Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.Внесок Т.Г.Шевченка у світову та укр культуру

Посилення процесу русифікації та новий наступ на права національних меншин призвели до виникнення 1846 р. у Києві української політичної організації — Кирило-Мефодіївського товариства (братства). Засновниками Кирило-Мефодіївського товариства були В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич. У роботі товариства активну участь брав і Т. Шевченко. Основні програмні положення цієї організації сформульовані у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія». Характерною рисою цього об'єднання була чітка, яскраво виражена релігійна спрямованість. Глибока релігійність пронизує і програмні документи кирило-мефодіївців, у яких домінують соціальні ідеали первісного християнства, чітко простежується ідея обстоювання справедливості, свободи, рівності й братерства. Навесні 1847 р. після доносу студента О. Петрова Кирило-Мефодіївське товариство було викрите і розгромлене. Поява та діяльність Кирило-Мефодіївського товариства фактично поклала початок переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України. Заслуга членів Кирило-Мефодіївського товариства полягає в тому, що вони, врахувавши уроки світового досвіду і спроектувавши передові західноєвропейські ідеї на український ґрунт, сформулювали основні постулати українського національного відродження, визначили форми та методи досягнення поставленої мети.

Місце Т.Шевченка (1814-1861) в українському суспільстві і в українській культурі особливе. Виходець із кріпацької сім´ ї, Т. Шевченко ніколи не розривав зв´ язку з народом, до кінця життя залишався йому вірним Т. Шевченко був безкомпромісним у своїх поглядах на історію і культуру українського народу Т. Шевченко одночасно - митець і політик. Т. Шевченко вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслюючи її національну самобутність. В історію української думки Т. Шевченко увійшов як мислитель, що заклав демократичні основи проникливого розуміння національного минулого свого народу, його великих і сумних сторінок. Поет був людиною широких духовних обріїв. Він перебував на висотах передової суспільної думки свого часу. До повалення самодержавно-кріпосницького ладу закликали його " Сон", " Кавказ" І мертвим, і живим..." та ін. Образами-ідеями Т. Шевченка психологічно наснажене українське національне буття і, зокрема, такі його реалії, як " Україна", " Дніпро", " мати", " сім´ я", і такі моральні опозиції, що визначають ціннісні орієнтації народів, як добро і зло, любов і ненависть, правда і кривда тощо.