дослідження допомагають виявити біологічні основи розвитку дитячої психіки і в порівняльно-психологічному аспекті — її генетичні корені. Ретельне вивчення ранніх стадій розвитку людської психіки необхідне для успішного вирішення проблем розвитку психіки людини в онтогенезі, включаючи й ембріональний період. А на цих стадіях особливо велику роль відіграють біологічні чинники поведінки, спільні у людини і тварин.

Без зоопсихології, особливо без даних про найвищі психічні функції тварин і особливості поведінки приматів, не може обійтися антропологія, яка визначає проблеми походження лю­дини. Дані зоопсихології необхідні для з'ясування біологічних передумов і основ антропогенезу, для вивчення передісторії людства і зародження трудової діяльності, людської мови та суспільного життя.

Зоопсихологічні дослідження набувають усе більшого значення для медичної практики, де вивчення розладів психічної діяльності тварин допомагає виявляти і лікувати нервові та психічні хвороби людей.

Великою є користь зоопсихології для сільського господарства, тваринництва, рибалъства, мисливсъкого господарства тощо.